Рішення № 41542223, 17.11.2014, Апеляційний суд Вінницької області

КОПІЯ

Справа № 125/3682/13-ц Провадження № 22-ц/772/3165/2014Головуючий в суді першої інстанції Хитрук В. М.Категорія 5 Доповідач Нікушин В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2014 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого Нікушина В.П.,

суддів: Денишенко Т.О., Зайцева А.Ю.,

при секретарі Кирилюк Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Барської міської ради Вінницької області, відділу Держземагентства у Барському районі Вінницької області, реєстраційної служби Барського районного управління юстиції у Вінницькій області про поділ спільного майна подружжя, визнання права власності на гараж, скасування рішення сесії міської ради, визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов'язання скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Барського районного суду Вінницької області від 07.10.2014 року, ухвалене по даній справі, -

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2013 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3, Барської міської ради Вінницької області, відділу Держземагентства у Барському районі Вінницької області, реєстраційної служби Барського районного управління юстиції у Вінницькій області про поділ майна подружжя, визнання права власності на гараж, скасування рішення сесії міської ради, визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов'язання скасувати державну реєстрацію.

Мотивуючи позовні вимоги, вона посилалась на те, що вона з ОСОБА_3 перебувала в зареєстрованому шлюбі, який 26.10.2007 року було розірвано.

Перебуваючи в шлюбі, вони за спільні кошти придбали гараж, розташований в АДРЕСА_1, на який відповідачем 10 березня 2007 року було отримано свідоцтво про право власності.

Після розірвання шлюбу, вона безперешкодно користувалась гаражем до початку листопада 2013 року, аж поки ОСОБА_3 почав вимагати від неї звільнити гараж.

Тому, ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом про поділ спільного майна подружжя, визнання за нею права власності на гараж і на земельну ділянку, на якій він розташований.

В ході розгляду справи ОСОБА_2 позовні вимоги збільшила, поставши питання про скасування рішення 21 сесії 6 скликання від 28 квітня 2012 року Барської міської ради «Про надання ОСОБА_3 дозволу на виготовлення документації на земельну ділянку» та рішення 24 сесії 6 скликання від 27 червня 2012 року цієї ж міської ради «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_3», визнання недійсним державного акту на землю серія ЯМ №073012 від 09.10.2012 року, виданого на ім'я ОСОБА_3 та про зобов'язання відділу Держземагентства у Барському районі скасувати реєстрацію цього акту.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково. За сторонами по справі визнано право власності по ? ідеальній частці на гараж, а також скасовано вказані рішення Барської міської ради, визнано недійсним державний акт про право власності на земельну ділянку і зобов'язано відділ Держземагентства у Барському районі скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0029 га., розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

З таким рішенням не погодився ОСОБА_3, в інтересах якого представником подана апеляційна скарга в якій ставиться питання про скасування цього рішення і постановлення нового рішення про відмову в задоволенні позову взагалі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд при вирішенні питання про поділ майна подружжя, за відсутності достатніх доказів, наданих позивачкою, визнав гараж спільним майном подружжя, а також порушив вимоги ст. 261 ЦК України і не застосував строків позовної давності.

Як порушення вимог ч. 2 ст. 31 ЦПК України в апеляційній скарзі розцінені обставини про те, що суд прийняв до розгляду збільшені позовні вимоги щодо скасування рішень Барської міської ради, при розгляді яких допущене невірне застосування ст.ст. 118, 120 ЗК України.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, представника ОСОБА_2, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах вимог апеляційної скарги, прийшла до наступного висновку.

Доводи апеляційної скарги щодо невірного застосування судом першої інстанції положень ст. ст. 118, 120 ЗК України знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи і за своїми наслідками тягнуть часткове скасування оскаржуваного рішення.

Щодо порушення судом вимог ст. 261 ЦК України то ці доводи апеляційної скарги є помилковими, оскільки настання строків позовної давності при їх обґрунтуванні пов'язано з датою розірвання шлюбу між сторонами по справі, а не з днем коли позивачка взнала про порушення свого права. В даному випадку початком відліку цього строку є дата коли відповідач заборонив їй користуватись гаражем.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом вимог ч. 2 ст. 31 ЦПК України ґрунтуються на хибному тлумаченні таких понять як «предмет» і «підстави» позову. Адже, в даному випадку підстави позову взагалі не мінялись, а щодо предмету позову (змісту позовних вимог) то його доповнення похідними вимогами не змінили його суті. Тому суд першої інстанції цілком обґрунтовано прийняв доповнення до позову, подані ОСОБА_2 в ході розгляду справи, оскільки в даному випадку мало місце збільшення позовних вимог, що є можливим на протязі усього часу розгляду справи.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що спірний гараж АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя, тобто ОСОБА_2 та ОСОБА_3 А тому, на переконання суду при прийнятті оскаржуваних рішень Барської міської ради про передачу земельної ділянки під гаражем у власність ОСОБА_3 були порушені вимоги ч.4 ст.120 та ст.118 ЗК України, оскільки на той час земельна ділянка перебувала не тільки у його користуванні, а й в користуванні позивачки, яка також мала право на її приватизацію.

Як порушення вимог земельного законодавства, при прийнятті оскаржуваних рішень Барської міської ради, розцінено судом те, що земельна ділянка була передана відповідачу у власність для здійснення індивідуального гаражного будівництва, в той час коли на ній вже був побудований гараж.

Колегія суду погоджується з висновками суду першої інстанції про визнання спірного гаража спільною сумісною власністю подружжя, оскільки він був набутий під час проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в зареєстрованому шлюбі однією сім'єю.

Разом з цим, з висновками суду про незаконність оскаржуваних рішень Барської міської ради 21 сесії 6 скликання від 28 квітня 2012 року «Про надання ОСОБА_3 дозволу на виготовлення документації на земельну ділянку» та рішення 24 сесії 6 скликання від 27 червня 2012 року цієї ж міської ради «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_3» погодитись не можна з огляду на наступі обставини.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадянин зацікавлений в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної комунальної власності для будівництва індивідуального гаража подає клопотання до відповідної ради. Цим правом скористався ОСОБА_3, який звернувся з заявою до Барської міської ради про виділення йому у власність земельної ділянки, на якій розташований гараж по АДРЕСА_1. При цьому, він надав свідоцтво про право власності на цей гараж в якому він був вказаний єдиним його власником.

За таких обставин в міської ради не було жодних підстав відмовити йому в надані земельної ділянки у власність через те, що цей гараж перебував у спільній сумісній власності його та позивачки. Оскільки, з набуттям нею права власності на певну частину цього гаража до неї відповідно до вимог ч.1 ст. 120 ЗК України перейшло право власності на частину земельної ділянки на якій розташований гараж. При цьому оскаржувані нею рішення Барської міської ради та виданий ОСОБА_3 державний акт на право власності на землю не є перешкодою для оформлення свого права власності на земельну ділянку.

Отже, посилання ОСОБА_2, що при передачі земельної ділянки під гаражем у власність ОСОБА_3 були порушені її права є безпідставними і такими що не відповідають встановленим по справі обставинам і не ґрунтуються на законі.

Помилковими є висновки суду про те, що відповідачу земельна ділянка надана з порушенням вимог закону щодо цільового використання землі, оскільки ця земельна ділянка виділялась на той час коли на ній був збудований спірний гараж. Разом з цим, ця обставина в жодному раз не свідчить про будь-які порушення тому, що земля виділялась саме для індивідуального гаражного будівництва і використовується з цією метою.

На підставі ч.1 ст.60, ч.1 ст. 70 СК України, ст.ст. 118, 120 ЗК України, керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду Вінницької області, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника в інтересах ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Барського районного суду Вінницької області від 07.10.2014 року, ухвалене по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Барської міської ради Вінницької області, відділу Держземагентства у Барському районі Вінницької області, реєстраційної служби Барського районного управління юстиції у Вінницькій області про поділ спільного майна подружжя, визнання права власності на гараж, скасування рішення сесії міської ради, визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов'язання скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, скасувати в частині щодо скасування рішень міської ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та в частині зобов'язання скасувати державну реєстрацію права власності на землю.

Ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 в позові до ОСОБА_3 про скасування рішення 21 сесії 6 скликання від 28 квітня 2012 року Барської міської ради Вінницької області «Про надання ОСОБА_3 дозволу на виготовлення документації на земельну ділянку», рішення 24 сесії 6 скликання від 27 червня 2012 року Барської міської ради Вінницької області «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_3, визнання недійсним державний акт про право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 та зобов'язання скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий-суддя:(підпис) В.П. НікушинСудді:(підпис) Т. О. Денишенко (підпис) А.Ю. ЗайцевЗ оригіналом вірно: Суддя апеляційного суду Вінницької області ___ В.П. Нікушин