Постанова № 41558405, 20.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14494/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.;

Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

20 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сорочко Є.О.

Суддів: Бистрик Г.М.

Межевич М.В.

при секретарі Грисюк Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Енергомонтажвентиляція" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, за участю третьої особи без самостійних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Вайліс" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Енергомонтажвентиляція" (далі - ПП "Енергомонтажвентиляція") звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Шевченківському районі) про скасування податкових повідомлень-рішень від 14.05.2013 р. №0006522230, №0006532230.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 листопада 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2014 року постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 травня 2014 року постанову та ухвалу суду першої та апеляційної інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2014 року позов задоволено.

На постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2014 року ДПІ у Шевченківському районі подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, ДПІ у Шевченківському районі проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по сплаті податку на прибуток та податку на додану вартість за наслідками здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Компанія «Вайліс» за період з 01.08.2010 р. по 31.12.2010 р., за результатами якої складеного акт від 16.04.2013 р. №1121/22-30/25293049.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

- пп. 1.20.2 п. 1.20, п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5, п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено суми податку на прибуток на 985584,50 грн. за IV квартал 2010 року;

- пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено суми податку на додану вартість на 788467,00 грн., в тому числі за серпень 2010 року на 535209,00 грн., за вересень 2010 року на 42385,00 грн., за листопад 2010 року на 210873,00 грн.

На акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.05.2013 р.:

- №0006522230, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 985583,75 грн., у тому числі на 788467,00 грн. за основним платежем та на 197116,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0006532230, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 1231980,63 грн., у тому числі на 985584,50 грн. за основним платежем та на 246396,13 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивачем оскаржено зазначені податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, за результатами розгляду скарг позивача рішеннями Головного управління Міндоходів у м. Києві від 16.07.2013 р. №2152/10/26-15-10-04-54 та Міністерства доходів і зборів України від 12.08.2013 р. №8713/6/99-99-10-01-11, оскаржені податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги - без задоволення.

Відповідно до пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на час виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п. 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно ст. 1, ч. 1 ст. 3, ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

З метою встановлення факту здійснення господарських операцій, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість має бути підтверджено рух активів у процесі здійснення господарських операцій, при цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарських операцій: договори, акти виконаних робіт тощо; фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності; встановлено зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

Про відсутність факту здійснення господарських операцій можуть свідчити, зокрема, такі обставини: всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників; результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Між позивачем, як покупцем, та ТОВ «Компанія «Вайліс», як продавцем, укладено договір поставки №С-31/10 від 06 серпня 2010 року, відповідно до умов якого, продавець зобов'язався поставити та передати у власність покупця товар - клапани вогнезатримуючі та димовидалення для систем вентиляції і кондиціонування повітря, а позивач - прийняти та оплатити товар. На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано: податкові та видаткової накладні, акти здачі-прийняття товару, банківські виписки з рахунку позивача.

Проте, як вбачається з наявної в матеріалах справи постанови про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження від 19 січня 2012 року, старшим слідчим СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва в ході розгляду кримінальної справи №80-0263 встановлено, що в ході перевірки первинної фінансово-господарської, бухгалтерської, звітної документації підприємств з ознаками фіктивності, зокрема, і ТОВ «Компанія «Вайліс», використовувалось впродовж 2009-2011 років в злочинних схемах зі створення штучної видимості законності здійснення фінансово-госопдарських операцій з метою незаконного завищення валових витрат та податкового кредиту з ПДВ та ухилення від сплати податків.

Також, як вбачається з протоколу допиту ОСОБА_3, який зареєстрований директором ТОВ «Вайліс», проведеного слідчим слідчого управління Слідчого комітету РФ по Нижегородській області, ОСОБА_3 ніколи не був директором і головним бухгалтером ТОВ «Вайліс», товариство не реєстрував, ліцензії не отримував. Тобто документи надані позивачем, які підписано ОСОБА_3, на підтвердження реальності здійсненних господарських операцій не є первинними в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому не можуть враховуватись при визначенні податкових зобов'язань позивача.

На підтвердження реальності виконання вказаного договору позивачем надано такі первинні документи: податкові та видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару та банківські виписки.

Однак, колегія суддів завертає увагу на те, що такі документи не розкривають змісту господарських операцій, а лише містять загальні найменування та їх вартість.

Зазначені документи не є достатніми доказами фактичного здійснення господарських операцій за відсутні доказів транспортування товару, відсутності довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, як передбачено умовами договору, та подальшого використання його у власній господарській діяльності. Крім того, із наданих позивачем документів не вбачається, які саме критерії використовувались для визначення вартості послуг.

При цьому, сама по собі наявність у позивача акту наданих послуг та видаткових і податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення зазначених у них сум до складу валових витрат та податкового кредиту.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15 травня 2014 року, зокрема, зазначено, що суди попередніх інстанцій не обґрунтували те, чому залишили поза увагою факт оприбуткування позивачем придбаних товарів та використання їх у власній господарській діяльності, а також залишили поза увагою докази здійснення позивачем господарської операції із придбання товару. Судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної правової оцінки тому, що третя особа у взаємовідносинах із позивачем виступала як повноважний представник компанії Hidria IMP Klima d.o.o. (Словенія), яка у свою чергу, підтвердила факт поставки товару, обумовленої договором. Судами попередніх інстанцій не досліджено обставини використання позивачем придбаного товару для виконання договору підряду, укладеного між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "АК Інжиніринг", на виконання якого позивачем виконано роботи з оснащення вентиляції, кондиціонування та повітряного опалення при реконструкції існуючих та будівництві нових об'єктів НСК "Олімпійський".

Відповідно до ч. 5 ст. 227 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Задовольняючи адміністративним позов суд першої інстанції дійшов висновку, що товар, придбаний позивачем у ТОВ «Вайліс», використано позивачем у власній господарській діяльності, що на думку суду першої інстанції підтверджується договором підряду № Р-10/10 від 23 червня 2010 року, укладеного позивачем, як субпідрядником, та ТОВ "АК Інжиніринг", як генпідрядником, відповідно до умов якого, субпідрядник зобов'язався виконати роботи по вентиляції, кондиціонуванню та повітряному опаленню при реконструкції існуючих та будівництві нових об'єктів НСК "Олімпійський", а генпідрядник - прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх.

Проте, колегія не погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, оскільки наявними матеріалами справи не підтверджено того, що саме отримані від ТОВ «Вайліс» товари використано позивачем для виконання умов договору підряду №Р-10/10 від 23 червня 2010 року.

Також, в оскаржуваній постанові, судом першої інстанції зазначено, що позивачем оприбутковано придбаний товар та використано його у власній господарській діяльності, факт виконання позивачем зобов'язань за договором поставки підтверджений компанією Hidria IMP Klima d.o.o. (Словенія).

Проте, колегія не погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, оскільки в матеріалах справи наявні виключно листи компанії Hidria IMP Klima d.o.o., які не можуть бути належним доказом на підтвердження виконання зазначених господарських операцій.

Таким чином, відповідачем як суб'єктом владних повноважень доведено обґрунтованість прийняття податкових повідомлень-рішень від 14.05.2013 р. №0006522230, №0006532230, а тому вони є правомірними та не підлягають скасуванню.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову, а тому апеляційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі необхідно задовольнити, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2014 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, оскільки постанова ухвалена з порушенням норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2014 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Енергомонтажвентиляція" - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Бистрик Г.М.

Межевич М.В.

Повний текст постанови складено 25.11.2014 р.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Бистрик Г.М.

Межевич М.В.