Рішення № 41555397, 18.11.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/5701/14 Головуючий 1 інстанції Тарасенко Л.М.

Справа № 645/11731/13-ц Доповідач: Коровін С.Г.

Категория: відшкодування шкоди

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого - Коровіна С.Г.

суддів - Коваленко І.П., Довгаль А.П.,

при секретарі - Огарьовій О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26 червня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_2 в відшкодування матеріальної шкоди 28 645,00 грн., в відшкодування моральної шкоди 3 000,00 грн., стягнення з Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" в відшкодування матеріальної шкоди 11 112,95 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що внаслідок дорожньо- транспортної пригоди, що сталася 20 вересня 2012 року близько 1.5-00 годині на перехресті вул. Чернишевської та вул. О.Гончара у м. Харкові на участю автомобіля марки Ауді АЗ, державний номерний знак НОМЕР_5, що належить їй на праві власності, автомобіля марки Мітсубісі Кольт, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням відповідача ОСОБА_2, та автомобіля марки Мазда, державний номерний знак НОМЕР_2, що належить ОСОБА_10, їй спричинена матеріальна шкода 76 645,00 грн. та моральна шкода 3 000 грн.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26 червня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі поставлено питання про скасування зазначеного рішення та ухвалення нового, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи. Та стягнути з відповідачів 749 грн.16 коп. судових витрат.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

У відповідності до вимог ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

З матеріалів справи вбачається, що 20 вересня 2012 року сталася дорожньо-транспортна пригода в наслідок якої з вини водія ОСОБА_2 було пошкоджено автомобіль позивачки ОСОБА_1

Винним у ДТП визнано ОСОБА_2, що підтверджується постановою судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09 листопада 2012 року (а.с.9,10).

З постанови вбачається, що ОСОБА_2 керуючи автомобілем Мітсубіші Кольт, державний номер НОМЕР_3 не виконав вимоги Правил дорожнього руху та допустив зіткнення з автомобілем Ауді А3, державний номер НОМЕР_5 під керуванням водія ОСОБА_6, який належить ОСОБА_1, а останній зіткнувся із припаркованим автомобілем Мазда, державний номер НОМЕР_4, який належав ОСОБА_4

Проти винуватості у зіткненні транспортних засобів ОСОБА_2 не заперечував.

Відповідальність водія ОСОБА_2, при експлуатації транспортного засобу Міцубіші Кольт державний номер НОМЕР_3, була застрахована згідно Полісу№АВ/4868045 від 18 липня 2018 року в Страховому товаристві з додатковою відповідальністю «Гарантія».

Згідно ст.6 Закону України «Про обов'язкове страхування ці вільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, в наслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну здоров'ю та/або майну потерпілого.

У відповідності до вимог ст.35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ОСОБА_1, як особа, яка має право на отримання страхового відшкодування, в листопаді 2013 року завернулася до Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» з заявою про виплату страхового відшкодування (а.с.92,93).

На виконання своїх зобов'язань Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Гарантія» провела авто товарознавче дослідження і згідно звіту №01768 суб'єкта оціночної діяльності - ТОВ «Автопартнер-центр». Згідно дослідження, поведеного 14 жовтня 2012 року оцінювачем ОСОБА_8 вартість відновлювального ремонту автомобіля Ауді А3, державний номер НОМЕР_5 становить 71 373,98 грн., а вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу - 45000,19 грн. Ринкова вартість автомобіля на момент ДТП складала 78142 грн.

На підставі страхового акту №1979-ЦВ/2012 від 05 червня 2013 року, страхове товариство з додатковою відповідальністю «Гарантія» згідно платіжного доручення №16148 від 25 червня 2013 року позивачці виплачено нараховане страховим товариством відшкодування в розмірі 38077,44 грн. (а.с.77). При цьому страхове товариство виходило з того, що від вартості ремонту відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу - 45000,19 грн. необхідно відрахувати 5922,75 грн. (розмір ПДВ) та 1000 грн. франшиза.

Суд першої інстанції вважав, що страхове товариство «Гарантія» в повній мірі розрахувалася з ОСОБА_9, за шкоду спричинену ОСОБА_2, відповідальність якого застраховано. Суд першої інстанції погодився з тим, що з урахуванням фізичного зносу автомобіля сума 38077,44 грн., яку сплатило СТзДВ «Гарантія», є повним відшкодуванням шкоди.

При таких обставинах суд першої інстанції визнав, що підстав до додаткового стягнення з СТзДВ «Гарантія» в рахунок відшкодування шкоди немає, а шкоду, завдану ОСОБА_2 страхове товариства відшкодувало.

З таким висновком суду погодитися неможливо.

У відповідності до вимог ч.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно акту виконаних робіт до заказу №12-12 від 10 грудня 2012 року вартість ремонту автомобіля Ауді А-3, державний номер НОМЕР_5 (а.с.24,25) складає 76645 грн. без ПДВ. В акті вказано, що зазначені в акті ремонтні роботи виконані. Позивачкою надано квитанцію про оплату виконаних робіт від 15.03.2013 року (а.с.29), що підтверджує збитки понесені позивачкою у зв'язку із ремонтом автомобіля в сумі 76645 грн. Відповідачі зазначений акт не спростували і належних доказів щодо іншої суми збитків не надали.

У відповідності до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Сторонами не заявлено клопотань про призначення судової експертизи у зв'язку з чим суд вважає, що майнову шкоду позивачу необхідно відшкодувати згідно підтверджених документально фактичних витрат на ремонт та відновлення транспортного засобу.

Згідно полісу №АВ/4868045 (а.с.80) ліміт страхової суми (ліміт відповідальності) на одного потерпілого встановлено за шкоду заподіяну майну в розмірі 50000 грн. розмір франшизи встановлено 1000 грн.

У відповідності до ст.22 ЦК України особа, який завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 не заперечував, що шкоду майну позивача завдано з його вини але вважав, що завдану ним шкоду повинно відшкодовувати страхове товариство, а Страхове товариство не заперечувало проти відшкодування завданої ОСОБА_2 шкоди, але з урахуванням зносу автомобіля, та франшизи.

З такими доводами страховика та ОСОБА_2 колегія не погоджується.

У відповідності до ст. 22 Закону України У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У відповідності до вимог ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідач ОСОБА_2 та страховик відмовилися відшкодувати спричинені збитки у повному обсязі, тому суд вваж, що з відповідачів у відповідності до ступеню їх відповідальності необхідно стягнути заподіяну позивачу шкоду у повному обсязі.

Такі роз'яснення містяться і в п.14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки».

При визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди. Відповідачами не прийнято ніяких дій для ремонту пошкодженого транспортного засобу і позивачка здійснила відновлювальний ремонт за власні кошти.

Пунктом 16 зазначеної Постанови роз'яснюється, що при відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Ліміт відповідальності страховим полісом встановлено 50000 грн. за мінусом франшизи.

Позивачкою доведено, що витрати на ремонт автомобіля вона понесла в розмірі 76645 грн. при цьому НДС не нараховувався. Таким чином на користь позивачки страхове товариство повинно було сплатити суму за мінусом франшизи. Ця сума складає 49000 грн. Згідно платіжного доручення (а.с.77) страховик сплатив позивачу 3877 грн.44 коп. Доводи відповідача щодо повного виконання своїх зобов'язань виплатою цієї суми протирічать матеріалам справи та вимогам закону.

Оскільки ліміт відшкодування, згідно полісу встановлений 50000 грн. мінус 1000 грн. франшизи і страховик вже сплатив позивачу 38077 грн.44 коп., то стягненню зі Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» підлягає 10922 грн.56 коп.

У відповідності до вимог ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Судом встановлено, що фактичний розмір заподіяної шкоди позивачу складає 76645 грн. Страховик з урахуванням ліміту відповідальності зобов'язаний відшкодувати 49000 грн. і суму, яку страховик не виплатив колегія стягує з СТзДВ «Гарантія».

З відповідача ОСОБА_2 необхідно стягнути 76645 грн.-49000 грн. = 27645 грн.

У відповідності до вимог ст.23 ЦК України Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Позивачка не довела, що в наслідок дорожньо-транспортної пригоди в результаті якої було пошкоджено її автомобіль їй зпричинено моральну шкоду.

Як роз'яснено в п.3,4,5 постанові Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (нмайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків заоточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

В суді першої інстанції позивачка належним чином не зазначила в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань позивач виходив визначаючи розмір моральної шкоди.

Оскільки позивачем не доведено факт заподіяння їй моральних чи фізичних страждань, в транспортному засобі вона на час ДТП не знаходилася, пошкодження здоров'я не зазнала, то підстави до стягнення на її користь моральної шкоди відсутні.

У відповідності до вимог ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_9 задоволені у повному обсязі то з відповідачів на її користь необхідно стягнути судові витрати пов'язані з розглядом справи у суді першої інстанції та в апеляційному суді.

Зазначена сума складає 749 грн.16 коп. У відповідності до розміру стягнення з відповідачів майнової шкоди судові витрати з кожного відповідача необхідно стягнути на користь позивача пропорційно. З ОСОБА_2 необхідно стягнути на користь ОСОБА_9 судові витрати 525 грн.16 коп., а з Страхового Товариства з Додатковою Відповідальністю «Гарантія» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути 218 грн.14 коп.

Керуючись ст. 303, 304, 305, 308, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу задовольнити

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26 червня 2014 року скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути зі Страхового Товариства з Додатковою Відповідальністю «Гарантія» на користь ОСОБА_1 10 922грн.56 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 27 645 грн.

У стягненні з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 3000 грн. - відмовити.

Стягнути зі Страхового Товариства з Додатковою Відповідальністю «Гарантія» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 525 грн.16 коп. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 218 грн. 84 коп. судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -