Постанова № 41535348, 17.11.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2014 року № 813/7172/14

о 17 год., 19 хв. м. ЛьвівЛьвівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Саковець Б.П., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним

позовом Державного підприємства «Арена Львів», представник - Кулинич М.-М.А.до Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, представник - не прибув про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними і скасування постанов про стягнення виконавчого збору

Державне підприємство «Арена Львів» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом у якому, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог позивач просить:

- Визнати протиправною бездіяльність Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, яка полягала у недоведенні до відома ДП «Арена Львів» копій постанов Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 42486433 від 24.03.2014 року, ВП № 43744759 від 09.07.2014 року, ВП № 44590982 від 11.09.2014 року, ВП № 44365900 від 22.08.2014 року, ВП № 44664623 від 18.09.2014 року, ВП № 44221340 від 15.08.2014 року, ВП № 44072552 від 13.08.2014 року, ВП № 41509370 від 28.01.2014 року, ВП № 42735235 від 09.04.2014 року;

- Визнати протиправними і скасувати постанови Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 42486433 від 24.03.2014 року, ВП № 43744759 від 09.07.2014 року, ВП № 44590982 від 11.09.2014 року, ВП № 44365900 від 22.08.2014 року, ВП № 44664623 від 18.09.2014 року, ВП № 44221340 від 15.08.2014 року, ВП № 44072552 від 13.08.2014 року, ВП № 41509370 від 28.01.2014 року, ВП № 42735235 від 09.04.2014 року.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що спірні постанови про стягнення виконавчого збору є протиправними та такими, що не ґрунтується на вимогах Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виконавчим збором є санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання. Однак, на думку позивача, державним виконавцем, як цього вимагає Закон України «Про виконавче провадження», не з'ясовано поважності причин добровільного невиконання боржником виконавчого документа, державний виконавець не пересвідчився чи здійснювалися позивачем реальні дії, спрямовані на виконання судового рішення у встановлений постановами про відкриття виконавчого провадження строк та не вчинено жодних дій щодо його примусового виконання.

Також позивач зазначає, що згідно ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

В порушення вимог вказаної правової норми, державним виконавцем вищезазначені постанови із супровідним листом простою кореспонденцією не надсилалися. Дані постанови були вручені для ознайомлення представнику підприємства на руки.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, вказавши на протиправність спірних постанов, просила суд позов задоволити повністю.

Відповідач прибуття повноважного представника в судове засідання не забезпечив, заперечення на позовну заяву не подав, причини неприбуття не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 04393242.

Заслухавши пояснення представника позивача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:

17.01.2014 року, 17.03.2014 року, 02.04.2014 року, 01.07.2014 року, 05.08.2014 року, 07.08.2014 року, 14.08.2014 року, 03.09.2014 року, 11.09.2014 року державним виконавцем Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Рудницькою Мирославою Олексіївною винесено постанови про відкриття виконавчого провадження, якими передбачено строк добровільного виконання рішень Господарського суду Львівської області про стягнення заборгованості з ДП «Арена Львів» на користь ТОВ «ГалІО», ТОВ «АВЕ Львів», ДП «Фінансування інфраструктурних проектів», ТОВ «ЗІТ-Охорона», Міжрегіональної науково-виробничої асоціації підприємств «Авіокон-проект», Військової частини 4114 ВВ МВС України, ТОВ «Катрін Континент».

28.01.2014 року, 24.03.2014 року, 09.04.2014 року, 24.03.2014 року, 09.07.2014 року, 13.08.2014 року, 15.08.2014 року, 22.08.2014 року, 18.09.2014 року державним виконавцем винесено постанови про стягнення з боржника (позивача) виконавчого збору за невиконання рішень Господарського суду Львівської області у встановлені державним виконавцем строки.

10.10.2014 року директор ДП «Арена - Львів» звернувся до державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Рудницької М.О. із листом № 2014/425 про надання для ознайомлення копій постанов про стягнення з боржника судового збору, які були надані державним виконавцем 10.10.2014 року представнику підприємства для ознайомлення.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження» за № 606-ХІV від 21.04.1999 року із змінами і доповненнями, Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року №74/5, Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Згідно ч. 2 ст. 25 цього ж Закону, державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно з ст. 27 цього ж Закону у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно ч. 1 ст. 28 цього ж Закону, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 31 цього ж Закону, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Судом враховуються обґрунтування позивачем та його представником позовних вимог в частині визнання протиправними і скасування спірних постанов про стягнення з боржника виконавчого збору, оскільки виконавчим збором є санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання. Відповідно, постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору належать до видів відповідальності за невиконання самостійно та за невиконання без поважних причин виконавчого документу.

Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 26.12.2003 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» передбачено, що витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово. Суд може визнати стягнення виконавчого збору необґрунтованим, якщо встановлений державним виконавцем строк для добровільного виконання рішення не узгоджувався зі строками, встановленими в ч. 2 ст. 25 Закону «Про виконавче провадження», і був нереальним.

Однак, відповідачем жодних належних та допустимих доказів на підтвердження невиконання позивачем в добровільному порядку судових рішень у встановлений державним виконавцем строк суду не надано.

На думку суду, сплив строку на добровільне виконання рішення суду не може бути достатньою правовою підставою для стягнення виконавчого збору, оскільки позивачем докладалося всі необхідні зусилля та вчинялося дії щодо виконання рішень Господарського суду Львівської області про стягнення заборгованості на користь контрагентів позивача у встановлений державним виконавцем в постановах про відкриття виконавчого провадження строк.

Згідно п. 4.1.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року №74/5, державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитись, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк.

Відповідачем, в обґрунтування правомірності прийняття спірних постанов, також не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що державним виконавцем, у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», з'ясовано поважності причини добровільного невиконання боржником виконавчих документів, того що державний виконавець пересвідчився чи здійснювалися позивачем реальні дії, спрямовані на виконання судових рішень у встановлений постановами про відкриття виконавчого провадження строк та не вчинено жодних дій щодо примусового виконання судових рішень.

Відтак, в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судом також враховуються обґрунтування позивачем та його представником позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягала у недоведенні до відома позивача копій спірних постанов про стягнення з боржника виконавчого збору, оскільки законодавцем у статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено обов'язок довести до відома сторін виконавчого провадження шляхом надсилання адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією копій постанов державного виконавця та інших документів виконавчого провадження.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу стало відомо про спірні постанови лише після надсилання до державного виконавця листа № 2014/425 від 10.10.2014 року про надання для ознайомлення копій вказаних постанов та надання таких представнику підприємства для ознайомлення.

Жодних належних та допустимих доказів на підтвердження виконання відповідачем вимог статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» суду не надано. А тому, на думку суду, позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню, оскільки відповідач не діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, зокрема, Закону України «Про виконавче провадження».

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що відповідачем не зроблено.

Таким чином, позовні вимоги Державного підприємства «Арена Львів» до Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними і скасування постанов про стягнення виконавчого збору, підлягають задоволенню повністю.

Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції у недоведенні до відома Державного підприємства «Арена Львів» копій постанов ВП № 42486433 від 24.03.2014 року, ВП № 43744759 від 09.07.2014 року, ВП № 44590982 від 11.09.2014 року, ВП № 44365900 від 22.08.2014 року, ВП № 44664623 від 18.09.2014 року, ВП № 44221340 від 15.08.2014 року, ВП № 44072552 від 13.08.2014 року, ВП № 41509370 від 28.01.2014 року, ВП № 42735235 від 09.04.2014 року про стягнення з боржника виконавчого збору.

3. Визнати протиправними і скасувати постанови Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції ВП № 42486433 від 24.03.2014 року, ВП № 43744759 від 09.07.2014 року, ВП № 44590982 від 11.09.2014 року, ВП № 44365900 від 22.08.2014 року, ВП № 44664623 від 18.09.2014 року, ВП № 44221340 від 15.08.2014 року, ВП № 44072552 від 13.08.2014 року, ВП № 41509370 від 28.01.2014 року, ВП № 42735235 від 09.04.2014 року про стягнення з боржника виконавчого збору.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Арена Львів» (ЄДРПОУ 38457291, вул. Стрийська 199, м. Львів) 255,78 грн. судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанову складено в повному обсязі 24.11.2014 року.

Суддя Гавдик З.В.