Постанова № 41549046, 23.10.2014, Володарський районний суд Київської області

Справа № 364/281/13-к

Провадження № 1/364/1/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2014 року Володарський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді: Ткаченко О. В.,

при секретарі: Бондаренко Л. С.,

з участю прокурора Гайданка А.І.,

Шурашкевич Г.М.,

Редчиць М.В.,

з участю захисників

підсудних ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

підсудних ОСОБА_5,

ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Володарка в залі суду кримінальну справу щодо обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст. 136 ч. 3 КК України , та ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_2, за 121 ч. 1, ст. 136 ч. 3 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Володарського районного суду Київської області знаходиться кримінальна справа про обвинувачення ОСОБА_6 за ст. ст. 121 ч. 1, 136 ч. 3 КК України, ОСОБА_5 за ст. 136 ч. 3 КК України.

В судовому засіданні захисник підсудного ОСОБА_4 заявив клопотання про направлення даної справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти досудового слідства, що не може бути усунута в судовому засіданні.

Підсудні ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , підтримали клопотання захисника ОСОБА_4 . Захисник ОСОБА_3 підтримав клопотання захисника ОСОБА_4 .

Прокурор заперечував проти направлення справи на додаткове розслідування за вказаних підстав, вважаючи, що досудове слідство проведено в повній мірі, а доказів, зібраних у справі достатньо для постановлення вироку.

Суд, заслухавши думку учасників процесу вважає, що клопотання захисника слід відхилити, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 281 КПК України (1960 року), повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.

Відповідно до пунктів 10 та 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 11.02.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування», неприпустимим є повернення справи на додаткове розслідування у випадках, коли немає доказів, які б підтверджували обвинувачення. Суддя не вправі наперед вирішувати питання про формулювання й обсяг обвинувачення, його доведеність, кваліфікацію вчиненого, достовірність того чи іншого доказу чи переваги одних доказів перед іншими, а також вважати встановленими обставини, які підлягають перевірці в ході додаткового розслідування.

Відповідно до ст. 324 КПК України, постановляючи вирок, суд повинен вирішити зокрема питання: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується підсудний; чи має це діяння склад злочину; чи винен підсудний у вчиненні цього злочину.

Як вбачається з клопотання захисника, обґрунтування направлення справи на додаткове розслідування мотивоване саме тими питаннями, які суд має вирішувати у нарадчій кімнаті під час постановлення вироку.

У той же час, як зазначалось вище, неприпустимим є повернення справи на додаткове розслідування у випадках, коли немає доказів, які б підтверджували обвинувачення. Окрім того, суд не вправі наперед вирішувати питання про формулювання й обсяг обвинувачення, його доведеність, кваліфікацію вчиненого, достовірність того чи іншого доказу чи переваги одних доказів перед іншими, а також вважати встановленими обставини, які підлягають перевірці в ході додаткового розслідування.

Отже, всі питання, зазначені захисником у клопотанні про повернення справи на додаткове розслідування суд має вирішувати у нарадчій кімнаті під час постановлення вироку, і у разі, якщо оцінюючи докази, розглянуті в судовому засіданні за своїм внутрішнім переконанням, що має ґрунтуватися на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, прийде до висновку про недоведеність вини підсудних у вчиненні злочину, суд повинен постановити виправдовувальний вирок.

Керуючись ст.ст. 273, 281, 296,324 КПК України (1960 року), суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника підсудного ОСОБА_6, ОСОБА_4, про направлення справи на додаткове розслідування - відхилити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Ткаченко