Вирок № 41559817, 14.03.2014, Корабельний районний суд м. Миколаєва

Справа № 488/4849/13-к

Провадження № 1-кп/488/20/14 р.

В И Р О К

іменем України

14.03.2014 року Корабельний районний суд м.Миколаєва у складі:

головуючого - судді Непши О.І.,

секретаря - Гура В.В.,

за участю прокурора - Рябоконь А.В.,

захисника - ОСОБА_1,

потерпілої - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в м.Миколаєві, громадянин України, одружений, пенсіонер, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.125 ч.2 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013160050002562,

в с т а н о в и в :

31 липня 2013 року близько 13 год. 00 хв. ОСОБА_3 перебував біля будинку АДРЕСА_1

Неподалік цього будинку також перебувала ОСОБА_2, з якою у ОСОБА_3 на ґрунті довготривалих особистих неприязних стосунків виникла сварка.

В ході сварки, ОСОБА_3, діючи умисно, резиновим шлангом із металевим наконечником наніс ОСОБА_2 один удар в область голови та три удари по тілу, спричинивши останній тілесні ушкодження у виді струсу головного мозку, забиття м'яких тканин голови та тулуба, що відносяться до категорії легких, які спричинили короткочасний розлад здоров'я.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину в інкримінованому правопорушенні не визнав та показав, що у вказаний день та час він зустрів свою племінницю ОСОБА_2 з її чоловіком. Потерпіла стала розмахувати у нього перед обличчям якимсь папером, почала його лаяти. Її чоловік схопив його за груди і кинув на потерпілу, буцімто ОСОБА_3 її збив. Він впав, а ОСОБА_2 став йому ногою на горло. Він відчув біля п'яти сильних ударів. В цей час вибіг його онук, відштовхнув ОСОБА_2, а його самого забрав додому. З приводу побиття до лікарні він не звертався, а лікувався вдома самостійно.

Всупереч показанням обвинуваченого ОСОБА_3 потерпіла ОСОБА_4 наполягала на тому, що у згаданий день та час вона з чоловіком ОСОБА_5 приїхали до спадкового будинку АДРЕСА_2. По тій же вулиці в сусідньому будинку мешкає її дядько - ОСОБА_3, - з яким у неї склалися дуже напружені відносини. Між ними виникла сварка, під час якої дядько раптово шлангом з металевим наконечником наніс їй удар по голові, а коли вона стала прикриватися, то він вдарив її другий раз по правій руці, потім наніс ще один удар по спині, і останній - в область сідниці.

Про те, що саме ОСОБА_3 спричинив їй тілесні ушкодження 31 липня 2013 року о 13 год. 00 хв., потерпіла також одразу вказала у своїй заяві про вчинене кримінальне правопорушення від 31 липня 2013 року.

Свідок ОСОБА_5 під час судового розгляду підтвердив показання дружини і зазначив, що коли вони з дружиною виходили з двору будинку АДРЕСА_2, вона пішла вперед, а він зачиняв калитку, і в цей час почув її крики. Він побіг до дружини і при цьому побачив, що ОСОБА_3 наніс їй два удари. Він підскочив до ОСОБА_3, схопив його за зап'ястя, розвів руки та тримав до тих пір, поки з двору не вибіг онук ОСОБА_3. Коли він відпустив руки обвинуваченого, той наніс ще один удар дружині по сідниці.

Як пояснила свідок ОСОБА_6, 31 липня 2013 року в дообідній час ОСОБА_5 із чоловіком приїхали до свого будинку по вул.Металургів і сказали, що йдуть до ОСОБА_3 миритися. В якийсь момент вона почула крик, її чоловік вискочив з палісаднику та побіг на дорогу, вона - за ним. Вона побачила, як ОСОБА_3 шлангом вдарив потерпілу по обличчю і по руці. Чоловік ОСОБА_5 схопив ОСОБА_3 за руки, в цей час вибіг онук останнього та схопив за шию ОСОБА_5. Той відпустив руки ОСОБА_3, і обвинувачений наніс ще удар по сідниці потерпілої.

Свідок ОСОБА_7 зазначив, що відносини між обвинуваченим та потерпілою склалися вкрай конфліктні. Влітку 2013 року він став очевидцем того, як обвинувачений тричі вдарив потерпілу шлангом довжиною близько одного метру з металевим наконечником. Удари прийшлись по голові, обличчю і рукам. Після цього до обвинуваченого підбіг чоловік потерпілої ОСОБА_5, схопив ОСОБА_3 за руки, розвів їх у сторони, а потім до них підбіг онук ОСОБА_3, схопив ОСОБА_5 за горло, той випустив руки обвинуваченого, і останній наніс потерпілій ще один удар по сідниці.

