Рішення № 41573029, 25.11.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.11.14р. Справа № 904/8622/14

За позовом Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКТЕПЛОМЕРЕЖА", м. Дніпродзержнськ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпродзержинськ

про стягнення 10 234,95 грн

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: Миткалик Є.В. - представник (дов. № 00.01.0136 від 10.07.2014)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплову енергію в розмірі 10 082, 38 грн. та 152, 57 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором на відпуск теплової енергії № 836л від 01.03.2010, в частині повного та своєчасного розрахунку за надані послуги.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2014 порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 25.11.2014.

Відповідач відзив на позов не надав, у судове засідання, призначене для розгляду справи, явку свого повноважного представника не забезпечив. Про дату, місце та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення цінного листа з ухвалою суду (а.с. 38).

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (частина 1 пункту 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 25.11.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2010 між Комунальним підприємством Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (споживач) було укладено договір на відпуск теплової енергії № 836л (а.с.10).

Відповідно до пункту 1.1 договору предметом договору є продаж постачальником споживачеві теплової енергії для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання в кількості, у строки та на інших умовах, що зазначені в цьому договорі.

Згідно з пунктом 2.2 договору постачальник проводить відпуск теплової енергії для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання згідно з діючим ДБН по об'єктах споживача, згідно адрес: АДРЕСА_1.

Облік відпущеної теплової енергії проводиться розрахунковим способом (пункт 2.3 договору).

Всі розрахунки за цим договором виконуються на підставі платіжних вимог та двостороннього акту про постачання теплової енергії, що виписує постачальник споживачу (пункт 5.2 договору).

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу теплову енергію за період з жовтня 2011 по березень 2014 на суму 18799, 69 грн., що підтверджується актами про постачання теплової енергії та платіжними вимогами на оплату поставленої теплової енергії (а.с.19-26).

Розрахунок за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до тарифів встановлених рішенням виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради (Облдержадміністрацією) або в іншій формі згідно з чинним законодавством. Розрахунковим періодом є календарний місяць, споживач самостійно одержує платіжну вимогу у постачальника, після 10-го числа наступного за розрахунковим місяцем (пункт 5.1 договору).

Відповідач частково оплатив надані послуги у розмірі 12339, 15 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем на момент звернення позивача із позовом до суду (04.11.2014), становила 6460, 54 грн., про що сторони дійшли згоди, підписавши акт звірки взаєморозрахунків станом на 07.11.2014 (а.с. 41).

05.11.2014, після порушення провадження у справі, відповідач здійснив повну оплату заборгованості у розмірі 6560, 54 грн. (а.с. 41).

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (частина 1 статті 275 Господарського кодексу України).

Відповідно до частин 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Оскільки відповідачем до порушення провадження у справі (04.11.2014 року) було частково сплачено суму основного боргу у розмірі 3621, 82 грн., господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3621, 82 грн. не підлягають задоволенню.

Провадження у справі було порушено 04.11.2014 року. 05.11.2014 року відповідачем було сплачено суму боргу у розмірі 6460, 56 грн.

Пунктом 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Тому на підставі вищевикладеного, господарський суд припиняє провадження в частині стягнення 6460, 56 грн. відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Абзацем 5 пункту 5.1 договору встановлено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за т/е нараховується пеня у розмірі 1% належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Нарахування пені проводиться постачальником після 20 числа наступного за розрахунковим місяця.

У зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано пеню за період з 21.02.2014 по 15.07.2014 у сумі 152, 57 грн.

Перевіривши розрахунок позивача (а.с.9), судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 151, 69 грн., оскільки при здійсненні розрахунку пені, позивачем не враховано те, що розмір облікової ставки на рівні 9,5% встановлено відповідно до постанови Правління Національного Банку України від 14.04.2014 № 212 "Про регулювання грошово-кредитного ринку" з 15.04.2014.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволені позову судові витрати у справі стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.

Згідно з частиною 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 6460, 56 грн. припинити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" (51914, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Петровського, 168; ідентифікаційний код 03342573) - 151, 69 грн. пені та 1180, 41 грн. судовий збір, про що видати наказ.

В частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 3621, 82 грн. відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.11.2014

Суддя Я.С. Золотарьова