Ухвала суду № 41544121, 19.11.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Провадження №22ц/778/4265/14 Головуючий у 1 інстанції: Тверський С.М.

Суддя-доповідач: Коваленко А.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Боєвої В.В.,

суддів: Коваленко А.І.,

Денисенко Т.С.,

при секретарі: Хомяк К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 18 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_3, третя особа: приватне акціонерне товариство «Страхова компанія АСКО-Донбас Північний» про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2013 року ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди.

У позові зазначалось, що позивачі є потерпілими у кримінальному провадженні за ст. 286 ч. 2 КК України як батьки ОСОБА_7, який від отримання тілесних ушкоджень помер на місці ДТП.

Вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 09.10.2013 року відповідача визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення та призначено покарання у виді п'яти років позбавлення волі, який набув законної сили.

Внаслідок протиправних дій відповідача позивачам була спричинена моральна шкода, яку вони обґрунтовують душевними стражданнями пережитими у зв'язку із самим фактом злочину та душевними стражданнями, пов'язаними з тим, що втратили близьку їм людину - сина, і усвідомлюють, що замінити його їм ніхто більш не зможе.

Посилаючись на вказані обставини, позивачі просили суд стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду в сумі 100 000 грн. по 50 000 грн. кожному.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 18 березня 2014 року позов ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5, ОСОБА_6 в рахунок відшкодування моральної шкоди у сумі по 25 000 грн. кожному.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення суду та стягнути на користь позивачів по 5 000грн. моральної шкоди кожному.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 09.10.2013 року відповідача ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення та призначено покарання у виді п'яти років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України, з встановленням іспитового строку 3 роки, який набув законної сили.

Позивачі є потерпілими у кримінальному провадженні за ст. 286 ч. 2 КК України як батьки ОСОБА_7, який внаслідок порушення відповідачем п. 19.3 Правил дорожнього руху України та скоєння наїзду отримав тяжкі тілесні ушкодження та помер на місці ДТП.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ст. ст. 23, 1167 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Спеціальними у співвідношенні із наведеними нормами є положення ст. ст. 1187, 1188 ЦК України, що визначають порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

За загальними правилом ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Таким чином, заподіяна позивачам моральна шкода у зв'язку зі смертю сина внаслідок ДТП має відшкодовуватися відповідачем, який є власником джерела підвищеної небезпеки та визнаний винним у скоєнні ДТП.

За правилами ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого -спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд повно і всебічно дослідив обставини справи та дійшов до правильного висновку, що внаслідок протиправних дій відповідача позивачам була спричинена моральна шкода, оскільки вони пережили душевні стражданнями у зв'язку із самим фактом ДТП та переживають душевні страждання, у зв'язку з втратою свого сина, і усвідомлюють, що замінити його їм ніхто більш не зможе.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції врахував те, що відповідачем при розгляді кримінальної справи відшкодовано частково витрати на похорони та моральну шкоду в розмірі 20 000грн. дружині загиблого, характер і обсяг моральних страждань позивачів, пов'язаних зі смертю їх сина та те, що на утриманні відповідача знаходяться неповнолітні діти, та задовольнив позовні вимоги частково.

Доводи апелянта про зменшення розміру моральної шкоди, спричиненої у зв'язку зі смертю сина позивачів є безпідставними.

Рішення суду першої інстанції ухвалене згідно із законом та узгоджується з принципом розумності, виваженості та справедливості. Підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 18 березня 2014 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: