Постанова № 41536176, 13.11.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 листопада 2014 року

справа № 804/7893/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Лащенко Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційні скарги Дніпропетровської митниці Міндоходів та Головного управління державної казначейської служби України у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 червня 2014 року по справі № 804/7893/14 за позовом публічного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" до Дніпропетровської митниці Міндоходів, Головного управління державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови, стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до суду з позовом, в якому просило: визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 14.04.2010р. №113050000/0/00445; визнати протиправним та скасувати рішення Криворізької митниці про визначення митної вартості товарів від 14.04.2010р. №113000006/2010/000269/1; стягнути з Державного бюджету України в особі: Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на користь Публічного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" шкоду у вигляді надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 21 262, 36 грн.

В обґрунтуванні позову позивач посилався на те, що ним надано всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною зовнішньоекономічного контракту. Надані для митного оформлення документи є достатніми для застосування основного методу визначення митної вартості, а також дозволяють обчислити та перевірити митну вартість, заявлену декларантом. Митниця, без достатніх для цього підстав, при визначені митної вартості товару, застосувала метод визначення митної вартості №6.

За наслідками розгляду справи, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.05.2011р., яку залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2013р., у задоволенні позову ПАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" відмовлено.

За наслідками касаційного провадження, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.04.2014р. вказані судові рішення скасовано, а справу направлено на новий розгляду до суду першої інстанції. Скасовуючи рішення суддів попередніх інстанції, суд касаційної інстанції вказав на те, що судами не надано оцінки дотримання Митницею вимог митного законодавства, в частині послідовності застосування методів визначення митної вартості товару.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 червня 2014 року адміністративний позов задоволено. Постанова суду фактично мотивована тим, що відповідачем не доведено обґрунтованість застосування шостого методу при визначені митної вартості товару, а також не обґрунтовано неможливість застосування попередніх методів в їх послідовності.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Дніпропетровська митниця Міндоходів та Головне управління державної казначейської служби України у Дніпропетровській області подали апеляційні скарги в яких, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з’ясування обставин справи, просили скасувати постанову суду та прийняти нову про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга Дніпропетровської Митниці обґрунтована доводами про наявність у митної служби виключних повноважень щодо контролю правильності визначення митної вартості товару. З огляду на те, що позивачем до митного оформлення надано документи на підставі яких неможливо достовірно стверджувати про правильність визначення митної вартості товару, Митниця не мала достатніх підстав для здійснення митного оформлення товару за митною вартістю заявленою позивачем. У зв’язку із неможливістю застосування основного методу визначення митної вартості товарів посадовою особою Дніпропетровської митниці було послідовно застосовано резервний метод визначення митної вартості товару, що і стало підставою для прийняття рішення про визначення митної вартості товарів.

Апеляційна скарга Головного управління державної казначейської служби України у Дніпропетровській області тим, що повернення надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів Державним казначейством здійснюється на підставі висновку митного органу, що займався оформленням митної декларації. У зв’язку з тим, що до Головного управління не надходили висновки від Дніпропетровської Митниці, на підставі яких перераховуються спірні кошти з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у висновку, тому позовні вимоги стосовно стягнення коштів є передчасними.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційних скарг та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 22.01.2010р. між ПАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" та компанією "SEMPERTRANS" Вelchatow Sp, м.Белхатів, Польща був укладений зовнішньоекономічний контракт №662-09, за умовами якого продавець зобов’язується здійснити поставку товару, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар (конвеєрна стрічка), згідно специфікації Додаток №1 до даного контракту.

14.04.2010р. до відділу Криворізької митниці підприємством для митного оформлення вантажу була подана ВМД №113050000/2010/002976. Митна вартість товару визначена декларантом за ціною договору (метод 1).

Так, відповідно до поданої ВМД позивач задекларував стрічки конвеєрні завширшки не менше як 800мм, але не більш як 1200мм, армована лише текстильними матеріалами гумотканева та бумага силіконова, в рулонах : - стиковочний матеріал до конвеєрної стрічки гумотканевої 2000 500 19+9К бумага силіконова – 15,20кг. Темно-жовтого кольору, з обох боків силіконизована. Без розчинювала, завтовшки 68мкм. – Уміст волокон отриманих механічним, хімічним способом – 90/10%; - маса – 79+/-4г/М2; наявність шарів – одношарна; - форма виготовлення – рулонна; - вид обробки – покраска. Продавцем товару заявлено компанію "SEMPERTRANS", г.Белхатов, Польша. Заявлена ціна товарів – стрічки : 2, 612 EUR за 1 кг; бумага – 2,41 EUR за 1 кг.

Посадовою особою відповідача здійснено перевірку правильності визначення митної вартості товару згідно з чинним законодавством та зроблено висновок про невідповідність ціни товару заявленого до митного оформлення з рівнем митної вартості товарів, що вже оформлені (витяг з цінової Бази даних ЄАІС ДМСУ).

На підставі викладеного, митним органом було запропоновано, для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, надати додаткові документи, перелік яких зазначено на зворотному боці ДМВ - 1 №113050000/2010/002976, а саме:

- прайс - лист фірми виробника товару;

- калькуляцію фірми виробника товару;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Також, з декларантом позивача «Проведено консультацію та обмін ціновою інформацією» та повідомлено «Про можливість оформлення під гарантійні зобов'язання згідно з наказом ДМСУ від 17.03:2008 № 230», при цьому 14.04.2010 декларанта позивача ознайомлено з цими записами під підпис.

Позивачем до митного оформлення додаткових запитаних документів надано не було.

У зв'язку з тим, що позивачем не надано до митного оформлення додатково запитаних документів, посадовою особою митного органу, на підставі інформаційної бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДМСУ було проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості на ідентичні або подібні (аналогічні) товари, митне оформлення яких вже здійснено та виявлено, що заявлена ціна товару – стрічки конвеєрної - 2,612 Євро за кг є нижчою ніж митна вартість аналогічного товару цього ж виробника, цієї ж марки, що ввозилася на митну територію України (тобто, вже оформленого для вільного використання на митній території України), яка становить 3,17 Євро за кг та бумага - 2,41 Євро за кг є нижчою ніж митна вартість аналогічного товару цього ж виробника, цієї ж марки, що ввозилася на митну територію України (тобто, вже оформленого для вільного використання на митній території України), яка становить 2,96 Євро за кг.

На підставі вищевикладеного відповідачем було винесено Рішення про визначення митної вартості товарів № 113000006/2010/000269/1 від 14.04.2010р. на підставі наявних у нього відомостей з використанням резервного методу відповідно до положень ст. 273 МК України.

З огляду на прийняте рішення про визначення митної вартості товару, Митницею прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 113050000/0/00445 від 14.04.2010р.

Позивачем подано до Митниці нову ВМД, в якій зазначено митну вартість товарів, що визначена рішенням №113000006/2010/000269/1 від 14.04.2010р. Різниця між фактично сплаченими платежами та тими, які мали бути сплачені у разі визначення митної вартості за ціною контракту склала: 21 262,36 грн. – ПДВ, яку позивач просить стягнути з Державного бюджету.

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач при здійсненні митного оформлення вантажу діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені, зокрема, Митним кодексом України.

З такими висновками суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погоджується виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України, від 11.07.2002р. №92-ІV, митна вартість товарів – це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що вміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.

Згідно із ч.2 ст.262 Митного Кодексу України, порядок та умови декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Відповідно до п.7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою КМУ №1766 від 20.12.2006р. (чинного на день митного оформлення позивачем отриманого товару), для підтвердження заявлених відомостей про митну варість товарів декларант зобов’язаний подати:

зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього;

рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу;

банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом);

пакувальні листи;

копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Згідно п.11 зазначеного Порядку, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.

Посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі "Для відміток митного органу".

Відповідно до ч.І ст.264 Митного Кодексу України, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення мають базуватися на достовірній, документально підтвердженій інформації, що подається у кількісному виразі.

Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що у разі потреби у підтверджені заявленої митної вартості товарів декларант зобов’язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 265 МК митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.

Аналіз наведених норм, а також положень Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339, чинного на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що на виконання своїх повноважень Митниця, після перевірки відповідності заявленої позивачем митної вартості, на підставі поданих позивачем документів, внаслідок чого виникли сумніви у правильності задекларованої митної вартості товарів, запросила у позивача ряд додаткових документів, необхідність надання яких зазначена у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості, про що ознайомлено Декларанта.

Необхідність надання документів обумовлено сумнівами Митниці щодо правильності визначення митної вартості товарів, які полягають у наявності рішень митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів №113000006/2010/000255/1 від 09.04.2010, №113000006/2010/000149/1 від 11.03.2010, №113000006/2010/000137/1 від 05.03.2010, №113000006/2010/000104/1 від 25.02.2010, які були прийнято за цим же контрактом № 662-09 від 22.01.2010. При цьому, відповідач вказує на неподання декларантом позивача будь-яких інших документів для підтвердження митної вартості товару.

Факт неподання Декларантом витребуваних Митницею документів, став підставою для самостійного визначення Митницею митної вартості товару, з огляду на те, що надані документи не підтверджували заявлену Декларантом митну вартість товару, яка визначена за методом №1.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості рішення митного органу про визначення митної вартості товару з огляду на наступне.

Відповідно до ст..19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, у спірних правовідносинах, митний орган, при визначені митної вартості товару повинен був діяти на підставі та у спосіб, що визначені законами України.

Методи визначення митної вартості товарів встановлені статтею 266 Митного кодексу України

Так, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4) на основі віднімання вартості;

5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Таким чином, наведеною нормою матеріального права встановлено як методи визначення митної вартості товарів так і порядок їх застосування. Послідовність застосування різних методів оцінки митної вартості означає, що вичерпавши усі можливості для встановлення рівня митної вартості товару за одним методом, митний орган має послідовно застосовувати інші методи.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що митним органом, у зв'язку з неможливістю визначення митної вартості товару за ціною договору, було застосовано резервний метод визначення митної вартості – метод №6.

При цьому, оскаржене рішення про визначення митної вартості товару не містить у собі відомостей про те, які обставини унеможливлювали застосувати для визначення митної вартості товару попередні чотири методи визначення митної вартості товарів, що стало б законною підставою для застосування методу №6.

Посилання Митниці в апеляційній скарзі на причини не застосування попередніх методів колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки такі причини неможливості застосування послідовно п’яти методів визначення митної вартості товару повинні бути зазначені саме в рішенні про визначення митної вартості товарів.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення Митниці про визначення митної вартості товару прийнято відповідачем без достатніх на те правових підстав, які визначені Митним кодексом України, у зв’язку з чим підлягає скасуванню як протиправне.

Наслідком скасування рішення про визначення митної вартості є скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, оскільки її видано у зв’язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості.

В той же час, враховуючи встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення вимог позивача в частині повернення з Державного бюджету надміру сплаченого платежу у вигляді податку на додану вартість.

Як свідчать обставини справи, сума платежу, які просить повернути позивач, розраховані як різниця між сумами, що повинні бути визначені у разі застосування методу визначення митної вартості №1 та фактичним застосуванням Методу №6.

Таким чином, для висновку щодо обґрунтованості таких вимог позивача слід встановити обставини, які свідчать про правомірність визначення позивачем митної вартості товарів за методом №1. Як вбачається з оскарженого рішення таких обставин у цій справі судом першої інстанції встановлено не було. Фактично спірне рішення Митниці про визначення митної вартості товарів визнано судом протиправним не з огляду на правильність визначення позивачем митної вартості за методом №1, а з огляду на порушення відповідачем порядку застосування методів визначення митної вартості товарів.

За таких обставин, враховуючи те, що виключною компетенцією в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, наділені саме митні органи, а отже саме Митниця має визначитись з правильністю визначення позивачем митної вартості товарів, суд апеляційної інстанції вважає не обґрунтованими та передчасними вимоги позивача щодо стягнення з Державного бюджету надмірно сплаченого податку на додану вартість.

Крім цього, відповідно до «Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007р. №618, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, платником податків до загального відділу митного органу подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб’єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі – Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Таким чином, рішення про повернення сум помилково та/або надміру сплачених митних та інших платежів приймається митною службою.

Отже, визначальними обставинами для вирішення вимог про стягнення надміру сплачених платежів є надання судом належної правової оцінки рішенню Митниці, яким відмовлено позивачу у поверненні таких платежів.

Оскільки, такого рішення Митницею не приймалося, суд першої інстанції безпідставно задовольнив вимоги в цій частині.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити часткового, постанову суду першої інстанції скасувати в частині стягнення з Державного бюджету України в особі: Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на користь Публічного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" шкоду у вигляді надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 21 262, 36 грн. та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову в цій частині заявлених вимог. В іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 червня 2014 року по справі № 804/7893/14 - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст.ст.202, 205, 207 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Дніпропетровської митниці Міндоходів та Головного управління державної казначейської служби України у Дніпропетровській області - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 червня 2014 року по справі № 804/7893/14 в частині стягнення з Державного бюджету України в особі: Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на користь Публічного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" шкоду у вигляді надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 21 262, 36 грн. - скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову в цій частині заявлених вимог.

В іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 червня 2014 року по справі № 804/7893/14 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст постанови виготовлено 14.11.2014р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк