Рішення № 41580433, 25.11.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.11.14р. Справа № 904/7145/14За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "Товариство технічного нагляду ДІЕКС", м. Дніпропетровськ

до Відповідача-1: Українсько-німецького науково-виробничого підприємства "Технічний центр діагностики та експертизи" Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Дніпропетровськ

Відповідача-2: Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія", м. Лисичанськ, Луганська область

про стягнення 161 143,27 грн. за договором про надання послуг

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Бондик Є.В.

Представники:

від позивача -Пашніна А.В., довіреність № 1 від 09.09.2014 р.

від відповідача -1 - не з'явився,

від відповідача -2 - не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "Товариство технічного нагляду ДІЕКС" звернулося до господарського суду з позовом, якому проить (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог):

- стягнути з Українсько-німецького науково-виробничого підприємства "Технічний центр діагностики та експертизи" Товариства з обмеженою відповідальністю на користь позивача 1 000,00 грн. за договором поруки № 1862-13-УС від 07.10.2013р.

- стягнути з Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" на користь позивача суму пені - 10 341,93 грн., 3% річних - 1 540,20 грн., інфляційні втрати - 14 271,14 грн. за договором № 1430-13-ДС від 07.10.2014р.

Відповідач -1 у судове засідання не з'явився, а надав клопотання про розгляд справи без його участі. У відзиві на позов зазначає, що внаслідок порушення Відповідачем-2 своїх зобов'язань за Договором про надання послуг №1430-13-ДС від 07.10.2013 року, Відповідач-1 несе відповідальність перед Позивачем, розмір якої складає 1000,00грн. Таким чином, Відповідач-1 не заперечує проти позовних вимог Позивача, відносно стягнення з нього на користь Позивача грошової суми у розмірі 1 000,00грн., і визнає їх в повному обсязі.

Відповідач-2 у відзиві на позов зазначив, що порушення оплати наданих позивачем послуг, спричинено тим, що на території Луганської області, а так само і на території, де знаходиться і зареєстрований відповідач-2 було введено режим антитерористичної операції. На підставі викладеного відповідач проти задоволення позову в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат заперечує та просить у разі задоволення позову зменшити суму штрафних санкцій.

У судовому засіданні розгляд справи відкладався з 14.10.2014р. до 10.11.2014р.

Ухвалою суду від 10.11.2014р. строк розгляду справи продовжено на 15 днів до 01.12.2014р. та у судовому засідання 10.11.2014р. розгляд справи відкладено до 25.11.2014р.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не подавалось.

В порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні 25.11.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

07.10.13р. між Приватне акціонерне товариство «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» (далі - Відповідач -2, Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "Товариство технічного нагляду ДІЕКС" (далі - Позивач, Виконавець) укладено договір на надання послуг №1430-13-ДС (далі - Договір) також сторонами 07.11.2013р. було підписано додаткову угоду №1.

У відповідності до п.1.1. Договору Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується на власний ризик своїми або залученими силами надати послуги, а саме: з технічного діагностування, позачергового технічного опосвідчення в цілях встановлення можливості та строків в подальшому експлуатації технологічних печей; по випробуванню на міцність з контрольним методом акустичної емісії технологічних печей ПАТ «ЛИНІК», (далі за текстом - послуги), надати Замовнику належним образом надані послуги у відповідності з вимогами діючого нормативно-технічної документації у встановлений строк, а Замовник зобов'язується надати для надання послуг підготовлені об'єкти, прийняти належним чином надані послуги та оплатити надані послуги у відповідності з умовами цього договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору об'єм послуг та їх вартість визначений в Додатку № 1 та Додатку №2 до Договору, що є невід'ємними частинами Договору, вимоги до послуг - згідно Додатку № 2.

Згідно з п.2.1 Договору загальна вартість за весь об'єм послуг за Договором визначена в додатку № 1 і склала 676 4000,00 грн., в тому числі ПДВ - 112 733,33 грн.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що за наданий належним чином весь об'єм, зазначений у відповідній заявці Замовник зобов'язаний сплатити Виконавцю суму, зазначену у підписаному обома сторонами акті здачі-приймання наданих послуг, в наступному порядку: після спливу 30 календарних днів з моменту підписання уповноваженими представниками обох сторін акта приймання-передачі наданих послуг й надання технічної документації згідно з Додатком № 2.

