Рішення № 4156214, 16.02.2009, Господарський суд Чернігівської області

16.02.09

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів телефон канцелярії

проспект Миру, 20 77-99-18

Іменем України

РІШЕННЯ

12 лютого 2009 р. Справа № 12/203/11/8

Позивач: За первісним позовом: Відкрите акціонерне товариство “Ностром”

14038, м. Чернігів, пр-т Перемоги, 129

До відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Облтеплокомуненерго”

14000, м. Чернігів, вул. Комсомольська, 55б

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Закрите акціонерне товариство “Сонеко”

14000, м. Чернігів, пр-т Перемоги, 129

Про стягнення 77 751 грн. 98 коп. та зобов”язання повернути автомобіль

За зустрічним позовом: Відкритого акціонерного товариства “Облтеплокомуненерго”

14000, м. Чернігів, вул. Комсомольська, 55б

До відповідача-1: Відкритого акціонерного товариства “Ностром”

14038, м. Чернігів, пр-т Перемоги, 129

Відповідача-2: Закритого акціонерного товариства “Сонеко”

14000, м. Чернігів, пр-т Перемоги, 129

Про визнання недійсним договору лізингу та повернення сплачених коштів в сумі

141 445 грн. 17 коп.

Суддя Л.М.Лавриненко

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) ВАТ "Ностром": Костирко Ю.В. довіреність № б\н від 03.02.2009, адвокат

відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) ВАТ "Облтеплокомуненерго": не з"явився

третя особа на строні позивача за первісним позовом: ЗАТ "Сонеко": Матяш Н.В. довіреність № б/н від 03.02.2009, представник

Відповідач-2 за зустрічним позовом ЗАТ "Сонеко": Матяш Н.В. довіреність № б/н від 03.02.2009, представник

СУТЬ СПОРУ:

Відкритим акціонерним товариством “Ностром” подано позов про стягнення з Відкритого акціонерного товариства “Облтеплокомуненерго” 56 714 грн. 79 коп. заборгованості по лізингових платежах, 12 892 грн. 01 коп. індексації боргу у зв”язку з інфляцією, три відсотки річних в розмірі 4120 грн. 76 коп., 4024 грн. 42 коп. штрафу за несвоєчасну сплату лізингових платежів, а також про зобов”язання повернути належний ВАТ “Ностром” автомобіль “ДЕУ-Леганза” вартістю 49 000 грн.

Відкритим акціонерним товариством “Облтеплокомуненерго” подано зустрічний позов до Відкритого акціонерного товариства “Ностром” про визнання недійсним договору оперативного лізингу та стягнення сплачених Відкритим акціонерним товариством “Облтеплокомуненерго” платежів в сумі 141 445 грн. 17 коп.

Ухвалою суду від 03.02.2009 року за ініціативою суду було залучено до участі у справі в якості другого відповідача по зустрічному позову –Закрите акціонерне товариство „Сонеко”.

Представниками ВАТ „Ностром” та ЗАТ „Сонеко” були подані письмові клопотання про відмову від фіксації судового засідання технічними засобами, які задоволено судом.

Сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, але відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - Відкрите акціонерне товариство “Облтеплокомуненерго” повноважного представника в судове засідання не направив, документів, витребуваних ухвалами суду від 26.01.09р. та 03.02.2009 року суду не надав.

Представник позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) ВАТ "Ностром" в судовому засіданні надав додаткові пояснення по справі, відповідно до яких зазначив, що постійне порушення ВАТ „Облтеплокомуненерго” умов договору щодо строків та сум лізингової плати призвело до накопичення значного боргу, а вимоги щодо витребування автомобіля „Деу Ланос” базуються на положеннях Договору (п.п. 7.2.2., 8.1.2) та Законі України „Про лізинг”. Оскільки ВАТ „Ностром” продовжував виконувати договір, не дивлячись на його порушення з боку лізингоотримувача, ВАТ „Облтеплокомуненерго”, розраховуючи на добровільну оплату заборгованості, й по цій причині не звернувся вчасно за вчиненням виконавчого напису у відповідності до ст. 9 Закону та п. 6.9. Договору, то це питання, згідно ст. 124 Конституції України, було винесено ним на розгляд суду. Розмір лізингових платежів позивачем за первісним позовом визначено згідно додатку № 2 до Договору, в якому вказано, що сума лізингових платежів, що підлягає сплаті в гривнях, визначається, як здобуток множення відповідного значення лізингового платежу з ПДВ із таблиці „Розмір, склад та графік сплати лізингових платежів” на курс гривні до долара США, встановлений НБУ на дату здійснення лізингового платежу. Тобто, суми у графіку платежів вказані саме у доларах США, але сплата мала відбуватися в гривнях, по встановленому НБУ курсу. Доказами фактичного виконання договору ВАТ „Облтеплокомуненерго” підтверджується, що суми згідно графіку вказані у доларах США, але оплата фактично проводилась у гривнях.

Щодо зустрічного позову, ВАТ „Ностром” вважає заявлені вимоги необґрунтованими, оскільки п. 4.1. договору визначено, що договір діє до повного виконання зобов’язань його сторонами. При цьому, такий строк є чітко визначеним у додатку № 2 до договору, а саме: 10.08.2001 року, і цей строк є меншим від строку, за який амортизується 90% вартості об’єкту лізингу: з 15.09.1998 року по 10.08.2001 року –2 роки 11 місяців, тобто 11 кварталів. Згідно підп. 8.2.2. п. 8.2. ст.. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” автомобільний транспорт відноситься до 2-ї групи основних фондів підприємств. За п. 8.6. ст. 8 Закону, в редакції чинній на момент спірних правовідносин, до даної групи основних фондів застосовувалися норми амортизації –6,25% в розрахунку на 1 квартал. Умови повернення об’єкта лізингу в разі банкрутства лізингоодержувача визначені у підп. 6.11. Договору. В кореспонденції з іншими підпунктами цього ж пункту, даний підпункт визначає умови повернення об’єкта у разі банкрутства. Умови повернення об’єкта лізингу після закінчення договору визначені п. 6 договору.

ЗАТ „Сонеко” в письмових поясненнях, наданих 12.02.2009 року вважає, що зустрічний позов ВАТ „Облтеплокомуненерго” є безпідставними, а надані докази підтверджують факт, що сторонами при укладенні договору було визначено усі істотні умови, що підтверджують факт виконання сторонами умов укладеного у 1998 році Договору. Крім того ВАТ „Облтеплокомуненерго” виконував договір (останній платіж здійснено ним 01.02.2001 року), а про його недійсність заявив у ході даної судової справи.

Ухвалами суду від 26.01.09р. та від 03.02.09р. сторони були попереджені, що не з’явлення в судове засідання повноважних представників не є перешкодою для розгляду справи по суті. Участь в судовому засіданні представника є правом сторони, згідно ст.. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Приймаючи до уваги, що ВАТ „Облтеплокомуненерго” недобросовісно користується своїми процесуальними правами і з метою затягування розгляду справи постійно оскаржує процесуальні документи, які не підлягають оскарження, відповідно до норм Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливість розглянути дану справу за наявними у справі матеріалами на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення присутніх представників ВАТ „Ностром” та ЗАТ „Сонеко”, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд встановив:

15.09.1998 року між ЗАТ „Сонеко” (лізингодавець) та ВАТ "Облтеплокомуненерго" (лізингоодержувач) було укладено договір оперативного лізингу № 5, відповідно до якого Лізингодавець - ЗАТ „Сонеко” передає у користування Лізингоодержувачу –ВАТ "Облтеплокомуненерго" об’єкт лізингу.

Пунктом 2.1 договору сторони визначили , що найменування і склад об”єкту лізину, визначається додатком № 1 до договору лізингу.

Доказів підписання додатку № 1 до договору сторони суду не надали.

В пункті 2.2 договору зазначено , що станом на момент передачі об”єкту лізингу добрий.

Вартість на момент передачі 42933 грн 60 коп ( п.2.3 договору), зазначена лише в примірнику договору лізингодавця. В примірнику договору лізингоодержувача вартість не зазначена.

У відповідності до п.п.3.1 та 3.2 договору лізингу, об”єкт лізингу повинен бути переданий лізингодавцем і прийнятий лізингоодержувачем на протязі 10 днів з моменту підписання договору. Передача об”єкту лізингу здійснюється відповідними спеціалістами лізингодавця і лізингоодепржувача, та оформлюється актом приймання передачі об”єкта лізинга.

Згідно акту приймання передачі об”єкту лізингу, копія якого додана до матеріалів справи , ЗАТ „Сонеко”, в складі комісії: голови правління, начальника відділу лізингу , водія , передало , а та ВАТ „Облтеплокомуненерго” у складі комісії: голови правління, головного бухгалтера ,начальника відділу кадрів, прийняло легковий автомобіль –ДЕУ –леганза № кузова KLAVF69ZEWB157236, № двигуна С20SED044445. В акті приймання також зазначено технічний стан автомобіля , вказано про відсутність дефектів та про відповідність об”єкту лізингу умовам договору. Вказаний акт підписаний від імені ЗАТ „Сонеко” та ВАТ „Облтеплокомуненерго” членами комісії , в тому числі і керівниками підприємств –головами правлінь. Підписи осіб підтверджені печатками підприємств.

Таким чином , зазначивши в акті приймання передачі об”єкту лізингу повне найменування і склад об”єкту лізингу , та підписавши цей акт керівниками підприємств, суд доходить висновку, що сторони дійшли згоди щодо найменування та складу об”єкту лізингу, які повинні були бути визначені в додатку № 1 до договору.

Вказаний об”єкт лізингу було придбано ЗАТ „Сонеко” у ТОВ „ ММД”, що підтверджується накладною № 59 від 22.09.98р. на суму 42933 грн. 60 коп., рахунком фактурою від 15.09.98р. на суму оплати 42933 грн. 60 коп. та платіжним дорученням № 527 від 18.09.08р. про здійснення оплати в сумі 42933 грн.60 коп.

Відповідно до п. 5.1. Договору розрахунок між лізингодавцем та лізингоодержувачем відбувається згідно додатку № 2 до Договору „Розмір, склад та графік сплати лізингових платежів”, який є невід’ємною частиною Договору.

Сторонами було підписано додаток №2 до договору лізингу „Розмір, склад і графік сплати лізингових платежів” ,згідно якого було визначено помісячні суми лізингових платежів та конкретні дати їх сплати в період з 25.09.98р. по 10.08.01р. Також у вказаному додатку сторони визначили, що сума, яка належить до слати лізингового платежу в гривнах, визначається, як результат множення відповідного значення лізингового платежу з ПДВ із таблиці „Розмір, склад і графік сплати лізингових платежів” на курс гривні до долара США ( встановленого Національним банком України) на дату проплати лізингового платежу.

Зобов’язання лізингоодержувача своєчасно та в повному обсязі вносити лізингові платежі передбачено п.7.2.2. договору.

Виходячи з вищевикладеного, суд доходить висновку , що сплату лізингових платежів , лізингоодержувач повинен був здійснювати помісячно у строки, вказані в додатку № 2 , та в сумі, яка визначається помісячно як результат множення відповідного значення лізингового платежу з ПДВ із таблиці „Розмір, склад і графік сплати лізингових платежів” на курс гривні до долара США ( встановленого Національним банком України) на дату проплати лізингового платежу.

Таким чином за період з 25.09.98р. по 10.08.01р. лізингоодержувач зобов”язаний був сплатити лізингові платежі на загальну суму 197468 грн 52 коп.

31 серпня 1999р. між ЗАТ „Сонеко” та ВАТ „Ностром” було укладено договір про поступку договору оперативного лізингу № 5 від 15.09.98р., згідно якого ЗАТ „Сонеко” передав, а ВАТ „Ностром” прийняв на себе з 01.09.99р. права та обов”язки першого і став стороною „Лізингодавцем” по договору оперативного лізингу № 5 від 15 вересня 1998р. між ЗАТ „ Сонеко” і ВАТ „Облтеплокомуненерго”. За вказаною угодою ВАТ „Ностром” зобов”язується” здійснювати замість ЗАТ „Сонеко” всі права і обов”язки ЗАТ „Сонеко” за договором оперативного лізингу № 5 від 15.09.1998р.

Таким чином, відповідно до ст.. 197 Цивільного кодексу УРСР, який діяв на момент укладення вказаного договору , до ВАТ „Ностром” перейшли всі права і обов”язки лізингоодержувача по договору оперативного лізингу № 5 від 15.09.1998р.

Пунктом 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин , що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Аналогічна норма міститься і в п. 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України.

Оскільки взаємовідносини сторін по договору фінансового лізингу № 5 від 15.09.1998р. продовжували існувати між сторонами і після 01.01.2004р., моменту введення в дію Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, то суд при розгляді даної справи керується Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України , суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів , договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов»язання , враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог , що звичайно ставляться.

ВАТ „Облтеплокомуненерго” в порушення взятих на себе зобов”язань, оплату лізингових платежів здійснив частково в сумі 140753 грн 73 коп ( 63407 грн 95 коп –ЗАТ „Сонеко” –первісному кредитору, та 77345 грн 78 коп –ВАТ „ Ностром” новому кредитору). Оплата була здійснена в період з жовтня 2008р. по лютий 2001р., що підтверджується копіями виписок з рахунків ЗАТ „Сонеко” та ВАТ „Ностром” , копії яких додані до матеріалів справи. В платіжних дорученнях в призначеннях платежу ВАТ „Оплтеплокомуненерго” зазначено, що це перерахування платежу по договору оперативного лізингу № 5 від 15.09.98р. Таким чином сума заборгованості по лізинговим платежам становить 56714 грн 79 коп.

Твердження ВАТ „Облтеплокомуненерго” про те, що загальна сума здійснених ним оплат становить 141445 грн 17 коп , судом до уваги не може бути прийнято, оскільки відповідності до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу . Господарський суд приймає тільки ті докази , які мають значення для справи. Обставини справи , які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування і не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

ВАТ „Облтеплокомуненерго” не надало суду доказів передачі векселів ЗАТ „Сонеко” в грудні 1999р. на суму 3191,44, та і умовами договору оперативного лізингу № 5 від 15 вересня 1998р. не передбачена сплата лізингових платежів шляхом передачі векселів.

Також при визначенні суми здійснених оплат , ВАТ „Облтеплокомуненерго” неврахована здійснена ним проплата в сумі 2500 грн. 11.07.00р.

Як встановлено судом , додатком №2 до договору лізингу „Розмір, склад і графік сплати лізингових платежів” , визначено помісячні суми лізингових платежів та конкретні дати їх сплати в період з 25.09.98р. по 10.08.01р.

У відповідності до ст.. 71 Цивільного кодексу УРСР , загальний строк позовної давності встановлено три роки. Статтями 75, 80 Цивільного кодексу УРСР визначено, що позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторони. Перебіг строку позовної давності до пред”явлення позову є підставою для відмови від позову.

Статтею 257 Цивільного кодексу України також встановлено загальний строк позовної давності в три роки. Але у відповідності до ч. 3 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони.

Пунктом 6 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Як свідчать матеріали справи , ВАТ „Ностром” з позовними вимогами звернувся до суду 11.02.04р. Відповідно ним пропущено строк позовної давності щодо стягнення лізингових платежів в сумі 17826 грн 48 коп, строк оплати яких настав до 13.12.00р., і підстави для поновлення пропущеного строку позовної давності відсутні.

На момент звернення до суду –11.02.04р., ВАТ „Ностром” пропущено і трьохрічний строк позовної давності щодо стягнення платежу в сумі 5245 грн 61 коп, строк сплати якого був 12.01.01р., але ВАТ „ Облтеплокомуненерго”, своїм правом, передбаченим ст.. 267 Цивільного кодексу України, щодо подання заяви про застосування судом позовної давності, не скористався.

За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги ВАТ „Ностром” в частині стягнення лізингових платежів підлягають задоволенню в сумі 38888 грн 31 коп, щодо стягнення суми лізингових платежів строк сплати яких настав 12.01.01р.,11.02.01р.,13.03.01р.,12.04.01р.,12.05.01р.,11.06.01р.,11.07.01р.,10.08.01р.

ВАТ „Ностром” також просить стягнути інфляційні втрати в сумі 12892 грн за період з вересня 2001р. по січень 2004р. та три відсотки річних в сумі 4120 грн. за період з 01.09.01р. по 01.02.04р.

Статтею ст. 214 Цивільного кодексу Української РСР було передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процентів річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

З 01.01.2004р. введено в дію Цивільний кодекс України і статтею 625 цього кодексу також визначено , що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до ст..84 Цивільного кодексу УРСР, з перебігом строку позовної давності по основному зобов”язанню тягне за собою і закінчення такого строку по додатковому зобов”язанню.

Оскільки судом встановлено, що ВАТ „Ностром” пропущено строк позовної давності щодо стягнення основного зобов”язання - лізингових платежів в сумі 17826 грн 48 коп, строк оплати яких настав до 01.01.04р., то відповідно пропущено строк позовної давності щодо стягнення додаткових зобов”язань –інфляційних втрат і трьох відсотків річних, які нараховуються на вказану заборгованість.

Таким чином інфляційні втрати і три відсотки річних підлягають нарахуванню на заборгованість, яка виникла з 11.02.01р. по 10.08.01р., в сумі 38888 грн 31 коп.

Відповідно інфляційні втрати підлягають стягненню за період прострочки з вересня 2001р. по січень 2004р. в сумі 4707 грн 05 коп та три відсотки річних в сумі 2825 грн 53 коп.

ВАТ „Ностром” також просить стягнути з штраф в сумі 4024 грн 42 коп за період з 01.08.03р. по 01.02.04р.

Пунктом 10.2 договору також передбачено, що в разі несплати лізингоотримувачем лізингового платежу він сплачує штраф в розмірі 1% від суми несплаченого лізингового платежу за кожний день, слідуючого за днем сплати лізингового платежу.

По своїй правовій природі , відповідальність передбачена п.10.2 договору лізингу є не штрафом , а пенею, оскільки штраф є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми заборгованості , а пеня розраховується за кожний день прострочки. ВАТ „Ностром” фактично здійснив нарахування не штрафу, а пені , за 185 днів прострочки.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов’язання.

Пунктами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов’язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Ця норма Господарського кодексу України фактично пом”якшує відповідальність сторін в разі невиконання взятих на себе зобов”язань, а тому застосовується до зобов”язань, які виникли до 01.01.2004р. , моменту введення в дію Господарського кодексу України.

Приймаючи до уваги, що ВАТ „Обтеплокомуненерго” відповідно до графіку платежів зобов”язний був суму 38888 грн 31 коп лізингових платежів здійснити відповідно до графіку 12.01.01р., 11.02.01р., 13.03.01р., 12.04.01р., 12.05.01р., 11.06.01р., 11.07.01р., 10.08.01р., та умовами договору лізингу визначено лише порядок, а не період нарахування пені, відповідно нарахування пені за несплату лізингових платежів припинилось через шість місяців від настання строку оплати по кожному місяцю , а тому суд доходить висновку, що позивачем неправомірно нарахована пеня за період прострочки з 01.08.03р. по 01.02.04р.

Оскільки судом встановлено, що ВАТ „Ностром” пропущено строк позовної давності щодо стягнення основного зобов”язання - лізингових платежів в сумі 17826 грн 48 коп, строк оплати яких настав до 13.12.00., то відповідно пропущено строк позовної давності щодо стягнення додаткового зобов”язання – пені , яка нарахована на вказану заборгованість.

За таких обставин позивні вимоги щодо стягнення пені є безпідставні і задоволенню не підлягають.

У відповідності до ст. 6 Закону України «Про лізинг»строки договору лізингу визначаються за домовленістю сторін відповідно до вимог цього Закону.

У відповідності до п. 4.1 договору лізингу, договір вступає в силу з моменту його підписання лізингодавцем та лізингоодержувачем і дії до повного виконання кожною із сторін зобов”язань по цьому договору.

В договорі лізингу не визначено конкретно дата його закінчення, але виходячи із визначення поняття лізингу , встановленого ст. 1 Законом України „Про лізинг” , а саме: лізинг - це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів, та оскільки остання дата сплати лізингових платежів , відповідно до графіка, підписаного сторонами , була визначена 10.08.01р., суд доходить висновку, що закінченням строку дії договору лізингу є остання дата сплати лізингових платежів.

Відповідно до п.6.1. договору, об’єкт лізингу повинен бути повернутий лізингоодержувачем та прийнятий лізингодавцем на протязі 10 днів з дати закінчення даного Договору.

Враховуючи , що на даний час закінчився строк дії договору лізингу № 5 від 15.09.98р. і лізингоодержувачем не повернутий об”єкт лізингу в добровільному порядку , та до ВАТ „Ностром” перейшли всі права лізингоодержувача за договором лізингу , тому позовні вимоги ВАТ „Ностром” щодо повернення об”єкту лізингу є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Позовні вимоги ВАТ „Облтеплокомуненерго” за зустрічним позовом про визнання недійсним договору оперативного лізингу та стягнення сплачених Відкритим акціонерним товариством “Облтеплокомуненерго” платежів в сумі 141 445 грн. 17 коп задоволенню не підлягають з наступних підстав.

В обґрунтування заявлених позовних вимог за зустрічним позовом ВАТ „Облтеплокомуненерго” посилається на те, що договір оперативного лізингу № 5 від 15.09.98р. не відповідає вимогам ст. 7 Закону України „Про лізинг”, а саме в ньому не зазначено вартість об”єкту лізингу та умови повернення останнього в разі банкрутства лізингоодержувача, тому він є недійсним, згідно ст. 48 Цивільного кодексу УРСР.

Оскільки договір оперативного лізингу № 5 було укладено 15.09.98р. , то суд при розгляді зустрічних позовних вимог застосовує законодавство, яке діяло на момент укладення договору лізингу.

Статтями 6 та 7 Закону України „Про лізинг” визначено, що договір лізингу укладається у формі багатосторонньої угоди за участю лізингодавця, лізингоодержувача, продавця об'єкта лізингу або двосторонньої угоди між лізингодавцем і лізингоодержувачем. Договір лізингу має бути укладений у письмовій формі та повинен відповідати вимогам законодавства України. Істотними умовами договору лізингу є: найменування сторін; об'єкт лізингу (склад і вартість майна), умови та строки його поставки; строк, на який укладається договір лізингу; розмір, склад та графік сплати лізингових платежів, умови їх перегляду; умови переоцінки вартості об'єкта лізингу згідно з законодавством України; умови повернення об'єкта лізингу в разі банкрутства лізингоодержувача; умови страхування об'єкта лізингу; умови експлуатації та технічного обслуговування, модернізації об'єкта лізингу та надання інформації щодо його технічного стану; умови реєстрації об'єкта лізингу; умови повернення об'єкта лізингу чи його викупу після закінчення дії договору;умови дострокового розірвання договору лізингу; умови надання відомостей про фінансовий стан лізингоодержувача; відповідальність сторін; дата і місце укладення договору. За згодою сторін у договорі лізингу можуть бути передбачені й інші умови.

Як встановлено судом в примірнику договору лізингодавця зазначена вартість об”єкту лізингу на момент передачі 42933 грн 60 коп ( п.2.3 договору). В примірнику договору лізингоодержувача вартість не зазначена. Вартість об”єкту лізингу, зазначена в п.2.3 примірнику договору лізингодавця, підтверджується також документами про його придбання у ТОВ „ММД”.

Порядок повернення об”єкту лізингу, в разі банкрутства лізингоодержувача, визначений п. 6.11 договору лізингу , і ця умова відповідає ч. 4 ст.10 Закону України „Про лізинг”.

Так , судом під час розгляду справи встановлено, що договір оперативного лізингу № 5 від 15.09.98р. не має чіткого опису об”єкту лізингу ( його складу), умов поставки об”єкта лізингу , вартості , а також чітко не визначено строк , на який його було укладено , умови страхування об”єкту лізингу, що не відповідає вимогам Закону України „Про лізинг”.

Але нормами Закону України „Про лізинг” не передбачено недійсність договору лізингу, в разі відсутності у ньому істотних умов.

У відповідності до ст. 59 Цивільного кодексу УРСР , угода , визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її вчинення. Однак, якщо із самого змісту угоди витікає, що вона може бути припинена лише на майбутнє , дія угоди визнається недійсною і припиняється на майбутнє.

Із змісту договору лізингу випливає, що в разі визнання його недійсним , його дія припиняється на майбутнє, оскільки відбулось фактичне користування об”єктом лізингу, і повернення сторін до початкового стану є неможливим.

Судом також встановлено, що договір оперативного лізингу № 5 від 15.09.98р. припинив свою дію 10.08.01р., у зв”язку з закінченням строку на який його було укладено, відповідно при визнанні його недійсним, сторони не можуть бути повернуті у початковий стан, який існував до моменту його укладення.

У відповідності до ст. 153 Цивільного кодексу УРСР, договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Таким чином, відсутність істотних умов договору є підставою для визнання його неукладеним, а не недійсним.

Але договір оперативного лізингу № 5 від 15.09.98р. не може бути визнаний судом також неукладеним, оскільки він сторонами фактично виконувався: об”єкт лізингу було передано лізингодавцем лізингоодержувачу, а лізингоодержувач в свою чергу сплачував лізингові платежі за користування об’єктом лізингу.

В разі відсутності в договорі суттєвих умов , сторони не були позбавлені права внести до нього відповідні зміни, але як вбачається із матеріалів справи і встановлено судом, договір сторонами виконувався та реалізований в повному обсязі.

Метою звернення сторони до суду є захист порушених її прав та охоронюваних законом інтересів, але оскільки договір сторонами частково виконаний і на даний час припинив свою дію , а тому підстави для захисту прав ВАТ „Облтеплокомуненерго” шляхом визнання недійсним договору лізингу відсутні.

Також ВАТ „Облтеплокомуненерго” на момент звернення до суду 06.04.04р. із зустрічними позовними вимогами було пропущено трьохрічний строк позовної давності, визначений ст. 71 Цивільного кодексу УРСР, для звернення за захистом свого порушеного права , оскільки договір укладено 15.09.1998р., і підстави для поновлення строку позовної давності відсутні.

Враховуючи , що судом відмовлено ВАТ „Облтеплокомуненерго” у задоволенні позовних вимог про визнання договору оперативного лізингу № 5 від 15.09.98р. недійсним, а тому відсутні підстави для стягнення з ВАТ „Ностром” сплачених ВАТ „Облтеплокомуненерго” лізингових платежів.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України , пропорційно розміру задоволених первісних позовних вимог з ВАТ „Облтеплокомуненерго” підлягає стягненню на користь ВАТ „Ностром” 954 грн 21 коп. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. 525, 526, 546, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193, 230, 231,232 Господарського кодексу України, ст..1,4,5,6,7,10 Закону України „Про лізинг”, в редакції яка діяла на момент укладення договору, ст..ст. 71,80, 153,197 Цивільного кодексу УРСР, ст.ст. 33, 34, 49, ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги за первісним позовом задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Облтеплокомуненерго” 14000, м. Чернігів, вул. Комсомольська, 55б ( рахунок № 26008100416 в АК Полі комбанк” м.Черніггв,МФО 353100 код 03357671) на користь Відкритого акціонерного товариства “Ностром” 14038, м. Чернігів, пр-т Перемоги, 129 ( р. 2609301831764 в ГВПІБ м. Чернігів, МФО 353456 код 30449770) 38888 грн 31 коп лізингових платежів , 4707 грн 05 коп інфляційних втрат, 2825 грн 53 коп трьох відсотків річних, 954 грн 21 коп. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

3. Зобов”язати Відкрите акціонерне товариство “Облтеплокомуненерго” 14000, м. Чернігів, вул. Комсомольська, 55б повернути Відкритому акціонерному товариству “Ностром” 14038, м. Чернігів, пр-т Перемоги, 129 легковий автомобіль – ДЕУ –Леганза № кузова KLAVF69ZEWB157236, № двигуна С20SED044445 .

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

4.В решті позовних вимог за первісним позовом відмовити.

5. У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити повністю.

Суддя Л.М. Лавриненко

Рішення оформлено відповідно до ст.. 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 16.02.09р.

Суддя Л.М. Лавриненко