Постанова № 41561577, 27.10.2014, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/19200/14-а

Провадження № 2а/522/1022/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2014 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Кравчук Т.С. у порядку скороченого провадження розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом, у якому просить визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси щодо припинення виплати пенсійного забезпечення ОСОБА_1 з 01.07.2014 року, зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси сплачувати пенсійне забезпечення ОСОБА_1 з 01.07.2014 року.

Сторони в судове засідання не викликались, оскільки справа розглядається в порядку скороченого провадження без присутності сторін відповідно до ст. 183-2 КАС України.

Розглянувши справу в порядку скороченого провадження одноособово, дослідивши повідомлені позивачем у матеріалах справи письмові докази та оцінивши заперечення відповідача в сукупності, проаналізувавши приписи чинного законодавства України, за внутрішнім переконанням та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, суд, з посиланням на чинне національне законодавство, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав

Правовідносини між сторонами є адміністративно-правовими та врегульовані положеннями КАС України.

Відповідно до ст. 46 ч.1 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

У червні 2014 року ОСОБА_1 отримав лист Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси від 19.06.2014 року за №3116/06, в якому повідомлялось наступне:

«Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси повідомляє Вас, що в зв'язку з тим, що Вами отримувалась пенсія по інвалідності 2 групи загального захворювання, на підставі довідки МСЄК серія 2-18 ОА №090479 від 11.03.2003р., яка визнана недостовірною, відповідно до листа МСЄК від 13.06.2014р. за №287, з 01.01.2004 по 30.06.2014р. утворилась переплата в сумі 118483,81 грн., яку Вам необхідно повернути на рахунок Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси (р/р 256083043705, МФО 328845, код ОКПО 26302649 в ВАТ «Державний Ощадбанк України»).

Також повідомляємо, що виплата Вашої пенсії припинена з 01 07.2014 року».

17.12.2001 року позивач отримав направлення Обласної клінічної лікарні на МСЕК з висновком заступника ендокринологічного відділення Обласної клінічної лікарні - Кузнецової Н.П.

У 2002 році вищезазначені документи щодо стану здоров'я ОСОБА_1 було направлено до обласної МСЕК №2, які згідно з «Книгою реєстрації медико-експертних справ, що надходять в обласну МСЕК №2» за 2002 рік надійшли до обласної МСЕК №2 26.12.2001 року.

Згідно з «Книгою №1 обліку довідок МСЕК, виданих інвалідам» за 2002 рік позивач отримав довідку МСЕК про групу інвалідності №049729 (серія не зазначена) акт огляду №89 від 26.12.2001 року.

Також, згідно з «Книгою №1 протоколів засідань МСЕК» за 2002 рік був складений Протокол №16 від 3 січня 2002 року за №89/6 про проходження МСЕК гр. ОСОБА_1, 1961 р. н., АДРЕСА_1, з встановленням II (другої) групи інвалідності від загального захворювання до 01.01.2004 р. з діагнозом «Цукровий діабет, вторинна інсулінозалежність, важка течія».

В подальшому ним була отримана довідка серії 2-18 ОА №090479, в якій було зазначено: про проведення повторного огляду, підтверджувався вищезазначений діагноз та II (друга) група інвалідності була надана безстроково.

Лист МСЕК від 13.06.2014р. за №287 зазначав наступну інформацію : «На Ваш запит від 11.06.2014р. № 31/15/10 комунальна установа «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи» інформує.

- Згідно з «Книгою реєстрації медико-експертних справ, що надходять в обласну МСЕК №2» за 2002 р. документи ОСОБА_1 надійшли до обласної МСЕК №2 26.12.2001 р.;

- згідно з «Книгою №1 обліку довідок МСЕК, виданих інвалідам» за 2002 р. гр. ОСОБА_1 отримав довідку МСЕК про групу інвалідності №049729 (серія не зазначена) акт огляду №89 26.12.2001 р.;

- згідно з «Книгою №1 протоколів засідань МСЕК» за 2002 р. є запис в Протоколі № 16 від 3 січня 2002 р. за №89/6 про проходження МСЕК гр. ОСОБА_1, 1961 р. н., АДРЕСА_1, первинно з встановленням йому II (другої) групи інвалідності від загального захворювання до 01.01.2004 р. з діагнозом «Цукровий діабет, вторинна інсулінозалежність, важка течія»;

- вхідна реєстрація на гр. ОСОБА_1 за 2002 р. відсутня;

- згідно з «Книгою №1 обліку довідок МСЕК, виданих інвалідам» за 2003 р. 03.03.2003 р. довідку № 090479 отримав гр. ОСОБА_3, що співпадає з записом в «Книзі №2 протоколів засідань МСЕК» за 2003 р. №42/2 ОСОБА_3, довідка серії 2-18 ОА №090479 (Протокол №21 від 3 березня)».

Отже, проаналізувавши лист МСЕК, в жодному абзаці зазначеного листа не зазначено рішення МСЕК чи висновку МСЕК, яким було б визнано недостовірною довідку МСЕК серія 2-18 ОА №090479 від 11.03.2003р. - тобто, довідка МСЄК серія 2-18 ОА №090479 від 11.03.2003р. - дійсна.

Відповідно до ст.50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

У листі МСЕК зазначається про можливо допущену помилку при складанні довідок МСЄК посадовими особами МСЕК.

Відповідно до статті 21 Конституції України «Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними».

Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст.46 Конституції України та ст.1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року, державою Україна гарантується право громадян на отримання пенсійного забезпечення.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про пенсійне забезпечення», громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст.23 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсії по інвалідності призначаються в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату здоров'я, внаслідок:

а) трудового каліцтва або професійного захворювання;

б) загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства).

Пенсії по інвалідності призначаються незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

Відповідно до ст.34 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсії призначаються на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи.

Відповідно до ч.1,ч.2 ст.30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства) за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону та пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

Отже, відповідно до наявних медичних документів ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, що підтверджується Протоколом №16 від 3 січня 2002 року за №89/6 про проходження МСЕК гр. ОСОБА_1, згідно з «Книгою №1 обліку довідок МСЕК, виданих інвалідам» за 2002 рік, діагноз: «Цукровий діабет, вторинна інсулінозалежність, важка течія». ОСОБА_1 визнаний інвалідом 3 січня 2002 року, знаходиться на обліку у лікаря-ендокринолога, як інвалід ІІ групи.

Таким чином, позивач у відповідності з діючим законодавством, є особою, яка має право на призначення пенсії по інвалідності, оскільки вищезазначене підтверджується копіями перелічених вище документів.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Згідно ст. 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Таким чином, на підставі вищенаведеного суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 158-163, 183-2 КАС України суд, -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси щодо припинення виплати пенсійного забезпечення ОСОБА_1 з 01.07.2014 року.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси сплачувати пенсійне забезпечення ОСОБА_1 з 01.07.2014 року.

Стягнути з Управління пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси в дохід держави судовий збір у розмірі 73,08 грн.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до суду першої інстанції апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання постанови суду.

Суддя: 27.10.2014