Ухвала суду № 41540124, 20.11.2014, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/12610/13-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Фоменко І. М.Номер провадження 22-ц/788/1874/14 Суддя-доповідач - Левченко Т. А. Категорія - 27

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2014 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Левченко Т. А.,

суддів - Хвостика С. Г. , Маслова В. О.

за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 серпня 2014 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, треті особи - реєстраційна служба України Сумського міського управління юстиції, Ковпаківський районний відділ м. Суми Управління державної міграційної служби у Сумській області про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и л а:

06.04.2012 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернувся до суду з вищевказаним позовом, мотивуючи його тим, що 05.09.2008 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_4 було укладено Кредитний договір № 17/К-2008/169, за умовами якого відповідачу надано кредитні кошти на загальну суму 58000 доларів США з оплатою 16% процентів річних з терміном погашення до 05 вересня 2023 року. В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між банком та ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 укладено Іпотечний договір № 271/17/0908 від 05 вересня 2008 року за яким в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором майновими поручителями передано в іпотеку банку трикімнатну квартиру АДРЕСА_1. Так як відповідач ОСОБА_4 належним чином не виконує умови кредитного договору від 05.09.2008 року, внаслідок чого виникла кредитна заборгованість, просять в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору № 17/К-2008/169 від 05.09.2008 року в розмірі 101708,64 доларів США та 3599253,92 гривень, з яких: 57021,87 дол. США кредитна заборгованість, 44686,77 дол. США проценти, 3599253,92 гривень пеня, звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом надання ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» права від свого імені продажу будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу: квартири АДРЕСА_1 Стрілки у місті Суми Сумської області з початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації встановленою оцінкою суб'єкта оціночної діяльності дійсної на момент продажу. Виселити без надання іншого жилого приміщення з квартири АДРЕСА_1: ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати.

Рішенням суду від 07 серпня 2014 року позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» задоволено частково.

В рахунок погашення кредитної заборгованості по кредитному договору № 17/К-2008/169 від 05.09.2008 року в розмірі 101708,64 доларів США та 100000 гривень, з яких: 57021,87 доларів США - кредитна заборгованість, 44686,77 доларів США - проценти, 100000 гривень - пеня, звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом надання ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» права від свого імені продажу будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу: квартири АДРЕСА_1 Стрілки у місті Суми Сумської області з початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації встановленою оцінкою суб'єкта оціночної діяльності дійсної на момент продажу, але не менше 439300 грн. визначеної сторонами в договорі іпотеки.

Виселено без надання іншого жилого приміщення з квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3

В задоволенні інших позовних вимог про виселення відмовлено за необгрунтованістю.

Стягнуто в дольовому порядку з ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 3282 грн., тобто по 1094 грн. з кожного відповідача та витрат пов'язаних з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідачів двічі (664 грн. та 667 грн.) 1331 грн., тобто по 443 грн. 66 коп. з кожного відповідача окремо.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду в частині задоволення позовних вимог і ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні цих позовних вимог. В доводах апеляційної скарги посилається на те, що рішення суду є незаконним з огляду на неправильне застосування судом норм матеріального права. Судом не враховано, що рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 21.06.2010 року з відповідачів вже стягнуто заборгованість за кредитним договором в сумі 498134,53 грн., а тому ця сума не може включатися при вирішенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки. Також зазначає, що при ухваленні рішення не були застосовані норми Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_3, представника ОСОБА_4 та ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_7, представника ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» ОСОБА_8, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 05.09.2008 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_4 було укладено Кредитний договір № 17/К-2008/169, за умовами якого останнім отримано кредитні кошти в сумі 58000 доларів США з оплатою по процентній ставці 16 % річних, строком до 05.09.2023 року. Відповідно до пунктів 4.2 - 4.3 договору нарахування процентів здійснюється за період з моменту списання кредитних ресурсів до моменту повернення та сплачується щомісяця у строк до 10 числа кожного місяця, згідно Графіка зниження розміру заборгованості. Пунктом 6.1 договору передбачено, що за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів, позичальник сплачує банку штраф 100 грн. та пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожен день прострочення (Т. 1 а. с. 11 - 12).

На забезпечення виконання умов вказаного кредитного договору 05.09.2008 року між банком та відповідачами ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 було складено Іпотечний договір № 271/170908, за умовами якого останні передали в іпотеку банку належне їм на праві власності нерухоме майно: трикімнатну квартиру під номером АДРЕСА_1

У пункті 5 договору сторони узгодили ринкову вартість предмета іпотеки, враховуючи оцінку, викладену в Звіті про експерту оцінку у сумі 439300 грн. Пунктом 8.4.8 вказаного договору передбачено право позивача достроково звернути стягнення на предмет іпотеки у разі несвоєчасної чи неповної сплати платежів, несвоєчасного повернення суми основного зобов'язання, в тому числі кредиту, процентів, комісійної винагороди, неустойки (Т. 1 а. с. 13-15).

Також між банком і ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_4 по кредитному договору № 17/К-2008/169 від 05.09.2008 року, укладено договори поруки від 05.09.2008 року. Рішенням Ковпаківського районного суду м. Сум від 21.06.2010 року з відповідачів, а також ОСОБА_6 в солідарному порядку стягнуто заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 498134 грн. 53 коп. (Т.1 а. с. 20).

Відповідач ОСОБА_4 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка згідно наданого позивачем розрахунку становить: заборгованість за кредитним договором за період з 05.09.2008 р. по 17.12.2013 р. становить 57021,87 доларів США, проценти за період з 05.09.2008 р. по 17.12.2013 р. - 44686,77 доларів США, пеня за період з 07.04.2011 р. по 17.12.2013 р. в розмірі 3599253,92 гривні (Т. 4 а. с. 101 - 107).

Також судом встановлено, що у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають: ОСОБА_4 (власник), ОСОБА_3 (дружина), ОСОБА_5 (донька), ОСОБА_9 (невістка), ОСОБА_10 (онука), що підтверджується довідкою ТОВ Керуюча компанія «Коменерго-Суми» від 21.03.2014 року (т.4 а. с. 117).

У зв'язку з невиконанням умов кредитного договору 05.03.2012 року позивач направив відповідачам ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_3 письмову вимогу про необхідність виконання зобов'язання щодо сплати заборгованості за кредитним договором та вимогу про виселення з житлового приміщення, що є предметом іпотеки - квартири АДРЕСА_1 протягом тридцяти днів з дати отримання даної вимоги (Т. 1 а. с. 47 -54. Т. 2 а. с. 31).

Вимогу про виселення з квартири, що є предметом іпотеки адресовану ОСОБА_11, 05.12.2011 року отримала її представник за довіреністю ОСОБА_12, про що свідчить її підпис на копії вимоги (Т. 2 а. с. 31-34, 35). З копії довіреності, виданої ОСОБА_13 ОСОБА_12 05.12.2011 року вбачається, що остання уповноважена представляти інтереси ОСОБА_3 в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» з будь-яких питань, що стосуються її згідно кредитного договору № 17/К-2008/169 від 05.09.2008 року з правом отримувати довідки, документи, виписки з кредитного рахунку, копії документів з кредитного договору. Крім того, факт отримання представником відповідачки даного повідомлення, вбачається зі змісту відповіді ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» Філія «Полтавське Регіональне управління» ОСОБА_3 (Т. 2 а.с. 41 друга сторінка аркуша).

Проте, дана вимога іпотекодержателя не виконана до цього часу.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_4 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконує, а тому відповідно до ст. 589 ЦК України, ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» є підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу в порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку»; а також виселення ОСОБА_3, яка отримала вимогу банку про виселення та не виконала її в установлений строк.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, так як суд дійшов їх правильно встановивши фактичні обставини справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Статтею 7 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Згідно ч. 1 ст. 33 зазначеного закону та ст. 589 ЦК України у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. Право ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» достроково звернути стягнення на предмет іпотеки та порядок звернення стягнення на предмет іпотеки визначені п. п. 8.4.8; 11, укладеного сторонами договору іпотеки (Том 1 а. с. 13-14).

Так як позичальник ОСОБА_4 своїх зобов'язань по кредитному договору не виконує, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки у визначений позивачем спосіб в порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку» є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

В ч. 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.

У ч. ч. 2 і 3 ст. 40 цього Закону законодавець установлює певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено ч. 3 ст. 109 ЖК України.

Як встановлено судом першої інстанції, обов'язкова письмова вимога про добровільне звільнення спірного житлового будинку, була отримана представником ОСОБА_3 ОСОБА_12 05.12.2011 року, яка була уповноважена на ці дії нотаріально посвідченою довіреністю, а тому суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вимоги банку про виселення з предмету іпотеки ОСОБА_3

Наявність рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 21.06.2010 року про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором № 17/К-2008/169 від 05.09.2008 року в сумі 498134,53 грн., не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки з метою погашення заборгованості за цим самим кредитним договором, так як заборгованість за кредитом відповідачами не погашена. Часткова ж сплата ними заборгованості на виконання рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 21.06.2010 року в сумі 6524,16 грн. врахована ПАТ «»Банк «Фінанси та Кредит» при розрахунку заборгованості за даним позовом.

Не може колегія суддів погодитись і з доводами апеляційної скарги про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» № 1304-VII від 03.06.2014 року, який набрав чинності 07.06.2014 року.

Пунктом 1 ч.1 цього Закону передбачено, що протягом його дії:

- не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із ст.4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із ст.5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

З матеріалів справи вбачається, що за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на будинок АДРЕСА_1. Вказаний будинок належить їй на підставі договору купівлі-продажу від 30.10.2006 року (том 4 а. с. 246). Так як будинок придбано ОСОБА_3 під час перебування в шлюбі з ОСОБА_4 (шлюб між ними розірвано 05.03.2009 року) він є спільним майном подружжя. Таким чином у власності позичальника та майнового поручителя ОСОБА_4 та ОСОБА_3 знаходиться інше нерухоме житлове майно. Інший майновий поручитель ОСОБА_5 заперечень на позов суду першої інстанції не надала та рішення суду про звернення стягнення на спірну квартиру не оскаржує. Крім того, виходячи з системного аналізу змісту Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» № 1304-VII від 03.06.2014 року, він не є підставою для відмови в задоволенні позову банку про звернення стягнення на предмет іпотеки. За наявності вищенаведених умов, передбачених Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», примусове стягнення на належне позичальнику/майновому поручителю нерухоме житлове майно, яке виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України за споживчим кредитом, наданим в іноземній валюті, може бути зупинено судом в порядку, визначеному ст. ст. 217, 373 ЦПК України, на час дії цього Закону.

Таким чином колегія суддів вважає, що рішення суду є законним і обґрунтованим, відповідає вимогам матеріального і процесуального права. З підстав, зазначених в апеляційній скарзі, рішення суду не може бути скасоване або змінене, а тому апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає відхиленню.

Керуючись ст. ст. 303; 307 ч. 1 п.2, п. 3; 308; 313-315 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 серпня 2014 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -