Постанова № 41578966, 25.11.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 листопада 2014 року 15:20 № 826/16755/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. розглянув в порядку скороченого провадження адміністративну справу, провадження в якій відкрито відповідно до ухвали суду від 04.11.2014 року,

за позовом

Управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі міста Києва

до

Орендного підприємства «Науково-дослідний інститут будівельного виробництва»

про

стягнення заборгованості у розмірі 67 814,50 грн.,-

вимога про що у позовній заяві ґрунтується на: викладених у позовній заяві обставинах щодо виникнення заборгованості по відшкодуванню суми витрат на фінансування різниці між сумою пенсій, призначеної відповідно до ЗУ «Про наукову і науково-технічну діяльність» і сумою пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів науковим співробітникам; повідомленнях про суму витрат на виплату різниці по виплачених пенсіях, які є формою рішення на підставі яких заявлено вимогу про стягнення коштів за період з липня по серпень 2014 року, докази вручення відповідачу яких наявні в матеріалах справи; картці особового рахунку відповідача станом на 11.11.2014; відомостях з ЄДР.

Керуючись положеннями статті 46 Конституції України, ст. 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», Постанови КМУ № 372 від 24.03.2004 «Про затвердження Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи»; Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України 6 квітня 2011 року № 384/2011, (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин),

розглянувши, виходячи з вищенаведених приписів законодавства, доводи позивача та заперечення відповідача, з’ясувавши фактичні обставини, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи те, що відповідачем не надано доказів оскарження або скасування вимог позивача (повідомлень про суму витрат), на підставі яких позивач просить стягнути суму боргу, які є чинними і підлягають виконанню відповідачем та, окрім цього, враховуючи, що зазначені рішення не виконано відповідачем у добровільному порядку,

суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на положеннях згаданих вище правових актів є обґрунтованими, з урахуванням чого надані позивачем докази та повідомлені ним обставини є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку скороченого провадження про задоволення адміністративного позову.

З приводу поданих відповідачем заперечень проти позову суд зазначає наступне.

Так, у своїх запереченнях відповідач зазначає, що сума заборгованості є значною для відповідача та на даний момент сплачувати її немає можливості у зв’язку з об’єктивними обставинами, а саме дебіторською заборгованістю від контрагентів. Також зазначає, що відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві накладено арешт на всі розрахункові рахунки відповідача на суму 3 230 668, 31 грн. (постанова про арешт коштів ВП № 37908317 від 14.06.2013 р.), у зв’язку з чим утворилася заборгованість із заробітної плати.

Окрім того у своїх запереченнях відповідач стверджує, що відповідно до переліку повідомлень, наданих позивачем, у них зазначено 90 осіб. З них в період з липня по серпень 2014 року працював один науковий працівник, який отримує наукову пенсію, а решта 89 не є науковими працівниками.

Наведене у сукупності, на думку відповідача, свідчить про відсутність підстав для стягнення з відповідача спірної заборгованості та, відповідно, відсутність підстав для задоволення позову.

В контексті наведеного суд зазначає, що відповідачем не надано доказів оскарження або скасування рішень позивача (повідомлень), на підставі яких він просить стягнути суму боргу, які є чинними і підлягають виконанню відповідачем.

Наведені позивачем доводи не стосуються предмету доказування у даній справі та не спростовують обов’язку із сплати спірної суми заборгованості.

При цьому суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогами заявленого позову є стягнення заборгованості, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення даної заборгованості у судовому порядку, встановлення факту її сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо.

При цьому, питання правомірності нарахування спірної заборгованості не може бути предметом доказування у межах даного позову, оскільки рішення суб'єкта владних повноважень (повідомлення), на підставі яких він просить стягнути суму боргу, не є предметом позову у даній справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз та приймати рішення про їх скасування. Відтак, подані відповідачем заперечення, як зазначено вище, не стосуються предмету доказування у даній справі та не можуть братися судом до уваги у даній справі.

Наведене відповідає правовій позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній в ухвалі від 09.04.2012 р. № К-10088/09 (номер рішення в ЄДРСР - 23599386) та в постанові від 16.05.2013 р. № К/9991/11648/11 (номер рішення в ЄДРСР 31340157).

До того ж, з приводу викладених у запереченнях доводів відповідача про те, що відповідач повинен здійснювати покриття витрат лише на виплату пенсій науковим працівникам, що перебували в штаті підприємства в період, за який стягується заборгованість, суд зазначає, що такі твердження є помилковими, оскільки виникнення обов’язку здійснювати таке відшкодування має підприємство, в штаті якого перебував науковий працівник до виходу на пенсію чи працюючий пенсіонер, а не на момент, коли пенсіонер перебуває в штаті такої установи.

В даному випадку грошові зобов’язання є несплаченими у встановлений строк, з урахуванням чого та на підставі наведених вище норм законодавства, керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-162, ст.ст. 183-2, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Орендного підприємства «Науково-дослідний інститут будівельного виробництва» (код з ЄДР 02498197; адреса: 03680, м. Київ, просп. Червонозоряний, 51) на користь Управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі міста Києва (код ЄДР 26063727, адреса: 03151, м. Київ, вул. Керченська, 5-А) заборгованість по відшкодуванню коштів на виплату різниці між сумами пенсій за період з липня по серпень 2014 року у розмірі 67 814,50 грн. (шістдесят сім тисяч вісімсот чотиринадцять гривень 50 коп.), які зарахувати на р/р 256023012613 в ГУ Ощадбанку по м. Києві та Київській обл., МФО 322669.

3. Постанова підлягає негайному виконанню на підставі ч. 1 ст. 256 та п. 8. ч. 6 ст. 1832 КАС України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ч 8 ст. 183-2, ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.

Суддя О.А.Кармазін