Рішення № 41539331, 21.11.2014, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/3666/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2014 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Кочко В.К.

при секретарі - Можар А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Овідіополь Одеської обл. цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, з участю третіх осіб на боці відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4 про розподіл майна подружжя, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, з участю третьої особи на боці відповідачів ОСОБА_4 про визнання майна спільним сумісним майном, визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1, 22.12.2011 р. змінивши свої позовні вимоги, просить суд розділити спільне майно подружжя, а саме: меблевий гарнітур для спальної кімнати білого кольору, вартістю 2000 грн.; меблевий гарнітур для спальної кімнати коричневого кольору, вартістю 2000 грн.; меблевий гарнітур для кухні, вартістю 1000 грн.; меблевий гарнітур для прихожої, вартістю 1000 грн.; диван-кровать, вартістю 1100 грн.; меблевий гарнітур для кухні «вуголок», вартістю 500 грн.; телевізор «ЄлДжи», вартістю 1000 грн.; телевізор «Шарп», вартістю 2000 грн.; холодильник «Норд», вартістю 1500 грн.; пральну машину, вартістю 2000 грн.; генератор, вартістю 2000 грн.; драбину приставну, вартістю 1000 грн.; диван-кровать коричневого кольору, вартістю 1000 грн.; турбіну, вартістю 700 грн.; бензопилу, вартістю 900 грн.; кондиціонер «Дельта», вартістю 1400 грн.; електрокамін з декоративною підставкою, вартістю 2000 грн.; ДВД плеєр, вартістю 400 грн.; мангал, вартістю 1200 грн.; залізний стелаж, вартістю 2000 грн.; котел твердого палива, вартістю 2500 грн., автомобіль ВАЗ-2112, д/н 673-69 ОК, вартістю 29200 грн.; двоповерховий будинок з господарчими будівлями та спорудами АДРЕСА_2., вартістю 1354900 грн.

ОСОБА_1 посилався на те, що з 05.07.1989 р. по 16.05.2011 р. знаходився у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, вказане майно було придбане за спільні кошти, однак після розірвання шлюбу вони не дійшли до згоди на добровільний розподіл майна.

Позивач просив виділити йому автомобіль та ? частину будинку, визнавши за ним право приватної власності на цю частину будинку.

Відповідачці, позивач просив, виділити всі меблі і побутову техніку та ? частину будинку, визнавши за нею право приватної власності на цю частину будинку.

Також, позивач просив стягнути з відповідачки на його користь, понесені витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: 1700 грн. сплачений судовий збір, 120 грн. сплачені витрати на ІТЗ, 121,80 грн. сплачений судовий збір за заяву про забезпечення доказів шляхом виклику свідка.

У судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_5 підтримала змінені позовні вимоги ОСОБА_1 та просила задовольнити їх у повному обсязі.

ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала, надавши письмові заперечення, в яких зазначала, що спірне майно є її особистою власністю, так як будинок був приватизований на її ім'я у 2006 р., кошти за автомобіль були виплачені особисто нею за кредитним договором, а меблі та побутова техніка були придбані за кошти її сина ОСОБА_3 у 2007 р.

У продовж слухання справи ОСОБА_2 змінювала свої заперечення проти позову та зазначала, що меблі та побутова техніка були у споживанні та перевезені до будинку з іншої квартири.

Представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 позовні вимоги не визнав.

Треті особи на боці відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заперечували проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Третя особа на боці відповідача ОСОБА_3 пред'явив позов, який змінив та просив визнати автомобіль НОМЕР_1, вартістю 31880 грн.; двоповерховий будинок з господарчими будівлями та спорудами АДРЕСА_2. спільним сумісним майном чотирьох осіб - ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Крім того, ОСОБА_3 просив визнати за ним право власності на ? частину зазначеного автомобілю та будинку.

ОСОБА_3 посилався на те, що є дитиною подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1, у період їх шлюбу проживав з ними однією сімєю, вносив особисті кошти в придбання майна.

ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 позовні вимоги ОСОБА_3 не визнали, просили відмовити у їх задоволенні.

ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_7 у судові засідання 10.11.2014 р. та 21.11.2014 р. не з'явились, про час слухання справи були повідомлені належним чином, не надали суду будь-яких доказів з приводу поважності причин неявки.

ОСОБА_3, ОСОБА_4 у судові засідання 10.11.2014 р. та 21.11.2014 р. не з'явились, про час слухання справи були повідомлені належним чином, надали до суду заяви, в яких просили розглянути справу у їх відсутність.

Вислухавши пояснення учасників процесу, допитавши свідків, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, суд вважає необхідним задовольнити позов ОСОБА_1 у повному обсязі, а у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 - відмовити.

Як встановлено у судовому засіданні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 05.07.1989 р. знаходились в зареєстрованому шлюбі, від якого дітей не мали.

На підставі рішення Овідіопольського райсуду Одеської обл. шлюб між ними був розірваний 16.05.2011р.

У період шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбали меблі та побутову техніку, а саме: меблевий гарнітур для спальної кімнати білого кольору, вартістю 2000 грн.; меблевий гарнітур для спальної кімнати коричневого кольору, вартістю 2000 грн.; меблевий гарнітур для кухні, вартістю 1000 грн.; меблевий гарнітур для прихожої, вартістю 1000 грн.; диван-кровать, вартістю 1100 грн.; меблевий гарнітур для кухні «вуголок», вартістю 500 грн.; телевізор «ЄлДжи», вартістю 1000 грн.; телевізор «Шарп», вартістю 2000 грн.; холодильник «Норд», вартістю 1500 грн.; пральну машину, вартістю 2000 грн.; генератор, вартістю 2000 грн.; драбину приставну, вартістю 1000 грн.; диван-кровать коричневого кольору, вартістю 1000 грн.; турбіну, вартістю 700 грн.; бензопилу, вартістю 900 грн.; кондиціонер «Дельта», вартістю 1400 грн.; електрокамін з декоративною підставкою, вартістю 2000 грн.; ДВД плеєр, вартістю 400 грн.; мангал, вартістю 1200 грн.; залізний стелаж, вартістю 2000 грн.; котел твердого палива, вартістю 2500 грн.

Крім того, 04.05.2007р. за договором купівлі-продажу подружжями був придбаний на ім'я ОСОБА_1 автомобіль НОМЕР_1, що знаходиться в користуванні позивача, який він оцінив на день подачі позову у 29200 грн.

Також, з 1996 р. по 2005 р., за спільні гроші ОСОБА_1 з ОСОБА_2 побудували двоповерховий будинок з господарчими будівлями та спорудами АДРЕСА_2., в якому знаходяться спірні меблі та побутова техніка.

06.12.2005р. розпорядженням Овідіопольської райдержадміністрації Одеської обл. будинок був прийнятий до експлуатації та 23.01.2006р. Таїровською селищною радою Овідіопольського р-ну Одеської обл. було видано свідоцтво про право власності на зазначений будинок на ім'я відповідачки.

На день подачі позову будинок був оцінений позивачем у 1354900 грн.

З 05.05.2006 р. ОСОБА_1 одноособово зареєстрований в будинку.

Як вбачається із копії трудової книжки на ім'я ОСОБА_1 та довідки ТОВ «Мах» позивач з 1992 р. постійно працював в Україні, мав дохід.

Допитані у судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 пояснили, що знайомі з сім'єю ОСОБА_1 з 1999 р., так як працюють з ним. Свідки пояснили, що з вказаного часу допомагали ОСОБА_1 в будівництві спірного будинку, позивач особисто робив більшу частину будівельних робіт, проводив всі роботи, пов'язані зі зваркою металу, встановлював ворота, двері, проводив водогін, встановлював батареї опалення, тощо. За всі будівельні матеріали ОСОБА_1 розраховувався з сімейного бюджету та за спільні з ОСОБА_2 кошти придбав нові меблі та нову побутову техніку, яку встановив в спірному будинку. У період будівництва ОСОБА_1 та ОСОБА_2 жили у двох як чоловік та дружина, вели спільне господарство, діти ОСОБА_2 від першого шлюбу жили окремо, в будівництві участі не приймали, своїми грошима за будівельні матеріали не розраховувались.

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 пояснив, що знайомий з сім'єю ОСОБА_1 з 1997 р., так як працює з ним. Свідок пояснив, що є професійним електриком та проводив в спірному будинку електромережу. За цю роботу з ним розраховувався ОСОБА_1 Також, йому відомо, що позивач придбав нові меблі та нову побутову техніку, яку встановив в спірному будинку. Далі свідок пояснив, що діти ОСОБА_2 від першого шлюбу жили окремо, в будівництві участі не приймали.

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_11 пояснив, що знайомий з сім'єю ОСОБА_1 з 1993 р., так як сторони жили на той час з ним по сусідству в с.Гарячківка Крижопольського р-ну Вінницької обл., позивач робив в кар'єрі. Далі свідок пояснив, що у 1996-1997 р.р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 найняли його для проведення будівельних робіт в спірному будинку. До 2005 р. він проводив професійні будівельні роботи за які розраховувались тільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Також, йому відомо було, що ОСОБА_1 мав постійне місце роботи, отримував там дохід, а ОСОБА_2 ніде не працювала. Далі свідок пояснював, що у період будування будинку ОСОБА_2 значний час хворіла, їй була зроблена операція.

Суд вважає, що посилання ОСОБА_2 на те, що спірні меблі та побутова техніка були придбані за кошти її сина ОСОБА_3 у 2007 р. є безпідставними та спростовується наступним.

Як вбачається із копії кредитного договору №Ск-592-000287/12-2007, укладеного між ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_3, останній 04.12.2007 р. взяв споживчий кредит у розмірі 14727,15 грн.

Будь-яких вказівок на те, що зазначений кредит був виданий для придбання меблі та побутової техніки, в договорі не міститься.

Крім того, допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснив, що у 2006 р., він був запрошений до приміщення будинку де святкували завершення будівництва та бачив, що в будинку вже знаходились нові меблі та нова побутова техніка. Далі свідок пояснював, що у продовж будівництва спірного будинку жив в іншій квартирі ОСОБА_2, бачив там старі меблі та побутову техніку, які не були завезені до нового будинку. Також, свідок пояснив, що у період будівництва будинку сини ОСОБА_2 жили окремо, а син ОСОБА_12 безпосередньо жив в Крижопольському р-ні Вінницької обл. де і отримував паспорт та водійське посвідчення.

У продовж слухання справи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 змінювали свої пояснення щодо меблів та побутової техніки, зазначивши, що майно вже було у вжитку та до будинку було перевезене з АДРЕСА_1

Суд розцінює зміну мотиву заперечень проти позову в цій частині, як спробу відповідачки та 3-ої особи уникнути від розподілу майна.

Стаття 60 СК України передбачає, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст.61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Як встановлено ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Стаття 69 СК України передбачає, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

Відповідно до ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

На підставі ст.71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Пункт 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначає, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч.3 ст.368 ЦК), відповідно до частин 2,3 ст.325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.

Таким чином, представлені суду докази в своїй сукупності дають можливість зробити висновок про обґрунтованість та доведеність позовних вимог ОСОБА_1

Частина 1 статті 88 ЦПК України передбачає, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Задовольняючі у повному обсязі позовні вимоги, суд вважає можливим стягнути з відповідачки на користь позивача понесені ним витрати на сплату державного мита у суму 1700 грн., витрати на ІТЗ у сумі 120 грн., витрати на судовий збір за заяву про забезпечення доказів шляхом виклику свідка ОСОБА_11 у сумі 121,80 грн., які підтверджені письмовими доказами.

Відмовляючи у позову ОСОБА_3 суд виходить з наступного.

Посилання ОСОБА_3 на те, що він є дитиною подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 спростовується свідоцтвом про народження ОСОБА_3, де зазначено, що він народився 12.09.1983р. та його батьком не значиться ОСОБА_1

Будь-яких доказів того, що ОСОБА_1 здійснював усиновлення ОСОБА_3 суду не представлено.

Посилання ОСОБА_3 на те, що у період будування спірного будинку та укладення договору купівлі-продажу автомобілю він мешкав з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 однією сім'єю спростовується копією паспорту серії НОМЕР_2 виданого 07.08.2002р. Крижопольським РВ УМВС України в Вінницькій обл. на ім'я ОСОБА_3, де зазначено, що останній був зареєстрований в Одеській області лише з 08.07.2010 р.

Цей факт, також, підтверджується довідкою ОСББ «Успіх» №85 від 21.03.2013р., з якої видно, що ОСОБА_3 зареєстрований в Одеській обл. з 08.07.2010р.

Тобто, у 2002 р. та до 08.07.2010р. ОСОБА_3 мешкав та був зареєстрований в Крижопольському р-ні Вінницької обл.

Крім того, на період початку будівництва спірного будинку 1996 р. та до 2001 р. він був неповнолітнім, не мав особистого доходу.

Не можуть бути прийняті судом посилання ОСОБА_3 про те, що він сплачував грошові кошти за спірний автомобіль.

Як вбачається із кредитного договору №3279-028/07Р, укладеного 08.05.2007 р. з АКБ «Правекс-Банк» позичальником грошових коштів для покупки спірного автомобілю значиться ОСОБА_1

На підставі договору поруки №3279-028/07Р від 08.05.2007 р. ОСОБА_3 значиться лише поручителем за вищезазначеним кредитним договором.

Як вбачається із довідки №3355/04-01-ЮТ від 20.05.2014 р. ПАТ КБ «Правекс-Банк» зобов'язання за кредитним договором виконані у повному обсязі ОСОБА_1 станом на 19.05.2014р.

На підставі довідки Овідіопольського районного суду Одеської обл. №11523 від 2810.2014 р. в період з 2007 р. по 2014 р. цивільні справи за позовом АКБ «Правекс Банк» до, в тому числі, ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором №3279-028/07, укладеним 08.05.2007р., Овідіопольським районним судом Одеської обл. не розглядались.

Зазначене свідчить про те, що боргові зобов'язання зі сплати грошових коштів за спірний автомобіль виконані самим ОСОБА_1, а не його поручителем ОСОБА_13

Суд не приймає як доказ показання свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 - рідних сестер ОСОБА_2, ОСОБА_16 - дружини рідного брата ОСОБА_2, ОСОБА_17 - сусідки по будинку ОСОБА_2, які зазначили, що негативно відносяться до ОСОБА_1 та засуджують його з приводу того, що він женився на іншій жінці.

Суд не приймає як доказ показання свідка ОСОБА_18, який є племінником ОСОБА_2, лише в 2011 р. вперше приїхав до тітки в м.Одесу, не знав, що відбувалось до цього часу в її сім'ї.

Крім того, при допиті вказаних свідків у судовому засіданні ОСОБА_2 казала їм як треба відповідати на поставлені питання, була попереджена судом про недопустимість зазначених дій, але на зауваження суду не реагувала.

Статті 10,60 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналіз перелічених обставин свідчить про недоведеність позовних вимог ОСОБА_3

Керуючись ст.ст.10,11,60,209, 212-215,218,223 ЦПК України, ст.ст. 60-61, 63, 68-71 СК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Розподілити майно подружжя, а саме: меблевий гарнітур для сальної кімнати білого кольору, вартістю 2000 грн.; меблевий гарнітур для спальної кімнати коричневого кольору, вартістю 2000 грн.; меблевий гарнітур для кухні, вартістю 1000 грн.; меблевий гарнітур для прихожої, вартістю 1000 грн.; диван-кровать, вартістю 1100 грн.; меблевий гарнітур для кухні «вуголок», вартістю 500 грн.; телевізор «ЄльДжи», вартістю 1000 грн.; телевізор «Шарп», вартістю 2000 грн.; холодильник «Норд», вартістю 1500 грн.; пральну машину, вартістю 2000 грн.; генератор, вартістю 2000 грн.; драбину приставну, вартістю 1000 грн.; диван-кровать коричневого кольору, вартістю 1000 грн.; турбину, вартістю 700 грн.; бензопилу, вартістю 900 грн.; кондиціонер «Дельта», вартістю 1400 грн.; електрокамін з декоративною підставкою, вартістю 2000 грн.; ДВД плеєр, вартістю 400 грн.; мангал, вартістю 1200 грн.; залізний стелаж, вартістю 2000 грн.; котел твердого палива, вартістю 2500 грн.; автомобіль «ВАЗ-2112», держномер НОМЕР_3, вартістю 29200 грн.; двоповерховий будинок з господарчими будівлями та спорудами АДРЕСА_2, вартістю 1354900 грн.

Виділити ОСОБА_1:

автомобіль «ВАЗ-2112», держномер НОМЕР_3, вартістю 29200 грн.;

1/2 частину будинок з господарчими будівлями та спорудами АДРЕСА_2

Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на 1/2 частину будинку з будівлями та спорудами АДРЕСА_2

Виділити ОСОБА_19:

меблі та побутову техніку на загальну суму 29200 грн.;

1/2 частину будинок з господарчими будівлями та спорудамиАДРЕСА_2Визнати за ОСОБА_19 право приватної власності на ? частину будинку з будівлями та спорудами АДРЕСА_2.

Стягнути з ОСОБА_19 на користь ОСОБА_1 судові витрати: судовий збір -1700 (тисячу сімсот) грн., ІТЗ - 120 (сто двадцять) грн., судовий збір за виклик свідка - 121(сто двадцять одну) грн. 80 коп.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_20 до ОСОБА_19, треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_1, про визнання житлового будинку, меблів, побутової техніки, автомобілів спільним сумісним майном та визнання права власності на 1/2 їх ідеальну частку - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копій до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя: В. К. Кочко