Ухвала суду № 41536195, 11.11.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

11 листопада 2014 рокусправа № 808/8546/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Мелітопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Мелітопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволені частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Мелітопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізької області від 07 серпня 2013 №0001072203 в частині нарахування фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій на 130010,00 грн., повернено з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 165 (сто шістдесят п'ять) гривень 38 копійок. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 та відповідач - Мелітопольська об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Запорізькій області звернулися з апеляційними скаргами.

Позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови в позові на суму 5042 грн. та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

Сторони в судове засідання не з'явились, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому у відповідності до положення ст. 41 КАС України фіксування судового процесу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що 18 липня 2013 року проведено перевірку господарській одиниці - магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованої за адресою: АДРЕСА_1, суб'єкта господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

За результатами перевірки встановлено порушення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Результати перевірки оформлені актом, який зареєстровано за місцем здійснення господарської діяльності 24.07.2013 року.

На підставі акту, 07 серпня 2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення за № 0001072203.

Як вбачається з матеріалів перевірки штрафна санкція застосована на підставі пп.54.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України та згідно зі ст.20 закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР (перевіркою встановлено надлишок ТМЦ в магазині на 2 521 грн. та нестачу ТМЦ на 65 005 грн.).

Щодо нестачі ТМЦ у сумі 65 005 грн. та застосування податковою штрафної санкції у цій частині.

Відповідач в Акті перевірки посилається на недотримання позивачем вимог п.12 ст.3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР.

Так, відповідно до п.12 ст.3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV визначено, що первинні документи фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності. що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів (п. 2.1). Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо.

Судом встановлено, що позивач придбавав у контрагентів алкогольні вироби, що підтверджується наданими позивачем до перевірки та матеріалів справи видатковими накладними на придбання товару (додані до матеріалів справи) .

Пунктом 177.10 ст.177 Податкового Кодексу встановлено, що фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом державної податкової служби. Фізичні особи - підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР.

Форма Книги обліку доходів та витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять професійну діяльність, та Порядок її ведення затверджені наказом ДПА України від 24.12.2010 №1025. Зазначений наказ набрав чинності з 21.01.2011.

Зазначеним Порядком передбачено, що ведення Книги здійснюється наступним чином: у графі 1 вказується дата заповнення (пп. 3.1). У графах 2 та 11 відображається сума нереалізованих товарних запасів, сировини, матеріалів тощо на початок та на кінець звітного податкового періоду (року), яка заводиться в грошовій формі, виходячи із ціни їх придбання (пп. 3.2). У графі 3 щоденно відображається фактично отримана сума доходу від здійснення діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік. У разі необхідності реєстрації нової Книги протягом звітного року записи в ній продовжуються наростаючим підсумком, а попередня Книга залишається у самозайнятої особи (пп. 3.3). До графи 4 записуються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, пов'язані з придбанням товарно-матеріальних цінностей, виконанням робіт та наданням послуг (номер, дата і назва документа). Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, товарно-транспортна та/або податкова накладна, платіжне доручення, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші розрахункові документи (пп. 3.4). У графі 5 відображається загальна вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей (пп. 3.5). у графі 6 відображається сума витрат, яка безпосередньо пов'язана з отриманням доходу (пп. 3.6). У графі 9 відображаються витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату, понесені у звітному місяці (пп. 3.8). У графі 10 відображаються фактично понесені інші витрати, безпосередньо пов'язані з одержанням доходу, які не зазначені у графах 6 та 9, включаючи вартість оплачених виконаних робіт та наданих послуг (пп. 3.9). Графа 12 розраховується як різниця між доходом від здійснення діяльності та документально підтвердженими витратами, пов'язаними із отриманням доходу (пп. 3.10).

Статтею 6 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР визначено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Згідно з ч.3 ст. 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.

Суд зазначає, що позивач не перебуває на спрощеній системі оподаткування, тому повинна мати підтверджуючі документи щодо походження товару, який ним реалізується та вести облік товарних запасів.

Відповідно до вимог ст.20 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зазначена норма чітко визначає, що така санкція застосовується лише в разі реалізації не облікованих товарів, а не за відсутність товарів за місцем їх реалізації. У разі ж, коли обліковані товари відсутні у суб'єкта господарювання, їх реалізація є неможливою та не відбувається.

Як встановлено актом перевірки у позивача була виявлена нестача облікованих товарів на загальну суму 65 005 грн.

За наведених обставин, враховуючи, що відповідачем встановлено факт нестачі товарів, а не продаж не облікованих товарів, висновок відповідача про порушення позивачем п.12 ст.3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР та застосування до позивача фінансових санкцій у сумі 130 010 грн. (65 005 грн. х 2), за виявлену нестачу ТМЦ, не ґрунтується на вимогах Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР, а тому є протиправним.

Крім того, перевіркою також було встановлено надлишок ТМЦ в магазині позивача на загальну суму 2 521 грн.

Судом, на підставі даних наданих позивачем копій видаткових накладних та долучених до справи в якості доказів щоденних Х-звітів по касовому апарату позивача, встановлено, що позивачем в книзі обліку доходів і витрат не було відображено вищезазначені ТМЦ на загальну суму 2 521 грн., а також у позивача відсутні будь-які первинні документи щодо придбання цього товару, чим порушено вимоги п.12 ст.3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР.

Отже, відповідно до ст.20 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР, відповідачем було правомірно застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 5 042 грн. (2 521 грн. х 2), оскільки позивачем здійснювалась реалізація товарів, які не обліковані у встановленому порядку.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню відповідача суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції доходить обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення в повному обсязі вимог позивача, відтак, позов слід задовольнити частково, а саме визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.08.2013 №0001072203 в частині нарахування позивачу штрафних санкцій на суму 130 010 грн. (за виявлену нестачу ТМЦ).

За таких обставин, суд вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У х в а л и В :

Апеляційну скаргу Мелітопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко