Ухвала суду № 4156340, 17.06.2009, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2009 року Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів: Бойка А.В. та Кравець О.О.,

при секретарі Мішиєвій О.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1. та представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси на постанову господарського суду Одеської області від 06 квітня 2007 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «АСК» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2006 року ТОВ «Компанія «АСК» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 07 квітня 2006 року № 00025422301/0 та № 1000172301/0.

В обґрунтування позову зазначалося, що на підставі направлення від 21 листопада 2005 року № 3036/23-20 працівниками ДПІ у Малиновському районі м. Одеси було проведено комплексну планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ «Компанія «АСК» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01 квітня 2004 року по 30 вересня 2005 року. За результатами зазначеної перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси складено акт № 98/23-213/31094811 від 28 березня 2006 року, на підставі якого 07 квітня 2006 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0002542301/0, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 137542 грн. 50 коп., з яких 91695 грн. за основним платежем та 45847 грн. 50 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями, у зв'язку з порушенням п. п. 3.2.4 п. 3.2 ст. 3, п. п. 7.2.8 п. 7.2, п. п. 7.3.1 п. 7.3, п. п. 7.4.2 та п. п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»;

- № 1000172301/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 333196 грн. за порушення п. п. 3.2.4 п. 3.2 ст. 3, п. п. 7.2.8 п. 7.2, п. п. 7.3.1 п. 7.3, п. п. 7.4.2 та п. п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Висновки акта перевірки щодо порушення позивачем положень Закону України «Про податок на додану вартість» не ґрунтуються на чинному законодавстві, а тому прийняті на підставі акта податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Постановою господарського суду Одеської області від 06 квітня 2007 року позовні вимоги ТОВ «Компанія «АСК» задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси від 07 квітня 2006 року № 0002542301/0 та № 1000172301.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при розгляді справи не повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, і, крім того, порушено норми матеріального та процесуального права. На думку апелянта, висновки акта перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ «Компанія «АСК» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства відповідають положенням чинного законодавства, а тому прийняті на підставі акта перевірки оскаржувані податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими. Судом не взято до уваги порушення позивачем вимог ст. ст. 3 та 7 Закону України «Про податок на додану вартість». У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постановленого по справі судового рішення і винесення нової постанови із відмовою у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи представника відповідача в підтримку апеляційної скарги, а також представника позивача, який вважав за необхідне залишити постановлене судове рішення без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що на підставі направлення від 21 листопада 2005 року № 3036/23-20 співробітниками Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси було проведено комплексну планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ТОВ «Компанія «АСК» вимог податкового та валютного законодавства за період з 01 квітня 2004 року по 30 вересня 2005 року.

За результатами зазначеної перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси складено акт № 98/23-213/31094811 від 28 березня 2006 року, на підставі якого 07 квітня 2006 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0002542301/0 щодо визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 137542 грн. 50 коп., у т.ч. 91695 грн. основного платежу та 45847 грн. 50 коп. штрафних (фінансових) санкцій у зв'язку з порушенням, на думку відповідача, позивачем положень п. п. 3.2.4 п. 3.2 ст. 3, п. п. 7.2.8 п. 7.2., п. п. 7.3.1 п. 7.3, п. п. 7.4.2 та п. п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»;

- № 1000172301/0 щодо зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 333196 грн. у зв'язку з порушенням, на думку відповідача, позивачем положень п. п. 3.2.4 п. 3.2 ст. 3, п. п. 7.2.8 п. 7.2., п. п. 7.3.1 п. 7.3, п. п. 7.4.2 та п. п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»;

- № 0002532301/0 щодо визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 281650 грн., у т. ч. 192800 грн. основного платежу та 88850 грн. штрафних (фінансових) санкцій у зв'язку з порушенням, на думку відповідача, позивачем положень п. 1.32 ст. 1, п. п. 5.6.1 п. 5.6 ст. 5, п. п. 8.1.1, п. п. 8.1.2 п. 8.1, п. п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Не погоджуючись з прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до відповідача зі скаргою № 95 від 11 травня 2006 року. Рішенням Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси № 13618/10/25-012 від 04 липня 2006 року про результати розгляду скарги оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0002542301/0, № 1000172301/0 та № 0002532301/0 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

14 липня 2006 року позивач оскаржив зазначені вище податкові повідомлення-рішення, прийняті ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, до Державної податкової адміністрації в Одеській області. Рішенням ДПА в Одеській області від 12 вересня 2006 року № 24330/25-0007 про результати розгляду повторної скарги частково задоволено скаргу позивача, а саме: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 07 квітня 2006 року № 0002532301/0, а податкові повідомлення-рішення відповідача від 07 квітня 2006 року № 0002542301/0 та № 1000172301/0 залишено без змін.

