Рішення № 41557156, 20.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22979/14 20.11.14

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства «Український державний геологорозвідувальний інститут» до Державної інспекції України з контролю за цінамипростягнення заборгованості в розмірі 38 045 гривень 53 копійки

Представники:

від Позивача: Маруженко Д.М. (представник за Довіреністю);

від Відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Державне підприємство «Український державний геологорозвідувальний інститут» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної інспекції України з контролю за цінами (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості в розмірі 38 045 гривень 53 копійки.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 20 лютого 2013 року між Державним підприємством «Український державний геологорозвідувальний інститут» (балансоутримувач) та Державною інспекцією України з контролю за цінами (орендар) укладено Договір № КА0440-00 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, відповідно до умов якого сторони погодили, що балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт дев'ятиповерхової будівлі камерально-лабораторного корпусу, що знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Щорса, 12, загальною площею 4548,86 кв.м., а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі. Державна інспекція України з контролю за цінами свої зобов'язання за Договором щодо сплати грошових коштів за надані послуги виконує неналежним чином, внаслідок чого у Відповідача виникла заборгованість у розмірі 28 387 гривень 00 копійок. Таким чином, оскільки Відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, Позивач просить Суд стягнути з Державної інспекції України з контролю за цінами 38 045 гривень 53 копійки, з яких: 28 387 гривень 00 копійок - сума основної заборгованості, 4 195 гривень 72 копійки - пені, 4 730 гривень 98 копійок - інфляційних нарахувань та 731 гривню 83 копійки - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.10.2014 р. порушено провадження у справі № 910/22979/14, судове засідання призначено на 06.11.2014 р.

05.11.2014 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 22.10.2014 року.

06.11.2014 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 27.10.2014 року.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, керуючись ст. 38 ГПКУ, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Відповідача надати докази сплати грошових коштів за Договором № КА 0440-00 від 20.02.2012 року про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням Відповідачем вимог Ухвали суду про порушення провадження по справі від 22.10.2014 року, витребуванням додаткових доказів по справі, Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.11.2014 року відкладено розгляд справи на 20.11.2014 року.

В судовому засіданні 20.11.2014 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини нез'явлення суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою про відправлення на Ухвалі Господарського суду м. Києва від 06.11.2014 року, якою відкладено розгляд справи на 20.11.2014 року.

За таких обставин, незважаючи на те, що представник Відповідача в судове засідання 20.11.2014 року не з'явився, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 20 листопада 2014 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

20 лютого 2013 року між Державним підприємством «Український державний геологорозвідувальний інститут» (балансоутримувач) та Державною інспекцією України з контролю за цінами (орендар) укладено Договір № КА0440-00 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, відповідно до умов якого сторони погодили, що балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт дев'ятиповерхової будівлі камерально-лабораторного корпусу, що знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Щорса, 12, загальною площею 4548,86 кв.м., а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі.

Відповідно до пункту 1.1. Договору, орендар користується нежитловими приміщеннями (кімн. №13 та частина кімн.№14), загальною площею 84,31 кв.м., розміщеного на другому поверсі будівлі.

Підпунктом 2.2.3. пункту 2.2. Договору визначено, що орендар зобов'язується не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним місяцем, на рахунок балансоутримувача будівлі вносити плату за фактично виконанні роботи, комунальні та інші послуги.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Державна інспекція України з контролю за цінами свої зобов'язання за Договором щодо сплати грошових коштів за надані послуги виконує неналежним чином, внаслідок чого у Відповідача виникла заборгованість у розмірі 28 387 гривень 00 копійок. Таким чином, оскільки Відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, Позивач просить Суд стягнути з Державної інспекції України з контролю за цінами 38 045 гривень 53 копійки, з яких: 28 387 гривень 00 копійок - сума основної заборгованості, 4 195 гривень 72 копійки - пені, 4 730 гривень 98 копійок - інфляційних нарахувань та 731 гривню 83 копійки - 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства «Український державний геологорозвідувальний інститут» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору № КА0440-00 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд зазначає, що Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження сплати заборгованості за Договором № КА0440-00 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Таким чином, Відповідачем були порушені зобов'язання щодо вжиття заходів для забезпечення надходження коштів за надані послуги, що призвело до виникнення заборгованості перед Державним підприємством «Український державний геологорозвідувальний інститут».

За таких обставин, позовні вимоги Державного підприємства «Український державний геологорозвідувальний інститут» в частині стягнення з Державної інспекції України з контролю за цінами суми основної заборгованості в розмірі 28 387 гривень 00 копійок є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, Суд зазначає, що позовні вимоги Державного підприємства «Український державний геологорозвідувальний інститут» в частині стягнення 4 730 гривень 98 копійок - інфляційних нарахувань та 731 гривні 83 копійки - 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» визначено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки. Установлене статтею 3 названого Закону обмеження розміру пені не стосується неустойки, встановленої іншими законодавчими актами (пункт 2.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Таким чином, до стягнення з Відповідача на користь Державного підприємства «Український державний геологорозвідувальний інститут» підлягає 4 195 гривень 72 копійки - пені.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Державного підприємства «Український державний геологорозвідувальний інститут» - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державної інспекції України з контролю за цінами (01011, м.Київ, ВУЛИЦЯ АРСЕНАЛЬНА, будинок 9/11, Ідентифікаційний код юридичної особи 38005487) на користь Державного підприємства «Український державний геологорозвідувальний інститут» (04114, м.Київ, ВУЛИЦЯ АВТОЗАВОДСЬКА, будинок 78-А, Ідентифікаційний код юридичної особи 01432032) 38 045 (тридцять вісім тисяч сорок п'ять) гривень 53 копійки, з яких: 28 387 гривень 00 копійок - сума основної заборгованості, 4 195 гривень 72 копійки - пені, 4 730 гривень 98 копійок - інфляційних нарахувань та 731 гривню 83 копійки - 3% річних.

3 Стягнути з Державної інспекції України з контролю за цінами (01011, м.Київ, ВУЛИЦЯ АРСЕНАЛЬНА, будинок 9/11, Ідентифікаційний код юридичної особи 38005487) на користь Державного підприємства «Український державний геологорозвідувальний інститут» (04114, м.Київ, ВУЛИЦЯ АВТОЗАВОДСЬКА, будинок 78-А, Ідентифікаційний код юридичної особи 01432032) 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок судового збору.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 20 листопада 2014 року.

Суддя О.В. Чинчин