Ухвала суду № 41558822, 12.11.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2014 р. Справа № 876/2760/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.,

за участі секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.,

представника позивача Саноцького Ю.Л.,

представника відповідача Гладій О.Б.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року по справі №813/8044/13-а за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" звернулося в суд з позовом, яким просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові від 24.10.2013 року №0000094200/10016.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові від 24.10.2013 року №0000094200/10016.

Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників податків у м. Львові постанову суду першої інстанції оскаржила, подала апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що в ході проведення перевірок підприємств-постачальників ДП «Укрзалізничпостач» встановлено відсутність необхідних умов для здійснення господарських операцій, відсутність основних фондів трудових ресурсів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, що вказує про неможливість фактичного отримання та продажу товарів (робіт, послуг). Перевірками не підтверджено факт передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю договорів, видаткових накладних, податкових накладних, рахунків-фактур, платіжних доручень, актів приймання-передачі товару, актів приймання-передачі виконаних робіт (послуг), довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів та інше. Під час здійснення перевірок підприємств-постачальників регіональними ДПІ не доведена реальність операцій, не підтверджена реальність часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення та заперечив проти доводів апеляційної скарги, а представник відповідача підтримала їх.

Суд, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що Спеціалізованою Державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі СДПІ) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДТГО «Львівська залізниця» з питань взаєморозрахунків із Державним підприємством матеріального-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» за період з 01 липня 2010 року по 30 вересня 2011 року.

За результатами перевірки встановлено порушення ДТГО «Львівська залізниця» пп.7.2.3, пп.7.2.8 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (далі ПК України) - завищення податкового кредиту у розмірі 9 466 504,00 грн., що відображено в акті перевірки від 14.10.2013 року № 136/42-00/01059900.

За наслідками розгляду заперечень на акт перевірки та на підставі встановлених порушень СДПІ 24.10.2013 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0000094200/10016, яким ДТГО «Львівська залізниця» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 10 766 705,00 грн. (за основним платежем 9 466 504,00 грн., за штрафними санкціями - 1 300 201,00 грн.).

ДТГО «Львівська залізниця» зареєстроване як юридична особа 16.03.1992 року, йому присвоєно ідентифікаційний код 01059900.

ДТГО «Львівська залізниця» здійснює пропорційне віднесення сум податкового кредиту, що регулюється вимогами п 199.1, п.199.5 статті 199 ПК України, а саме: до податкового кредиту підприємство включає частку сплаченого податку на додану вартість від придбання товарів, яка відповідає частці використання таких товарів в оподатковуваних операціях.

Як встановлено судом за період з 01 липня 2010 року по 30 вересня 2011 року до складу ДТГО «Львівська залізниця» входило 154 відокремлені підрозділи, які розташовані на території 8 областей України та Автономної Республіки Крим.

З матеріалів справи вбачається, що ДТГО «Львівська залізниця» з 01 липня 2010 року по 30 вересня 2011 року здійснювало фінансово-господарські операції з Державним підприємством матеріального-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» (далі - ДП «Укрзалізничпостач») на підставі договорів від 30.12.2009 року №ЦХП- 60210 (від 20.12.2009 року № ЦХП-Л/ДПРК-1070/НЮ) та від 25.12.2009 року №ЦХП-60110 (від 04.01.2010 року № ЦХП60110-Л/НХ-1017/НЮ), якими передбачені умови постачання товарно-матеріальних цінностей (далі ТМЦ).

Даними договорами передбачено порядок документального супроводження поставок (специфікаціями, сповіщенням «авізо», рахунком фактурою, товаротранспортною, або залізничною накладною супроводжувальною документацією виробника продукції, пакувальними аркушами, тощо).

Відповідно до даних ДТГО «Львівська залізниця», з ДП «Укрзалізничпостач» взаєморозрахунки проводили: ВП «Головний матеріально-технічний склад»; ВП «Мостобудівний поїзд №61»; ВП «Служба локомотивного господарства»; ВП «Будівельно-монтажний поїзд №908»; ВП «Рейко-зварювальнйй поїзд №16»; ВП «Львівський центр механізації колійних робіт»; ВП «Колійна машинна станція №124»; ВП «Колійна машинна станція №125»; ВП «Колійна машинна станція №274», котрі наділені правом здійснення господарських операцій, ведення бухгалтерського та податкового обліку. Всі первинні документи знаходяться за місцезнаходженням відокремлених підрозділів.

Для проведення перевірки вищевказаними відокремленими підрозділами надано документи на підставі яких було здійснено оприбуткування ТМЦ. В ході перевірки було встановлено наступне.

На виконання умов договору від 25.12.2009 року №ЦХП-60110 (від 04.01.2010 року № ЦХП60110-Л/НХ-1017/НЮ) ДП «Укрзалізничпостач» було відвантажено ТМЦ (комплекти постільної білизни, арматура, світильники, лампи, рами, суфле резинове та інші тмц) на загальну суму 24 125 926,15 грн., в тому числі ПДВ 4 020 996,10 грн. Перерахування коштів за ТМЦ ДТГО «Львівська залізниця» здійснило згідно сповіщення «авізо».

На підтвердження відвантаження ТМЦ ДТГО «Львівська залізниця» (ВП «Служба матеріально-технічного постачання») надано акти про приймання матеріалів, рахунки-фактури, вимоги на відвантаження товарно-транспортні накладні, залізничні накладні, квитанції про приймання матеріалів, податкові накладні.

Підприємством віднесено до податкового кредиту по взаєморозрахунках із ДП МТЗЗТУ «Укрзалізничпостач» суми ПДВ за серпень 2010 року - 168 015,69 грн., вересень 2010 року -588 951,60 грн., жовтень 2010 року - 8 328,85 грн., грудень 2010 року - 1684,93 грн., січень 2011 року - 22 812,66 грн., березень 2011 року 292 603,07 грн., квітень 2011 року - 237 884,79 грн., травень 2011 року - 504 753,85 грн., червень 2011 року - 386 006,69 грн., липень 2011 року - 777 803,26 грн., серпень 2011 року - 242 758,27 грн., вересень 2011 року - 17 973,16 грн. В подальшому придбані ТМЦ (комплекти постільної білизни, арматура, світильники, лампи, рами, суфле резиновн та інші ТМЦ) передано для використання в господарській діяльності іншим відокремленим підрозділам відповідно до повідомлень від підрозділів про необхідність отримання ТМЦ.

Взаєморозрахунки між ДП «Укрзалізничпостач» з ДТГО «Львівська залізниця» (ВП «Мостобудівний поїзд №61») проводились на підставі договору від 25.12.2009 року №ЦХП-60110 (від 04.01.2010 року № ЦХП60110-Л/НХ-1017/НЮ), на виконання умов якого ДП «Укрзалізничпостач» було відвантажено ТМЦ (праймер бітумно-полімерний ТЕХНОНІКОЛЬ, рулонний гідроізоляційний матеріал ТЕХНОЕЛАСТМІСТ, автомобіль KAMA3-43118) на загальну суму 1 295 304,40 грн., в тому числі ПДВ 215 884,08 грн.

Перерахування коштів за ТМЦ ДТГО «Львівська залізниця» здійснено згідно сповіщення «авізо». На підтвердження відвантаження ТМЦ надано акти про приймання матеріалів, рахунки-фактури, вимоги на відвантаження товарно-транспортні накладні, залізничні накладні, квитанції про приймання матеріалів, податкові накладні, видаткові накладні, сповіщення, тощо.

Отримані податкові накладні по відвантаженню цих ТМЦ підприємством включено у реєстр отриманих податкових накладних за вересень 2010 року в сумі ПДВ 186 854,44 грн., за грудень 2010 року в сумі ПДВ 29 029,63 грн. В подальшому придбані ТМЦ передано для використання в господарській діяльності іншим відокремленим підрозділам.

Щодо взаєморозрахунків ДП «Укрзалізничпостач» з ДТГО «Львівська залізниця» (ВП «Служба локомотивного господарства») з матеріалів справи судом встановлено наступне. На виконання умов договору від 30.12.2009 року №ЦХП- 60210 (від 20.12.2009 року № ЦХП-Л/ДПРК-1070/НЮ) ДП «Укрзалізничпостач» було відвантажено ТМЦ (олива вісьова, олива для гідравлічних передач тепловозів, олива моторна для дизельних двигунів, мастило та інші матеріали) на загальну суму 37 216 706,38 грн., в тому числі ПДВ 6 202 784,40 грн. На підтвердження відвантаження ТМЦ надано повідомлення, рахунки, вимоги, залізничні накладні, акти про приймання матеріалів, тощо.

Податкові накладні від ДП «Укрзалізничпостач» по поставці нафтопродуктів ДТГО «Львівська залізниця» включено у реєстр отриманих податкових накладних за листопад 2010 року в сумі ПДВ 1 174 985,5 грн., за лютий 2011 року в сумі ПДВ 1 059 742,04 грн., за березень 2011 року в сумі ПДВ 1 813 334,2 грн., за квітень 2011 року в сумі ПДВ 762 693,79 грн., за травень 2011 року в сумі ПДВ 1 392 028,86 грн.

Відповідно до п 199.1, п.199.5 статті 199 ПК України ДТГО «Львівська залізниця» віднесено до складу податкового кредиту листопада 2010 року - 1 174 985,5 грн., лютого 2011 року - 1 059 742,04 грн., березня 2011 року - 1 378 134,0 грн., квітня 2011 року -580 943,86 грн., травня 2011 року - 1 060 308,39 грн., суми ПДВ по взаєморозрахунках із ДП «Укрзалізничпостач».

В подальшому придбані ТМЦ передано для використання в господарській діяльності іншим відокремленим підрозділам відповідно до повідомлень від підрозділів про необхідність отримання ТМЦ.

Взаєморозрахунки між ДТГО «Львівська залізниця» (ВП «Будівельно-монтажний поїзд №908») та ДП «Укрзалізничпостач» проводились на підставі Договору від 25.12.2009 року №ЦХП-60110 (від 04.01.2010 року № ЦХП60110-Л/НХ-1017/НЮ) на виконання умов якого ДП «Укрзалізничпостач» було відвантажено ТМЦ (Автомобіль вантажний Камаз 4311445 тощо). На підтвердження відвантаження ТМЦ надано акти про приймання-передачі, рахунки-фактури, податкові накладні, сповіщення, тощо.

Сума ПДВ по вказаних податкових накладних відображена ДТГО «Львівська залізниця» у податковій декларації відповідного звітного періоду.

Взаєморозрахунки між ДТГО «Львівська залізниця» (ВП «Рейко-зварювальнйй поїзд №16») з ДП «Укрзалізничпостач» проводились на підставі договору від 25.12.2009 року №ЦХП-60110 (від 04.01.2010 року № ЦХП60110-Л/НХ-1017/НЮ). На виконання умов даного договору ДП «Укрзалізничпостач» було відвантажено ТМЦ (транспортер роликовий з вертикальним затисненням рейки) на загальну суму 2 416 800,00 грн., в тому числі ПДВ 402 800,00 грн. Перерахування коштів за ТМЦ ДТГО «Львівська залізниця» здійснило згідно сповіщення «авізо». Отриману від ДП «Укрзалізничпостач» податкову накладну позивачем включено до реєстру отриманих податкових накладних за грудень 2010 року в сумі ПДВ 402 800,0 грн.

На виконання Договору від 25.12.2009 року №ЦХП-60110 (від 04.01.2010 року № ЦХП60110-Л/НХ-1017/НЮ) ДП «Укрзалізничпостач» було відвантажено ДТГО «Львівська залізниця» (ВП «Львівський центр механізації колійних робіт») ТМЦ (Полотно неткане голкопробивне термообробне «Геобел-Т400», Клема рейкового кріплення залізничної колії) на загальну суму 745 180 грн., в тому числі ПДВ 124 196,67 грн.

Отримані від ДП «Укрзалізничпостач» податкові накладні позивачем включено до реєстру отриманих податкових накладних за липень 2011 року в сумі ПДВ 263 835,40 грн., за вересень 2011 року в сумі ПДВ 43 962,20 грн. Оскільки ДТГО «Львівська залізниця» здійснює пропорційне віднесення сум податкового кредиту, що регулюється вимогами п.199.1, п.199.5 статті 199 Податкового Кодексу України, до податкового кредиту віднесено за липень 2011 року - 200 963,43 грн., вересень 2011 року - 33 486,01 грн., по взаєморозрахунках із ДП МТЗЗТУ «Укрзалізничпостач».

Надалі придбані ТМЦ передано для використання в господарській діяльності іншим відокремленим підрозділам.

Взаєморозрахунки між ДТГО «Львівська залізниця» (ВП «Колійка машинна станція №124») та ДП «Укрзалізничпостач» щодо поставки ТМЦ (полотно неткане голкопробивне термообробне «Геобел-Т400») проводились на підставі Договору від 25.12.2009 року №ЦХП-601 10 (від 04.01.2010 року № ЦХП60110-Л/НХ-1017/НЮ), на виконання умов якого ДП МТЗЗТУ «Укрзалізничпостач» було відвантажено ТМЦ на загальну суму 329 716,50 грн., в тому числі ПДВ 54 952,75 грн.

Перерахування коштів за ТМЦ ДТГО «Львівська залізниця» здійснило згідно «авізо» сповіщення. На підтвердження відвантаження ТМЦ надано рахунок-фактуру, податкову накладну, видаткову накладну, сповіщення. ДТГО «Львівська залізниця» зазначену податкову накладну включено до реєстру отриманих податкових накладних за липень 2011 року в сумі ПДВ 54 952,75 грн. віднесено до складу податкового кредиту липня 2011 року - 41 857,51 грн. по взаєморозрахунках із ДП МТЗЗТУ «Укрзалізничпостач».

Надалі придбані ТМЦ (полотно неткане голкопробивне термообробне «Геобел-Т400») передано для використання в господарській діяльності іншим відокремленим підрозділам.

Взаєморозрахунки між ДТГО «Львівська залізниця» (ВП «Колійна машинна станція №125») та ДП «Укрзалізничпостач» проводились на підставі Договору від 25.12.2009 року №ЦХП-60110 (від 04.01.2010 року № ЦХП60110-Л/НХ-1017/НЮ). На виконання умов даного договору ДП «Укрзалізничпостач» було відвантажено ТМЦ (полотно неткане голкопробивне термообробне «Геобел-Т400») на загальну суму 257 231,63 грн., в тому числі ПДВ 42 871,94 грн. На підтвердження відвантаження ТМЦ надано рахунок-фактуру, податкову накладну, видаткову накладну, сповіщення, товарно-транспортну накладну. ДТГО «Львівська залізниця» зазначену податкову накладну включено до реєстру отриманих податкових накладних за серпень 2011 року в сумі ПДВ 42 871,94 грн.

Відповідно до положень п.199.1, п.199.5 статті 199 ПК України до податкового кредиту позивачем віднесено за серпень 2011 року суму 32 655,56 грн. Надалі придбані ТМЦ (полотно неткане голкопробивне термообробне «Геобел-Т400») передано для використання в господарській діяльності іншим відокремленим підрозділам.

Щодо взаєморозрахунків ДП «Укрзалізничпостач» з ДТГО «Львівська залізниця» (ВП «Колійна машинна станція №274») з матеріалів справи судом встановлено наступне. Взаєморозрахунки між ДП «Укрзалізничпостач» та ДТГО «Львівська залізниця» проводились на підставі Договору від 25.12.2009 року №ЦХП-60110 (від 04.01.2010 року № ЦХП60110-Л/НХ-1017/НЮ), на виконання умов якого ДП «Укрзалізничпостач» було відвантажено ТМЦ (полотно неткане голкопробивне термообробне «Геобел-Т400») на загальну суму 329 716,50 грн., в тому числі ПДВ 54 952,75 грн.

На підтвердження відвантаження ТМЦ ДТГО «Львівська залізниця» надано рахунок-фактуру, податкову накладну, видаткову накладну, сповіщення, товарно-транспортну накладну. ДТГО «Львівська залізниця» зазначену податкову накладну включено до реєстру отриманих податкових накладних за липень 2011 року в сумі ПДВ 54 952,75 грн.

Відповідно до положень п.199.1, п.199.5 статті 199 ПК України до податкового кредиту позивачем віднесено за липень 2011 року суму 41 857,51 грн.

Надалі придбані ТМЦ (полотно неткане голкопробивне термообробне «Геобел-Т400») передано для використання в господарській діяльності іншим відокремленим підрозділам.

При перевірці відповідачем використано акт Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків державної податкової служби від 29.05.2013 року № 614/42-10/19014832 «Про результати планової виїзної перевірки ДП МТЗЗТУ «Укрзалізничпостач», з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 07.2010 року по 30.09.2011 року». Вказаним актом встановлено відсутність факту придбання ДП «Укрзалізничпостач» товарно-матеріальних цінностей. При проведенні даної перевірки встановлено взаємовідносини ДП «Укрзалізничпостач» з контрагентами-постачальниками: ТзОВ «Дженерал Інвестмент», ТзОВ «ТД «Нафтопостач», ТзОВ «ГТС Оіл», ТзОВ «Укрпрофтехресурс ЛТД», ТзОВ «Альфатрансгруп», ТзОВ «Львівбудмакс», ТзОВ «Сітітранс», TзQB «Торговий дім «Ремдизель», ТзОВ «Пріотех-Плюс», ТзОВ «Союз-Експо», ТзОВ «Торекс», ТзОВ «Техтсомресурс», ТзОВ «Полімер», ТзОВ «Полі Пром», ПП «Індустріал-Кремінь», по яких актами ДПС встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні товарів (робіт, послуг) та при реалізації товарів (робіт, послуг) покупцям, в результаті чого встановлено висновки по перевірках щодо вчинення цідприємствами недійсних правочинів. Усі операції купівлі-продажу з вищенаведеними підприємствами, на думку перевіряючих, не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є недійсними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Також зазначено, що в результаті безтоварних операцій ДП «Укрзалізничпостач» порушено ч.5 ст.203, ч.І, 2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених вищезазначеними підприємствами при придбанні та продажу товарів. Товари по вказаних правочинах не були передані в порушення ст.662, ст.655 та ст.656 ЦК України, даною перевіркою встановлено, що ДП «Укрзалізничпостач» як Покупець вищезазначених підприємств, не отримувало товар від них та, відповідно, не реалізовувало його, тобто податкові зобов'язання, нараховані ДП «Укрзалізничпостач» по взаєморозрахунках з залізницями в частині продажу товару, придбаного у вищезазначених підприємств у відповідних періодах та реалізованого на загальну суму ПДВ 51 000 248,00 грн., в тому числі ДТГО «Львівська залізниця» - 11 116 175,00 грн, не є податковими зобов'язаннями за період з липня 2010 року по вересень 2011 року. Вказано, що заємовідносини по господарських операціях між ДП «Укрзалізничпостач» та підприємствами-постачальниками в результаті виконання сторонами нікчемних угод залишаються не підтвердженими відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку; податкові накладні, виписані ними, не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, котрі підтверджують правомірність віднесення до податкового кредиту. Таким чином, податкові накладні, виписані підприємствами - постачальниками для ДП «Укрзалізничпостач» не мають юридичної сили первинних документів у зв'язку із зазначенням у них господарських операцій, які фактично не відбулись. Як наслідок, відповідальна за ведення бухгалтерського та податкового обліку юридична особа - ДП «Укрзалізничпостач» неправомірно формувала регістри бухгалтерського обліку та податкову звітність на підставі таких первинних документів.

Враховуючи вищенаведене, оскільки під час перевірки ДП «Укрзалізничпостач» не підтверджено наявність поставок ТМЦ від підприємств-постачальників, відповідач прийшов до висновку, про відсутність факту придбання ДТГО «Львівська залізниця» ТМЦ від ДП «Укрзалізничпостач» у період з 01.07.2010 по 30.09.2011 років, а правочини, які укладені між ДТГО «Львівська залізниця» та ДП «Укрзалізничпостач» здійснені без мети настання реальних наслідків та є нікчемними відповідно до частин 1, 2 статті 215, частини 5 статті 203 ЦК України і в силу статті 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, які пов'язані з їх недійсністю.

З такими висновками контролюючого органу суд не погоджується виходячи з наступного.

Податковий кредит відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» та пункту 14.1.181 статті 14 ПК України визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих.) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону та пунктом 198.2 статті 198 ПК України є дата здійснення першої з наступних подій: а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); б) дата отримання податкової накладної.

За змістом наведених правових норм, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, котрі регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-ХГУ обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, котрі фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час вчинення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2 стаття 9 цього Закону).

Разом з тим, у листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008 року №3146/6/15-016 зазначено, що частиною другою та третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пункту 201.1 статті 201 ПК України податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по-батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 названого Закону, пункт 201.6 статті 201 ПК України).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (підпункт 7.4.5 пункт 7.4 стаття 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункт 198.6 стаття 198 ПК України).

На підтвердження реальності господарських операцій в матеріалах справи містяться первинні документи, складені між позивачем та його контрагентом (1-9 томи справи). Надані документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять всі необхідні відомості та реквізити для належного підтвердження виконання зобов'язань. Жодних зауважень до оформлення вказаних документів у працівників органу СДПІ не виникло.

Внаслідок проведення даних операцій позивач, як платник податків, мав намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, не прагнув отримати вигоду виключно чи переважно за рахунок відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість (безпідставного формування податкового кредиту).

Щодо висновків СДПІ, про те, що правочини, укладені між ДТГО «Львівська залізниця» та ДП «Укрзалізничпостач» були здійснені без мети настання реальних наслідків та є нікчемними, суд зазначає наступне.

У статті 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, котре набрало законної сили.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У цій же статті розмежовується два види недійсних правочинів: нікчемні та оспорювані. Нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Оспорюваним є правочин, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний недійсним судом.

У Постанові Пленуму Верхового Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» Верховний Суд України розтлумачив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 Постанови).

У пункті 18 Постанови Пленуму від 06.11.2009 року № 9 Верховний Суд України звернув увагу, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, а саме: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел ДТГО «Львівська залізниця» на укладення договорів з ДП «Укрзалізничпостач» (та його умисел) з метою порушення публічного порядку. З огляду на відсутність доказів умислу сторін, вищезгадані правочини не можуть вважатися нікчемними як такі, що порушують публічний порядок за статтею 228 ЦК України.

Також суд зазначає, що викладені в акті перевірки висновки суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог статей 203, 215, 216 ЦК України здійснені з перевищенням повноважень. Підстави нікчемності правочину встановлюються законом, а не актами податкових перевірок.

Відповідачем не доведено неотримання позивачем ТМЦ, висновки перевірки ґрунтуються на припущенні про неспроможність контрагента позивача на здійснення господарської операції, та актах перевірки постачальників контрагента.

Так, з акту перевірки ДТГО «Львівська залізниця» вбачається, що контролюючий орган прийшов до висновку про безтоварність господарських операцій позивача з ДП «Укрзалізничпостач» на підставі акту від 29.05.2013 року № 614/42-10/19014832 «Про результати планової виїзної перевірки ДП «Укрзалізничпостач», з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 07.2010 року по 30.09.2011 року», яким встановлено відсутність факту придбання ДП «Укрзалізничпостач» товарно-матеріальних цінностей у постачальників.

Проте, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюються відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Визнання безтоварними господарських операцій, вчинених за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку не може бути обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Висновок про безтоварність господарської операції, як і висновок про наявність протиправної мети при вчиненні правочину, може ґрунтуватись на належних та допустимих доказах і не може ґрунтуватись на припущеннях.

Отже, висновки відповідача, викладені в акті перевірки щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та його постачальником не підтверджуються належними та допустимими доказами і спростовуються фактичними обставинами справи, встановленими судом під час розгляду справи.

Використання податковим органом акту перевірки, проведеної щодо іншого платника податків, як належного та допустимого доказу є необґрунтованим.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у періоді, що перевірявся були надані податкові накладні, які не мали будь-яких недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством.

Аналіз норм Закону України «Про податок на додану вартість» та ПК України дає підстави зробити висновок, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року, справа № 21-47а10.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України, а згідно з частиною 2 цієї ж статті, невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов до вірних висновків, приймаючи рішення по суті спірних правовідносин.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року по справі №813/8044/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.П. Дякович

Судді Л.П. Іщук

Т.В. Онишкевич