Рішення № 41537284, 20.11.2014, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.11.2014 Справа № 920/1749/14

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ

до відповідача: Сумського національного аграрного університету, м. Суми

про стягнення 65 111 грн. 55 коп.

Суддя Б.І. Лиховид

За участі представників сторін:

від позивача: Пількевич В.В., № 14-136 від 13.05.2014р.

від відповіда: Щерба Т.О., довіреність № 3674 від 05.11.2014р.

у судовому засіданні брала участь секретар с/з Ейсмонт М.О.

Суть спору: позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь за прострочення виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань по виконанню умов договору купівлі-продажу природного газу № 12/87-ТЕ-29 від 28.09.2012р. 0 грн. 02 коп. основного боргу, суму, на яку змінилась сума боргу внаслідок інфляційних процесів у розмірі 8 917 грн. 76 коп., 3% річних від простроченої суми у розмірі 11 105 грн. 84 коп., пеню у розмірі 23 161 грн. 28 коп., 7 відсотків штрафу з простроченої суми у розмірі 21 926 грн. 65 коп., а всього 65 111 грн. 55 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 827 грн. 00 коп.

Представник позивача у даному судовому засіданні підтримує позовні вимоги повністю.

Представник відповідача у дане судове засідання подав відзив на позовну заяву, в якому визнає позовні миги частково в частині суми основного боргу, 3% річних, штрафу та інфляційних витрат. У даному відзиві відповідач зазначає, що ним було вчинено всі належні дії щодо забезпечення своєчасного розрахунку з позивачем за надані послуги, у зв`язку з чим просить суд зменшити розмір заявленої до стягнення пені до 10% від заявленої суми.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши надані докази, суд встановив:

Між позивачем та відповідачем 28.09.2012р. був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 12/87-ТЕ-29, відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов`язався передати у власність відповідача у 2012 році природний газ, а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах даного договору.

Пунктом 5.2 вказаного договору сторони визначили ціну за 1000 куб. м. газу.

Згідно п. 6.1 договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Договір № 12/87-ТЕ-29 від 28.09.2012 року підписаний повноважними представниками сторін, скріплений печатками сторін, відповідає вимогам, передбаченим ст. ст. 628 та 639 Цивільного кодексу України щодо змісту та форми договору, не розірваний сторонами та не визнаний недійсним в судовому порядку.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено матеріалами справи, позивач свої зобов`язання відповідно до договору № 12/87-ТЕ-29 від 28.09.2012р. виконав, що підтверджується матеріалами справи. Факт поставки природного газу відповідачу підтверджується, зокрема, наявними в матеріалах справи Актами приймання - передачі природного газу від 30.09.2012р., від 31.10.2012р., від 30.11.2012р., від 31.12.2012р., підписаними повноважними представниками сторін та скріплених печатками сторін (а. с. 18-21).

Відповідач свої зобов'язання за договором № 12/87-ТЕ-29 від 28.09.2012р. виконав неналежним чином, а саме оплату за отриманий природний газ здійснив з простроченням, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача на свою користь залишку основного боргу у розмірі 0 грн. 02 коп., а також пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат.

У відзиві на позовну заяву відповідач визнає позовні миги частково в частині суми основного боргу, 3% річних, штрафу та інфляційних витрат та зазначає, що ним було вчинено всі належні дії щодо забезпечення своєчасного розрахунку з позивачем за отриманий природний газ.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбаченим цим Кодексом.

Аналогічна норма щодо виконання зобов`язань міститься в статті 526 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідач порушив вимоги вищевказаних норм та умови укладеного між сторонами договору № 12/87-ТЕ-29 від 28.09.2012 року, а саме допустив прострочення виконання грошового зобов'язання, у зв`язку з чим виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 0 грн. 02 коп.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивач, з урахуванням всіх обставин справи, подав суду достатньо доказів, які об'єктивно і у визначеному законом порядку підтвердили його позицію. За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 0 грн. 02 коп. є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Так, за несвоєчасну оплату отриманого відповідачем природного газу, позивачем заявлені вимоги по стягненню з відповідача пені у розмірі 23 161 грн. 28 коп. та штрафу у розмірі 21 926 грн. 65 коп.

Відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату або несплату одержаного природного газу у вигляді стягнення пені та штрафу передбачена п. 7.2 договору № 12/87-ТЕ-29 від 28.09.2012р., згідно якого у разі невиконання відповідачем умов пункту 6.1 цього договору, він у безспірному порядку зобов`язується сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення платежу понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі семи відсотків від суми простроченого платежу.

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача пені та штрафу передбачені умовами договору, пеня та штраф нараховані з урахуванням вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», тому позовні вимоги в зазначеній частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що, у відповідності до ч. 1 п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання.

Також відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи те, що відповідачем сума основного боргу фактично сплачена перед позивачем у повному обсязі, рішення суду по даній справі в подальшому може призвести до ускладнення фінансового стану відповідача, невиплати відповідачем до бюджетних фондів, а також враховуючи принципи добросовісності, розумності та справедливості, закріплені в ст. 3 Цивільного Кодексу України та, керуючись ст. 233 Господарського Кодексу України і ст. 551 Цивільного Кодексу України, суд зменшує розмір заявленої позивачем до стягнення пені на 50%.

Крім того, за прострочення виконання грошових зобов'язань по договору № 12/87-ТЕ-29 від 28.09.2012р., позивач просить стягнути з відповідача 11 105 грн. 84 коп. 3% річних та 8 917 грн. 76 коп. інфляційних збитків.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи викладене, позовні вимоги стосовно стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних збитків визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір», ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85, Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Сумського національного аграрного університету (40021, м. Суми, вул. Кірова, 160, код 04718013) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) 0 грн. 02 коп. основного боргу, 11 580 грн. 64 коп. пені, 21 926 грн. 65 коп. штрафу, 11 105 грн. 84 коп. 3% річних, 8 917 грн. 76 коп. інфляційних збитків, 1 827 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 24.11.2014р.

СУДДЯ Б.І. ЛИХОВИД