Постанова № 41558417, 17.11.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

17 листопада 2014 року 17:12 справа №826/126/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О. та представників:

позивача: Сучик Т.Я.;

Соколової О.В.;

відповідача: Манікало І.М.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд"доМіжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішеньНа підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 17 листопада 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" (далі по тексту - позивач, ДП "Сантрейд") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі по тексту - відповідач, МГУ-ЦО), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11 жовтня 2013 року №0000143710 та №0000153710.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/126/14, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 17 листопада 2014 року представники позивача позовні вимоги підтримали, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення МГУ-ЦО від 11 жовтня 2013 року №0000153710 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України ДП "Сантрейд" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 393 496,50 грн., у тому числі за основним платежем на 262 331,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 131 165,50 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення МГУ-ЦО від 11 жовтня 2013 року №0000143710 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58, підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, пунктом 79.1 статті 79, пунктом 200.11 статті 200 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України ДП "Сантрейд" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 13 435 021,00 грн., та зобов'язано сплатити штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6 717 511,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 27 вересня 2013 року №1170/40-50/37-20/25394566 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки правомірності нарахування Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" (код ЄДРПОУ 25394566) від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість за 2013 рік" (далі по тексту - Акт перевірки).

У висновку Акта перевірки встановлено порушення позивачем пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту в розмірі 13 697 352,39 грн., а саме: за січень 2013 року - 4 969 826,01 грн., за лютий 2013 року - 910 651,30 грн., за березень 2013 року - 5 004 814,75 грн., за квітень 2013 року - 2 549 728,90 грн., за травень 2013 року - 74 089,34 грн., за червень 2013 року - 188 242,09 грн.; пунктів 200.1, 200.2, 200.3, статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до: завищення суми від'ємного значення податку на додану вартість, яка включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 13 509 110,30 грн., у тому числі: за січень 2013 року - 4 969 826,01 грн., за лютий 2013 року - 910 651,30 грн., за березень 2013 року - 5 004 814,75 грн., за квітень 2013 року - 2 549 728,90 грн., за травень 2013 року - 74 089,34 грн.; заниження позитивного значення податку на додану вартість поточного звітного періоду в розмірі 188 242,09 грн. за червень 2013 року; підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на загальну суму податку на додану вартість в розмірі 13 435 021,00 грн., а саме: за лютий 2013 року - 4 969 826,01 грн., за березень 2013 року - 910 651,30 грн., за квітень 2013 року - 5 004 814,75 грн., за травень 2013 року - 2 549 728,90 грн.; пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету в розмірі 262 331,00 грн. за червень 2013 року.

Зазначене порушення в Акті перевірки обґрунтовано наступним: за даними актів про результати перевірок контрагентів позивача - ТОВ "Ферко", ТОВ "Судносервіс", ПрАТ "Аспект", ТОВ "ВКФ "Мілана", ТОВ "Чугуєво" та ФГ "Родомир-Агро" встановлено порушення останніми вимог податкового законодавства, зокрема в частині формування податкового кредиту, та зазначено про порушення за ланцюгами постачання.

Вказана інформація, на думку відповідача, свідчить про неможливість формування податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Ферко", ТОВ "Судносервіс", ПрАТ "Аспект", ТОВ "ВКФ "Мілана", ТОВ "Чугуєво" та ФГ "Родомир-Агро".

Позивач не погоджується висновками Акта перевірки та прийнятим на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями, мотивуючи позовні вимоги наступним: позивач не може нести відповідальність за порушення податкової дисципліни постачальниками, контрагенти-постачальники на момент здійснення господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість; господарські операції підтверджені належним чином оформленими первинними документами та податковими накладними, а придбаний товар використано у межах господарської діяльності підприємства.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає обґрунтованими позовні вимоги ДП "Сантрейд", виходячи з наступних мотивів.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ДП "Сантрейд" та його контрагентами - ТОВ "Ферко", ТОВ "Судносервіс", ПрАТ "Аспект", ТОВ "ВКФ "Мілана", ТОВ "Чугуєво" та ФГ "Родомир-Агро", мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи підтверджують, що між ДП "Сантрейд" (покупець) та ТОВ "Ферко" (постачальник) укладено наступні договори поставки: від 17 січня 2013 року №4500658329, від 19 січня 2013 року №4500657932, від 21 січня 2013 року №4500658627, від 23 січня 2013 року №4500658684, від 24 січня 2013 року №4500659366, від 25 січня 2013 року №4500658261, від 28 січня 2013 року №4500658339, від 29 січня 2013 року №4500660123, від 30 січня 2013 року №4500660227, від 03 січня 2013 року №4500656410, від 04 січня 2013 року №4500657135, від 09 січня 2013 року №4500653021, від 12 січня 2013 року №4500659028, від 14 січня 2013 року №4500657191, від 15 січня 2013 року №4500656750, від 16 січня 2013 року №4500657079, від 17 січня 2013 року №4500658389, від 04 січня 2013 року №4500655802, від 10 січня 2013 року №4500654502, від 14 січня 2013 року №4500657993, від 16 січня 2013 року №4500657922, від 17 січня 2013 року №4500658068, від 18 січня 2013 року №4500658331, від 21 січня 2013 року №4500657871, від 22 січня 2013 року №4500659008, від 23 січня 2013 року №4500658976, від 24 січня 2013 року №4500659222, від 25 січня 2013 року №4500659734, від 28 січня 2013 року №4500657572, від 29 січня 2013 року №4500660125, від 30 січня 2013 року №4500660228, від 31 січня 2013 року №4500659945, від 15 березня 2013 року №4500666133, від 18 березня 2013 року №4500665550, від 20 березня 2013 року №4500666111, від 20 березня 2013 року №4500666208, від 21 березня 2013 року №4500664119, від 22 березня 2013 року №4500667286, від 25 березня 2013 року №4500664549, від 26 березня 2013 року №4500666588, від 27 березня 2013 року №4500667788, від 28 березня 2013 року №4500666879, від 29 березня 2013 року №4500668506, від 29 березня 2013 року №4500668585, від 04 квітня 2013 року №4500669433, від 03 квітня 2013 року №4500667185, від 30 березня 2013 року №4500668734, від 05 квітня 2013 року №4500669714, від 10 квітня 2013 року №4500667120, від 11 квітня 2013 року №4500670894, від 12 квітня 2013 року №4500670530, від 15 квітня 2013 року №4500671236, від 16 квітня 2013 року №4500670689, від 17 квітня 2013 року №4500672443, за умовами яких продавець зобов'язується продати та поставити, а покупець зобов'язується оплатити і прийняти товар "соя" урожаю 2012 року, насипом, у відповідності до умов договорів.

Як свідчать дані видаткових накладних та рахунків на оплату, датованих січнем-квітнем 2013 року, ТОВ "Ферко" поставило позивачу сою, та виписано податкові накладні на загальну суму 71 253 757,02 грн., у тому числі податок на додану вартість - 11 875 626,17 грн.

Згідно договорів поставки, укладених між ДП "Сантрейд" (покупець) та ТОВ "Судносервіс" (постачальник), а саме: від 17 січня 2013 року №4500658545, від 20 січня 2013 року №4500657800, від 23 січня 2013 року №4500656838, від 23 січня 2013 року №4500656958, від 25 січня 2013 року №4500659743, від 28 січня 2013 року №4500659913, від 01 лютого 2013 року №4500660316, від 25 січня 2013 року №4500656961, від 16 січня 2013 року №4500657660, від 08 лютого 2013 року №4500661469, від 04 лютого 2013 року №4500660588, від 14 лютого 2013 року №4500662216, від 15 лютого 2013 року №4500662010, від 19 лютого 2013 року №4500661790, від 27 лютого 2013 року №4500662581, від 01 лютого 2013 року №4500660316, від 06 лютого 2013 року №4500660797, від 08 лютого 2013 року №4500661257, від 12 лютого 2013 року №4500662004, від 04 березня 2013 року №4500663200, а також від 30 квітня 2013 року №4500674385, від 08 травня 2013 року №4500674893, від 13 травня 2013 року №4500674311, від 14 травня 2013 року №4500674788, від 15 травня 2013 року №4500675496, від 16 травня 2013 року №4500675072, від 17 травня 2013 року №4500672822, від 18 травня 2013 року №4500675786, від 20 травня 2013 року №4500675304, від 21 травня 2013 року №4500676413, від 22 травня 2013 року №4500673680, від 24 травня 2013 року №4500676784, від 24 травня 2013 року №4500675011, від 27 травня 2013 року №4500674506, від 29 травня 2013 року №4500677823, від 30 травня 2013 року №4500676648, від 31 травня 2013 року №4500677510, продавець зобов'язується продати та поставити, а покупець зобов'язується оплатити і прийняти товар "соя" урожаю 2012 року, насипом, у відповідності до умов договорів.

Згідно видаткових накладних та рахунків на оплату, виписаних постачальником, ТОВ "Судносервіс" поставлено сою, та виписано податкові накладні на загальну суму 29 698 052,83 грн., у тому числі податок на додану вартість - 4 949 675,47 грн.

За умовами договорів поставки від 24 січня 2013 року №4500659069 та від 19 лютого 2013 року №4500662655, укладених між ДП "Сантрейд" (покупець) та ПрАТ "Аспект" (постачальник), останній зобов'язується продати та поставити, а покупець зобов'язується оплатити і прийняти товар "насіння соняшникове" урожаю 2012 року, насипом, у відповідності до умов цих договорів.

Як свідчать наявні в матеріалах справи видаткові накладні та рахунки-фактур, датовані січнем-лютим 2013 року, ПрАТ "Аспект" поставило позивачу насіння соняшника, та виписало податкові накладні на загальну суму 1 865 899,13 грн., у тому числі податок на додану вартість - 310 983,19 грн.

У відповідності до договорів поставки від 06 лютого 2013 року №4500661026 та від 07 лютого 2013 року №4500660918, які укладено між ДП "Сантрейд" (покупець) та ТОВ "Чугуєво" (продавець), останній зобов'язується продати та поставити, а покупець зобов'язується оплатити і прийняти товар "насіння соняшникове" урожаю 2012 року, насипом, у відповідності до умов цих договорів.

Видаткові накладні, рахунки-фактури та акти прийому-передачі, датовані лютим 2013 року, підтверджують, що ТОВ "Чугуєво" поставило позивачу соняшник, та виписало податкові накладні на загальну суму 1 317 852,34 грн., у тому числі податок на додану вартість - 219 642,06 грн.

За умовами договорів поставки від 09 квітня 2013 року №4500669166, від 15 квітня 2013 року №4500671563, від 24 квітня 2013 року №4500672537 та від 16 травня 2013 року №4500670415, укладених між ДП "Сантрейд" (покупець) та ФГ "Родомир-Агро" (постачальник), останній зобов'язується продати та поставити, а покупець зобов'язується оплатити і прийняти товар "насіння соняшникове" урожаю 2012 року, насипом, у відповідності до умов цих договорів.

Згідно видаткових накладних, рахунків-фактур, актів прийому-передачі, датованих квітнем-травнем 2013 року, постачальник поставив позивачу насіння соняшника, та виписав податкові накладні на загальну суму 1 847 336,70 грн., у тому числі податок на додану вартість - 307 889,45 грн.

Відповідно до договору поставки від 01 вересня 2011 року М001, укладеного між ДП "Сантрейд" (покупець) та ТОВ "ВКФ "Мілана" (постачальник), останній зобов'язується передати у власність покупця продукцію, а покупець прийняти і оплатити її у строк та на умовах договору.

Як свідчить зміст видаткових накладних, рахунків-фактур та актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, ТОВ "ВКФ "Мілана" поставило позивачу термінал BlackBerry 9780 та акумулятор для BlackBerry (С-S2), і виписало податкову накладну на загальну суму 15 559,74 грн., у тому числі податок на додану вартість - 2 593,29 грн.

Оплата за поставлені товар та послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують копії відповідних платіжних доручень, які долучені до матеріалів справи.

На підтвердження факту перевезення та зберігання придбаної в межах спірних господарських операцій продукції, позивачем надано в матеріали справи копії наступних документів: карток обліку експертного вантажу, товарно-транспортні накладні, складські квитанції, договори перевезення вантажу автотранспортом, договори складського зберігання, акти виконаних робіт, акти надання послуг.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивач у податкових деклараціях з податку на додану вартість за перевірений період, відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Ферко", ТОВ "Судносервіс", ПрАТ "Аспект", ТОВ "ВКФ "Мілана", ТОВ "Чугуєво" та ФГ "Родомир-Агро", у зв'язку з придбанням товарів.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ "Ферко", ТОВ "Судносервіс", ПрАТ "Аспект", ТОВ "ВКФ "Мілана", ТОВ "Чугуєво" та ФГ "Родомир-Агро", були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про реальність операцій з придбання робіт і питання використання їх у власній господарській діяльності позивача, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основним видом діяльності ДП "Сантрейд" є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

ДП "Сантрейд" входить до складу компанії "Бунге Україна", яка є підрозділом потужної міжнародної компанії Bunge, що займає домінуючу позицію в агробізнесі та виробництві продуктів харчування, та виробляє олію під широковідомою маркою "Олейна", про що також можна дізнатись з інформації розміщеної на веб-сайтах http://ru.oleina.ua, http://ru.wikipedia.org/wiki/Bunge.

Позивач зазначив, що товар придбавався для використання у власній господарській діяльності з метою подальшої його реалізації, а техніка, придбана у ТОВ "ВКФ "Мілана" з метою внутрішнього використання.

На підтвердження реальності господарських операцій, позивач надав до суду документи, що підтверджують подальший рух придбаного позивачем товару та його використання в господарській діяльності позивача, а саме: копії документів, що підтверджують факти надання послуг позивачеві щодо зберігання елеваторами (ТОВ "Привільнянське хлібозаготівельне підприємство", ТОВ "Заготзерно-Новогупалівка") сільськогосподарської продукції, придбаної позивачем в межах спірних господарських операцій, а саме: договори складського зберігання, акти виконаних робіт, податкові накладні та рахунки-фактур, що підтверджують виставлення наданих послуг до оплати; копії документів на підтвердження транспортування сільськогосподарської продукції: договори перевезення вантажу автотранспортом, укладені з ТОВ "ПКП "Комкор", ФОП ОСОБА_4, ТОВ "Еліт-Агротранс", акти надання послуг, рахунки на оплату, товарно-транспортні накладні; документи на підтвердження переробки сільськогосподарської продукції: договір про переробку (з додатками), укладений з ПрАТ "ДОЕЗ", акти про надання послуг з екстракції, акти приймання-передачі готової продукції; документи на підтвердження транспортування готової продукції: договори на перевезення вантажів, укладені з перевізниками (ТОВ "Транс-сервіс-1", ТОВ "Теп-Транско"), товарно-транспортні накладні, акти виконання робіт (надання послуг), рахунки на оплату, залізничні накладні; договір на транспортно-експедиторське обслуговування; документи на підтвердження експорту виготовленої олії та сої: контракти, вантажно-митні декларації, акти виконаних робіт, рахунки-фактур, експортні залізничні накладні, експертне доручення, коносаменти з перекладом.

Наведене вказує, що ДП "Сантрейд" здійснювало витрати на придбання у ТОВ "Ферко", ТОВ "Судносервіс", ПрАТ "Аспект", ТОВ "ВКФ "Мілана", ТОВ "Чугуєво" та ФГ "Родомир-Агро" товарів для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

При вирішенні даного спору суд враховує також вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій та вирішення спору ТОВ "Ферко", ТОВ "Судносервіс", ПрАТ "Аспект", ТОВ "ВКФ "Мілана", ТОВ "Чугуєво" та ФГ "Родомир-Агро" були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Судом відхиляються посилання відповідача на акти перевірок контрагентів позивача, оскільки ймовірні порушення податкового законодавства з боку постачальника та по ланцюгу постачання не є підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ДП "Сантрейд" правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Ферко", ТОВ "Судносервіс", ПрАТ "Аспект", ТОВ "ВКФ "Мілана", ТОВ "Чугуєво" та ФГ "Родомир-Агро", а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині формування податкового кредиту є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Крім того, суд звертає увагу на те, що висновком експертів за результатами проведення економічної (судово-бухгалтерської) експертизи від 15 вересня 2014 року №4912/4913/14-45, підтверджено правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України спростовано.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення МГУ-ЦО від 11 жовтня 2013 року №0000143710 та №0000153710 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, МГУ-ЦО районі не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ДП "Сантрейд" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 11 жовтня 2013 року №0000143710 та №0000153710.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 458,80 грн. (чотириста п'ятдесят вісім гривень вісімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко