Ухвала суду № 41536277, 18.11.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2014 р. № 876/939/14 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліконт» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліконт» до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та відсутності компетенції, -

встановив:

07.08.2013 позивач - ТОВ «Геліконт» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача - Калуської ОДПІ ГУ Міндоходів у Івано-Франківській області у якому просив: визнати відсутність компетенції (повноважень) відповідача щодо визнання фіктивними фінансово-господарських операцій та нікчемними правочинів укладених між ТОВ «Геліконт» та ДК «Украгазвидобування» НАК «Нафтогаз України»; визнати протиправними дії Калуської ОДПІ з проведення 04.07.2013 зустрічної звірки позивача та складення довідки щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ДК «Украгазвидобування» НАК «Нафтогаз України» за період з 01.01.2011 по 31.12.2012.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що у липні 2013 року відповідачем у порушення затвердженого порядку, без належно оформленого запиту, протиправно розпочато і проведено зустрічну звірку позивача щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ДК «Украгазвидобування» НАК «Нафтогаз України», їх реальності та повноти відображення в обліку з січня 2011 року по грудень 2012 року. За наслідками такої звірки, Калуською ОДПІ складено довідку № 87/22-1/35803413 від 04.07.2013, в якій відображені необ'єктивні дані та протиправні висновки про те, що нібито перевіркою ТОВ «Геліконт» встановлено розбіжності з відомостями, отриманими від ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України», яка мала правові відносини із позивачем за період, що перевірявся. Встановлюючи обставини і формуючи висновки у довідці від 04.07.2013, відповідач фактичної зустрічної перевірки не проводив, а лише послався на результати попередньої позапланової виїзної документальної перевірки, викладених у акті № 2209/22-0/35803403 від 23.10.2012. Майже весь обсяг поставленої продукції ДК «Украгазвидобування» НАК «Нафтогаз України» в період з січня 2011 року по грудень 2012 року позивач придбав у ТОВ «ТД «ББМ-Київ», втім актом перевірки від 23.10.2012 правочини ТОВ «Геліконт» із придбання товарів у ТОВ «ТД «ББМ-Київ» визнано нікчемними, без мети настання реальних наслідків, а господарські операції фіктивними. Позивач вважає, що в силу вимог Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Податкового кодексу України у Калуської ОДПІ відсутні повноваження щодо визнання фінансово-господарських операцій і правочинів фіктивними та нікчемними, без наявності відповідного судового рішення про їх визнання такими. Протиправними, на думку позивача, є використання перевіряючими даних і висновків попереднього акта перевірки від 23.10.2012 ТОВ «Геліконт», так як постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.04.2013 визнано протиправними дії Калуської ОДПІ щодо включення до такого акту перевірки висновків про порушення позивачем у відносинах із ТОВ «ТД «ББМ-Київ» вимог статей 185, 188, 187, 192, 198 Податкового кодексу України і статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України. Товарність господарських відносин підтверджено постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.06.2013 у справі № 909/155/13-г, в межах розгляду якої досліджено і підтверджено господарсько-правові відносини між ТОВ «Геліконт» і структурними підрозділами ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України». За умови реальної товарності операції із придбання позивачем товарів у ТОВ «ТД «ББМ-Київ» і продажу їх ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України», що підтверджується первинними документами бухгалтерського і податкового обліку (видатковими і податковими накладними, актами приймання-передачі, товарно-транспортними накладними, накладними на транспортування залізницею, довіреностями) позивач вважає протиправними висновки податкового органу про наявність розбіжностей з відомостями, отриманими від ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України», яка мала правові відносини з ТОВ «Геліконт».

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.12.2013 у задоволенні позову відмовлено.

Із цією постановою суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така є незаконною та необґрунтованою, а тому просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування апеляційних вимог посилається на порушенням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи те, що усі особи, які беруть участь у справі в судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про його дату, час та місце, що підтверджується наявними у справі розписками, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, апеляційний розгляд справи проведено у порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі запиту Окружної державної податкової служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби від 30.05.2013 № 10438/7/41-218, у відповідності до статті 73 Податкового кодексу України, відповідачем проведено зустрічну звірку ТОВ «Геліконт» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» за період з 01.01.2011 по 31.12.2012.

Згідно описової частини розділу 3 довідки від 04.07.2013, перевіряючим під час перевірки використано письмове пояснення і копії первинних документів ТОВ «Геліконт», які надійшли до відповідача 02.07.2013 на вимогу Калуської ОДПІ, а також акт попередньої перевірки позивача № 2209/22-0/35803413 від 23.10.2012 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Геліконт» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «ТД «ББМ-Київ» за період з 01.01.2011 по 31.07.2012» (том 1 а.с. 54-55).

За наслідками такої звірки, 04.07.2013 Калуською ОДПІ складено довідку № 87/22-1/35803413, в якій сформовано висновок про те, що перевіркою ТОВ «Геліконт» встановлено розбіжність з відомостями, отриманими від ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України», яка мала правові відносини з платником податків (том 1 а.с. 50-56).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов задоволеним бути не може, оскільки системний аналіз положень ст. 73 ПК України дає підстави вважати, що податковий орган вправі надсилати платникам податків письмові запити про надання податкової інформації та її документального підтвердження, проводити звірки, результати якої оформляють довідкою. Звірка проведена на підставі запиту отриманого від іншого податкового органу, а тому судом встановлено підставність та правомірність проведення такої звірки та оформлення її результатів.

Суд апеляційної інстанції переглядаючи справу в апеляційному порядку зазначає таке.

За змістом вимог підпункту 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на органи державної податкової служби.

Пунктом 73.3 статті 73 коментованого Кодексу визначено, що органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Виключні підстави для надіслання письмового запиту визначені в абзаці 3 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, а саме: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та в інших випадках, передбачених статтею 39 цього Кодексу; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Отже, органи державної податкової служби наділені правом звернутися до платників податків із письмовим запитом про подання інформації та її документального підтвердження виключно з метою необхідності виконання покладених на контролюючі органи своїх функцій і завдань, зокрема, у разі проведення зустрічної звірки. Такий запит повинен бути належним чином оформлений із обов'язковим зазначенням підстав для надіслання запиту.

Пунктом 73.5 ст. 75 ПК України визначено, що з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Відповідно до абзацу 1 пункту 3 і пункту 4 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №1232 від 27.12.2010 року (далі - Порядок), з метою проведення зустрічної звірки орган державної податкової служби (ініціатор) надсилає органу державної податкової служби (виконавцю), на обліку в якому перебуває суб'єкт господарювання, запит про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних.

Орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

Таким чином, Податковим кодексом України визначено, що однією із підстав для надіслання запиту є проведення зустрічної перевірки платника податку. У пункті 73.3 статті 73 цього Кодексу не встановлено будь-яких умов чи обмежень у надісланні письмово запиту під час проведення зустрічної перевірки. Підставою для проведення зустрічної перевірки, згідно вимог вказаного вище Порядку, є відповідний запит про проведення зустрічної звірки органу державної податкової служби (ініціатора), який надсилається органу державної податкової служби (виконавцю), на обліку в якому перебуває суб'єкт господарювання, по якому необхідно здійснити зустрічну перевірку.

Також, пунктом 3.3 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України №236 від 22.04.2011 (надалі по тексту - Методичні рекомендації) визначено, що обов'язок здійснення відповідних заходів з метою забезпечення своєчасного та у повному обсязі проведення зустрічних звірок, у тому числі і по ланцюгу проходження ТМЦ (робіт, цінних паперів, нематеріальних активів тощо) покладається на орган ДПС - ініціатора. При цьому обов'язок направлення запиту на адресу суб'єкта господарювання та забезпечення проведення зустрічної звірки покладається на орган ДПС - виконавця, в якому такий суб'єкт господарювання перебуває на обліку.

Як вбачається із матеріалів справи, 30.05.2013 Калуська ОДПІ за вхід. № 637/7 отримала запит Окружної державної податкової служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби від 29.05.2013 за № 10438/7/41-218 (том 5 а.с. 154-155). У вказаному запиті визначено, що у зв'язку з проведенням планової документальної виїзної перевірки з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, на підставі пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України, необхідно провести зустрічну звірку ТОВ «Геліконт» за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, яке перебувало у фінансово-господарських відносинах з ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» по першій ланці ланцюгу проходження товарно-матеріальних цінностей по 108 податкових накладних, виписаних позивачем в період з 30.09.2011 по 26.09.2012.

На підставі цієї вимоги відповідачем з питань, визначених ОДПС - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків ДПС, 31.05.2013 підготовив відповідний письмовий запит № 2648/10/22-1, який 05.06.2013 отримала уповноважена особа позивача (том 5 а.с. 153).

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у відповідача були усі правові підстави для надіслання позивачу запиту та проведення зустрічної звірки.

Пунктом 3.1, абзацу 4 пункту 3.2, пунктами 4.1, 4.5 - 4.8 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, визначено, що з метою проведення зустрічної звірки орган ДПС, що ініціює проведення такої звірки надсилає органу ДПС, на обліку в якому перебуває суб'єкт господарювання, Запит про проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання за допомогою Інформаційної системи «Зустрічні звірки».

У разі відсутності в органі ДПС - виконавця запитуваної інформації та її документального підтвердження, такий орган протягом 2-х робочих днів з дня отримання запиту надсилає завірений печаткою Запит про надання інформації та її документального підтвердження (додаток 2) суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному (уповноваженому) представникові під розписку.

Зустрічні звірки проводяться органом ДПС - виконавцем або органом ДПС - ініціатором - у випадках, встановлених пунктом 3.1 Методичних рекомендацій.

При отриманні від суб'єкта господарювання (у встановлений статтею 73 Податкового кодексу України термін) інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження відповідальний підрозділ проводить зустрічну звірку суб'єкта господарювання протягом 3 робочих днів з дня, наступного за днем отримання такої інформації та її документального підтвердження.

За результатами проведення зустрічної звірки складається Довідка про результати проведення зустрічної звірки (додаток 5) у двох примірниках та реєструється в Журналі реєстрації довідок/актів не пізніше останнього робочого дня терміну, відведеного для проведення зустрічної звірки відповідно до пункту 3.2 або 4.5 Методичних рекомендацій.

Довідка підписується та вручається суб'єкту господарювання у порядку, передбаченому пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року №1232 "Про затвердження Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок", не пізніше наступного робочого дня від дати її складання.

У разі відмови суб'єкта господарювання (законного чи уповноваженого представника) від підписання Довідки (неявки для підписання) посадовими особами органу ДПС складається відповідний акт в довільній формі, що засвідчує факт такої відмови (неявки), та реєструється в Журналі реєстрації довідок/актів.

Судом встановлено, що 31.05.2013 відповідач отримав відповідний запит на проведення зустрічної звірки від органу ДПС - ініціатора, у визначений строк сформовано і вручено під розписку позивачу письмовий запит про надання інформації та документів на її підтвердження, в трьохденний строк з моменту отримання 02.07.2013 відповіді від позивача, 04.07.2013, складено довідку про результати зустрічної звірки. У зв'язку із відмовою посадових осіб позивача від підписання довідки, 04.07.2013 перевіряючими складено акт про відмову від підпису та отримання довідки. В подальшому 05.07.2013 довідка зустрічної звірки відповідачам скерована органу ДПС - ініціатору (том 5 а.с. 144-155).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність порушень з боку Калуської ОДПІ порядку оформлення результатів зустрічної звірки.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

В адміністративному суді можуть бути оскаржені лише ті рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень (тобто правові акти), що призводять до виникнення юридичних наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав та обов'язків у певних осіб.

При цьому позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Водночас, належний захист прав та інтересів особи можливий лише в разі існування спірних правовідносин, тобто, в разі встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Дії суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо відповідні дії не повинні вчинюватися таким суб'єктом стосовно цієї особи, виходячи з наданої йому компетенції.

Бездіяльність суб'єкта владних повноважень є такою, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо певні дії повинні, але не вчиняються суб'єктом владних повноважень на реалізацію наданої йому компетенції.

При цьому оспорювані правові акти (рішення, дії або бездіяльність) повинні бути юридично значимими, тобто мати безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки шляхом або позбавлення можливості повністю чи в частині реалізувати належне цій особі право, або шляхом безпідставного покладення на цю особу будь - якого обов'язку.

Отже, в порядку адміністративного судочинства можуть розглядатися спори щодо будь - яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень без обмежень, але відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови, що такі рішення, дії (бездіяльність) є юридично значимими для позивача, тобто порушують права та інтереси останнього шляхом обмежень у реалізації його прав чи покладення на нього необґрунтованих обов'язків.

Згідно ст. 17 КАС України предметом розгляду по суті в порядку адміністративного судочинства є не будь-які рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а лише ті, що породжують права та обов'язки учасників спірних відносин.

В свою чергу, висновки, викладені в довідці звірки, не може бути предметом оскарження в адміністративному суді, оскільки такі не є обов'язковими, ні для платника податків, ні для керівника контролюючого органу.

Висновки, викладені в такій довідці, є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів та їх особистої думки, а тому не створюють жодних правових наслідків. Відповідно, вони не порушують права платників податків безвідносно до змісту таких довідок, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позову щодо протиправності викладення у довідці певних висновків.

Відповідно до вимог п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Згідно п. 7.1 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служи зустрічних звірок, затверджених Наказом ДПА України від 22.04.2011 № 236, результати проведеної зустрічної звірки суб'єкта господарювання підлягають врахуванню в результатах перевірки платника податків органом ДПС - ініціатором та долучаються до матеріалів такої перевірки.

Відповідно до викладеного, діяльність із оформлення результатів зустрічних звірок є службовою діяльністю працівників контролюючого органу на виконання своїх посадових обов'язків із збирання інформації. Тобто, проведення зустрічних звірок є лише процедурним заходом зі збору податковим органом інформації. Тому як власне довідка зустрічної звірки, так і дії посадових осіб контролюючого органу із складання цієї довідки не створюють жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення будь-яких прав платника податків.

Враховуючи викладене, ані довідка зустрічної звірки, ані дії посадових осіб із включення до такої довідки певних висновків не породжують правових наслідків для платника податків, щодо якого проводиться така звірка, тобто не змінюють стану його суб'єктивних прав та не створюють жодних додаткових обов'язків.

Отже, дії відповідача щодо проведення звірки та щодо викладення у довідці висновків, не впливають на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків позивача, а також встановлених законом умов їх реалізації.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до частин 1, 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Згідно з положеннями пункту 6 частини 4 статті 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Під компетенційними спорами розуміють спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень. Особливістю таких спорів є те, що сторонами у них - як позивачем, так і відповідачем - є суб'єкти владних повноважень. Позивачем у компетенційних спорах є суб'єкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший суб'єкт владних повноважень - відповідач своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію або що прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.

З наведеного випливає, що визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень відноситься до юрисдикції адміністративного суду лише у випадку наявності спору між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що звернення за захистом порушеного права у сфері публічно-правових відносин із зазначенням способу, який, на думку суду, не приводить до захисту права, не може бути безумовною підставою для відмови в позові, тобто захисті права, що порушуються. Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (статті 7, 8, 11, ч. 4 ст. 112, ст. 162 КАС України).

Отже, враховуючи те, що у процесі судового розгляду встановлено, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень у спірних відносинах діяв правомірно, тобто з дотриманням принципів визначених у ч. 3 ст. 2 КАС України, та встановлено відсутність порушень прав позивача, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позов задоволеним бути не може.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліконт» - залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2013 року у справі № 809/2452/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

На ухвалу протягом двадцяти днів, після набрання нею законної сили, може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: В.Я. Качмар

В.В. Ніколін