Постанова № 41535321, 05.11.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/5309/13-а

Категорія: 9.2 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 січня 2014 року по справі за адміністративним позовом Головного управління Міндоходів у Миколаївській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій,-

В С Т А Н О В И В:

27.12.2013р. ГУ Міндоходів у Миколаївській області звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ФОП ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій у сумі 1700 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 21.05.2013р. ним було прийнято рішення №140150/03-21 про застосування до відповідача за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії фінансових санкцій у вигляді штрафу в сумі 1700 грн., яку останній не оскаржив та у встановлені законодавством строки штраф не сплатив.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 січня 2014 року (в порядку ст.183-2 КАС України) у задоволені адміністративного позову ГУ Міндоходів у Миколаївській області відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник ГУ Міндоходів у Миколаївській області 05.02.2014р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального і процесуального права та просив скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.01.2014 р. з винесенням нової постанови, якою позовні вимоги задовольнити.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та /або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату, час і місце судового розгляду.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

04.05.2013р. працівниками ДПС України в Миколаївській області було проведено перевірку господарської одиниці відповідача з питань дотримання вимог законодавства при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, а саме у «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованій за адресою: АДРЕСА_1.

Вказаною перевіркою було виявлено правопорушення, передбачене Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме - роздрібна торгівля алкогольними напоями без наявності ліцензії на такий вид діяльності, про що складено акт №98/21-249/НОМЕР_1.

В подальшому, на підставі зазначеного акту перевірки, 21.05.2013р. начальником РУД ДСАТ ДПСУ у Миколаївській області було прийнято рішення №140150/03-21 про застосування до ФОП ОСОБА_1 фінансових санкцій у вигляді штрафу в сумі 1700 грн.

Зазначене рішення було направлене на адресу відповідача поштовою кореспонденцією та отримане останнім 27.05.2013, про що свідчить поштове повідомлення про вручення.

В зв'язку із тривалою несплатою відповідачем вказаних фінансових санкцій податковий орган був вимушений звернутися до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог, а також з того, що у податкового органу, в даному випадку, не має права на стягнення в судовому порядку спірних фінансових санкцій, оскільки ним не було направлено на адресу відповідача податкові вимоги.

Проте, колегія судів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи, не може погодитися з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх не заснованими на законі, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» визначено основні засади державної політики щодо регулювання виробництв експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоям та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв тютюнових виробів на території України.

Відповідно до ст.16 цього ж Закону №481, контроль за його дотриманням покладено на органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

У відповідності до приписів «Положення про Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПС України» (затв. Наказом Міністерства фінансів України від 13.10.2011р. №1289), до функцій департаменту та його регіональних управлінь відноситься:

- ліцензування діяльності суб'єктів господарювання з виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

- здійснення контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та додержанням стандартів, технічних умов, рецептур, регламентів і технологічних інструкцій та інших нормативних документів щодо виробництва спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів;

- застосування до суб'єктів господарювання передбачених законом фінансових (штрафних) санкцій за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

- звернення до суду з позовами, в тому числі про стягнення із суб'єктів господарювання сум фінансових санкцій у вигляді штрафів за порушення вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

Отже, враховуючи вищезазначені норми законодавства та приймаючи до уваги приписи п.п.80.2.5 п.80.2 ст.ст.80,81 ПК України, судом 2-ї інстанції з матеріалів справи беззаперечно встановлено, що уповноваженими представниками позивача було здійснено фактичну перевірку господарської одиниці на предмет дотримання вимог законодавства, яке регламентує порядок обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

За результатами вказаної перевірки ревізорами було встановлено факт здійснення відповідачем роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензії на такий вид діяльності, який зафіксовано в акті перевірки від 04.05.2013р. №98/21-249/НОМЕР_1, який, в свою чергу, було підписано самим відповідачем без будь-яких зауважень.

При вирішенні питання визнання/невизнання дій відповідача як порушення законодавства, було враховано вимоги ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», відповідно до яких. роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Відповідно до вимог ст.17 Закону, до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у вигляді штрафів у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій у розмірі 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 1700 грн.

Таким чином, на підставі зазначених вище матеріалів перевірки та відповідно до приписів «Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», (затв. Постановою КМУ від 02.06.2003р. №790), податковим органом і було прийнято Рішення №140150/03-21 від 21.05.2013р. про застосування фінансових санкцій до ФОП ОСОБА_1 в розмірі 1700грн.

При цьому, слід зазначити, вказане рішення відповідачем у будь-який спосіб оскаржено не було та до цього часу добровільно не виконано.

Крім того, колегія суддів також вважає за необхідне вказати, що за своєю правовою суттю ці санкції є адміністративно-господарськими у розумінні ст.вт.238,239,241 Господарського кодексу України, оскільки вони застосовуються за порушення у сфері управління господарською діяльністю.

Так, відповідно до ст. 238 ГК України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

При цьому, види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно - господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Також, судова колегія ще раз зазначає, що ст.17 Закону №481 визначено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів.

Таким чином, відповідно до ст.ст.239,241 ГК України, штраф є одним із видів адміністративно-господарських санкцій, який застосовується органами державної влади та органами місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом.

Окрім того, як вже зазначалося вище, у Законі №481 визначено порядок стягнення штрафних санкцій, зокрема, у разі невиконання суб'єктом господарювання рішення про застосування фінансових санкцій, сума штрафу стягується на підставі рішення суду.

Отже, з огляду на вищевикладене, спірні фінансові санкції, у відповідності до статей 239 та 241 ГКУ, є адміністративно-господарськими санкціями і не можуть вважатися податковим боргом згідно з статтею 14 ПКУ, оскільки відповідно до статті 1 ПКУ, останній регулює лише відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенції контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Оскільки, норми Податкового кодексу України не поширюють свою дію на відносини які виникають у сфері регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, то фінансова санкція у вигляді штрафу, що застосована до ФОП ОСОБА_1 є одним із видів адміністративно-господарських санкцій, які не потребують узгодження за статтею 95 ПКУ.

Виходячи з цього, колегія суддів вважає, що висновок суду 1-ї інстанції про те, що податкові органи мають право звертатися з позовом про стягнення сум податкового боргу виключно лише після дотримання всіх умов визначених ст.95 ПКУ, тобто після настання двох подій - надіслання податкової вимоги на податковий борг із зазначенням конкретного розміру податкового боргу та спливу терміну 60 днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги, є помилковим та не заснованим на законі.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Таким чином, враховуючи, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, діючи в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, керуючись п.п.3,4 ч.1 ст.202 КАС України, вважає за необхідне задовольнити цю апеляційну скаргу, скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 183-2,195,197,198,202,203,205,207,254 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 січня 2014 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1) до державного бюджету Центрального району, код 21081100, МФО 826013, ЄДРПОУ 37992781, р/р 3111516700006 Банк УДКСУ у Миколаївській області фінансові санкції в розмірі 1700 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко