Постанова № 41559042, 12.11.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2014 року Справа № 876/9655/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Коваля Р.Й., Судової-Хомюк Н.М.

за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року в адміністративній справі за позовом закритого акціонерного товариства «Завод комунального транспорту» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби, треті особи : Державна податкова інспекція у Сихівському районі м. Львова, прокуратура м. Львова, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

У квітні 2010 року позивач ЗАТ «Завод комунального транспорту» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Державної податкової інспекції у м. Львові, в якому, з урахуванням змінених позовних вимог, просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 182301/0/8304 від 19.05.2006 р., № 182301/1/10938 від 30.06.2006 р., № 182301/2/14908 від 06.09.2006 р., якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 620820,20 грн. (в тому числі 443443 грн. - за основним платежем і 177377,20 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями), та податкові повідомлення-рішення відповідача № 192301/0/8305 від 19.05.2006 р., № 192301/1/10939 від 30.06.2006 р., № 192301/2/14907 від 06.09.2006 р., якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 850000 грн. за січень 2006 року. Крім цього, позивач просив визнати поважними причини пропуску строку на звернення до адміністративного суду із даним позовом та поновити такий строк.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що оскаржені ППР винесені на підставі необґрунтованих висновків відповідача, що відображені в Акті перевірки № 25/23-4/32483661 від 11.05.2006 р., про порушення позивачем вимог п.1.3, п.1.7, п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1, п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за січень 2006 р. на суму 850000 грн., та вимог п.1.3, п.1.7, п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1, п.7.7 ст.7, п.11.5 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень 2006 р. на 537053 грн. та занижено суму ПДВ яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками січня 2006 р. на 443443 грн.. Вказував позивач, що товариством правомірно було складено декларацію з ПДВ за січень 2006 року і правомірно визначено податковий кредит з врахуванням залишку від'ємного значення ПДВ попередніх періодів. Податкові векселі, які включені позивачем до складу податкової декларації за січень 2006 року, були погашені Товариством у спосіб зарахування в їх погашення суми бюджетного відшкодування за вересень 2005 року. Також позивач вказував, що висновки податкового органу про завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 850000 грн. безпідставно ґрунтуються на матеріалах інших податкових перевірок, результатів яких немає у справі. Зазначав позивач, що у Товариства була переплата з ПДВ, що виключає можливість міркувань про неправомірність формування показників податкових декларацій з ПДВ. Крім цього, вказував позивач, що за результатами адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень від 19.05.2006 року податковим органом виносились нові аналогічні ППР, я попередні не вважаються відкликаними, тому в судовому порядку слід скасувати усі оскаржені податкові повідомлення-рішення.

Ухвалами Львівського окружного адміністративного суду від 10.02.2011 р. і від 05.04.2012 року проведено заміну первинного відповідача належним відповідачем та залучено до участі в справі в якості відповідача Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби.

Ухвалою цього ж суду від 10.02.2011 року залучено до розгляду справи третьою особою ДПІ у Сихівському районі м. Львова.

Відповідач в суді першої інстанції позову не визнав, подав заперечення, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх безпідставністю та у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду з даним позовом.

Крім цього, відповідач подавав клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду із даним позовом.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 12.11.2012 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду і визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду із даним позовом.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.04.2013 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 182301/0/8304 від 19.05.2006 р., № 182301/1/10938 від 30.06.2006 р., № 182301/2/14908 від 06.09.2006 р., № 192301/0/8305 від 19.05.2006 р., № 192301/1/10939 від 30.06.2006 р., № 192301/2/14907 від 06.09.2006 р. прийняті ДПІ у м. Львові.

З цією постановою суду першої інстанції не погодився відповідач Спеціалізована ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Львові ДПС (на даний час Спеціалізована ДПІ з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального ГУ Міндоходів) та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржена постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт посилається на те, що ДПІ у м. Львові проведена позапланова виїзна документальна перевірка ЗАТ «Завод комунального транспорту» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2006 р., за результатами якої складено Акт № 25/23-4/32483661 від 11.05.2006 р.. Перевіркою встановлено, що позивачем порушено п.1.3, п.1.7, п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1, п.7.7 ст.7, п.11.5 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, позивачем в січні 2006 р. не задекларовано суму ПДВ, яка підлягає до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (рядок 27 декларації з ПДВ), в результаті чого завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на 537053 грн. та занижено суму ПДВ у січні 2006 р. на 443443 грн.. Також перевіркою встановлено порушення позивачем п.1.3, п.1.7, п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1, п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого позивачем завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню за січень 2006 р. на 850000 грн. (рядок 25.1 декларації з ПДВ). Зазначає апелянт, що Товариством зайво включено до податкової декларації з ПДВ за січень 2006 року податкові векселі на суму 1125880,90 грн.. Крім цього, Товариством у січні 2006 року не задекларовану суму ПДВ , яка підлягає до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, в результаті чого занижено суму ПДВ у січні 2006 р. на 443443 грн.. Також звертає увагу апелянт на те, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, який становить 1095 днів, а суд першої інстанції безпідставно вважав, що такий строк пропущено з поважних причин.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати постанову суду від 22.04.2013 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явились в засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави та межі апеляційної скарги, вважає, що така апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 19.04.2006 р. по 03.05.2006 р. ДПІ у м. Львові проведено виїзну позапланову перевірку позивача ЗАТ «Завод комунального транспорту» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період січень 2006 р.. За результатами перевірки було складено Акт від 11.05.2006 р. № 25/23-4/32483661 (а.с. 8-18 Т.1, 66-86 Т.3).

У вказаному акті перевірки зазначено, що позивачем порушено вимоги : п.1.3, п.1.7, п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1, п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за січень 2006 р. на суму 850000 грн.; та вимоги п.1.3, п.1.7, п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1, п.7.7 ст.7, п.11.5 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень 2006 р. на 537053 грн. та занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками січня 2006 р. на 443443 грн..

На підставі вищевказаного Акта перевірки від 11.05.2006 року ДПІ у м. Львові винесено відносно позивача податкові повідомлення-рішення № 182301/0/8304 від 19.05.2006 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 620820,20 грн. (в тому числі 443443 грн. за основним платежем і 177377,20 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) та № 192301/0/8305 від 19.05.2006 р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 850000 грн. за січень 2006 року (а.с. 172, 173 Т.1).

За результатами адміністративного оскарження вказаних ППР від 19.05.2006 р. скарги ЗАТ «Завод комунального транспорту» залишено без задоволення та винесено податкові повідомлення-рішення № 182301/1/10938 від 30.06.2006 р. і № 182301/2/14908 від 06.09.2006 р., якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 620820,20 грн. (в тому числі 443443 грн. за основним платежем і 177377,20 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), та № 192301/1/10939 від 30.06.2006 р. і № 192301/2/14907 від 06.09.2006 р., якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 850000 грн. (а.с. 19, 20, 176, 177 Т.1).

Суд апеляційної інстанції не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо протиправності оскаржених податкових повідомлень-рішень та щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, з врахуванням наступного.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції на час розглядуваних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Підпунктом 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування (підпункт 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону).

Відповідно до підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Відповідно до абз. 5, 6, 7 п. 11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», у разі якщо термін сплати зобов'язань по податковому векселю виникає до закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за звітний (податковий) період, у якому відбулася його поставка органу митного контролю, платник податку не включає суму зобов'язань по векселю до складу податкових зобов'язань та погашає вексель шляхом перерахування коштів до бюджету. При цьому платник податку має право на включення перерахованої суми зобов'язань по векселю до складу податкового кредиту у звітному (податковому) періоді, в якому відбулася така сплата. У разі якщо термін сплати зобов'язань по податковому векселю виникає після закінченні терміну подачі декларації до податкового органу за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю, сума зобов'язань по такому податковому векселю включається до складу податкових зобов'язань платника в звітному (податковому) періоді, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді за умови погашення суми податкових зобов'язань шляхом перерахування коштів до бюджету. Якщо платник податку на дату поставки податкового векселя органу митного контролю має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов'язання по такому векселю, платник податку має право включити суму зобов'язань по податковому векселю до складу податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді.

Із матеріалів адміністративної справи видно, що позивачем в січні 2006 року надіслано в ДПІ у м. Львові листи щодо зарахування оплати податкових векселів виписаних у листопаді 2005 р. в рахунок бюджетного відшкодування, яке виникло згідно декларації за вересень 2005 р. (2444790 грн.), а саме: лист від 17.01.2006 р. № 296/29-01 на суму погашення векселів 978159,34 грн.; лист від 27.01.2006 р. № 195/29-01 на суму погашення векселів 147721,58 грн..

Загальна сума погашених податковим органом векселів складає 1125880,90 грн. (листи ДПІ у м. Львові №683/15-2 від 20.01.2006 р. на погашену суму 978159,34 грн. та №1318/15-2 від 31.01.2006 р. на суму 147721,58 грн.) (а.с. 218, 219 Т.2).

Таким чином, у зв'язку із відсутністю у платника податків підтвердженої податковим органом суми бюджетного відшкодування за вересень 2005 року, позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту за січень 2006 року податкових векселів на 1125880,90 грн., у зв'язку з чим завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень 2006 року на 537053 грн. та занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками січня 2006 року на 443443 грн..

Крім цього, в ході проведених ДПІ у м. Львові перевірок ЗАТ «Львівський автомобільний завод» з питань достовірності бюджетного відшкодування податку на додану вартість за попередні податкові періоди (за серпень, вересень, листопад та грудень 2005 року) відповідачем встановлено відсутність залишку податкового кредиту, який підлягає включенню до складу податкової декларації з ПДВ за січень 2006 року (рядок 23 декларації) та відповідно завищення суму бюджетного відшкодування на суму 850000 грн..

Відхилення виникло за рахунок відсутності залишку від'ємного значення попереднього податкового періоду (грудень 2005 року), за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (р.24 податкової декларації звітного податкового періоду), оскільки попередніми невиїзною та виїзною позаплановою перевіркою ЗАТ «Львівський автомобільний завод» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за період вересень, листопад, грудень 2005 (акти від 04.04.2006 р. №17/23-4/32483661, від 04.04.2006 р. №18/23-4/32483661) встановлено, що у р.26 декларації з ПДВ за вересень 2005 р. сума становить - 0 грн. і відповідно у р.23.2 (значення р.26 податкової декларації попереднього звітного періоду) та р.26 (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) декларації з ПДВ за жовтень, листопад, грудень 2005 року сума становить 0 грн.. Тому, у р.23.2 (значення р.26 податкової декларації попереднього звітного періоду) та р.26 (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) декларації з ПДВ за січень 2006 року сума теж становить 0.

З врахуванням наведеного вище, позивачем порушено п.1.3, п.1.7, 1.8 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1, п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню за січень 2006 року на 850000 грн. (р.25.1 декларації з ПДВ).

Крім наведеного вище, суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до ст. 99 КАС України (в редакції на час звернення позивача до суду із даним адміністративним позовом), адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Статтями 5, 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції на час розглядуваних правовідносин) передбачено, що строк для оскарження платником податків до суду податкового повідомлення-рішення становить 1095 днів з моменту його отримання, а у випадках застосування процедури адміністративного оскарження - 1095 днів з моменту отримання рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги.

З врахуванням наведеного, строк для звернення позивача ЗАТ «Завод комунального транспорту» до адміністративного суду із позовом про оскарження податкових повідомлень-рішень відповідача № 182301/0/8304 від 19.05.2006 р., № 182301/1/10938 від 30.06.2006 р., № 182301/2/14908 від 06.09.2006 р., № 192301/0/8305 від 19.05.2006 р., № 192301/1/10939 від 30.06.2006 р., № 192301/2/14907 від 06.09.2006 р. закінчився 07.09.2009 року.

Однак, позивач звернувся до адміністративного суду із даним позовом 01.04.2010 року, що підтверджується відбитком штампу на поштовому конверті (а.с. 24 Т.1).

Отже, позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду із даним позовом.

Згідно ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Із матеріалів адміністративної справи видно, що відповідач в суді першої інстанції покликався на те, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду із даним позовом, і просив відповідач відмовити у задоволенні адміністративного позову з підстав пропуску строку звернення до адміністративного суду (а.с. 37, 45, 198 Т.1, 73 Т.2).

Суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції ухвалою від 12.11.2012 року безпідставно визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду із даним позовом.

Так, колегія суддів враховує, що строк для звернення до суду був достатньо значним і становив 1095 днів. Позивачем на надано належних доказів того, що в період строку із 06.09.2006 року по 07.09.2009 року існували об'єктивні обставини, які перешкодили позивачу реалізувати право звернення до суду із даним позовом.

При цьому, матеріалами адміністративної справи підтверджується, що із аналогічними позовними вимогами про оскарження ППР від 19.05.2006 р., 30.06.2006 р., 06.09.2006 р. позивач двічі звертався до суду і такі позовні заяви ухвалами Господарського суду Львівської області від 06.02.2007 року та Львівського окружного адміністративного суду від 20.01.2009 року було залишено без розгляду з підстав повторної неявки позивача в судові засідання (а.с. 179-183 Т.1).

Таким чином, є необгрунтованими доводи позивача про те, що у зв'язку із важким матеріальним становищем позивач не мав змоги своєчасно звернутись до суду із розглядуваними позовними вимогами.

У зв'язку із наведеним, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги доводів відповідача про пропуск позивачем без поважних причин строку звернення до адміністративного суду із даним позовом, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

З врахуванням наведених вище норми законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що висновки суду першої інстанції є помилковими і не відповідають обставинам справи, постанова суду винесена з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржену постанову суду від 22.04.2013 року слід скасувати і прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби - задоволити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року в адміністративній справі за позовом закритого акціонерного товариства «Завод комунального транспорту» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - скасувати і прийняти нову постанову.

Відмовити у задоволенні позовних вимог закритого акціонерного товариства «Завод комунального транспорту» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Львові № 182301/0/8304 від 19.05.2006 р., № 182301/1/10938 від 30.06.2006 р., № 182301/2/14908 від 06.09.2006 р., № 192301/0/8305 від 19.05.2006 р., № 192301/1/10939 від 30.06.2006 р., № 192301/2/14907 від 06.09.2006 р..

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

На постанову протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: Р.Й. Коваль

Н.М. Судова-Хомюк

Повний текст постанови виготовлено та підписано 17.11.2014 року.