Вирок № 41559838, 01.10.2014, Корабельний районний суд м. Миколаєва

Справа № 488/4448/14-к

Провадження № 1-кп/488/286/14 р.

В И Р О К

іменем України

01.10.2014 року Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

у складі:

головуючого - судді Федорченка А.А.

при секретарі Карагодіній А.О.,

за участю:

прокурора Рябоконь А.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Єреван, Республіки Вірменії, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, працюючого юристом в ПП "Гаяне", зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 388 ч. 1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

16 січня 2013 року на підставі ухвали апеляційного суду Миколаївської області, державний виконавець ОСОБА_3 відкрила виконавче провадження №35960976 відносно боржника ОСОБА_2 щодо конфіскації у нього тютюнових виробів у кількості 135 021 пачки на загальну суму 947390 грн.

1 липня 2013 року ОСОБА_3 запросила ОСОБА_1 для участі у виконавчому провадженні в якості перевізника конфіскату до місця знищення.

2 липня 2013 року вказані тютюнові вироби були вилучені у зберігача ОСОБА_4 з метою їх транспортування до місця знищення.

Того ж дня був складений акт про те, що конфісковане майно завантажено в автомобіль, який надав ОСОБА_1, двері автомобіля зачинені та опечатані державним виконавцем.

5 липня 2013 року державний виконавець передала на зберігання тютюнові вироби в кількості 135 021 пачки ОСОБА_1, уклавши з ним договір зберігання, згідно якому останній зобов`язаний був зберігати вказане майно і повернути його на першу вимогу державного виконавця.

ОСОБА_1 був попереджений про кримінальну відповідальність за розтрату та приховування майна, що підтверджується його підписами.

11 жовтня 2013 року зберігачу ОСОБА_1 рекомендованим листом було направлено вимогу про необхідність з`явитися до державного виконавця 21.10.2013р. та надати для огляду майно, що було передано йому на відповідальне зберігання, однак в зазначений час ОСОБА_1 до державного виконавця не з`явився, майно для огляду не надав.

22.10.2013 року державним виконавцем здійснено виїзд за місцем реєстрації ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, в ході якого встановлено, що ОСОБА_1 за даною адресою не проживає, майно, що передане йому на зберігання також відсутнє.

Таким чином, ОСОБА_1 утаїв від державного виконавця місцезнаходження тютюнових виробів в кількості 135021 пачки, якими розпорядився на власний розсуд.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину визнав повністю, щиро розкаявся та пояснив, що він дійсно при викладених в обвинувальному акті обставинах розтратив майно (тютюнові вироби в кількості 135 021 пачки), яке було йому ввірено. Просив звільнити його від відбування покарання на підставі п."В" ст.1 Закону України "Про амністію у 2014 році".

Встановивши, що показання обвинуваченого повністю відповідають фактичним обставинам скоєння кримінального правопорушення, з'ясувавши, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин і не оспорює їх, переконавшись у добровільності позиції обвинуваченого, роз'яснивши йому, що в цьому випадку він не зможе оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку, суд, на підставі ст.349 ч.3 КПК України визнав недоцільним подальше дослідження обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням документів, а також матеріалів, які характеризують обвинуваченого.

Винуватість ОСОБА_1, окрім його зізнання, доведена сукупністю доказів, зокрема:

- протоколом огляду місця події від 08.09.2012р.;

- постановою від 16.01.2013р.;

- постановою від 02.07.2013р.;

- актами від 02.07.2013р.;

- договором зберігання від 05.07.2013р.;

- актом передачі майна на зберігання від 05.07.2013р.;

- вимогою від 11.10.2013р.;

- актом від 22.10.2013р.;

Аналіз досліджених доказів, які суд вважає належними, допустимими і в сукупності достатніми для ухвалення вироку, дозволяє дійти висновку про те, що своїми діями ОСОБА_1, за кваліфікуючими ознаками - розтрата майна, на яке накладено арешт, особою, якій це майно ввірено, скоїв злочин, передбачений ст. 388 ч. 1 КК України.

Обираючи міру покарання обвинуваченому, суд враховує тяжкість та обставини скоєного правопорушення, особу обвинуваченого, а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання.

Обставиною, яка відповідно до ст. 66 КК України пом'якшує покарання, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання, не встановлено.

Також, призначаючи покарання, суд бере до уваги те, що ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення невеликої тяжкості, за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судимий.

Враховуючи викладене, суд вважає необхідним і достатнім для перевиховання ОСОБА_1 та попередження нових злочинів, покарання у вигляді штрафу.

З досліджених у судовому засіданні документів вбачається, що ОСОБА_1 має двох неповнолітніх дітей 2006 та 2009 років народження, один з яких є інвалідом. Таким чином до ОСОБА_1 може бути застосований ЗУ "Про амністію у 2014 році".

На підставі викладеного, керуючись ст. 1 п."В" ЗУ "Про амністію у 2014 році", ст.ст. 369, 370, 373, 374 КПК України,

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 388 ч. 1 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 5100 грн., без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання на підставі п."В" ст.1 Закону України "Про амністію у 2014 році".

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Миколаївської області через Корабельний районний суд м. Миколаєва протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя А.А.Федорченко