Ухвала суду № 41566939, 20.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №810/1838/14 Головуючий у 1-й інстанції: Терлецька О.О.; Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

У Х В А Л А

Іменем України

20 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сорочко Є.О.

Суддів: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

при секретарі Грисюк Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (далі - ДП "Укрспирт") звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - Броварська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.02.2014 р. №0002282202, №0002292202.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Броварської ОДПІ від 25.02.2014 р. №0002282202, №0002292202.

На вказану постанову Броварська ОДПІ подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, Броварською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Мінагроцентр» за період з 01.05.2013 р. по 30.09.2013 р., за результатами якої складено акт перевірки від 12.02.2014 р. №106/10-06-22-02/37199618.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 1 514 034,00 грн.;

- пп. 139.1.1 та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 рік на загальну суму 1 438 332,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.02.2014 р.:

- №0002282202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 514 034,00 грн. за основним платежем та 757 017,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0002292202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 1 438 332,00 грн. та 719 166,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Статтею 198 Податкового кодексу України, визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, в тому числі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, при цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, а саме дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 201.6 ст. 201 цього Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ТОВ «Мінагроцентр» укладено договір поставки зернових культур від 08.05.2013 р. №21-13-01 та додаткові угоди до вказаного договору.

На підтвердження реальності виконання вказаного договору позивачем надано суду такі первинні документи: договір від 08.05.2013 р. №21-13-01, додаткові угоди, відповідні податкові накладні, витяг з журналу реєстрації довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, які відповідають вимогам чинного законодавства та дають можливість встановити, які саме товари були поставлені, в кількісному та ціновому виразі.

При цьому, відповідно до листів від 05.12.2013 р. №01-4-2/446, від 15.01.2014 р. №04-12/885, від 15.01.2014 р. №04-12/887 позивачем були надані податковому органу письмові пояснення щодо господарських відносин з ТОВ «Мінагроцентр» та надано витребувані первинні документи.

Крім того, позивачем надано суду копії технічних паспортів на склади, на яких зберігався придбаний у ТОВ «Мінагроцентр» товар, а також лист Вишняківського місця провадження діяльності та зберігання спирту від 24.03.2014 р. №102 до ДП "Укрспирт" щодо підтвердження технічних можливостей для приймання та зберігання зерна.

Використання позивачем придбаного товару у власній господарській діяльності підтверджується звітами про виробництво промислової продукції за травень - вересень, 2013 року.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що за умовами договору поставки зернових культур від 08.05.2013 р. №21-13-01, поставка продукції позивачу здійснювалась на умовах DDP, відповідно до Міжнародних правил Інкотермс. Термін "DDP" згідно Міжнародних правил Інкотермс означає - «поставка зі сплатою стягнень», тобто продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання з моменту надання товару в узгодженому пункті в країні ввезення. Продавець несе всі ризики й витрати, пов'язані із ввезенням товару, включаючи сплату податків, стягнень та інших зборів, що стягуються при ввезенні товарів.

Отже, обов'язки щодо забезпечення транспортування придбаного товару покладені на постачальника - ТОВ «Мінагроцентр», а тому посилання відповідача на відсутність документів, які б підтверджували доставку товару від продавця до покупця, є необґрунтованими.

При цьому, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

В свою чергу, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Мінагроцентр».

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом не надано належної оцінки первинним документам, наданих позивачем при перевірці, а зазначені у акті перевірки обставини стосуються лише господарської діяльності контрагенту та подання ним податкової звітності, і жодним чином не доводять недобросовісності позивача та відсутності реальності господарських операцій.

Однак, чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників (виконавців) при створенні підприємства та здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на валові витрати та податковий кредит.

Відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, щодо встановлення факту відсутності у позивача мети на здійснення господарської діяльності та відсутності її реального здійснення. Також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентом.

При цьому, жодним законом не передбачено право податкового органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Таким чином, відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено обґрунтованість прийняття податкових повідомлень-рішень від 25.02.2014 р. №0002282202, №0002292202, а тому такі рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову, а тому апеляційну скаргу Броварської ОДПІ необхідно залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року - без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

Повний текст ухвали складено 25.11.2014 р.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.