Постанова № 41555520, 19.11.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2014 року Справа № 910/12117/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І.,суддів:Гончарука П.А., Стратієнко Л.В.розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2014 рокуу справі за позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна"доПриватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія"провідшкодування шкоди в порядку регресу

В С Т А Н О В И В:

у червні 2014 року ПАТ "Страхова компанія "Провідна" звернулось до господарського суду з позовом, у якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просило стягнути з ПАТ "Страхова Компанія "Українська транспортна страхова компанія" 6 043,76 грн. на підставі ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. ст. 512, 993, 1166 ЦК України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.07.2014 року позов задоволено.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2014 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного господарського суду оскаржена у касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 05.11.2014 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою відповідача, у якій він посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, і просить постановлені судові рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково, у розмірі 2 232,65 грн.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника відповідача, зокрема і після оголошення у судовому засіданні перерви до 19.11.2014 року, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, 03.03.2012 року у м. Києві по вул. Боричів узвіз, з вини ОСОБА_4 сталася дорожньо-транспортна пригода спричинена зіткненням автомобіля НОМЕР_1 з автомобілем НОМЕР_2, про що свідчить довідка відділу ДАІ Подільського РУ ГУ МВС в місті Києві та постанова Подільського районного суду міста Києва від 29.03.2012 року у справі № 2607/3548/2012.

ПАТ "Страхова компанія "Провідна", за договором № 06/0643002/1006/11 від 23.09.2011 року відшкодувала потерпілому вартість відновлювального ремонту у сумі 9 404,38 грн., що визнано судами достатньою підставою для задоволення її вимог що відшкодування цих витрат відповідачем, який є страховиком і відповідальним за дії винної особи за договором (поліс) № АА/6146076.

Проте визнати, що наведене судом було достатнім обґрунтуванням задоволення позову у повному обсязі не можна.

Відносини у сфері страхування врегульовані гл. 67 розділу ІІІ (ст. 979-999) Цивільного кодексу України, параграфом 2 гл. 35 Господарського кодексу України, Законом від 07.03.1996 року "Про страхування", а щодо обов`язкового страхування то спеціальним законодавством, зокрема Законом "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та постановами Кабінету Міністрів України, які прийняті на підставі зазначених вище законів.

Згідно ст. 979 ЦК України, ст. 354 ГК України, ст. 16 Закону України "Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, відповідно до якої страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування, а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

За договором страхування зобов`язання страховика здійснити виплату страхової суми виникають з часу настання страхового випадку - події, передбаченої договором страхування або законодавством.

При цьому, до страховика, який після настання події виплатив страхове відшкодування страхувальнику відповідно до умов, визначених ст. 25 Закону України "Про страхування" та договору страхування переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто, у такому випадку право вимоги потерпілого (а ним є страхувальник або вигодонабувач) до особи, відповідальної за спричинення шкоди передається страховику. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого, а обсяг його прав визначається обсягом здійсненого ним страхового відшкодування.

Набувши таке право у порядку ст. 27 Закону України "Про страхування" страховик вправі вимагати від заподіювача шкоди суму, яку він виплатив страхувальнику або ж вимагати відшкодування цих витрат від особи, яка взяла на себе зобов`язання щодо забезпечення відшкодування шкоди винуватцем, зокрема страховиком, який несе цивільно-правовідповідальність за шкоду, заподіяну третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність особи якої застраховано за договором відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 року № 1961-ІV.

У разі пред`явлення вимоги до страховика, який взяв на себе зобов`язання відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обсяг відповідальності останнього визначається цим спеціальним законом, за приписами якого (ст. 29) витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу відшкодовується з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, виключаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та витрати на евакуаційні заходи.

Розрахунком зношеності транспортного засобу проводиться відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092(зареєстрованого 24.11.2003 року за № 1077/8395).

Вимоги Методики є обов`язковими при проведені автотоварознавчих експертиз експертними установами та суб`єктами оціночної під час оцінки транспортних засобів для визначення вартості відновлювального ремонту, а тому правова оцінка правильності визначення вартості відновлювального ремонту відповідно до Методики та ст. 29 Закону від 01.07.2004 року № 1961-IV, а відповідно і межі відповідальності страховика є обов`язковою.

Дійшовши обґрунтованого висновку про наявність у позивача права вимагати від ПАТ "Українська транспортна страхова компанія" відшкодування понесених ним витрат господарські суди першої та апеляційної інстанцій у порушення вимог ст. 42, 43, 38, 43 ГПК України доводи відповідача щодо невідповідності заявлених вимог обсягу його відповідальності за Законом від 01.07.2004 року № 1961-ІV не перевірили, спростувань його тверджень про те, що відшкодовується вартість пошкоджених деталей транспортного засобу на момент ДТП, а саме з урахуванням фізичного зношення транспортного засобу, а не вартість нових деталей суди не навели, а тому визнати, що суди правильно встановили межі відповідальності відповідача не можна.

За таких обставин судові рішення не можуть залишитись без змін і підлягають скасуванню з направленням матеріалів справи на новий судовий розгляд під час якого суду необхідно врахувати наведене, повно та всебічно з`ясувати дійсні обставини справи, дати їм належну правову оцінку і у залежності від встановленого постановити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 21.07.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2014 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у іншому складі суддів.

Головуючий М.І. Остапенко

Судді П.А. Гончарук

Л.В. Стратієнко