Рішення № 41543437, 19.11.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/1642/2014(м)

264/13031/13-ц

Головуючий у 1 інстанції Пустовойт Т.В.

Категорія 55 Доповідач Песоцька Л.І.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19 листопада 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого судді Песоцької Л.І.

суддів Ткаченко Т.Б., Мальцевої Є.Є.

при секретарі Бєльченко Б.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про стягнення сум індексації заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 07 жовтня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі ПАТ «ММК ім. Ілліча») про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати її частини у зв'язку з несвоєчасною виплатою. Посилаючись на те, що він з 24 лютого 1998 року до 26 січня 2012 року працював у відповідача та з березня 2003 року по день звільнення йому не виплачувалась сума індексації заробітної плати, позивач просив стягнути з відповідача на його користь невиплачену суму індексації заробітної плати з березня 2003 року по 26 січня 2012 року та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.

У травні 2014 року позивач звернувся із заявою про уточнення позовних вимог і, посилаючись на ті ж обставини, просив стягнути з відповідача на його користь суми індексації та компенсації заробітної плати за період з березня 2003 року по липень 2006 року і середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 26 січня 2012 року по день ухвалення рішення суду.

Рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 07 жовтня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «ММК ім. Ілліча» на користь ОСОБА_1 індексацію заробітної плати з компенсацією за період з березня 2003 року по липень 2006 року включно в сумі 1070,60 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 2350 грн. з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при виплаті та в дохід держави судовий збір у розмірі 229,40 грн.

Не погодившись з рішенням суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні і посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, позивач в апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити рішення про повне задоволення його позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про розгляд справи повідомлений.

У відповідності з вимогами ч. 5 ст. 76, ч. 2 ст. 305 ЦПК України справа розглядається за його відсутності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача ОСОБА_2, який підтримав доводи апеляційної скарги, представника відповідача Новгородської В.В., яка заперечувала проти скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 24 лютого 1998 року до 26 січня 2012 року перебував у трудових відносинах з ПАТ «ММК ім. Ілліча». За період з березня 2003 року по липень 2006 року йому не була нарахована і не виплачена сума індексації заробітної плати в розмірі 527,04 грн. та компенсація втрати частини заробітної плати у зв'язку з несвоєчасною її виплатою в розмірі 543,56 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд виходив із того, що при звільненні позивача йому не було виплачено індексацію заробітної плати за період з березня 2003 року по липень 2006 року та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з несвоєчасною виплатою і тому позивач має право на стягнення сум індексації та компенсації заробітної плати за цей період та середнього заробітку за період затримки розрахунку з 27 січня 2012 року по 07 жовтня 2014 року день ухвалення рішення у справі. З висновком суду не можна не погодитись.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. У разі не проведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи. Не можна вважати спором про розмір сум, належних до виплати при звільненні, спір про відрахування із заробітної плати (на відшкодування матеріальної шкоди, на повернення авансу тощо), оскільки він вирішується в іншому встановленому для нього порядку.

Суд з урахуванням обставин справи обґрунтовано дійшов висновку про те, що при звільненні з роботи позивачеві не було виплачено суми індексації заробітної плати за період з березня 2003 року по липень 2006 року і компенсації втрати її частини у зв'язку з несвоєчасною виплатою, і стягнув з відповідача на його користь індексацію заробітної плати та компенсацію втрати її частини в загальній сумі 1060,70 грн.

Доводів незаконності рішення суду в зазначеній частині в апеляційній скарзі не наводиться.

Не погоджуючись з рішенням суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, позивач посилався на те, що судом невірно визначено кількість днів в періоді затримки розрахунку, а саме, суд вказав 441 день, в той час, як кількість днів затримки 677 днів. З цими доводами можна погодитись частково, оскільки період затримки розрахунку з 26 січня 2012 року по 07 жовтня 2014 року становить 675 днів.

З посиланнями позивача на те, що суд необґрунтовано при визначенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку врахував наявність спору щодо розміру заборгованості сум індексації заробітної плати і часткове його вирішення на його користь, погодитись не можна.

Зі справи вбачається, що звертаючись до суду у грудні 2013 року із зазначеним позовом, позивач посилався на те, що відповідач з березня 2003 року не виплачував йому індексацію заробітної плати, і просив стягнути на його користь суми індексації та компенсації втрати частини заробітної плати з 01 березня 2003 року по 26 січня 2012 року.

Що свідчить про наявність спору між сторонами щодо періоду заборгованості відповідача перед позивачем щодо сум індексації та компенсації заробітної плати, який і став підставою для звернення позивача до суду із зазначеним вимогами у грудні 2013 року. Лише під час розгляду справи в травні 2014 року позивач погодився з доводами відповідача про період заборгованості.

Тому при визначенні суми середнього заробітку за час затримки розрахунку суд з урахуванням вимог закону та роз'яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України, обґрунтовано врахував наявність спору між сторонами щодо заборгованості, часткове задоволення вимог позивача, розмір спірної суми, на яку мав право позивач, частку, яку вона становила у заявлених вимогах, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком.

Проте, оскільки судом неправильно визначено кількість днів у періоді затримки (441 день замість 675), колегія суддів вважає необхідним рішення суду в частині розміру середнього заробітку змінити і з урахуванням конкретних обставин справи, співмірності частки невиплаченої заробітної плати із сумою заявлених вимог та її істотності порівняно із середнім заробітком за час затримки, стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток в сумі 3000 грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 07 жовтня 2014 року змінити в частині розміру середнього заробітку. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 3000 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання чинності безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді

Л.І. Песоцька

Т.Б. Ткаченко

Є.Є. Мальцева