Постанова № 41558553, 25.11.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2014 року 810/6065/14

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Юнітех Логістік" до Київської митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось приватне підприємство «Юнітех Логістік» з позовом до Київської митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 15.04.2014 № 125130003/2014/110014/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15.04.2014 № 125130003/2014/00018.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення відповідача про коригування митної вартості є протиправним, оскільки ПП «Логістік» на законних підставах, правомірно та правильно визначило митну вартість товарів, а відповідач, у свою чергу, безпідставно відмовив позивачу у визначенні митної вартості за першим (основним) методом та визначив митну вартість товару за другорядним методом (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів).

Відповідач проти позову заперечував. В обґрунтування заперечень, відповідач зазначив, що під час здійснення митного контролю у митного органу виникли сумніви щодо достовірності наданих декларантом до митного оформлення документів, оскільки подані документи не підтверджували митну вартість імпортованого товару, зокрема: декларантом не підтверджено транспортні витрати з розрахунком складових частин числових витрат транспортування на умовах поставки EXW (не надано документи, які підтверджують витрати на страхування); не надано висновку спеціалізованої експертної організації про вартісні та якісні характеристики товару. Крім того, згідно із наявною в ЄАІС Держмитслужби України інформацією, у лютому 2014 року за МД № 100270001/2014/201439 розмитнювався аналогічний товар за значно більшою митною вартістю, ніж заявлено позивачем. Таким чином, дії митниці щодо визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) є законними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства України. Просив суд у задоволенні позову відмовити.

У судове засідання сторони, повідомлені належним чином про час, дату та місце судового розгляду, не з’явились.

Представник позивача просив розглядати справу за його відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідач про причини неявки суд не повідомив, із заявами про відкладення судового розгляду або про визнання позову до суду не звертався.

Згідно із частиною четвертою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, суд ухвалив розглядати справу за відсутності сторін та у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 25.02.2013 між BS Forklifts Int. B.V. (постачальник) та ПП «Юнітех Логістік» (покупець) було укладено Контракт № 25022013, відповідно до умов якого постачальник постачає покупцю товар на умовах поставки EXW (Incoterms 2010) відповідно до інвойсів, які є невід'ємною частиною даного Контракту.

Відповідно до пункту 1.2. Контракту поставка здійснюється на підставі розпорядження покупця. Покупець приймає товар та бере на себе зобов’язання відповідно до умов поставки, зазначених у пункті 3.2 Контракту.

За приписами пункту 3.2. поставка товарів здійснюється на умовах EXW (Incoterms 2010). Відвантаження товару покупцю повинно бути здійснено не пізніше трьох робочих днів після узгодженої сторонами дати відвантаження. Датою відвантаження, в свою чергу, вважається дата перетинання товару через внутрішній кордон та отримання документів в митному органі країни відправлення.

Пунктом 3.3. передбачено, що постачальник забезпечує надання покупцю товаротранспортної накладної CMR та інвойсу, а також інформує покупця про факт відвантаження товару шляхом надіслання покупцю копії зазначених документів у електронному вигляді протягом дня, в який відвантажується товар.

Відповідно до пункту 3.4. постачальник зобов’язаний надіслати покупцю разом і з товаром міжнародний товаросупровідний документ CMR(оригінал і 2 копії) та рахунок (оригінал і 3 копії).

З положень пункту 5 убачається, що валютою Контракту визначено Євро, а оплата за товар здійснюється шляхом передплати відповідно до проформи інвойсу.

У квітні 2014 року з метою митного оформлення товару, імпортованого позивачем на підставі вищезазначеного Контракту, підприємством до Київської митниці Міндоходів була подана митна декларація (далі - МД): № 125130003/2014/502161 від 10.04.2014.

Митна вартість була заявлена декларантом за основним методом визначення митної вартості – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

На підтвердження заявленої митної вартості позивачем подано митному органу документи згідно переліку, що зазначений у графі 44 МД № 125130003/2014/502161 від 10.04.2014: картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами; міжнародна автомобільна накладна (СMR); платіжний документ, що підтверджує вартість товару; документ, що підтверджує вартість перевезення товару; рахунок – фактуру (інвойс); рахунок – проформу; зовнішньоекономічний договір (контракт); доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракт); договір про надання послуг митного брокера; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (для товарів і транспортних засобів, що не підлягають екологічному контролю); декларацію про походження товару; інші некласифіковані документи; копію митної декларації країни відправлення.

Митним органом проаналізовано інформацію, що містилась у товаросупровідних документах, наданих до митного оформлення за вказаною митною декларацією та повідомлено позивача у письмовому вигляді про те, що відповідно до статті 53 Митного кодексу України декларанту необхідно подати додаткові документи, що підтверджують митну вартість товару, а саме: транспортні (перевізні) документи; рахунки з третіми особами; страхові документи; бухгалтерська документація; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи); висновки експертної організації; калькуляцію.

Проте, ПП «Юнітех Логістік» повідомило митний орган про відсутність, на той час, можливості надати витребувані документи на підтвердження митної вартості імпортованих товарів.

Розглянувши подані позивачем документи, Київською митницею Міндоходів було сформовано картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів за заявленою позивачем митною вартістю від 15.04.2014 № 125130003/2014/00018 та прийнято рішення про коригування митної вартості від 15.04.2014 № 125130003/2014/110014/2, яким скориговано митну вартість імпортованого товару – навантажувача самохідного з електродвигуном та вилковим захватом, 2008 року випуску, що був у використанні та потребує додаткових монтажних, налагоджувальних та контрольно – діагностичних робіт, в комплекті з батареями та підзарядним пристроєм, з електричний візком TOYOTА, модель LPE200/8, артикул ВР 36 – 1 шт., серійний номер: 6028868, рік виготовлення: 2008, технічні характеристики: вантажопідйомність: 2000 кг, тип двигуна: електричний, BATTERY VOTAGE - 24V, виробник: «BT Products AB», країна виробник: SE, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів на рівні 1968,75 Євро за одиницю товару.

Підставами для коригування митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, у відповідності до графи 33 оскаржуваного рішення, стало: неподання декларантом додаткових документів для підтвердження митної вартості імпортованого товару, зокрема, неподання висновку експертної організації. Митна вартість визначена за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів з урахуванням наявної інформації щодо раніше визначеного рівня митної вартості за МД від 11.02.2014 № 100270001/2014/201439.

Не погоджуючись із спірним рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно із статтею 248 Митного України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 Митного кодексу України).

Відповідно до частин п’ятої, шостої та одинадцятої статті 264 Митного кодексу України з метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам митний орган здійснює перевірку митної декларації. Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 337 Митного кодексу України, перевірка документів та відомостей, які подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється, зокрема, із застосуванням інформаційних технологій, які включають в себе контроль співставлення та контроль із застосуванням системи управління ризиками.

Відповідно до частини третьої статті 337 Митного кодексу України, контроль співставлення - це автоматизоване порівняння даних, які містяться в митних деклараціях або інших документах, поданих для митного контролю або митного оформлення, з даними, які містяться в електронних копіях митних декларацій та інших документах, що надходять з митних та правоохоронних органів суміжних держав; в уніфікованих електронних дозвільних документах, що надходять з інших державних органів, інших електронних документах, пов'язаних з перевіркою достовірності даних, що перевіряються.

Контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до пункту 4.5 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631, передбачено, що при здійсненні митного оформлення митної декларації (МД) виконуються такі митні формальності: перевірка дотримання строків подання МД (у випадках, визначених законодавством); перевірка наявності відміток про завершення переміщення товарів (у випадках, визначених законодавством з питань державної митної справи); контроль співставлення (автоматизоване порівняння) даних, які містяться в ЕК МД (ЕМД), та інших документів, поданих для митного оформлення; контроль із застосуванням системи управління ризиками, в тому числі оцінка ризику за МД шляхом аналізу ЕК МД та ЕК ДМВ (ЕМД та ЕДМВ) за допомогою АСАУР; перевірка правильності класифікації товарів; перевірка правильності визначення країни походження товарів; перевірка дотримання встановлених до задекларованих товарів заходів нетарифного регулювання; перевірка наявності задекларованих товарів у митному реєстрі об'єктів права інтелектуальної власності; перевірка правильності застосування пільг в оподаткуванні; перевірка правильності визначення митної вартості товарів.

Згідно із положеннями статей 49 і 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відповідно до частини першої статті 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно із частинами четвертою та п'ятою статті 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Відповідно до положень статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту є за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Згідно із статтею 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Як убачається з письмових заперечень відповідача, підставами для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару стали сумніви щодо достовірності наданих декларантом до митного оформлення документів, оскільки позивачем не зазначені всі складові числових значень витрат на транспортування на умовах поставки EXW (не надано документи, які підтверджують витрати на страхування) та не надано висновку спеціалізованої експертної організації про вартісні та якісні характеристики товару.

Щодо посилання відповідача на не підтвердження висновками експертних організацій якісних характеристик товару, які, на думку відповідача, впливають на рівень його вартості, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 8 частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, а саме: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Суд звертає увагу, що висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, надається на письмову вимогу митниці виключно у випадку його наявності у декларанта.

Крім того, відсутність таких додаткових документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами. Неподання декларантом зазначених документів під час митного оформлення, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Щодо посилання митного органу на ненадання позивачем страхових документів, суд зазначає наступне.

Як убачається з 3.2. Контракту від 25.02.2013 № 25022013, поставка товарів здійснювалась на умовах EXW (Incoterms 2010).

Поставка товару на умовах EXW за правилами Incoterms 2010 означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передачі в розпорядження покупця в названому місці поставки та несе витрати, пов’язані з перевіркою, пакуванням і маркуванням товару, а покупець несе всі види ризику і всі витрати з переміщення товару з місця поставки до вказаного місця призначення.

Це означає, що умови поставки EXW (Incoterms 2010) не передбачають зобов’язань продавця або покупця зі страхування товару та оплати витрат на страхування покупцем.

В силу приписів Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Документи, що були подані позивачем на підтвердження витрат на транспортування у складі основних документів, містять усі реквізити, необхідні для надання їм юридичної сили і доказовості приналежності послуг автомобільного перевезення до імпортованих позивачем товарів, а визначена вартість перевезення вантажу відповідає числовому значенню заявлених позивачем витрат на перевезення в якості складової митної вартості товару.

Крім того, як убачається із оскаржуваного позивачем рішення та заперечень відповідача, під час здійснення контролю за правильністю визначення задекларованої позивачем митної вартості товару, митним органом було враховано інформацію ЄАІС Держмитслужби України, зокрема про розмитнення аналогічного товару у лютому 2014 року за МД від 11.02.2014 № 100270001/2014/201439 за значно більшою митною вартістю, ніж заявлено позивачем.

Ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи в силу приписів статті 361 Митного кодексу України вважається ризиками, управління якими здійснюють органи доходів і зборів у спосіб їх аналізу, виявлення та оцінки, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів.

Цілями застосування системи управління ризиками є, зокрема: запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи; забезпечення більш ефективного використання наявних у органів доходів і зборів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об'єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику); прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.

За стандартними правилами, визначеними пунктами 6.3, 6.5 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, при застосуванні митного контролю використовується система управління ризиками, для підтримки якої митна служба приймає стратегію, яка базується на системі засобів оцінки імовірності недотримання законодавства.

Суд звертає увагу на те, що митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі і з питань правильності визначення митної вартості товарів, має діяти у спосіб, що визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень.

Та обставина, що в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками є інформація про те, що товар, який задекларовано однією особою, іншими особами розмитнювався за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Суд зазначає, що автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Між тим, використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Аналогічна вимога міститься у статті 64 Митного кодексу України, яка визначає правила та умови застосування резервного методу для визначення митної вартості товарів, частиною 2 та пунктом 7 частини 3 якої передбачено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях та не може визначатися на підставі довільної чи фіктивної вартості.

Проте, в оскаржуваних рішеннях не зазначено докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості товарів, не надано копію вказаної митної декларації, а також не зазначено умови поставки за вказаною МД, спосіб транспортування товару та його вартісні та якісні характеристики, що є суттєвим для вирішення питання про необхідність проведення збільшення/зменшення рівня ціни товарів та порівняння різниці у витратах, що включені до складових митної вартості подібних (аналогічних) товарів.

Зазначене свідчить про довільність визначення митним органом числового значення митної вартості, імпортованого позивачем товару за вищезазначеною МД на рівні 1968,75 Євро за одиницю товару.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визначені задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, а відтак, прийняте за наслідками такої відмови рішення відповідача про коригування митної вартості від 15.04.2014 № 125130003/2014/110014/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15.04.2014 № 125130003/2014/00018 є протиправними та підлягають скасуванню.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, таким чином, судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 15.04.2014 № 125130003/2014/110014/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15.04.2014 № 125130003/2014/00018, видану Київською митницею Міндоходів.

Стягнути з Державного бюджету на користь приватного підприємства «Юнітех Логістік» (код ЄДРПОУ:36369774) судовий збір у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лисенко В.І.