Постанова № 41547522, 19.11.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2014 р. Справа№ 910/14415/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Власова Ю.Л.

Хрипуна О.О.

представники сторін:

від позивача - Лихольот А.В. - представник;

від відповідача - Петрик Т.В. - представник;

розглянувши апеляційну скаргу Міністерства оборони України

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2014

у справі №910/14415/14 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пральний комплекс»

до Міністерства оборони України

про стягнення 17 835, 30 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.09.2014 у справі №910/14415/14, повний текст якого складено 09.09.2014, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Пральний комплекс» до Міністерства оборони України про стягнення 17 835,30 грн. - задоволено, а саме: стягнено з Міністерства оборони України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пральний комплекс» заборгованість в розмірі 17 835, 30 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827, 00 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що замовник послуг в порушення покладеного на нього законом та договором обов'язку по оплаті наданих послуг - не виконав, в зв'язку з чим грошові кошти в розмірі 17 835, 30 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2014 у справі № 910/14415/14 - скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову - відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2014 у справі № 910/14415/14 прийняте з порушенням норм матеріального права, а саме: судом не досліджено та не враховано того факту, що всупереч п.4.1. договору позивачем порушено порядок надання документів на оплату послуг, тобто рахунки та акти які могли б стати підставою для оплати, направлено Міністерству оборони України 24.01.2014, тобто після закінчення 2012-2013 бюджетного року, у зв'язку з чим, сума заборгованості яку стягнув позивач, не була зареєстрована в органах Державної казначейської служби України як бюджетне зобов'язання, а тому апелянт вважає, що у Міністерства оборони України були відсутні підстави реєстрації зобов'язань, а бюджетні призначення втратили чинність після закінчення бюджетного періоду, посилаючись на ч.1. та ч.12. ст.23 Бюджетного кодексу України, а відтак бюджетне фінансування на оплату послуг за договором - відсутнє.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2014 у справі №910/14415/14 передано на розгляд судді Тищенко О.В., для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Тищенко О.В., судді: Тарасенко К.В., Іоннікова І.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суд від 02.10.2014 апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2014 у справі №910/14415/14 прийнято до провадження та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 28.10.2014.

Відповідно до повторного автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2014 у справі №910/14415/14 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Станіку С.Р., для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Хрипун О.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2014, апеляційну скаргу Міністерства оборони України по справі №910/14415/14, прийнято до провадження, порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 19.11.2014.

Через канцелярію Київського апеляційного господарського суду, представник позивача подав відзив на апеляційну скаргу в якому зазначає, що рішенням господарського суду міста Києва від 04.09.2014 у справі №910/14415/14 є законним та обґрунтованим, яке прийняте у повній відповідності до норм матеріального і процесуального права, а апеляційна скарга Міністерства оборони України є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. Крім того, позивач зазначає, що твердження відповідача викладені в апеляційній скарзі є такими, що не відповідають дійсності та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та чинним законодавством України, з огляду на те, що чинним законодавство України, а саме, Бюджетним кодексом України та порядком обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органаї Держаної казначейської служби України №309 від 02.03.2012, не встановлено строків надання позивачем документів, зокрема рахунків для отримання оплати за надані послуги, а положення ст.48, 51, 112 Бюджетного кодексу України та п.2.4. наказу №309 регулюють лише взаємовідносини відповідача та Державної казначейської служби України, тобто порядок надання документів відповідачем і жодним чином не встановлюють строків надання на оплату документів позивачем, а тому вважає, що зобов'язання у відповідача, відповідно до п.4.1. та п.6.1.1. договору, виникло з дати надання йому позивачем рахунків та актів приймального контролю якості та кількості наданих послуг з оригінальними підписами та печатками представника замовника та виконавця, які є підтвердженням приймання наданих послуг за якістю та кількістю.

В судовому засіданні 19.11.2014 представник відповідача, надав пояснення по справі в яких, апеляційну скаргу підтримав повністю, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову - відмовити.

В судовому засіданні 19.11.2014 представник позивача, надав пояснення по справі в яких, проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як підтверджується матеріали справи, 18.04.2011, між відповідачем, Міністерством оборони України, як замовником та позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Пральний комплекс», як виконавцем, відповідно до рішення комітету з конкурсних торгів Замовника від 30.03.11. № 127/22/6, було укладено Договір № 286/5/11/1 про надання послуг з прання і сухого чищення для Державних потреб (за кошти Державного бюджету України).

Умовами договору № 286/5/11/1 від 18.04.2011 про надання послуг з прання і сухого чищення для Державних потреб (за кошти Державного бюджету України), сторони погодили, що Виконавець зобов'язуєть у 2011 році надати послуги з прання і сухого чищення білизни, обмундирування, спецодягу та іншого речового майна, а Замовник - прийняти та оплатити послуги в кількості, у строки і виключно за цінами згідно із положеннями Договору (п.1.1.); найменування послуг, їх кількість, ціна та строки виконання договору визначаються специфікацією; ціна послуг з ПДВ складає: 11 756 471, 16 грн. (п.1.2.); приймальний контроль якості та кількості наданих послуг проводиться представником військової частини (установи) (далі - представник Замовника), який оформляється актом в день здачі випраного майна. Акт оформляється у 3 примірниках, два з яких передаються Виконавцю, а один - залишається представнику Замовника. Належним чином оформлений і підписаний акт є підтвердженням приймання наданих послуг за якістю та кількістю та направляється Замовнику після надання послуг разом з рахунком-фактурою (п.2.2.); розрахунки за надані послуги проводяться після їх фактичного виконання протягом 30 банківських днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання Виконавцем Замовнику належним чином оформленого рахунку-фактури за надані послуги, підписаного керівником, головним бухгалтером та засвідченого мастичною печаткою Виконавця (п.4.1.); до рахунка-фактури додаються: акт приймального контролю якості та кількості наданих послуг, в якому повинні бути оригінали підписів представника Замовника та Виконавця, засвідчені мастичними печатками, який є підтвердженням приймання наданих послуг за якістю і кількістю (п.4.2.); замовник зобов'язаний вчасно та в повному обсязі сплачувати за надані виконавцем послуги протягом 30 банківських днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання Виконавцем Замовнику належним чином оформлених документів, передбачених Договором (п.6.1.1.); замовник зобов'язаний прийняти надані послуги згідно з належним чином оформленим і підписаним актом приймального контролю якості та кількості наданих послуг (п.6.1.2.); строк дії Договору з дати його підписання, 18.04.2011, і діє до 31.12.2011., а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення (п.10.1.).

Додатком № 1 від 18.04.2011 до Договору № 286/5/11/1, сторони погодили план надання послуг з прання військовим частинам (установам) в 2011 році.

Додатковою угодою № 1 від 09.08.2011 до Договору № 286/5/11/1, сторони, шляхом внесення змін до п. 1.2, п. 3.1 Договору, змінили ціну послуг по Договору (ціну Договору) та встановили її в розмірі 9 936 855, 60 грн. та внесли зміни до плану надання послуг з прання військовим частинам (установам) в 2011 році.

Додатком № 1 від 09.08.2011 до додаткової угоди №1, сторони погодили новий план надання послуг з прання військовим частинам (установам) в 2011 році.

Додатковою угодою № 2 від 01.12.2011 до Договору № 286/5/11/1, сторони, шляхом внесення змін до п. 1.2, п. 3.1 Договору, змінили ціну послуг по Договору (ціну Договору) та встановили її в розмірі 9 936 855, 60 грн. та внесли зміни до плану надання послуг з прання військовим частинам (установам) в 2011 році.

Додатком № 1 від 01.12.2011 до додаткової угоди №2, сторони погодили новий план надання послуг з прання військовим частинам (установам) в 2011 році.

Додатковою угодою № 3 від 29.12.2011 до Договору № 286/5/11/1, сторонами встановлено строк дії Договору до 31.03.2012, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.

На підтвердження надання позивачем та прийняття відповідачем в особі уповноважених осіб (зокрема і командирами військових частин) без зауважень та заперечень обумовленого обсягу послуг та їх вартості за Договором, позивачем надано відповідні акти приймального контролю якості та кількості наданих послуг з прання, а також сформовано до них узагальнюючий рахунок, а саме: рахунок № 12 від 16.03.2012 на суму 17 835,30 грн. та акти приймального контролю якості та кількості наданих послуг з прання № 45-п та № 47-п на зальну суму 17 835,30 грн., що не заперечується відповідачем.

24.01.2014 позивач, листом № 1555 звернувся до відповідача з проханням оплатити заборгованість за Договором в розмірі 17 835,30 грн. та 24.01.2014 направив для оплати, як обумовлено умовами Договору, рахунок № 12 від 16.03.2012 на суму 17 835,30 грн. та акти приймального контролю якості та кількості наданих послуг з прання № 45-п та № 47-п на зальну суму 17 835,30 грн., що підтверджується описом вкладення у цінний лист та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 28.01.2014, що не заперечується відповідачем.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Згідно з ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено ст. 903 Цивільного кодексу України , якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Враховуючи викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що позивачем, на виконання умов договору № 286/5/11/1 від 18.04.2011 про надання послуг з прання і сухого чищення для Державних потреб (за кошти Державного бюджету України), як виконавцем, у 2011 році було надано, а відповідачем, в особі уповноважених представників (військових частин), було прийнято без будь-яких зауважень та заперечень послуги з прання для державних потреб (за кошти державного бюджету України) на зальну суму 17 835,30 грн., що підтверджується актами приймального контролю якості та кількості наданих послуг з прання № 45-п та № 47-п, які підписані представниками позивача та уповноваженими особами відповідача (командирами військових частин, начальниками фінансової та речової служби) та посвідчені їхніми печатками, що відповідає приписам п. 2.2 Договору.

Однак, апелянт наголошує на тому, що позивачем порушено порядок надання документів на оплату послуг, тобто рахунки та акти які могли б стати підставою для оплати, направлено Міністерству оборони України 24.01.2014, тобто після закінчення 2012-2013 бюджетного року, у зв'язку з чим, сума заборгованості яку стягнув позивач, не була зареєстрована в органах Державної казначейської служби України як бюджетне зобов'язання, а тому апелянт вважає, що у Міністерства оборони України були відсутні підстави реєстрації зобов'язань, а бюджетні призначення втратили чинність після закінчення бюджетного періоду, а відтак бюджетне фінансування на оплату послуг за договором - відсутнє.

Згідно п.4.1. договору № 286/5/11/1 від 18.04.2011 про надання послуг з прання і сухого чищення для Державних потреб (за кошти Державного бюджету України), розрахунки за надані послуги проводяться після їх фактичного виконання протягом 30 банківських днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання Виконавцем Замовнику належним чином оформленого рахунку-фактури за надані послуги, підписаного керівником, головним бухгалтером та засвідченого мастичною печаткою Виконавця.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Дослідивши умови п. 4.1 Договору, за приписами якого, оплата послуг відбувається лише після надходження коштів з державного бюджету, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що наведена умова договору не є підставою для звільнення відповідача від обов'язку оплатити прийняті послуги, адже з урахуванням приписів ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, надходження коштів з державного бюджету не є подією яка має неминуче настати зі спливом певного періоду, а тому не може бути відкладальною умовою та не створює для сторін цивільних прав та обов'язків щодо визначення строку оплати.

Крім того, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що така обставина, як відсутність бюджетного фінансування не звільняє відповідача від виконання зобов'язань щодо оплати наданих позивачем послуг за договором № 286/5/11/1 від 18.04.2011 про надання послуг з прання і сухого чищення для Державних потреб (за кошти Державного бюджету України), оскільки така обставина не визначена законодавчо як така, що звільняє від виконання зобов'язання.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України № 11/446 від 15.05.2012 де вказано, що відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005, відсутність коштів передбачених у видатках Державного бюджету України не є підставою для звільнення за порушення зобов'язання.

Щодо тверджень апелянта про те, що позивачем порушено порядок надання документів на оплату послуг, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду відхиляє його як безпідставне та необґрунтоване, і погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ні вимогами чинного законодавства, ні умовами договору не передбачено, що несвоєчасне виставлення рахунків є підставами для звільнення відповідача від наведеного вище обов'язку оплатити відповідні послуги.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, зазначає, що зобов'язання у відповідача виникло з дати надання йому позивачем рахунків та актів приймального контролю якості та кількості наданих послуг з оригінальними підписами та печатками представника замовника та виконавця, що є підтвердженням приймання наданих послуг за якістю та кількістю, які останній повинен був оплатити протягом 30 банківських днів.

Частиною першою статті 530 ЦК передбачено, що якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач, Міністерство оборони України, як замовник, свій обов'язок, відповідно до умов договору № 286/5/11/1 від 18.04.2011 про надання послуг з прання і сухого чищення для Державних потреб (за кошти Державного бюджету України), щодо оплати послуг наданих позивачем, як виконавцем, в 2011 році, на умовах і в строк вищезазначеного договору - не виконав, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 17 835, 30 грн.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання ним зобов'язань щодо оплати отриманих послуг за договором № 286/5/11/1 від 18.04.2011 про надання послуг з прання і сухого чищення для Державних потреб (за кошти Державного бюджету України) - не надав, заперечень та зауважень щодо строків, об'єму, якості та кількості робіт, також не надав.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 286/5/11/1 від 18.04.2011 про надання послуг з прання і сухого чищення для Державних потреб (за кошти Державного бюджету України), а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України щодо своєчасної оплати отриманих послуг.

За таких обставин, враховуючи те, що матеріали у справі свідчать про наявність у відповідача заборгованості за договором № 286/5/11/1 від 18.04.2011 про надання послуг з прання і сухого чищення для Державних потреб (за кошти Державного бюджету України) в розмірі 17 835, 30 грн., колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що вимога позивача, про стягнення з відповідача заборгованості за надані, але не оплачені послуги згідно договору № 286/5/11/1 від 18.04.2011 про надання послуг з прання і сухого чищення для Державних потреб (за кошти Державного бюджету України), є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню в розмірі 17 835, 30 грн.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ч.1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи Міністерства оборони України, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на апелянта - Міністерство оборони України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2014 у справі №910/14415/14 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2014 у справі №910/14415/14 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/14415/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Ю.Л. Власов

О.О. Хрипун