Ухвала суду № 41566855, 13.10.2014, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/9228/14-ц

Провадження №2/405/1628/14

У Х В А Л А

13 жовтня 2014 року Суддя Ленінського районного суду м. Кіровограда Іванова Л.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Ленінського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції про зобов'язання зняти арешт з майна, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ленінського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції, в якому просить зобов'язати Ленінський відділ Державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції зняти арешт з майна, яке належить ОСОБА_1

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.02.2012 року працівником ДАІ відносно нього (позивача) винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення № 247910 та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. 00 коп., в зв`язку з тим, що протягом 15 днів штраф не був сплачений, на нього було накладено штраф в розмірі 850 грн. 00 коп. 20 грудня 2012 року державний виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління винесена постанова про арешт майна позивача у межах суми звернення стягнення в розмірі 850 грн. 00 коп.

Позивач також зазначив, що 11.09.2014 року він звернувся до Ленінського ВДВС Кіровоградського МУЮ із заявою про зняття арешту з майна, на що йому було повідомлено, що виконавчі документи в листопаді 2013 року були направлені за місцем роботи позивача, за адресою: Тернопільська область, смт. Козова до територіального відділу державної виконавчої служби для подальшого стягнення боргу із заробітної плати, однак 12.09.2014 року відділ ДВС Козівського районного управління юстиції повідомив позивача, що в період з 2013 року по 2014 рік виконавчі документи про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави, фізичних осіб у відділ ДВС не надходили та на виконанні не перебували. В зв`язку з тим, що 03.10.2014 року ним був сплачений штраф в розмірі 850 грн. 00 коп., позивач просить зобов`язати Ленінський відділ державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції зняти арешт з майна, яке належить ОСОБА_1

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з позовної заяви предметом спору є зобов'язання Ленінського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції до вчинення дій, а саме зняти арешт з майна, що належить позивачу, який був накладений за постановою державного виконавця Ленінського ВДВС Кіровоградського МУЮ ОСОБА_2 від 20 грудня 2012 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

За змістом ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно зі ст. 3 КАС України публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України від 20 травня 2013 року № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» вказано, що вирішуючи питання про віднесення норми до публічного права, а спору до публічно-правового, суди повинні враховувати загальнотеоретичні та законодавчі критерії. Зокрема, за змістом п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень. Суди повинні звертати увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій. Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами завдань.

Встановлено, що постановою державного виконавця Ленінського ВДВС Кіровоградського МУЮ ОСОБА_3 від 20.12.2012 року при примусовому виконанні постанови №247910 від 16 лютого 2012 року, винесеної ДАІ, про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу в розмірі 425 грн. 00 коп. на підставі ст.308 КУпАП, а в разі несплати вказаного штрафу протягом 15-ти днів з моменту винесення постанови, стягнути штраф в сумі 850 грн. 00 коп., накладено арешт на все майно що належить боржнику ОСОБА_1, у межах суми звернення стягнення в розмірі 850 грн. 00 коп.

Відповідно до ст.ст.1, 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших Законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України "Про державну виконавчу службу" державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Враховуючи, що між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем по справі фактично виникли публічно-правові відносини шляхом реалізації Ленінським відділом державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції владних управлінських функцій у сфері здійснення виконавчого провадження, внаслідок чого відповідач виступає в цих правовідносинах із позивачем, як суб'єкт владних повноважень.

З огляду на викладене вище, враховуючи предмет та підстави позову, характер спірних правовідносин, наявність ознак публічно-правового спору, приходжу до висновку, що наявний спір належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, що, в свою чергу, відповідно до п.1 ч.2 ст.122 ЦПК України, є підставою для відмови у відкритті провадження у справі в порядку цивільного судочинства.

Окремо відзначається, що відповідно до ч.2 ст.18 КАС України, яка визначає предметну підсудність адміністративних справ, окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства. Відмова у відкритті провадження у справі перешкоджає повторному зверненню до суду з таким самим позовом.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі.

Керуючись п.1 ч.2 ст.122 ЦПК України, -

У Х В А Л И Л А:

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Ленінського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції про зобов'язання зняти арешт з майна.

Повернути ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 121 (сто двадцять одна) грн. 80 коп., сплачений відповідно до квитанції №0.0.303774723.1 від 07 жовтня 2014 року, Банк отримувача ГУ ДКСУ у Кіровоградській області, Отримувач УК у м.Кіровограді /м.Кіровоград /22030001/ Ленінський районний суд м.Кіровограда, код Отримувача 38037409, р/р Отримувача 31214206700004, МФО отримувача 823016, призначення платежу: судовий збір ОСОБА_1, Ленінський районний суд м.Кіровограда, код ЄДРПОУ 02896905.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через Ленінський районний суд м.Кіровограда шляхом подачі протягом пяти днів з дня її винесення апеляційної скарги.

У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Ленінського районного суду

м. Кіровограда Л.А. Іванова