Ухвала суду № 41557035, 20.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/8835/14 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

20 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.

суддів Карпушової О.В., Кучми А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгалузева торговельна компанія» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгалузева торговельна компанія» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправним та скасування наказу № 1791 від 12.06.2014, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжгалузева торговельна компанія» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві, в якому просили суд визнати протиправним та скасувати наказ № 1791 від 12.06.2014 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2014 року у задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати в повному обсязі Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2014 року та ухвалити нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві було отримано постанову про призначення податкової перевірки від 26.04.2014 винесену старшим слідчим СУ ФР ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві капітаном податкової міліції Миколаєвським Д.А. за результатами розгляду матеріалів досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32013110060000247 від 05.07.2013, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1, ч. З ст. 212, ч.2 ст. 15 ч. ст. 191 КК України, якою призначено по кримінальному провадженні № 32013 110060000247 податкову перевірку за період з 01.11.2013 по теперішній час щодо використання незаконно сформованого службовими особами ТОВ «Міжгалузева торговельна компанія» (код за ЄДРПОУ 37701112) податкового кредиту, який виник при імпорті товарі на митну територію України в 2012-2014 років та проведення перевірки доручено співробітникам ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

12.06.2014 В.о. начальника Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві видано наказ № 1791 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки», яким на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та у зв'язку з находженням постанови старшого слідчого СУ ФР ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві капітана податкової міліції Миколаєвського Д.А. від 26.04.2014 наказано забезпечити проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЖГАЛУЗЕВА ТОРГОВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» за період з листопада 2013 року по квітень 2014 року (включно) з питань правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість.

На підставі наказу № 1791 від 12.06.2014 Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві розпочато проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгалузева торгівельна компанія» з питань правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з листопада 2013 року по квітень 2014 року (включно).

На підставі наказу № 1867 від 19.06.2014 строк проведення перевірки продовжено з 19.06.2014 на 2 робочих дні.

Вирішуючи даний спір колегія суддів звертає увагу на таке.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, встановлено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Згідно з пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

На виконання вказаної норми Податкового кодексу України, 12.06.2014 В.о. начальника Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві видано наказ № 1791 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки», яким на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та у зв'язку з находженням постанови старшого слідчого СУ ФР ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві капітана податкової міліції Миколаєвського Д.А. від 26.04.2014 наказано забезпечити проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЖГАЛУЗЕВА ТОРГОВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» за період з листопада 2013 року по квітень 2014 року (включно) з питань правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Наказом Державної податкової служби України від 31.10.2012 №948 затверджено Методичні рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків (далі - Методичні рекомендації №948).

Пунктом 1.2.1 Методичних рекомендацій №948 встановлено, що рішення про проведення документальної планової, позапланової та фактичної перевірки приймається керівником органу ДПС відповідно до пункту 77.4 статті 77, пункту 78.4 статті 78, пункту 79.2 статті 79 та пункту 80.2 статті 80 розділу II Кодексу із зазначенням суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться, мети, виду перевірки, підстав для проведення перевірки, дати початку та тривалості перевірки тощо, яке з урахуванням вимог Кодексу оформлюється наказом.

З наказу від 12.06.2014 №1791, копія якого наявна в матеріалах справи, вбачається, що він відповідає вимогам щодо оформлення рішення про проведення документальної перевірки, встановленим Методичними рекомендаціями №948.

Пунктом 78.5 статті 78 Податкового кодексу України встановлено, що допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Таким чином, наказ на проведення перевірок є одним із документів, передбачених Податковим кодексом України, який необхідний для здійснення перевірки, а його наявність у посадових осіб податкового органу дає право на фактичне проведення перевірки.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Отже, судовому захисту в адміністративних судах України підлягає порушене право, а отже предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Отже, рішення, дія чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення, дія чи бездіяльність прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюванні рішення, дія чи бездіяльність є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 2-зп від 23.06.1997 в справі № 3/35-313 вказано, що "…за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію."

В пункті 5 Рішення Конституційного Суду України № 9-рп/2008 від 22.04.2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи "правового акту індивідуальної дії" правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що "правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)" стосуються окремих осіб, "розраховані на персональне (індивідуальне) застосування" і після реалізації вичерпують свою дію.

Наказом від 12.06.2014 №1791 призначено документальну позапланову виїзну перевірку позивача за період з листопада 2013 року по квітень 2014 року (включно) з питань правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Про факт проведення перевірки позивача на підставі наказу № 1791 від 12.06.2014 відповідач зазначає в письмових заперечення. Також факт податковим органом проведення перевірки на підставі оскаржуваного наказу був підтверджений представниками сторін у судовому засіданні.

Оскаржуваний наказ є актом одноразового застосування та вичерпує свою дію фактом його виконання.

Враховуючи, що податковим органом фактично реалізована його компетенція на проведення перевірки, оскаржуваний наказ не є таким, що порушує права позивача та інтереси шляхом обмежень у реалізації його прав чи безпідставного покладення на нього необґрунтованих обов'язків, а відтак, задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу № 1791 від 12.06.2014 не призведе до поновлення порушеного права позивача, оскільки такий наказ не є юридично значимими для позивача з огляду на те, що після проведення на його підставі перевірки він вичерпав свою дію відносно позивача.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування наказу № 1791 від 12.06.2014 не спрямовані за захист порушених прав та інтересів позивача, а отже є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгалузева торговельна компанія» на Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді О.В. Карпушова

А.Ю. Кучма

.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Карпушова О.В.

Кучма А.Ю.