Постанова № 41558506, 25.11.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2014 року 810/6140/14

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Юнітех Логістік" до Київської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось приватне підприємство «Юнітех Логістік» з позовом до Київської митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 29.04.2014 № 125130003/2014/110022/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 29.04.2014 № 125130003/2014/2014/00027.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості товарів є протиправним, оскільки ПП «Юнітех Логістік» на законних підставах, правомірно та правильно визначило митну вартість товарів, а відповідач, у свою чергу, безпідставно відмовив позивачу у визначенні митної вартості за першим (основним) методом та визначив митну вартість товару за шостим (резервним) методом.

Відповідач проти позову заперечував. В обґрунтування заперечень зазначив, що під час здійснення митного контролю у митного органу виникли сумніви щодо достовірності наданих декларантом до митного оформлення документів, оскільки ці документи містили розбіжності та не підтверджували митної вартості імпортованого товару, зокрема, серійний номер товару, який зазначений в Додатку від 02.04.2014 № 11 до Контракту від 09.08.2012 № 09082012 та за який проведено передплату, не співпадає з серійним номером фактично поставленого товару. Крім цього, висновок спеціалізованої експертної організації про вартісні та якісні характеристики товару від 17.04.2014 не містить опису ознак зношення імпортованого товару та яких саме додаткових монтажних, налагоджувальних та контрольно – діагностичних робіт він потребує. Також, відповідач наголошував на тому, що при опрацюванні поданих ПП «Юнітех Логістік» документів для здійснення митного оформлення імпортованого товару спрацювала система АСАУР у зв’язку із наявною в ЄАІС Держмитслужби України інформацією за МД від 15.04.2014 № 125130003/2014/502247 про розмитнення аналогічного товару за значно більшою митною вартістю, ніж заявлено позивачем. Таким чином, дії митниці щодо визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за шостим (резервним) методом є законними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства України. Просив суд у задоволенні позову відмовити.

У судове засідання сторони, повідомлені належним чином про час, дату та місце судового розгляду, не з’явились.

Представник позивача просив розглядати справу за його відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідач про причини неявки суд не повідомив, із заявами про відкладення судового розгляду або про визнання позову до суду не звертався.

Згідно із частиною четвертою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, суд ухвалив розглядати справу за відсутності сторін та у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 19.08.2012 між H. Schoonderwoerd Heftrucks BV (постачальник) та ПП «Юнітех Логістік» (покупець) було укладено Контракт № 09082012, відповідно до умов якого постачальник постачає покупцю товар на умовах поставки CPT - Ілічівськ (Incoterms 2000) відповідно до інвойсів, які є невід'ємною частиною даного Контракту.

Відповідно до пункту 1.2. Контракту поставка здійснюється на підставі розпорядження покупця. Покупець приймає товар та бере на себе зобов’язання відповідно до умов поставки, зазначених у пункті 3.2 Контракту.

За приписами пункту 3.2. поставка товарів здійснюється на умовах CPT - Ілічівськ (Incoterms 2000). Відвантаження товару покупцю повинно бути здійснено не пізніше трьох робочих днів після узгодженої сторонами дати відвантаження. Датою відвантаження, в свою чергу, вважається дата перетинання товару через внутрішній кордон та отримання документів в митному органі країни відправлення.

Пунктом 3.3. передбачено, що постачальник забезпечує надання покупцю товаротранспортної накладної CMR та інвойсу, а також інформує покупця про факт відвантаження товару шляхом надіслання покупцю копії зазначених документів у електронному вигляді протягом дня, в який відвантажується товар.

Відповідно до пункту 3.4. постачальник зобов’язаний надіслати покупцю разом і з товаром міжнародний товаросупровідний документ CMR(оригінал і 2 копії) та рахунок (оригінал і 3 копії).

З положень пункту 5 убачається, що валютою Контракту визначено Євро, а оплата за товар здійснюється шляхом передплати відповідно до проформи інвойсу.

У квітні 2014 року з метою митного оформлення товару, імпортованого позивачем на підставі вищезазначеного Контракту, підприємством до Київської митниці Міндоходів була подана митна декларація (далі - МД) від 29.04.2014 № 125130003/2014/502481.

Митна вартість була заявлена декларантом за основним методом визначення митної вартості – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

На підтвердження заявленої митної вартості позивачем подано митному органу наступні документи згідно переліку, що зазначений у графі 44 МД № 29.04.2014 № 125130003/2014/502481: картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами; міжнародна автомобільна накладна (СMR); книжка МДП (Carnet TIR); банківський платіжний документ, що підтверджує вартість товару; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; рахунок – фактуру (інвойс); рахунок – проформу; зовнішньоекономічний договір (контракт); доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракт); договір про надання послуг митного брокера; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (для товарів і транспортних засобів, що не підлягають екологічному контролю); декларацію про походження товару; інші некласифіковані документи; копію митної декларації країни відправлення.

Митним органом проаналізовано інформацію, що містилась у товаросупровідних документах, наданих до митного оформлення за вказаною митною декларацією та повідомлено позивача у письмовому вигляді про те, що відповідно до статті 53 Митного кодексу України декларанту необхідно подати додаткові документи, що підтверджують митну вартість товару, а саме: договір із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товару, митна вартість якого визначається; документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; виписку з бухгалтерської документації; прайс лист виробника товару.

Проте, ПП «Юнітех Логістік» повідомило митний орган про відсутність, на той час, можливості надати витребувані документи на підтвердження митної вартості імпортованих товарів.

Розглянувши подані позивачем документи, Київською митницею Міндоходів було сформовано картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів за заявленою позивачем митною вартістю від 29.04.2014 № 125130003/2014/00027 та прийнято рішення про коригування митної вартості від 29.04.2014 № 125130003/2014/110022/2, яким скориговано митну вартість імпортованого товару – навантажувача самохідного з електродвигуном, вилковим захватом та висотою підіймання 0,2 м, 2008 року випуску, що був у використанні та потребує додаткових монтажних, налагоджувальних та контрольно – діагностичних робіт, в комплекті з батареями та зарядним пристроєм, марки TOYOTА, модель LPE200/8, артикул ВР 25381 – 1 шт., серійний номер: 6048523, рік виготовлення: 2008, технічні характеристики: вантажопідйомність: до 2000 кг, тип двигуна: електричний, висота підіймання: 0,2 м. BATTERY VOTAGE - 24V. Має корозію робочих елементів, шасі і двигуна, окремі пошкодження і знос протектора шин. Виробник: «BT Products AB», країна виробник: SE, за шостим резервним методом на рівні 1968,75 Євро за одиницю товару.

Підставами для коригування митної вартості, у відповідності до графи 33 вищезазначеного рішення, стало: неподання декларантом додаткових документів для підтвердження митної вартості, зокрема: договору із третіми особами, пов’язаного з договором про поставку товару; документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; виписку з бухгалтерської документації; прайс лист виробника. У рішенні також вказано на те, що методи за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовані у зв’язку з невиконанням вимог статей 59-60 Митного кодексу України; методи згідно із статтями 62-63 Митного кодексу України – через відсутність інформації щодо ціни складових для визначення за даними методами. Резервний метод був застосований з урахуванням наявної інформації щодо раніше визначеного рівня митної вартості за МД від 15.04.2014 № 125130003/2014/502247.

Не погоджуючись із спірним рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012 (далі – Митного Кодексу України), а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 246 Митного Кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до статті 248 Митного Кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 Митного Кодексу України).

Статтями 49, 50 Митного Кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами четвертою та п’ятою статті 58 Митного Кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно із статтею 51 Митного Кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 Митного Кодексу України).

Статтею 53 Митного Кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

В силу частини п’ятої статті 53 Митного Кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного Кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного Кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного Кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Частиною третьою статті 53 Митного Кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до статті 54 Митного Кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного Кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно із частинами четвертою та п’ятою статті 54 Митного Кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного Кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п’ятої статті 54, статті 58 Митного Кодексу України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов’язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного Кодексу України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов’язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з’ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного Кодексу України.

Водночас, право митного органу на витребування додаткових документів закон пов’язує з вичерпним переліком підстав, які стосуються недоліків у наданих для митного оформлення товарів основних документах для підтвердження митної вартості товарів, перелік яких наведено у частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Такими імперативними умовами є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів та/або існування обґрунтованих підстав вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

При цьому, суд звертає увагу на те, що право витребовувати додаткові документи не означає безапеляційного неврахування наданих під час проведення консультацій документів та в процедурі підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларуються.

З аналізу зазначених норм законодавства убачається, що митний орган зобов’язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості перевірки розрахунку митної вартості на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

З матеріалів справи убачається, що відповідач, витребовуючи у підприємства додаткові документи, посилався на те, що подані ПП «Юнітех Логістік» документи для митного оформлення за митною декларацією від 29.04.2014 № 125130003/2014/502481 містили розбіжності та не підтверджували митної вартості імпортованого товару, зокрема, серійний номер товару, який зазначений в Додатку від 02.04.2014 № 11 до Контракту від 09.08.2012 № 09082012 та за який проведено передплату не співпадає з серійним номером фактичного поставленого товару. Крім цього, висновок спеціалізованої експертної організації про вартісні та якісні характеристики товару від 17.04.2014 не містить опису ознак зношення імпортованого товару та яких саме додаткових монтажних, налагоджувальних та контрольно – діагностичних робіт він потребує.

Щодо посилань митного органу про наявність розбіжностей у серійному номері фактично поставленого товару та товаросупровідних документах на вказаний товар, зокрема в Додатку від 02.04.2014 № 11 до Контракту від 09.08.2012 № 09082012 та банківській виписці від 11.04.2014, суд зазначає наступне.

В додаткових поясненнях до позову позивач зазначив, що дійсно у Додатку від 02.04.2014 № 11 до Контракту від 09.08.2012 № 09082012 та банківській виписці від 11.04.2014, помилково зазначено серійний номер імпортованого товару, як «604823», замість правильного номеру « 6048523», тобто, пропущено цифру « 5» у середині серійного номеру.

Наголошував на тому, що технічна помилка у серійному номері імпортованого товару не позбавила митний орган можливості ідентифікувати такий товар, оскільки інша інформація про товар, зокрема про модель та вартість товару, є незмінною як у Додатку до Конаткту, банківській виписці, так і у Swift –повідомленні від 11.04.2014, інвойсі від 14.04.2014 № 4364 140362, рахунку – проформі від 02.04.2014 № 02/04/2014.

Дані обставини дають суду підстави вважати, що розбіжність у серійному номері імпортованого позивачем товару і товаросупровідних документів до нього (а саме: відсутність цифри « 5» у середині серійного номеру) є технічною помилкою, що обумовлена пропущенням однієї цифри у написанні серійного номеру такого товару, разом з цим всі інші характеристики товару у товаросупровідних документах є незмінними.

А відтак, твердження митного органу про наявність розбіжностей у товаросупровідних документах імпортованого позивачем товару є необґрунтованими.

Щодо не зазначення у висновку спеціалізованої експертної організації про вартісні та якісні характеристики товару від 17.04.2014 опису ознак зношення імпортованого товару та яких саме додаткових монтажних, налагоджувальних та контрольно – діагностичних робіт він потребує, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 8 частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, а саме: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, надаються на письмову вимогу митниці виключно у випадку їх наявності у декларанта.

Суд зауважує, що висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, надаються на письмову вимогу митниці виключно у випадку їх наявності у декларанта.

Неподання декларантом зазначених документів під час митного оформлення, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

А відтак, твердження митного органу про те, що не зазначення у висновку спеціалізованої експертної організації про вартісні та якісні характеристики товару від 17.04.2014 опису ознак зношення імпортованого товару та яких саме додаткових монтажних, налагоджувальних та контрольно – діагностичних робіт він потребує, вплинуло на митну вартість імпортованого ПП «Юнітех Логістік» товару є необґрунтованими.

Таким чином, у відповідача під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості імпортованого позивачем товару - за ціною договору.

Щодо визначення митним органом вартості імпортованих позивачем товарів на підставі наявної інформації, яка міститься в ціновій базі Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби, то суд звертає увагу на наступне.

У письмових запереченнях проти позову відповідач зазначив, що при митному оформленні вказаного товару спрацювала автоматизована система аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості, яка видала відомості про те, що у попередні періоди такий же товар розмитнювався за більшою митною вартістю, ніж задекларував позивач. Зокрема, в системі була наявна інформація, що у квітні 2014 року вже розмитнювався аналогічний товар за МД від 15.04.2014 № 125130003/2014/502247 за значно більшою митною вартістю, ніж заявлено позивачем. Зазначені обставини і дали митному органу підстави вважати, що підприємством не правильно визначено числове значення митної вартості на рівні 700,00 Євро за одницю імпортованого товару.

Проте, як зазначив позивач у поясненнях до позову, ціна аналогічного товару, на яку посилається відповідач, завозився саме ПП «Юнітех Логістік», при цьому, митним органом було здійснено коригування митної вартості з 642,78 Євро до 1968,75 Євро за одиницю товару. У подальшому, дане рішення про коригування митної вартості було оскаржено до Київського окружного адміністративного суду.

Таким чином, суд критично ставиться до посилань відповідача щодо наявності інформації про розмитнення аналогічного товару за більшою митною вартістю ніж визначено позивачем, оскільки рішення митного органу, на підставі якого дана вартість була скоригована у попередні періоди стосувалась саме позивача і у подальшому була оскаржена ним до суду. Тому, підстав для використання такої інформації, і коригування митної вартості на підставі даних відомостей, у відповідача не було.

Поряд із вищевказаним суд зауважує, що відповідно до опису графи 33 розділу 2 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 року за №883/21195 (далі - Правила № 598), у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Проте, в оскаржуваних рішеннях не зазначено докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості товарів.

Між тим, використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Аналогічна вимога міститься у статті 64 Митного кодексу України, яка визначає правила та умови застосування резервного методу для визначення митної вартості товарів, частиною 2 та пунктом 7 частини 3 якої передбачено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях та не може визначатися на підставі довільної чи фіктивної вартості.

Зазначене свідчить про довільність визначення митним органом числового значення митної вартості, імпортованого позивачем товару за вищезазначеною МД на рівні 1968,75 Євро за одиницю товару.

Відтак, суд дійшов висновку, що у ході судового розгляду справи митним органом не доведено неможливості застосування інших методів визначення митної вартості, окрім резервного.

Згідно частини четвертої статті 57 Митного кодексу України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до вимог графи 33 Правил № 598, також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Як убачається з оскаржуваного рішення, у графі 33 зазначено, що процедура консультацій проведена та вказані причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів, окрім резервного.

Проте, відображення даного факту у рішенні не є достатнім та беззаперечним доказом проведення консультації у разі заперечення цього факту декларантом, оскільки консультація проводиться до прийняття рішення.

Верховний Суд України неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. Так, Верховний Суд України зазначає, що у разі незгоди митного органу із митною вартістю імпортованого товару він відповідно до вимог статті 266 Митного кодексу України зобов'язаний провести процедуру консультацій, у ході яких мав би дійти висновків щодо застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів. (постанови Верховного Суду України від 14.05.2013 у справі № 21-130а13, від 21.01.2011 у справі № 21- 56а10, від 07.02.2011 у справі № 21-76а10, від 14.11.2011 у справі № 21-213а11, від 06.02.2012 у справі № 21-418а11, від 03.07.2012 у справі № 21-197а12).

Суд також зауважує, що митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться у ЄАІС Держмитслужби України, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. Та обставина, що у ЄАІС Держмитслужби України є інформація про те, що товар, який задекларовано однією особою, іншими особами задекларований та розмитнювався за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об’єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 цього Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як суб’єктом владних повноважень не доведено обґрунтованості виникнення сумнівів щодо достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей та правомірності своїх дій щодо відмови у визначенні митної вартості товару за ціною договору та застосування інших методів, крім резервного, а також прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визначені задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, а відтак, прийняте за наслідками такої відмови рішення відповідача про коригування митної вартості від 29.04.2014 № 125130003/2014/110022/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 29.04.2014 № 125130003/2014/2014/00027 є протиправними та підлягають скасуванню.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, таким чином, судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 29.04.2014 № 125130003/2014/110022/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 29.04.2014 № 125130003/2014/2014/00027, видану Київською митницею Міндоходів.

Стягнути з Державного бюджету на користь приватного підприємства «Юнітех Логістік» (код ЄДРПОУ:36369774) судовий збір у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лисенко В.І.