Крім того п.2.3. Договору передбачено, що датою платежу є дата списання грошових коштів з поточного рахунку Замовника.

Відповідно до п.3.1. Договору після завершення вказаних послуг, вказаними у відповідній заявці, Виконавець зобов'язаний видати Замовнику технічну документацію згідно з додатком№2, три примірника акта приймання-передачі наданих послуг та податкову накладну згідно з "Податковим кодексом України" в термін до 25 числа звітного місяця. Виконавець має право здати виконані послуги раніше передбаченого договором строку.

Згідно з п.4.1.1. Договору Виконавець зобов'язаний надати послуги, вказані згідно з заявкою та передбаченими додатками №1 та №2 до Договору, якісно та в строки передбачені договором та до відповідної заявки.

Виконавець має право отримати оплату за надані послуги в розмірі та строки, передбачені цим Договором (п. 4.2.1. Договору).

Пунктом 4.3.2. Договору передбачено, що Замовник зобов'язаний оплатити надані належним чином послуги згідно з умовами Договору.

Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.07.14р., а в частині розрахунків та гарантії до повного його виконання. (п.9.1. Договору).

На виконання умов договору позивачем були надані послуги, що підтверджують Акти здачі-приймання наданих послуг, які скріплені підписом та печаткою зі сторони відповідача-2:

1. Акт здачі-приймання наданих послуг №1 від 06.11.2013 року на суму 29 250,00 грн. (а.с.95);

2. Акт здачі-приймання наданих послуг №2 від 08.01.2014 року на суму 29 250,00 грн. (а.с.96);

3. Акт здачі-приймання наданих послуг №3 від 03.03.2014 року на суму 98 250,00 грн. (а.с.97);

4. Акт здачі-приймання наданих послуг №4 від 03.03.2014 року на суму 31 050,00 грн. (а.с.98);

5. Акт здачі-приймання наданих послуг №5 від 06.03.2014 року на суму 259 500,00 грн. (а.с.99);

6. Акт здачі-приймання наданих послуг №6 від 17.03.2014 року на суму 78 650,00 грн. (а.с.100);

7. Акт здачі-приймання наданих послуг №7 від 17.03.2014 року на суму 16 460,00 грн. (а.с.101);

8. Акт здачі-приймання наданих послуг №8 від 07.04.2014 року на суму 133 990,00 грн. (а.с.102).

В порушення умов договору відповідачем-2 було здійснено часткову оплату боргу у сумі 542 410,00 грн. з порушенням строків встановлених договором, що підтверджують платіжні доручення:

- від 23.12.2013 року у розмірі 29 250,00 грн.(а.с.103);

- від 31.02.2014 року у розмірі 29 250,00 грн.(а.с.104); .

- від 08.04.2014 року у розмірі 388 800,00 грн.(а.с.105);

- від 30.05.2014 року у розмірі 95 110,00грн.(а.с.106);

Позивачем на адресу відповідача-2 було надіслано лист №883 від 29.04.14р. з вимогою сплатити 7 731 287,00 грн.(а.с.107-109).

Крім того, з метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача-2 була надіслана претензія №926 від 12.05.14р. про сплату суми боргу у розмірі 7 731 287,00грн.(а.с.110-112).

Відповідач-2 відповіді ні на вказаний лист, ні на вказану претензію не надав.

Відповідачем-2 30.10.2014р. оплачено суму боргу у розмірі 133 990,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 30.10.2014 року (а.с. 146).

За неналежне виконання відповідачем-2 своїх обов'язків по договору позивачем до сплати відповідно до п.5.8.Договору була нарахована пеня у розмірі 10 341,93 грн. за період з 07.12.2013р. по 18.08.2014р.

Крім того відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України позивачем було нараховано до сплати відповідачу-2 3% річних у розмірі 1 540,20 грн. за період з 07.12.2013р. по 18.08.2014р. та інфляційні витрати у розмірі 14 271,14 грн. за період з грудня 2013р. по липень 2014р.

Таким чином позивач просить стягнути з відповідача-2 пеню у розмірі 10 341,93 грн., інфляційні витрати у розмірі 14 271,14 грн. та 3% річних у розмірі 1 540,20 грн.

Позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на підставі наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п.5.8. Договору при простроченні оплати вказаних послуг Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до частини першої статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час и користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши розрахунок пені, судом встановлено, що розрахунок позивачем здійснено невірнго, та пеня за період прострочення з 07.12.2013р. по 18.08.2014р. складає 10 412,27 грн., однак суд не може вийти за межі позовних вимог, у звязку з чим, до стягнення підлягає сума, заявлена позивачем в розмірі 10 341,93 грн.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3% річних за період прострочення з 07.12.2013р. по 18.08.2014р. становлять 1 552,82 грн., однак суд не може вийти за межі позовних вимог, у звязку з чим, стягненню підлягає сума, заявлена до стягнення позивачем, а саме 1 540,20 грн.

Що стосується інфляційних втрат, то в силу Рекомендацій ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р. відносно порядку застосування індексів інфляції „при розгляді судових справ при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; отже умовно слід рахувати, що сума, яка підлягає стягненню з 1 по15 числа місяця, індексується за цей період, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Із змісту листа Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997 року "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" випливає, що розраховані Міністерством статистики України індекси інфляції застосовуються помісячно, при чому, якщо за період в індексованому місяці набирається не менше п'ятнадцяти днів.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що інфляційні втрати з урахуванням індексу інфляції за період прострочення з грудня.2013р. по липень 2014р. нараховані не вірно, оскільки Позивач рахує інфляцію і за ті періоди, коли прострочення відповідачем оплати становило менше 15 днів.

Однак, як зазначив Верховний Суд України, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що він розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з урахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з урахуванням цього місяця.

Ця правова позиція підтверджена і судовою практикою Верховного Суду України (Постанова Верховного Суду України від 20 грудня 2010 р. у справі № 3-57гс10, від 4 липня 2011 р. у справі № 3-65гс11, від 12 вересня 2011 р. у справі № 3-73гс11, від 24 жовтня 2011 р. у справі № 3-89гс11, від 14 листопада 2011 р. у справі № 3-116гс11, від 23 січня 2012 р. у справі № 3-142гс11).

На підставі викладено інфляційні втрати необхідно рахувати наступним чином:

- за Актом від 06.11.2013р. на суму 29 250,00 грн. за грудень 2013р. - інфляційні втрати складають 146,25 грн.;

- за Актом № 2 від 08.01.2014р. на суму 29.250,00 грн., прострочення у лютому 2014р. складає 14 днів, отже інфляційні втрати за цим зобов'язанням не нараховуються;

- за Актами №№ 6,7 від 17.03.2014р. на загальну суму 95 110,00 грн. за період з квітня по травень 2014р. - 3 614,18 грн.;

- за Актом № 8 від 07.04.2014р. на суму 133 990,00 грн. за період з травня по липень 2014р. - 8 172,60 грн.

З врахуванням викладеного, до стягнення підлягає 11 933,03 грн. інфляційних втрат.

В частині стягнення інфляційних втрат у сумі 2 338,11 грн. слід відмовити.

На забезпечення виконання відповідачем-2 умов Договору на надання послуг, 07.10.13р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "Товариство технічного нагляду ДІЕКС" (далі - Позивач, Кредитор) та Українсько-німецьким науково-виробничим підприємством "Технічний центр діагностики та експертизи" Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - Відповідач-1, Поручитель) укладено договір поруки №1862-13-УС (далі - Договір поруки), відповідно до умов п.1. якого предметом даного Договору є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання Боржником, вказаним у Додатку № 1 до даного Договору всіх своїх обов'язків за Договором, вказаним у Додатку № 1 до даного Договору, згідно якого Кредитором було прийнято зобов'язання надати послуги з технічної діагностики, позачергового технічного опосвідчення з метою встановлення можливості та строків подальшої експлуатації технологічних печей ПРАТ «ЛИНІК», а Боржник прийняв на себе зобов'язання передати для надання послуг підготовлені об'єкти, прийняти належним чином надані послуги та оплатити зазначені послуги відповідно до умов Договору.

Відповідно до п. 2. Договору поруки розмір відповідальності Поручителя перед Кредитором обмежується сумою у розмірі 1 000,00грн. (одна тисяча гривень 00 копійок). Поручитель з умовами Договору ознайомлений (п. 3. Договору поруки).

Крім того, сторони п.4 Договору поруки обумовили, що у випадку невиконання Боржником обов'язків за Договором, Поручитель відповідає перед Кредитором за зобов'язаннями Боржника у межах суми, вказаної у п.2 даного Договору.

Пунктом 5. Договору поруки у випадку невиконання Боржником будь-якого обов'язку, передбаченого п. 1 даного договору, Кредитор направляє на адресу Поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаного (их) обов'язку (ів).

Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок (ки), зазначений (ні) в письмовій вимозі Кредитора, в межах суми, вказаної у п. 2. даного договору, впродовж 1 (одного робочого дня з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього договору (п. 6. Договору поруки).

Цей Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань за Договором. (п.7. Договору поруки)

Позивач на адресу відпповідача-1 направив вимогу №1538 від 18.08.14р. про сплату заборгованості у розмірі 1 000,00грн.(а.с.116-117)

Відповіді Відповідач-1 на вказану вимогу не надав, суму боргу не оплатив.

Не підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача-1 за договором поруки стягнути 1 000,00грн.

Відповідач-1 у відзиві на позов не заперечує проти позовних вимог Позивача щодо стягнення з нього на користь Позивача грошової суми у розмірі 1 000,00грн.

Частина 1 статті 553 ЦК України передбачає, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У відповідності до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

На підставі викладеного позовні вимоги про стягнення з Відповідача -1 1 000,00 грн. обґрунтовані матеріалами справи, не заперечуються Відповідачем-1 та є такими, що підлягають до задоволення.

З приводу клопотання Відповідача-2 про зменшення штрафних санкцій, то суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується сторонами, Відповідачем-2 в рамках Договору з Позивачем, здійснено розрахунок у повному обсязі, але з порушенням строку.

Порушення строків оплати Відповідач пояснює тим, що через проведення на території Луганської області антитерористичної операції, починаючи з травня 2014 року виникла безпосередня загроза життю та здоров'ю працівників підприємства від яких залежало здійснення розрахунків з контрагентами, тому вони не могли прибути на підприємство. Через військові дії поблизу нафтопереробного заводу, був обмежений рух транспорту через встановлені блок-пости. З огляду на те, що територія заводу віддалена від населених пунктів, фактично дістатися туди, а отже і здійснити розрахунки, хоча б із запізненням, працівники підприємства не мали змоги. Проведенням антитерористичної операції безпосередньо в межах земельної ділянки Відповідача-2 та вчиненими протиправними діями не встановлених осіб протягом липня-серпня 2014 року підприємству спричинена майнова шкода у особливо великих розмірах, що привело до різкого погіршення його майнового стану.

Зокрема, з підприємства у липні-серпні 2014 року не встановленими особами було викрадено значну кількість паливно-мастильних матеріалів, автомобільної техніки, комп'ютерне та відео устаткування, запчастини до автотранспорту тощо, знищено сировину, будівлі та споруди.

А через ведення бойових дій в межах заводу, Відповідачу-2 лише за попередніми розрахунками через руйнування, вибухи та пожежі було спричинено майнову шкоду більш як на 17,9 млн. доларів США не враховуючи витрат, що будуть необхідні на відновлення технічного стану.

Згідно п. 3 ст. 83 ГПК господарський суд, приймаючи рішення, має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (постанова ВГСУ від 30.01.14р. у справі № 904/5926/13).

Пунктом 1 ст.233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків (п.3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18).

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Відповідно до ч. З ст. 550 Цивільного кодексу України кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов'язання.

Згідно ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до Указу Президента України № 405/2014 від 14.04.2014р. уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України".

Пунктом 6.1.Договору встановлено, що сторони звільняються від відповідності за часткове або повне не виконання зобов'язань по цьому договору, якщо воно відбулося в наслідок обставин не переборної сили (форс-мажорні обставини).

Відповідно п. 6.3. Договору форс-мажорними обставинами визначаються такі обставини як пожежа, землетруси, війни, страйки, блокади, заборонні міри міжнародних організацій, органів державної влади та управління.

Сторона, яка потрапила під дію форс-мажорних обставин та виявилося в наслідок цього нездатним виконувати зобов'язання по цьому договору, зобов'язана негайно, не пізніше 3 календарних днів з моменту їх виникнення, в письмовій формі попередити про це другу сторону. Несвоєчасне інформування про форс-мажорні обставини позбавляє відповідну сторону права на них посилатися (п. 6.5. Договору).

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК господарський суд, приймаючи рішення, має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання.

Враховуючи викладене, суд вважає можливим зменшити розмір пені на 90 % та стягнути з відповідача 10% пені в розмірі 1 034,19 грн.

В частині стягнення пені в розмірі 9 307,74 грн. слід відмовити.

На підставі викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з стягненням на користь позивача:

- з Українсько-німецького науково-виробничого підприємства "Технічний центр діагностики та експертизи" Товариства з обмеженою відповідальністю на користь позивача 1 000,00 грн.;

- з Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" на користь позивача суму пені - 1 034,19 грн., 3% річних - 1 540,20 грн., інфляційні втрати - 11 933,03 грн.

В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Позивач просить покласти на Відповідачів -1 та -2 витрати по сплаті судового збору.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 541 ЦК України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Згідно з даною нормою солідарний обов'язок може виникати лише в двох випадках: перше - коли солідарний обов'язок прямо передбачений законом; друге - коли передбачений договором.

Солідарне стягнення судових витрат не передбачено законом та між сторонами відсутній договір щодо солідарної сплати судових витрат.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

При цьому суд зазначає, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги приписи ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, та те, що, як Відповідач-1, так і Відповідач-2 не виконали своїх обов'язків за договорами по сплаті боргу, суд вважає за необхідне судові витрати покласти на відповідачів порівну - по 50% на кожного з врахуванням суми задоволених вимог.

Крім того, відповідно до п. 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору; що ж до інших судових витрат, то в такому разі вони у відповідній частині покладаються на позивача. Якщо ж таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК може бути покладений на відповідача.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України від 08.07.2011 року №3674-VI "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

Оскільки позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог і дана заява задоволена судом, Позивачу слід повернути з державного бюджету судовий збір в розмірі 1 395,07 грн. відповідною ухвалою суду на підставі п. 1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011 року.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 614, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 229, 231, 232, 233 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Українсько-німецького науково-виробничого підприємства "Технічний центр діагностики та експертизи" Товариства з обмеженою відповідальністю (49040, м.Дніпропетровськ, пров. Джинчарадзе, буд.8, код ЄДРПОУ 30268475) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "Товариство технічного нагляду ДІЕКС" (49040, м.Дніпропетровськ, пров.Джинчарадзе, буд.8; код ЄДРПОУ 32349901) заборгованість у розмірі 1000,00 грн. (одна тисяча грн. 00коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 834,82 грн. (вісімсот тридцять чотири грн. 82 коп.), про що видати наказ.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" (93113, Луганська область, м.Лисичанськ, вул.Свердлова, буд. 371, офіс 1-А, поштова адреса: 93117, Луганська обл., м.Лисичанськ-17, код ЄДРПОУ 32292929) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "Товариство технічного нагляду ДІЕКС" (49040, м.Дніпропетровськ, пров.Джинчарадзе, буд.8; код ЄДРПОУ 32349901), пеню у розмірі 1 034,19 грн. (одна тисяча тридцять чотири грн. 19 коп.), інфляційні витрати у розмірі 11 933,03 грн. (одинадцять тисяч дев'ятсот тридцять три грн. 03 коп.) та 3% річних у розмірі 1 552,82 грн. (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят дві грн. 82 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 834,82 грн. (вісімсот тридцять чотири грн. 82 коп.), про що видати наказ.

В решті позовних вимог - відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Видати ухвалу про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "Товариство технічного нагляду ДІЕКС" (49040, м. Дніпропетровськ, пров. Джинчарадзе, буд.8; код ЄДРПОУ 32349901) з державного бюджету судового збору в розмірі 1 395,07 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 26.11.2014р.

Суддя Н.Г. Назаренко