За результатами оскарження податкових повідомлень-рішень відповідача до Державної податкової адміністрації України, рішенням ДПА України від 24 листопада 2006 року податкові повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 07 квітня 2006 року та рішення ДПА в Одеській області від 12 вересня 2006 року залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Компанія «АСК», суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивач правильно визначив податкові зобов'язання з податку на додану вартість та податковий кредит на підставі Закону України «Про податок на додану вартість», вірно розрахувавши суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість та розмір бюджетного відшкодування з названого податку.

А. Стосовно податкового повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси № 0002542301/0 від 07 квітня 2006 року.

Як зазначено вище, названим податковим повідомленням-рішенням відповідача визначено позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 137542 грн. 50 коп., у т.ч. 91695 грн. основного платежу та 45847 грн. 50 коп. штрафних (фінансових) санкцій у зв'язку з порушенням, на думку відповідача, позивачем положень п. п. 3.2.4 п. 3.2 ст. 3, п. п. 7.2.8 п. 7.2., п. п. 7.3.1 п. 7.3, п. п. 7.4.2 та п. п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, в акті перевірки та в апеляційній скарзі зазначається, що позивачем у квітні 2004 року не включено до складу податкових зобов'язань ПДВ у розмірі 53 грн. за кожний ігровий автомат від оренди десяти ігрових автоматів за неповний місяць з 14 квітня 2004 року від ПП «Циклон» з орендною платою 60 грн. щомісяця, де ПДВ - 10 грн. (10 гральних автоматів х 16 днів х 1,67 грн./день = 267 грн.).

Проте, як встановлено матеріалами справи та судом першої інстанції, на підставі договору оренди від 01 липня 2001 року, укладеного між позивачем та ПП «Циклон», а також додаткової угоди до цього договору від 23 червня 2003 року, ПП «Циклон» були передані в оренду ігрові автомати з нарахуванням сум ПДВ на вартість орендної плати, що підтверджується податковою накладною від 30 квітня 2004 року № 113, в якій зазначено суму зобов'язань з ПДВ в 483 грн. 33 коп.. Зазначену суму відображено позивачем у реєстрах бухгалтерського обліку, зокрема на рахунку 64.3 «Податкові зобов'язання за квітень 2004 року» та у Книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг) позивача.

Таким чином, всупереч доводам апелянта, позивачем до складу податкових зобов'язань було включено всю суму податку на додану вартість згідно вимог чинного на той момент податкового законодавства.

Відповідно до висновків податкового органу, позивачем при продажі гральних автоматів до складу податкових зобов'язань не включено ПДВ від різниці між балансовою та залишковою вартістю цих ігрових автоматів.

Разом з цим, згідно п. п. 8.2.1 п. 8.2. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарський діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним та моральним зносом.

На підставі наведеного положення названого Закону колегія суддів апеляційного суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції стосовно того, що згідно з нормами чинного законодавства для визначення активу як об'єкта основних фондів має значення не фактичний строк його експлуатації, а передбачуваний. Таким чином, продаж таких основних фондів відображається у податковому обліку за правилами, встановленими Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» для продажу основних фондів, а не товарів, та не потребує коригувань амортизаційних відрахувань у податковому обліку.

Як доведено позивачем у судовому засіданні суду першої інстанції, гральні автомати, що виготовлялись або придбавались ТОВ «Компанія «АСК», та які призначалися для використання у власній господарській діяльності, були віднесені до складу основних фондів. У подальшому вказані автомати були продані за залишковою вартістю іншим господарюючим суб'єктам.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче звичайних цін з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів.

При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, в законодавстві відсутні положення, що зобов'язують підприємства нараховувати ПДВ на різницю між балансовою вартістю, по якій були придбані або виготовлені гральні автомати, та залишковою вартістю, по якій ці автомати були продані іншим господарюючим суб'єктам.

Згідно акта перевірки при продажу 2-х гральних автоматів ПП «Портер» позивачем не включено до складу податкових зобов'язань ПДВ у розмірі 22 грн. від різниці між балансовою та залишковою вартістю. Так, на підставі договору під 18 травня 2004 року позивачем було реалізовано ПП «Портер» 2 гральні автомати за ціною 450 грн. кожний, у тому числі ПДВ - 90 грн. Ціну було визначено за згодою сторін, що зафіксовано у додатку № 1 про узгодження ціни. На обсяг реалізації нараховано ПДВ у сумі 180 грн., що підтверджується податковою накладною № 138 від 18 травня 2004 року. У книзі обліку продаж вказана операція записана за № 34 у травні місяці 2004 року. В подальшому суму цих зобов'язань відображено у податковій декларації з податку на додану вартість за вказаний період.

Аналогічні обставини встановлено у всіх інших прикладах, наведених співробітниками податкового органу на сторінках 28-30 акта перевірки.

Отже, виходячи з вимог Закону України «Про податок на додану вартість», позивач правомірно відобразив суму зобов'язань з ПДВ по вказаним вище операціям у регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до акта перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем положень п. п. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» стосовно відсутності відокремленого обліку з поставки та придбання щодо операцій, що підлягають оподаткуванню та звільнених від оподаткування, а також операцій, вартість яких не включається до складу валових витрат виробництва (обігу) або не підлягає амортизації, ввізних (імпортних) та вивізних (експортних) операцій.

Згідно п. п. 7.2.8 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції до 31 березня 2005 року) платники податку повинні вести окремий облік з поставки та придбання щодо:

- операцій, що підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та звільнених від оподаткування;

- операцій, вартість яких не включається до складу валових витрат виробництва (обігу) або не підлягає амортизації, ввізних (імпортних) та вивізних (експортних) операцій. Зазначений облік ведеться в спеціальних книгах, форма і порядок заповнення яких встановлюються центральним органом державної податкової служби України.

У відповідності з нормами вищевказаної статті Закону Наказом ДПА України № 165 від 30 травня 1997 року було затверджено Книгу обліку придбання товарів (робіт, послуг), форму та порядок заповнення якої визначено п.6 Порядку ведення книги обліку придбання товарів (робіт, послуг). Вказаним Порядком визначено порядок заповнення відповідних граф названої Книги з відповідним рознесенням сум ПДВ по товарам, які використовуються, не використовуються або частково використовуються в оподатковуваних ПДВ операціях.

Так, у графі 17 «Сума ПДВ з правом включення в податковий кредит» зазначаються суми, які використовуються в оподаткованих операціях; у графі 18 «Сума товарів і ІІДВ для здійснення неоподатковуваних операцій» зазначаються суми, які приймають участь у неоподатковуваних операціях. Одночасне заповнення граф 17 та 18 означає, що сума придбаних товарів враховується як в оподатковуваних операціях, так і в неоподатковуваних. Підсумкові суми за відповідний податковий період повинні відображатися у розділі ІІ декларації з ПДВ, форму та порядок заповнення якої затверджено наказом ДПА України № 166 від 30 травня 1997 року.

Як вбачається з наданих позивачем до суду копій Декларацій з ПДВ, що подавались позивачем до податкового органу, та Книги обліку придбання товарів (робіт, послуг), позивачем проводився окремий облік оподатковуваних та неоподаткованих операцій.

Згідно п. п. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції від 31 березня 2005 року платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно зі статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної невключення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку. Форма і порядок заповнення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних встановлюються центральним податковим органом.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, наведена норма Закону не визначає форму та порядок ведення окремого обліку операцій, які підлягають оподаткуванню ПДВ, а також операцій, які не є об'єктом оподаткування. У зв'язку з цим підприємство самостійно визначає форму та порядок ведення такого обліку. Відокремлений облік операцій, які оподатковуються ПДВ, а також які не є об'єктами оподаткування, позивачем відображено у Книгах обліку придбання товарів (робіт, послуг) у період з 31 березня 2005 року по 31 липня 2005 року та у реєстрах придбаних податкових накладних за період 01 серпня 2005 року по 30 вересня 2005 року, що наявні в матеріалах справи.

За таких обставин доводи апелянта про порушення позивачем вимог п. п. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не є обґрунтованими.

Правильним є і висновок суду першої інстанції щодо відсутності порушень позивачем п. п. 7.4.3. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок яких, за висновком податкового органу, позивачем завищено податковий кредит на суму 592880 грн.. При цьому вказана сума дійсно не підтверджена будь-якими розрахунками в акті перевірки, розраховано цю суму без посилань на первинні документи, що є порушенням п. 1.6 та п. 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.

Необґрунтовано зазначено відповідачем в акті перевірки і про порушення позивачем вимог п. п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки відповідачем не вказано з яких саме підстав відповідач дійшов такого висновку. Навпаки, наявними в матеріалах справи картками рахунку позивача 64.4 «податковий кредит» та іншими документами підтверджується відсутність порушень позивачем приписів п. п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 названого Закону. При цьому також не зазначено відповідачем з яких саме розрахунків відповідач дійшов висновку на стор. 32 акта перевірки про те, що саме сума ПДВ в розмірі 402816 грн. до податкового кредиту не відноситься.

Безпідставними є посилання відповідача в якості підстави для прийняття оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень порушення позивачем п. п. 7.3.1 п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок па додану вартість», згідно якого визначається дата виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг), оскільки в акті перевірки не конкретизовано чим саме позивач порушив наведену вище норму Закону України «Про податок на додану вартість». Не доведено відповідачем факт встановлення цього порушення і в судовому засіданні суду першої інстанції.

Із врахуванням викладеного, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для нарахування позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 91695 грн. та відповідно для визначення позивачу суми штрафних санкцій в розмірі 45847 грн. 50 коп. є правильним.

Б. Стосовно податкового повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси № 1000172301/0 від 07 квітня 2006 року.

Названим податковим повідомленням-рішенням відповідача зменшено позивачу бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 333196 грн. у зв'язку з порушенням, на думку відповідача, позивачем положень п. п. 3.2.4 п. 3.2 ст. 3, п. п. 7.2.8 п. 7.2., п. п. 7.3.1 п. 7.3, п. п. 7.4.2 та п. п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно п. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 названого Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податковою боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом..

Відповідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Підпунктом 7.5.1 зазначеного Закону визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з таких подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

На підставі п. п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, мас від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Із врахуванням наведених норм чинного законодавства України, а також фактичних обставин справи, зокрема, недоведеності відповідачем неправильності визначення позивачем сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податкового кредиту, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку щодо безпідставності зменшення відповідачем позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 333196 грн..

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів апеляційного суду також враховує, що при проведені перевірки посадовими особами відповідача порушено Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 925/11205).

Так, пунктами 1.6 та 1.7 названого Порядку визначено, що за результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Крім того, відповідно до п. п. 2.3.2. п. 2.3. п. 2 вказаного Порядку за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно, зокрема: у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень.

Проте, в порушення вищенаведених норм, в акті перевірки відповідачем не вказані первинні документи, на підставі яких співробітниками податкового органу зроблені висновки щодо порушення позивачем норм Закону України «Про податок на додану вартість». При визначені податкового зобов'язання у різних таблицях застосовано неоднакові суми. Так, у таблиці на стор. 28 акта перевірки за червень 2004 року наведено суму податкового зобов'язання у розмірі 13765 грн., а у таблиці на сторінці 32 вказано суму за той самий період у розмірі 13468 грн., тобто на 297 грн. менше. Аналогічні розбіжності містяться у показниках за червень 2005 року у таблиці на стор. 28 акта та у таблиці на стор. 32 акта перевірки з різницею у 30 грн., а також за липень 2005 року у вказаних таблицях з різницею у 800 грн..

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси залишити без задоволення, а постанову господарського суду Одеської області від 06 квітня 2007 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст ухвали виготовлено 22 червня 2009 року.

Головуючий:

Судді: