Ухвала суду № 41536166, 04.11.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

04 листопада 2014 рокусправа № 808/7360/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - не з'явився

відповідача: - Страхов В.О. - директор

Ульченко Л.П. дов від 22.10.2013

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року

у справі № 808/7360/13-а

за позовом Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

до товариства з обмеженою відповідальністю «Надра Приазов'я»

про зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Пологівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Запорізькій області звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Надра Приазов'я», в якому просила:

- позов про зобов'язання сплатити нараховані із застосування звичайних цін податкові зобов'язання з ПДВ згідно рішення № 0001412201 від 12.08.2013 р. по звичайним цінам на суму 298076 грн.75 коп. за основним платежем 243756 грн. 00 коп. та штрафні санкції 54320 грн. 75 коп. задовольнити;

- позов про зобов'язання сплатити нараховані із застосування звичайних цін податкові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств № 0001422201 від 12.08.2013 р. по звичайним цінам на суму 339627 грн. 00 коп. за основним платежем 284260 грн. 00 коп. та штрафні санкції 55367 грн. 00 коп. задовольнити;

- зобов'язати ТОВ «Надра Приазов'я» сплатити нараховані із застосуванням звичайних цін податкові зобов'язання згідно рішень від 12.08.2013 № 0001422201 та № 0001412201.

Позов обґрунтовано тим, що податковим органом за результатами перевірки ТОВ «Надра Приазов'я» зроблені висновки про завищення платником податків валових витрат, у зв'язку з реалізацією крихти бентонітової за цінами, які значно відрізняються між собою, нижчими за звичайну ціну, що призвело до заниження податку на прибуток та податку на додану вартість, щоє підставою для зобов'язання відповідача сплатити грошові зобов'язання, визначені податковим органом з застосуванням непрямих методів нарахування податкових зобов'язань, не сплачені товариством у добровільному порядку.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постанову суду мотивовано відсутністю підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наявність порушень, допущених податковим органом при визначенні грошових зобов'язань за непрямими методами.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Позивач зазначає, що судом першої інстанції не враховано факт дослідження позивачем реалізації крихти бентонітової відповідачем на ринку України в рівних умовах (обсяги поставки, регіон поставки, вид транспорту та ін.); з метою встановлення рівня звичайної ціни на спірну

продукцію позивач направляв запити до ДП «Держзовнішінформ» та Головного управління

статистики у Запорізькій області, які уповноважені здійснювати моніторинг цін на товари на

внутрішньому та зовнішньому ринках, однак, інформація про ціни на відповідну продукцію

у зазначених осіб була відсутня, тому для встановлення рівня звичайних цін податковий орган звернувся до інтернет-сайтів, про що «зазначено у самому позові». Крім того, на думку позивача, суд першої інстанції дійшов невірного висновку про те, що товариство здійснювало реалізацію крихти бентонітової за звичайними цінами, адже така реалізація відбувалася за цінами, нижчими, від собівартості, без наявності «розумних економічних вигід».

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений судом належним чином.

ТОВ «Надра Приазов'я» проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржувану постанову суду першої інстанції обґрунтованою та правомірною, зазначаючи про неправомірність дій податкового органу щодо застосування непрямих методів нарахування грошових зобов'язань з податку на прибуток та з ПДВ.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, Пологівською ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Надра Приазов'я» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складений акт №129/2201/35007606 від 24.07.2013 (т1, а.с.37-62).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Надра Приазов'я»:

- п.1.20.1, 1.20.2, 1.20.3, 1.20.5 ст.1, п.п.5.4.8 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; п.44.1 ст.44, п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.135.5.11 п.135.5 ст.135, п.п.153.2.1 п.153.2 ст.153, п.п.159.1.2 п.159.1 ст.159, п.п.138.2 ст.138, п.п.139.1.1 п.139 ст.139 та п.п.140.1.7 п.140.1 ст.140 ПК України, в результаті чого товариством занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті у бюджет у сумі 348 892 грн. за період з 2010 по 2012 роки включно;

- п.186.1 ст.186, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 ПК України, у результаті чого товариством занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 243756 грн. за період з 2010 по 2012 роки включно.

12.08.2013 на підставі вищевказаного акту перевірки Пологівською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0001422201, яким товариству збільшено грошове зобов'язання за платежем: податок на прибуток на суму 339 627 грн., у т. ч. за основним платежем - 284 260 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 55 367 грн.;

- № 0001412201, яким товариству збільшено грошове зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на суму 298 076 грн. 75 коп., у т. ч. за основним платежем - 243756 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 54 320,75 грн. (т.1, а. с.19, 20).

ТОВ «Надра Приазов'я» застосовано процедуру адміністративного оскарження, за результатами розгляду первинної скарги відповідача рішенням Головного управління Міндоходів у Запорізькій області №2631/10/08-01-1004-20 від 11.10.2013 первинну скаргу задоволено (т.4, а. с.132-134).

При цьому, у вказаному рішенні зазначено, що у зв'язку з тим, що згідно п.39.15 ст.39 ПК України та п.5.6 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень - рішень платникам податків (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 № 1236 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.12.2012 за № 2135/22447) податкові повідомлення-рішення Пологівської ОДПІ від 12.08.2013 № 0001422201 та № 00014122201, винесені із застосуванням звичайних цін, вважаються відкликаними.

Посилаючись на п.39.15 ст.39, ст.56 ПК України в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, податковий орган зазначив, що звернення керівника органу ДПС з даним позовом до суду є завершенням законодавчо встановленої послідовності дій податкового органу із застосування звичайних цін.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до п.39.15 ст.39 ПК України, на яку посилається позивач, у разі відхилення договірних цін у податковому обліку платника податків у бік збільшення або зменшення від звичайних цін менше ніж на 20 відсотків, таке відхилення не може бути підставою для визначення (нарахування) податкового зобов'язання, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Визначені із застосуванням звичайних цін база, об'єкт оподаткування та інші показники податкового обліку використовуються контролюючими органами для проведення розрахунку податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності за результатами проведення перевірки.

За результатами цієї перевірки приймається відповідне податкове повідомлення-рішення. У разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження цього податкового повідомлення-рішення, або несплати відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених цим Кодексом податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним. Керівник контролюючого органу зобов'язаний звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Відповідно до розділу XIX Податкового кодексу України «Прикінцеві положення» цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім, зокрема, статті 39 цього Кодексу, яка набирає чинності з 1 січня 2013 року.

За правилами пункту 8 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України «Перехідні положення» у випадках, визначених цим Кодексом, до вступу в дію статті 39 цього Кодексу застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Положення підпункту 1.20.10 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо донарахування податкових зобов'язань платнику податку контролюючим органом внаслідок визначення звичайних цін за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, не застосовується.

Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до правовідносин, які виникли у цій справі, слід застосовувати норми законів, які діяли на момент виникнення правовідносин щодо застосування звичайних цін (2010-2012 роки), тобто Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також Податковий кодекс України, виходячи з того, що перевірка відповідача та прийняття означених вище податкових повідомлень-рішень податковим органом здійснені у липні-серпні 2013 року.

Судом першої інстанції зроблено висновок про те, що Пологівська ОДПІ позбавлена права вимагати зобов'язати сплатити нараховані із застосування звичайних цін податкові зобов'язання з посиланням на пп.20.1.36 п.20.1 ст.20 ПК України (в редакції на момент звернення податкового органу з позовом до суду), згідно якої контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін.

Виходячи з наведених вище правових норм, колегія суддів підтримує позицію суду першої інстанції, зазначаючи, що позовні вимоги про зобов'язання платника податків сплатити нараховані грошові зобов'язання є невірно обраним способом захисту порушених прав.

Щодо суті виявленого позивачем порушення, як вбачається з акту перевірки, не спростовується відповідачем, у період з 01.01.2010 по 31.12.2012 ТОВ «Надра Приазов'яздійснювало поставки продукції власного виробництва - глини (крихти) бентонітової (ПБК) в Кіровоградську область м.Світловодськ фізичним особам-підприємцям: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 за договорами поставки (т.1, а. с.50).

З аналізу собівартості реалізованої продукції податковим органом встановлено, що реалізація крихти бентонітової ПБК вищевказаним суб'єктам господарювання проводилась за ціною, нижчою від собівартості. І саме через реалізацію виготовленої продукції по заниженим цінам покупцям - фізичним особам підприємцям, товариством, за позицією податкового органу, допущені порушення вищенаведених норм податкового законодавства.

Відповідно до абз.2 ч.1 Розділу XIX Податкового кодексу України «Прикінцеві та перехідні положення», цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім, зокрема, статті 59 цього Кодексу, яка набирає чинності з 1 січня 2013 року. До того часу досліджені правовідносини регулюються положеннями пункту 1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.94 р.

За приписами п.п.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Також у пп.14.1.71 п.14.1 ст.14 ПК України зазначено, що звичайна ціна - це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Відповідно до пп.153.2.1 п.153.2 ст.153 ПК України (в редакції на момент виникнення спірних відносин) дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Згідно пп.1.20.2. п.1.20 ст.1 Закону № 334/94-ВР для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Крім того, у відповідності до п.п.1.20.10. п.1.20 ст.1 Закону № 334/94-ВР податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.

Як вбачається з матеріалів справи, ціна на вказану вище продукцію (крихта бентонітова (0,9-5 ПБК1) не відноситься до такої, що регулюється державою згідно положень Закону України "Про ціни і ціноутворення", а також, як встановлено перевіркою, вказана продукція не є біржовим товаром, прилюдно до продажу не пропонується.

В акті перевірки від 24.07.2013 зазначено, що для встановлення рівня звичайної ціни на реалізовану продукцію Пологівською МДПІ було направлено запити з метою отримання інформації із зовнішніх джерел, а саме до організацій, що уповноважені здійснювати моніторинг цін на товари на внутрішньому та зовнішньому ринках - до ДП «Держзовнішінформ» (№1450/10/22-116 від 03.06.2013) та до Головного управління статистики у Запорізькій області (№ 1265/10/22-116 від 10.09.2012).

Листами цих організацій повідомлено, що інформація про середніх реалізаційних цін на крихту (глину) бентонітову відсутня (т.1, а. с.40) і для встановлення рівня звичайних цін на крихту бентонітову на внутрішньому ринку використано інформацію, отриману засобами «Інтернет-зв'язку» з певних сайтів, наведених в акті перевірки, згідно інформації з яких середньозважена ціна на крихту бентонітову (фракція 0,9-6,0мм) в упаковці Біг-бег (1000 кг) складає 1400 грн. (з урахуванням ПДВ).

Водночас, в акті перевірки від 24.07.2013 зазначено, що для визначення звичайної ціни були використані ціни, які склалися у відповідні періоди на товари, ідентичні/однорідні тим, що продавалися ТОВ «Надра Приазов'я» у співставлених умовах (тобто на ринку України з максимально наближеними умовами поставки). При цьому з метою уникнення випадків неврахування окремих відмінностей умов поставки, звичайною була визнана ціна реалізації ТОВ «ТПФ «Торгресурс» (код ЄДРПОУ 23231149) згідно з протоколами погодження цін у відповідних періодах (т.1, а.с.40).

Позивач наполягає на тому, що твердження суду першої інстанції про застосування податковим органом інформації щодо ТОВ «ТПФ «Торгресурс» є невірними, оскільки дані по рівню звичайних цін отримувались позивачем саме засобами «Інтернет-зв'язку».

Апеляційний суд з цього приводу погоджується з судом першої інстанції про не доведення позивачем факту дослідження цінової політики на вказаний товар на ринку України, не доведення, з яких причин звичайною ціною (на ринках України) позивачем визнана ціна реалізації цього товару відповідачем саме ТОВ «ТПФ «Торгресурс», а не іншим суб'єктам господарювання.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, ціни, встановлені відповідно до розділу 3 Договору поставки № 5/2008, укладеного 08.01.2008 між відповідачем та ТОВ «ТПФ «Торгресурс» (у межах якого протягом 2010-2012 років здійснювалось постачання товару) не можуть бути визнані як виключно (беззаперечно) звичайні ціни, оскільки взяті без порівняння з іншими, незалежними, достовірними джерелами (т.1, а. с.148-154; т.4, а. с.206-211).

При цьому, фактів продажу відповідачем товарів за цінами, меншими за звичайні ціни на такі товари, що діяли на дату такого продажу, позивачем не доведено.

Використання позивачем наявної в мережі Інтернет інформації не є правильним, оскільки вказане джерело не є офіційним джерелом, який має застосовуватись податковим органом як суб'єктом владних повноважень. Така позиція висловлена також Верховним судом України у постанові від 07.11.2011 у справі № 21-328а11, а саме: з'ясування рівня звичайних цін має відбуватися відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація - надаватися уповноваженим державним органом. Будь-які дані, надані приватними структурами чи не уповноваженими на це державними органами (висновки, результати досліджень, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно тощо), не є статистичними документами стосовно звичайних цін на товари (роботи, послуги) та не можуть бути підставою для визначення звичайної ціни».

Колегія суддів також критично оцінює твердження позивача про правомірність донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток та ПДВ з причин продажу позивачем продукції за ціною, нижчою ніж собівартість його виготовлення, оскільки до факторів ціноутворення, крім рівня витрат, пов'язаних з виробництвом товару, належать рівень попиту на продукцію, кон'юнктура ринку, платоспроможність покупця, обсяги виробництва та складські запаси продавця та інші умови, які об'єктивно впливають на формування ціни.

При цьому, чинним законодавством не передбачено обов'язковості визначення бази оподаткування ПДВ, виходячи з собівартості товару.

З огляду ж на визначення господарської діяльності, що міститься у п.14.1 ст.14 ПК України, прибутковість кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об'єктивними причинами, а відтак і продаж позивачем продукції за ціною, нижчою собівартості, не можна розглядати як продаж за ціною, що не відповідає рівню звичайної ціни.

Отже, позиція позивача про те, що продаж продукції за ціною нижчою від собівартості було зроблено відповідачем без розумних економічних вигід, спростовується фактичними обставинами справи, оскільки такою вигодою у підсумку і є отримання прибутку - не від конкретної господарської операції, а від господарської діяльності в цілому.

Положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачає обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.71 КАС України).

Також згідно п.39.14 ст.39 ПК України (у редакції на момент виникнення спірних відносин) обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом. Під час проведення перевірки платника податку орган державної податкової служби має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого цього пункту.

При цьому, в абз.1 п.39.15 ст.39 ПК України визначено, що у разі відхилення договірних цін у податковому обліку платника податків у бік збільшення або зменшення від звичайних цін менше ніж на 20 відсотків, таке відхилення не може бути підставою для визначення (нарахування) податкового зобов'язання, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Проте, доказів наявності відхилення договірних цін у податковому обліку ТОВ «Надра Приазов'я» у бік збільшення або зменшення від звичайних цін більше ніж на 20 відсотків (за кожною господарською операцією) позивачем суду не надано.

Таким чином, податковим органом не доведено, що ціна продажу, погоджена сторонами господарських операцій з приватними підприємцями, не відповідає рівню ринкових цін.

З огляду на викладене, з урахуванням даних податкової звітності відповідача з податку на прибуток та з податку на додану вартість, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визначення Пологівською ОДПІ із застосуванням звичайних цін бази об'єкта оподаткування та інші показники податкового обліку ТОВ «Надра Приазов'я».

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.199, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року у справі № 808/7360/13-а залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко