Ухвала суду № 41556243, 20.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2014 року м. Київ К/800/51537/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Шведа Е.Ю.,

суддів Горбатюка С.А.,

Мороз Л.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за

касаційною скаргою ОСОБА_2

на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 травня 2014 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року

у справі № 814/809/14

за позовом ОСОБА_2

до Комунального підприємства «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації», Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції,

третя особа: ОСОБА_3

про визнання неправомірними дій, скасування запису про реєстрацію права власності на квартиру,

встановив:

ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом до КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації», Реєстраційної служби Миколаївського МУЮ, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив суд визнати неправомірними дії державного реєстратора КП МБТІ по вчиненню запису від 24 березня 1999 року № 19592 про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1, скасувати запис державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 від 24 березня 1999 року № 19252.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року, позов залишено без розгляду.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить судові рішення першої та апеляційної інстанції скасувати, справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Залишаючи позов прокурора без розгляду суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду, а підстави для його поновлення відсутні.

Вищий адміністративний суд України погоджується з такими висновками судів, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Ч. 3 ст. 99 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зі змісту наведених норм вбачається, що початок перебігу строку звернення до адміністративного суду пов'язується з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судами встановлено, що про реєстраційний запис № 19252 від 24 березня 1999 року позивач був обізнаний 25 квітня 2012 року, коли звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва з зустрічним цивільним позовом, де вказав про факт реєстрації договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 в Миколаївському міському бюро технічної інвентаризації під № 19252.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Оскільки вказаний позов поданий 25 березня 2014 року, тобто після закінчення строку звернення до суду та враховуючи, що переконливих обставин, підтверджених доказами, для поновлення строку звернення до суду позивачем не зазначено, суди попередніх інстанцій дійшли правильного та обґрунтованого висновку про залишення позову без розгляду.

Суд вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 травня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді