Ухвала суду № 41568407, 11.11.2014, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/10923/13-цГоловуючий у 1-й інстанції Грицак Р.М. Провадження № 22-ц/789/225/14 Доповідач - Бахметова В.Х.Категорія - 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2014 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Бахметової В.Х.

суддів - Гірський Б. О., Ткач О. І.,

при секретарі - Майка Р.Ю.

з участю представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, представника ПАТ "УкрСиббанк"

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 23 грудня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 23 грудня 2013 року позов задоволено:

стягнуто з ОСОБА_1 в користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11316514000 від 18.03.2008 року в розмірі 329 533,34 грн та судовий збір в розмірі 3219 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ПАТ "УкрСиббанк" в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги той факт, що кредитних коштів у розмірі 235 500 грн. він не отримував. Дані кошти були перераховані Банком на його поточний рахунок. Однак, не зважаючи на заявку ОСОБА_1 про видачу готівки із поточного рахунку від 18.03.2008 року, вказані кошти йому видано не було. Представлена Банком заява на видачу готівки №120 від 18.03.2008 року та меморіальний ордер №0603483517 від 18.03.2008 року не можуть підтверджувати факт видачі кредитних коштів, оскільки на них відсутні погоджувальні підписи одержувача коштів.

Крім цього, вважає, що судом першої інстанції при вирішенні справи не перевірено правильність нарахування суми заборгованості (як пені, так і тіла кредиту).

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на обставини викладені в ній.

Представник ПАТ "УкрСиббанк" не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, відповідає матеріалам справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 до задоволення не підлягає, виходячи з наступних підстав.

В жовтні 2012 року ПАТ "УкрСиббанк" звернулося із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11316514000 від 18.03.2008 року в сумі 329 533,34 грн., посилаючись на те, що відповідач порушив взяті на себе згідно умов кредитного договору зобов'язання щодо своєчасного погашення заборгованості за щомісячними платежами.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору має місце порушення прав позивача, які підлягають захисту, шляхом стягнення з відповідача в користь позивача всієї суми заборгованості за кредитним договором.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки він ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позивальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника проценти від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

У відповідності до положень ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Судом першої інстанції встановлено, що 18.03.2008 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №11316514000, згідно умов якого ОСОБА_1 отримав кошти в сумі 235500 грн. із кінцевим терміном повернення до 17.03.2015 року та сплатою 13.9% річних згідно встановленого графіку погашення кредиту.

Відповідно до п. 1.3.1. вказаного Договору за користування кредитними коштами понад встановлений договором термін Банк автоматично нараховує проценти на прострочену суму основного боргу за процентною ставкою в розмірі збільшеної вдвічі від ставки, вказаної в п. 1.3.1. Нарахування вищевказаної процентної ставки на прострочену суму основного боргу починається з дня виникнення простроченої суми основного боргу, а саме з наступного дня після дня не сплати або не повної сплати платежу встановленого в договорі. Проценти нараховуються на прострочену суму основного боргу за підвищеною ставкою до моменту погашення такої заборгованості.

Відповідно до додатку № 1 до Кредитного договору, погашення кредиту повинно відбуватися щомісячно, не пізніше визначеного числа кожного календарного місяця протягом всього строку дії договору. Погашення нарахованих процентів згідно з п. 1.3.4. Кредитного договору відбувається з 01 по 18 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за яким були нараховані проценти.

Згідно з п. 4.1. Кредитного договору, за порушення термінів повернення кредиту, та/або процентів за кредит, та/ або комісій, Позичальник сплачує Банку додатково до встановленої процентної ставки за кредит пеню в розмір подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості.

З матеріалів справи вбачається, що внаслідок неналежного виконання зобов'язання за договором кредиту, а саме не здійснення платежів для погашення суми заборгованості по кредиту та нарахованим процентам з листопада 2009 року, станом на 24.09.2012 року виникла заборгованість за кредитом - 329 533,34 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 205684,10 грн.; заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом - 99566,09 грн.; пеня за прострочення слати кредиту - 13760,03 грн., пеня за прострочення сплати відсотків - 10523,12 грн. (а.с.17-28).

Згідно зі ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність задоволення позову ПАТ КБ "ПриватБанк" шляхом стягнення з боржника ОСОБА_1 всієї суми заборгованості за договором кредиту.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції безпідставно притягнув його до цивільної відповідальності, зобов'язавши сплатити на користь Банку суму заборгованості по кредиту та суму нарахованої заборгованості, оскільки жодних кредитних коштів він не отримував, колегія суддів до уваги не приймає виходячи із наступного.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до п. 1.5 Кредитного договору Банк надає Позичальнику кредит шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника № НОМЕР_1.

Позивач повністю виконав умови договору та видав відповідачу кредит, що підтверджується меморіальним ордером №0603483517 і заявою на видачу готівки №120 від 18.03.2008 року.

Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 13 травня 2014 року у справі призначено судово-почеркознавчу експертизу.

Висновком судово-почеркознавчої експертизи від 09.10.2014 року №729/14-22 встановлено, що два підписи від імені ОСОБА_1 у заяві на видачу готівки №120 від 18.03.2008 року в установі банку виконано ОСОБА_1.

Таким чином, вищевказані доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи, оскільки наявна у справі заява на видачу готівки №120 від 18.03.2008 року підписана ОСОБА_1 та підтверджує факт видачі йому кредитних коштів.

Виходячи з аналізу обставин справи в контексті норм матеріального права та умов договору, який має місце між сторонами, суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність задоволення позову шляхом стягнення з боржника ОСОБА_1 всієї суми заборгованості за договором кредиту.

Таким чином, суд першої інстанції, вірно застосував норми матеріального права, висновки суду про встановлені обставини й правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні, тому рішення суду є законним та обґрунтованим і колегія суддів не вбачає підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

Ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 23 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області В.Х. Бахметова