Рішення № 41556744, 25.11.2014, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 листопада 2014 р. Справа № 918/1558/14

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого - судді Торчинюка В.Г., розглянувши матеріали справи

за позовом: Заступника прокурора Печерського району міста Київ в інтересах держави в особі: Державного підприємства "Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу"

до відповідача: Державного підприємства "Радивилівський комбінат хлібопродуктів"

про стягнення 105 639 грн. 62 коп.

В засіданні приймали участь:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Цибульський П.П. за довіреністю від 20 березня 2014 року № 13;

від прокуратури: Ковальчук Л.В. посвідчення від 2 липня 2014 року № 027171.

ВСТАНОВИВ:

Позивач Заступник прокурора Печерського району міста Київ в інтересах держави в особі: Державного підприємства "Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу" звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Державного підприємства "Радивилівський комбінат хлібопродуктів", в якій просить суд стягнути заборгованість в сумі 105 639 грн. 62 коп. з яких: 103 729 грн. 62 коп. основна сума боргу, 1 705 грн. 15 коп. пені та 204 грн. 62 коп. 3 % річних.

Ухвалою господарського суду Рівненької області від 31 жовтня року порушено провадження у справі № 918/1558/14, розгляд якої було призначено на 11 листопада 2014 року.

11 листопада 2014 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду Позивач за погодження прокурора подав заяву про зміну позовних вимог, в якій останній зазначає, що сума основного боргу розрахована виходячи з офіційного курсу Національного банку України, на момент подання позову 1294,4226 грн. за 100 доларів США. Виходячи з того, що сума простроченого зобов'язання Відповідача становить 8013 доларів 60 центів (103729,85 грн.) і того, що станом на 14:00 - 10 листопада 2014 року Національний банк України встановив офіційний курс гривні на рівні 1480,4225 грн. за 100 доларів США, отже сума простроченого зобов'язання Відповідача в національній валюті складає 118635,14 грн. станом на 10 листопада 2014 року.

Відповідач прострочив виконання зобов'язання на 72 дні, в наслідок чого крім основної заборгованості повинен сплатити Позивачу пеню в розмірі 5 850 грн. 50 коп. інфляційні втрати в розмірі 6 370 грн. 71 коп. та 3% річних в розмірі 702 грн. 06 коп.

Відтак, відповідно до вищезазначеної заяви Прокурор та Позивач просили суд стягнути з Державного підприємства "Радивилівський комбінат хлібопродуктів" на користь Державного підприємства "Агентство з реструктуризації підприємств агропромислового комплексу" 118 635 грн. 14 коп. основної заборгованості, 6 370 грн. 71 коп. інфляційних витрат, 5 850 грн. 50 коп. пені та 3% річних у розмірі 702 грн. 06 коп.

Вищезазначена заява про зміну позовних вимог прийнята судом до розгляду.

Ухвалою суду від 11 листопада 2014 року розгляд справи відкладено на 25 листопада 2014 року.

25 листопада 2014 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду Позивач за погодження прокурора подав заяву (факсограмму) про зміну позовних вимог, в якій останній зазначає, що сума основного боргу розрахована виходячи з офіційного курсу Національного банку України, на момент подання позову, 1294,4226 грн. за 100 доларів США. Виходячи з того, що сума простроченого зобов'язання Відповідача становить 8013 доларів 60 центів (103729 грн. 85 коп.) і того, що станом на 24 листопада 2014 року Національний банк України встановив офіційний курс гривні на рівні 1506,0794 грн. за 100 доларів США, отже сума простроченого зобов'язання Відповідача в національній валюті складає 120691,18 грн. станом на 25 листопада 2014 року.

Таким чином, станом на 25 листопада 2014 року, Відповідач прострочив виконання зобов'язання на 86 днів, в наслідок Позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь 120 691 грн. 18 коп. основної заборгованості, пеню в розмірі 7 109,21 грн., інфляційні втрати в розмірі 6 481,12 грн. та 3% річних в розмірі 853,10 грн.

Суд дані заяви розглядає як заяви про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до офіційного курсу Національного банку України.

З огляду на вищезазначене, заяви про збільшення розміру позовних вимог подані Позивачем 11 листопада 2014 року та 24 листопада 2014 року, судом прийняті до розгляду.

Позивач та прокурор у судовому засіданні 25 листопада 2014 року позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням заяв про зміну позовних вимог.

У судові засідання, призначені 25 листопада 2014 року Відповідач визнав борг в повному обсязі з урахуванням заяв про зміну позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення Прокурора та Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

21 лютого 1996 року між Головним управлінням комбікормової промисловості міністерства господарства і продовольства України, в подальшому "Головкомбікорм" та Радивилівським комбінатом хлібопродуктів був укладений договір № 32-1-011 на поставку соєвих шротів і повернення валютного кредиту згідно з програмою PL - 480-96, за умовами якого, Сторони визнають повноваження Головкомбікорму, що витікають із обов'язків, покладених на нього наказом Мінсільгосппроду України від 26 січня 1996 року № 24, що він є позичальником валютного кредиту у сумі 10 міліонів доларів США, виконавцем контракту на поставку в Україну із Сполучених Штатів Америки 34 тисяч тонн соєвих шротів, а також відповідальним за своєчасне погашення кредиту, згідно з міжурядовою програмою PL - 480 на 1996 фінансовий рік (пункт 1.1. договору, а.с. 9-10).

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтисками печаток сторін.

У відповідності з пунктом 1.1. цього договору Головкомбікорм проводить переговори та підписує контракти з експортерами США на поставку в України 37 тисяч тонн соєвих шротів і фрахт кораблів для доставки його в морський торговий порт Одеської області.

Перша партія соєвого шроту у кількості 37 000 тонн буде поставлена в строк з 1.VII по 31.VIII 1996 року (пункт 1.2 договору).

Згідно пункту 2.1. договору, підприємство доручає, а Головкомбікорм зобов'язується поставити соєвий шрот у кількості п'ятсот тонн по ціні за одну тонну 250 (двісті п'ятдесят) доларів США. Загальна вартість поставок складає 125 000 доларів США. Фінансування поставок соєвого шроту в Іллігівський порт здійснюється за рахунок кредиту програми PL - 480-96, які потім, в термін передбачений графіком, Підприємство повертає Головкомбікорму на його розрахунковий рахунок. Інші витрати по доставці шроту Підприємству здійснюються за кошти Підприємства.

Пунктами 3.1. та 3.2. договору передбачено, що відповідач зобов'язується у строк до 1 квітня 1997 року перерахувати на рахунок Головкомбікорму грошові кошти у сумі 21 доларів США по курсу Національного банку України на день перерахування за доставку однієї тонни шротів з порту до підприємства. Підприємство зобов'язується повернути вартість одержаного шроту з процентами за користування кредитом на протязі 25 років, згідно з додатком до договору.

У відповідності до Додатку відповідач проводить перший платіж згідно графіку через 10 місяців після одержання партії соєвого шроту.

У відповідності до додатку, відповідач проводить перший платіж згідно графіку через 10 місяців після одержання партії соєвого шроту. Послідуючі платежі підприємство здійснює щорічно не пізніше 31 серпня.

Згідно з пунктом 5.3. договору, строк дії договору визначений з моменту підписання до повного виконання зобов'язань.

Перерахування здійснюється у національній валюті на рахунок Головкомбікорму, який зобов'язується конвертувати одержані кошти і своєчасно перерахувати Укрексімбанку долари США згідно кредитній угоді (пункт 3.3. договору).

Черговий платіж згідно графіку платежів по кредитній лінії РL-480-96 складає 8 013 (вісім тисяч шістсот тринадцять) дол. 60 цент. (103 729 (сто три тисячі сімсот двадцять дев'ять) грн. 85 коп. за курсом НБУ) (а.с. 11).

11 листопада 2014 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду Позивач за погодження прокурора подав заяву про зміну позовних вимог, в якій останні зазначають, що сума основного боргу розрахована виходячи з офіційного курсу Національного банку України, на момент подання позову 1294,4226 грн. за 100 доларів США. Виходячи з того, що сума простроченого зобов'язання Відповідача становить 8013 доларів 60 центів (103729,85 грн.) і того, що станом на 14:00 - 10 листопада 2014 року Національний банк України встановив офіційний курс гривні на рівні 1480,4225 грн. за 100 доларів США, отже сума простроченого зобов'язання Відповідача в національній валюті складає 118635,14 грн. станом на 10 листопада 2014 року.

В судовому засіданні Прокурор підтримав заяву про збільшення розміру позовних вимог. В даних уточненнях Прокурор просить стягнути з Відповідача основний борг 120 691 (сто двадцять тисяч шістсот дев'яносто одна) грн. 18 коп., 7 109 (сім тисяч сто дев'ять) грн. 21 коп. пені, інфляційні в розмірі 6 481 (шість тисяч чотириста вісімдесят одна) грн. 12 коп. та 3% річних в сумі 853 (вісімсот п'ятдесят три) 10 коп.

Також даний факт не заперечувався Відповідачем у судовому засіданні 25 листопада 2014 року.

Свої заяви про збільшення розміру позовних вимог Прокурор обґрунтовував підтвердженням офіційного курсу долара США по відношенню до гривні.

Так, згідно довідки про офіційний курс НБУ станом на 24 листопада 2014 року долар США по відношенню до гривні становить: 100 (сто) доларів США - 1506,0794 грн.

Враховуючи умови Договору, та графіку, що наведені вище у даному рішенні, збільшення Прокурором та Позивачем сум позовних вимог здійснене у відповідності до цих вимог, відповідно - не суперечать закону і приймаються судом.

Станом на 25 листопада 2014 року, доказів погашення боргу відповідач суду не надав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З врахуванням вищевикладеного, вимога Позивача про стягнення заборгованості по розрахунках за поставлений на умовах валютного кредиту шрот соєвий виробництва США в сумі 120 691 (сто двадцять тисяч шістсот дев'яносто одна) грн. 18 коп. правомірні, ґрунтуються на договорі та законі і підлягає задоволенню.

Пунктом 4.1. договору встановлено, що у разі несвоєчасного перерахування коштів згідно пунктів 3.1. та 3.2. цього договору Підприємство сплачує Головкомбікорму пеню у розмірі 0,5% від суми платежів за кожний день прострочки.

Відповідно до пункту 4.1. договору, Позивач просив суд стягнути з Відповідача з урахуванням заяв збільшення розміру позовних вимог 7 109 грн. 21 коп. пені, нарахованої за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки розмір вказаної штрафної санкції, нарахованої Позивачем, відповідає вищезазначеним нормам законодавства та положенням договору, а також є арифметично вірним, позовна вимога про стягнення з Відповідача 7 109 грн. 21 коп. пені підлягає задоволенню.

Також Позивач, просив суд стягнути з Відповідача з урахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог 3% річних в сумі 853 грн. 10 коп.

Крім того, Прокурор просив суд стягнути з Відповідача інфляційні втрати з урахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог в розмірі 6 481 грн. 12 коп., нараховані на вищезазначену суму заборгованості.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлений Позивачем до стягнення розмір трьох процентів річних та інфляційних втрат є арифметично вірними, відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить положенням договору, позовні вимоги про стягнення з Відповідача вказаних сум підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позов обґрунтований і підлягає задоволенню. На відповідача на підставі статті 49 ГПК України покладаються витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 49, 81-1, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Радивилівський комбінат хлібопродуктів" (35500, Рівненська область, місто Радивилів, вулиця Волковенко, 11, ідентифікаційний код: 00955791) на користь Державного підприємства "Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу" (01601, місто Київ, вулиця Саксаганського, 1, ідентифікаційний код: 32491316) 120 691 (сто двадцять тисяч шістсот дев'яносто одна) грн. 18 коп. основного боргу, 7 109 (сім тисяч сто дев'ять)) грн. 21 коп. пені, трьох процентів річних у розмірі 853 (вісімсот п'ятдесят три) грн. 10 коп., а також 6 481 (шість тисяч чотириста вісімдесят одна) грн. 12 коп. інфляційних втрат.

3. Стягнути з Державного підприємства "Радивилівський комбінат хлібопродуктів" (35500, Рівненська область, місто Радивилів, вулиця Волковенко, 11, ідентифікаційний код: 00955791) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено "25" листопада 2014 року

Суддя В.Г. Торчинюк