З показань свідка ОСОБА_8 вбачається, що влітку 2013 року він бачив, як потерпіла та її чоловік повалили ОСОБА_3, потерпіла стала бити його взуттям. Коли онук ОСОБА_3 почав відтягувати чоловіка потерпілої, то потерпіла також стала бити і онука.

Згідно висновку судово-медичної експертизи від 18 вересня 2013 року № 291 у ОСОБА_2 встановлений діагноз - струс головного мозку, забиття м'яких тканин голови та тулуба. За ступенем тяжкості струс головного мозку відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що потягли короткочасний розлад здоров'я. Описані ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів, по механізму удару; при цьому, потерпілій було нанесено не менше трьох ударів в область голови, тулуба і правої руки.

Оцінюючи досліджені докази у їх сукупності, суд приходить до переконання про винність ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.125 ч.2 КК України, та кваліфікує його дії як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.

Суд критично відноситься до показань самого обвинуваченого та свідка ОСОБА_8 і сприймає їх як неправдиві, оскільки вони суперечать один одному за фактичними обставинами та істотно суперечать показанням потерпілої й інших свідків. Крім того, отримання ОСОБА_3 тілесних ушкоджень жодним чином не підтверджене медичною документацією, а, відтак, показання останнього про його побиття потерпілою та її чоловіком суд розцінює лише як спосіб захисту з наміром уникнути відповідальності за вчинене.

Обираючи обвинуваченому вид та міру покарання, суд бере до уваги, що той вчинив умисне насильницьке кримінальне правопорушення невеликої тяжкості, будь-яких заходів, направлених хоча б на часткове відшкодування спричиненої потерпілій шкоди не вжив.

В той же час, суд зважає на те, що ОСОБА_3 раніше не судимий, кримінальне правопорушення вчинив вперше, за місцем проживання характеризується задовільно, за колишнім місцем роботи - з позитивного боку, є пенсіонером, особою дуже похилого віку, стан його здоров'я є незадовільним.

З урахуванням сукупності вказаних пом'якшуючих покарання обставин, суд вважає достатнім для виправлення обвинуваченого та недопущення вчинення ним нового правопорушення призначити йому покарання у виді штрафу у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією відповідної норми кримінального закону.

Щодо заявлених цивільних позовів суд зауважує наступне.

Так, позов прокурора в інтересах фінансового управління Жовтневої районної державної адміністрації Миколаївської області на суму 1 484, 82 грн. є обґрунтованим, оскільки під час судового розгляду встановлено, що потерпіла ОСОБА_2 протягом 15 днів стаціонарно лікувалась у нейротравматологіному відділені Жовтневої ЦРЛ, яка фінансується за рахунок комунального бюджету, а тому вказана сума на підставі ст.1206 ЦК України підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_3 на рахунок відповідного фінансового управління.

В частині відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої потерпілій ОСОБА_2 витратами на лікування, суд також вважає, що вона на підставі ст.1166 ЦК України підлягає відшкодуванню. Проте, з урахуванням змісту представлених чеків, суд вважає, що витрати на благодійні внески, розвиток лікарні, придбання мінеральної води, медичних препаратів, які безпосередньо не пов'язані з лікуванням отриманих тілесних ушкоджень, не підлягають відшкодуванню за рахунок обвинуваченого. За такого, суд зменшує суму компенсації матеріальної шкоди до 3 080, 38 грн.

Також, слід визнати слушними доводи потерпілої, що протиправними діями обвинуваченого їй спричинена і моральна шкода, яка виявилася в заподіянні фізичного болю та тілесних ушкоджень, і в необхідності проходити курс стаціонарного лікування, що, без сумніву, порушило усталений уклад її життя, а тому згідно з правилами ст.1167 ЦК України моральна шкода має бути відшкодована.

В той же час суд вимушений констатувати, що розмір компенсації немайнової шкоди, заявлений потерпілою, вочевидь, є надмірним, а тому, беручи до уваги тяжкість шкоди, спричиненої здоров'ю, і з урахуванням принципу розумності і справедливості, суд зменшує його до 4 000 грн.

Керуючись ст.ст.370, 374 КПК України, суд

з а с у д и в:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.125 ч.2 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 850 (вісімсот п'ятдесят) грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь:

- фінансового управління Жовтневої районної державної адміністрації Миколаївської області (р/р 31418544700172 в ГУ ДКСУ у Миколаївській області, МФО 826013, код ЄДРПОУ 37992601) 1 484 (одну тисячу чотириста вісімдесят чотири) грн. 82 коп. в якості компенсації витрат на лікування потерпілої ОСОБА_2;

- на користь потерпілої ОСОБА_2 - 3 080 (три тисячі вісімдесят) грн. 38 коп. в якості компенсації матеріальної шкоди та 4 000 (чотири тисячі) грн. в якості компенсації моральної шкоди.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.І.Непша