Ухвала суду № 41536207, 13.11.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

13 листопада 2014 рокусправа № 804/8939/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Лащенко Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2014 року у справі №804/8939/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Граніт Групп» до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання противпраними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и В:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2014 року задоволено адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Граніт Групп» та визнано протиправним і скасовано податкові повідомлення-рішення від 13.02.2014 року №0000332201, яким підприємству зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3 584 340грн. та № 0000342201, яким підприємству збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 998 29грн.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Криворізька північна об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апеляційна скарга фактично обгрунтована висновками, які зроблено в акті перевірки, що став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення та яким, на думку заявника апеляційної скарги, судом не надано належної правової оцінки.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалам справи, що повноважними особами Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Граніт Групп» з питань правомірності формування залишку від'ємного значення по декларації з податку на додану вартість за листопад 2013 року.

За результатами перевірки складено акт № 7/2201/34752520 від 20.01.2014 року, в якому, вказано на порушення підприємством вимог:

1. п. 200.4 ст. 200, п. 198.6 ст. 198, п. 102.5 ст.102 Податкового кодексу України, ТОВ "Граніт Групп" завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) за листопад 2013 року на суму 3 384 340,95 грн., у т.ч. сума податку, фактично сплачена у попередніх податкових періодах, та повинна бути віднесена до рядка 23 податкової декларації з ПДВ в сумі 244 993,51 грн.

2. п.187.1 ст. 187, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 1 553 336,44 грн., у т.ч.: за грудень 2011 року на суму ПДВ 348 807,08 грн., за березень 2012 року на суму ПДВ 1 204 529,39 грн.

Не погодившись з вказаними висновками позивача 03.02.2014 року подано письмові заперечення на акт перевірки.

Криворізька північна ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, за наслідками розгляду заперечень, виклала висновки Акту від 20.01.2014 року № 7/22-01/34752520 в наступній редакції:

1. п. 102.5 ст.102 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "граніт Групп" завищено залишок від'ємного значення податкової декларації з ПДВ за листопад 2013 року, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) на загальну суму 1 586 011 грн., що сформований у податкових деклараціях з ПДВ за: липень 2008 - 38 730 грн.; серпень 2008 - 395 689 грн.; вересень 2008 - 623 566 грн.; жовтень 2008 - 323 698 грн.; листопад 2008 - 75 191 грн.; грудень 2008 - 22 312 грн.; січень 2009 - 19 965 грн.; лютий 2009 - 52 645 грн.; березень 2009 - 23 206 грн.; квітень 2009 - 6273 грн.; травень 2009 - 4736 грн.;

2. п. 200.4, 200.6, абз. "а" п.200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "Граніт Групп" завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) за листопад 2013 року на суму 1 998 329 грн., що сформований у податкових періодах: серпень 2011 - 42 485 грн.; грудень 2011 - 403 215 грн.; січень 2012 - 92 657 грн.; березень 2012 - 1 459 972грн.

та занижено суму бюджетного відшкодування в розмірі 1 998 329 грн., в наступних податкових періодах: серпень 2011 - 42 485 грн.; грудень 2011 - 403 215 грн.; січень 2012 - 92 657грн.; березень 2012 - 1 459 972 грн.;

Сума податку, яка фактично сплачена у попередніх податкових періодах повинна бути віднесена до рядка 23.2 податкової декларації з ПДВ.

Такі висновки податкової служби, з огляду на акт перевірки та відповіді на заперечення, ґрунтуються на наступному.

ТОВ "Граніт Групп" подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2013 року з додатками, в якій відображено в рядках 21 "залишок від'ємного значення попереднього завітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду" та рядок 24 "залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" суму 3 584 340 грн. Згідно додатку 2 до поданої декларації періодом виникнення від'ємного значення ПДВ є липень 2008 року у сумі 38 730 грн., серпень 2008 року - 395 689 грн., вересень 2008 року - 623 566 грн., жовтень 2008 року - 323 698 грн., листопад 2008 року - 75 191 грн., грудень 2008 року - 22 312 грн., січень 2009 року - 19 965 грн., лютий 2009 року - 52 645 грн., березень 2009 року - 23 206 грн., квітень 2009 року - 6 273 грн., травень 2009 року - 4 736 грн., серпень 2011 року - 42 485 грн., грудень 2011 року - 403 215 грн., січень 2012 року - 92 657 грн., березень 2012 року - 1 459 972 грн.

ДПІ вказує на те, що відповідно до пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Наведений порядок врахування від'ємного значення суми податку на додану вартість також визначений підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №168.

Відповідно до пп. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону №168 і пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 або 200.1 цих пунктів, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг). Залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону №168 і п.200.7 ст.200 ПК України, платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображена у податковій декларації.

При цьому, як зазначає ДПІ, наведеними нормами не передбачено відстрочення використання такого права з моменту його виникнення.

З огляду на викладене, ДПІ робить висновок про те, що підприємство мало скористатися правом на отримання суми бюджетного відшкодування в момент виникнення на це такого права, зокрема у червні - грудні 2008 року, січні-травні 2009 року.

Крім цього, ДПІ вказує на те, що згідно із п.102.5 ст.102 ПК України, заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

З урахування наведених норм податкового законодавства, ДПІ вказує на те, що ТОВ «Граніт Групп», в порушення п.102.5 ст.102 ПК України, безпідставно включено до податкової декларації з ПДВ за листопад 2013 року по рядкам 21 «залишок відємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включаються до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» та 24 «залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» залишок відємного значення податкової декларації з ПДВ за липень-грудень 2008 року, січень-травень 2009 року у загальному розмірі 1586011грн., у т.ч. за: липень 2008 року у сумі 38730 грн., серпень 2008 року - 395 689 грн., вересень 2008 року - 623 566 грн., жовтень 2008 року - 323 698 грн., листопад 2008 року - 75 191 грн., грудень 2008 року - 22 312 грн., січень 2009 року - 19 965 грн., лютий 2009 року - 52 645 грн., березень 2009 року - 23 206 грн., квітень 2009 року - 6 273 грн., травень 2009 року - 4 736 грн.

На підставі акту перевірки та розглянутих заперечень до нього, 13.02.2014 року податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №0000332201, яким підприємству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3 584 340 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0000342201, яким збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 998 329 грн..

Вказані податкові повідомлення-рішення підприємством оскаржено в адміністративному порядку.

Рішенням від 24.04.2014 року № 2376/10/04-36-10-08-09 Головне управління Міндоходів у Дніпропетровській області повідомило позивача про розгляд скарги, за результатами якого ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області:

- залишило без змін податкове повідомлення-рішення Криворізької північної ОДПІ від 13.02.2014 року № 0000342201 про заниження суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, а скаргу платника податків - без задоволення;

- скасувало податкове повідомлення-рішення Криворізької північної ОДПІ від 13.02.2014 року № 0000332201 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 1 586 011грн., а в іншій частині скаргу платника податків на зазначене податкове повідомлення - рішення залишає без задоволення.

30.04.2014 року позивачем подано до Міністерства доходів і зборів України скаргу на податкові повідомлення-рішення від 13.02.0214 року № 0000332201 та № 0000342201.

Рішенням від 20.05.2014 року № 8918/6/99-99-10-01-15 Міністерство доходів і зборів України надало відповідь позивачу, що за результатами розгляду скарги податкові повідомлення-рішення Криворізької північної ОДПІ від 13.02.0214 року № 0000332201 та № 0000342201 з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Правомірність та обґрунтованість вказаних податкових повідомлень-рішень відповідача є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем не на підставі та не у спосіб, які передбачені Податковим кодексом України.

З такими висновками суду першої інстанції, апеляційний суд погоджується з наступних підстав.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового Кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4. статті 200 Податкового кодексу також передбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України, заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Аналізуючи наведену норму, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що строки давності застосовуються виключно до права платника податку на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) та відшкодування сум і не розповсюджується на право платника податків зарахувати (відобразити у податковій звітності) від'ємне значення ПДВ у наступних податкових періодах.

Згідно з п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. А відповідно до пункту 200.8 цієї статті, до декларації додається також розрахунок суми бюджетного відшкодування.

Між тим, як було встановлено судом першої інстанції, при подачі податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2013 року, позивач не заявляв будь-яких сум до бюджетного відшкодування та не подавав розрахунок бюджетного відшкодування.

За наведених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач правомірно задекларував у податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2013 року спірну суму залишку від'ємного значення.

Щодо доводів відповідача про неврахування судом першої інстанції тих обставин, які свідчать про відкликання, за наслідками адміністративного оскарження, податкового повідомлення-рішення від 13.02.2014р. №0000332201, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, обґрунтовуючи свої доводи, відповідач посилається на те, що податкове повідомлення-рішення від 13.02.2014 року № 0000332201 є відкликаним, у зв'язку з його скасуванням в частині в сумі 1 586 011 грн., на підставі чого прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 24.04.2014 року № 000332201.

Як вбачається з оскарженої постанови суду, вказані доводи відповідача були предметом дослідження і у суді першої інстанції. При цьому, судом першої інстанції надано належну правову оцінку таким доводам відповідача та обґрунтовано зазначено, що обставини, на які посилається відповідач щодо відкликання податкового повідомлення-рішення, є недоведеними, оскільки суду не було надано доказів відправлення вказаного податкового повідомлення-рішення позивачу та доказів його отримання.

У судовому засіданні представник відповідача вказав на те, що під час розгляду справи у суді першої інстанції ним було надано докази відправлення та вручення податкового повідомлення-рішення, якими є фіскальний чек та зворотне поштове повідомлення (а.с.13). У свою чергу, позивач факт отримання вказаного податкового повідомленні-рішення заперечував, вказуючи на те, що ним дійсно отримувалось декілька податкових повідомлень-рішень, але на від 24.04.2014 року №000332201 (а.с.128-134).

З огляду на встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки надані позивачем документи, а саме зворотне поштове повідомлення, фіскальний чек, як доказ надання послуг поштового зв'язку, не свідчать про те, що на адресу підприємства направлено податкове повідомлення-рішення від 24.04.2014 року №000332201, оскільки в цих документах відсутня інформація про вміст поштового відправлення.

Вміст поштового відправлення містить бланк опису вкладення, який згідно з пунктом 61 Правил надання послуг поштового зв"язку, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 05.03.2009 року №270 заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові.

Отже, належним доказом надіслання суб'єктом владних повноважень відповідачу податкового повідомлення-рішення може бути опис вкладення.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги вказані доводи відповідача та вирішив справу у межах заявлених позивачем вимог.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2014 року по справі № 804/8939/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст ухвали виготовлено 14.11.2014р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк