Ухвала суду № 41549464, 20.11.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/2673/14-ц Головуючий у І інстанції Тиханський О.Б.Провадження № 22-ц/780/5989/14 Доповідач у 2 інстанції МельникКатегорія 1 20.11.2014

УХВАЛА

Іменем України

20 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - Мельника Я.С.,

суддів: Волохова Л. А., Матвієнко Ю.О.,

та секретаря Лопатюк В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 09 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на ? частину земельної ділянки,-

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом, в якому просила визнати за нею право власності на ? частину земельної ділянки.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 2005 по 2010 роки. У 2008 році, під час шлюбу, відповідач отримав у власність внаслідок приватизації земельну ділянку, площею 0,12 га.

Також позивачка зазначала, що на час отримання у власність спірної земельної ділянки, діяла норми законодавства за якими земельна ділянка, яка набута за час шлюбу внаслідок її приватизації є спільною сумісною власністю подружжя.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 09 вересня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із даним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким її позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та неповне з'ясування судом усіх обставин справи. У обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що спірна земельна ділянка, на її думку, за тодішнім законодавством є спільною сумісною власністю, тому підлягає поділу між ними як колишнім подружжям.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, вважає необхідним відхилити апеляційну скаргу з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у цих сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що на час отримання та приватизації відповідачем спірної земельної ділянки, діяла норма закону, за якою така земельна ділянка є приватною власністю особи, яка її приватизувала, та не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 19 листопада 2005 року по 30 липня 2010 року (а. с. 10, 13).

05 вересня 2008 року ОСОБА_2 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 227650 на підставі рішення Підгірцівської сільської ради від 23 квітня 2008 року (а. с. 14).

Відповідно до п.18-2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» № 7 від 16 квітня 2004 року, відповідно до положень ст. ст. 81, 116 Земельного кодексу України, окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу у приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.

Відповідно до ч.1, 2, ст. 5 Цивільного кодексу України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання чинності відповідними актами. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що на час отримання відповідачем спірної земельної ділянки у власність, діяла норма закону, за якою спірна земельна ділянка, приватизована ним під час шлюбу, є його приватною власністю та не може бути об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За таких обставин, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 308 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 09 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: