Ухвала суду № 41544499, 19.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/6171/14 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

19 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.,

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

при секретарі судового засідання: Мотилю В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітіс Груп» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітіс Груп» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2014 року в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітіс Груп» відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просив ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що працівниками Головного управління Міндоходів в Київській області у період з 05 по 13 грудня 2013 року на підставі пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України та наказу від 02.12.2013р. №280 була проведена фактична перевірка складу, що розташований за адресою: Київська область, м. Бровари, Об'їзна дорога, 8 та належить суб'єкту господарювання - ТОВ «Вітіс Груп» з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами.

За результатами зазначеної перевірки 16.12.2013р. складено Акти (довідку) №0057/26/59/22/36126345, в якому зафіксовано, що на момент перевірки на складі провадиться зберігання з метою оптової реалізації алкогольних напоїв та облік товарних запасів на складі не ведеться, а саме: на складі зберігається 378 пляшок 0,75 л вина виноградного ігристого сухого білого «Brut blanc de Blancs, Grandial» 11% об. (виробник Франція: «Les Grands Chais den France» (Ля Гран Ше де Франс, дата розливу зазначена на пляшках 4309111070063) по оптовій ціні 60,00 грн. за пляшку на загальну суму 22680,00 грн. На зазначену алкогольну продукцію не пред'явлено жодного документа (товарно-транспортні накладні, податкові накладні, картки складського обліку типової форми №М-12, а також журнал обліку вантажів, що надійшли типової форми М-1, тощо), що підтверджує ведення обліку товарних запасів на складах.

13.01.2014 року ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі Акта перевірки №0057/26/59/22/36126345 від 13.12.2013р. та згідно розрахунку штрафних (фінансових) санкцій (штрафу), копія якого наявна в матеріалах справи, прийняла спірне податкове повідомлення - рішення № 0000202205, яким згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та ст. 20 «Про застосування, за порушення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на ТОВ «Вітіс Груп» накладено штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 45 360, 00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Позивач звернувся до суду.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується і колегія суддів.

Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995р. №265/95-ВР у відповідній редакції (далі по тексту - Закон України від 06.07.1995р. №265/95-ВР), суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо), при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Згідно положень ст. 6 вказаного Закону облік товарних запасів фізичною особою - підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (далі по тексту - Закон України від 16.07.1999р. № 996-ХІV) встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 даного Закону також закріплено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, документами, що є підставою для внесення записів до бухгалтерського обліку є накладні, витратні накладні, товарно-транспортні накладні тощо. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей є порушенням встановлено порядку ведення бухгалтерського обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження дотримання порядку ведення бухгалтерського обліку в частині ведення обліку товарних запасів на складі, позивачем під час перевірки було надано оборотно-сальдову відомість по рахунку 281 за період вересень - грудень 2013 року. Будь-яких інших документів надано не було.

Разом з тим, наявні у матеріалах справи копії накладної на переміщення №44361 від 04.12.2013р., товарно-транспортної накладної від 04.12.2013р., акту №44361/1 від 04.12.2013р. та оборотно-сальдової відомості по рахунку № 281 за вересень 2013 року - грудень 2013 року не підтверджують дотримання позивачем вимог п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995р. №265/95-ВР, оскільки оформлені у зв'язку з внутрішнім переміщенням товару - 378 плішок вина Грандіаль ігристе брют біл. сух. 0,75 та жодним чином не підтверджують факту обліку зазначеного товару позивачем у зв'язку з його отриманням від іншого або інших суб'єктів господарювання, та ці документи не є первинними в розумінні Закону від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин).

Відповідно до ст. 20 Закону України від 06.07.1995р. №265/95-ВР до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем позовних вимог, оскільки позивачем не підтверджено дотримання вимог п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995р. №265/95-ВР.

В свою чергу, доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства, а отже, не підлягають задоволенню.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітіс Груп» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Ухвала складена у повному обсязі 241.2014р.

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.