Постанова № 41535136, 06.11.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2014 року 810/5212/14

Київський окружний адміністративний суду у складі головуючого судді Щавінського В.Р., суддів: Балаклицького А.І., Лапія С.М. при секретарі судового засідання Наталенко Ю.О., за участю представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Києві адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Державної реєстраційної служби України, Головного управління юстиції у Київській області,

третя особа: Голова реєстраційної служби України Онищенко Ганна Володимирівна

про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення зі служби, поновлення на публічній службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної реєстраційної служби України (Відповідач-1), Головного управління юстиції у Київській області (Відповідач-2), третя особа - Голова реєстраційної служби України Онищенко Г.В. з вимогами:

- скасувати наказ Державної реєстраційної служби України від 19.08.2014 р. № 766\к про звільнення з займаної посади ОСОБА_1 як незаконний та протиправний;

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Реєстраційної служби Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції з 19.08.2014 р.;

- стягнути з Державної реєстраційної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу;

- визнати, що поширені Державною реєстрацією служби України відомості, що ОСОБА_1, порушив Присягу державного службовця, не відповідають дійсності та принижують його честь, гідність та ділову репутацію;

- стягнути з Державної реєстраційної служби на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 50000 грн. та судові витрати.

У обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що Наказом Голови реєстраційної служби України №766/к від 19.08.2014 р. на підставі п.6 ч.1 ст.30 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. №3723-XII (далі Закон №3723-XII) його звільнено з посади начальника реєстраційної служби Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції Київської області з 19.08.2014 р., у зв'язку із порушенням Присяги державного службовця. Вважає звільнення незаконним, оскільки Відповідачем-1 не було проведено службове розслідування, яким би було встановлено факти порушення ним Присяги державного службовця, а також заперечує факт порушення ним Присяги державного службовця

Вказує, що підставою для його звільнення відповідно до наказу Відповідача-1 №766\к від 19.08.2014 р. є звернення громадянина ОСОБА_3 на особистому прийомі заступника Голови Укрреєстру О.А.Янчука, службова записка та подання останнього.

Зазначає, що ОСОБА_3 (представник за довіреністю ОСОБА_6) звертався до Реєстраційної служби Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції з заявою щодо реєстрації права власності будівлі (літня кухня), що розташована за адресою АДРЕСА_1. За результатами розгляду заяви державним реєстратором ОСОБА_7 було прийнято процесуальне рішення №10359422 від 28.01.2014 р. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень з зазначенням можливості його оскарження. Відмова ґрунтувалась на невідповідності поданих документів вимогам закону. Після цього ОСОБА_3 повторно звернувся з цими ж документами тому йому повторно було відмовлено в реєстрації. Рішення про відмову прийняв державний реєстратор ОСОБА_8 Позивач, як державний реєстратор, особисто не приймав процесуальних рішень по заяві ОСОБА_3

За таких обставин позивач вважає, що він був звільнений з займаної посади без законної підстави.

У судових засіданнях позивач та його представник підтвердили обставини, викладені у позовній заяві, позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити.

Відповідач-1 - Державна реєстраційна служба України проти позову заперечував. Вважає заявлені позивачем вимоги до Укрдержреєстру необґрунтованими, незаконними, безпідставними. У обґрунтування своєї позиції вказує, що відповідно до п.6 ч.1 ст. 30 Закону №3723-XII державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону. Зазначена підстава звільнення є спеціально обумовленим видом відповідальності, що встановлена законом. Встановлена, за результатами розгляду звернення ОСОБА_3 від 18.08.2014 р., бездіяльність позивача в період керівництва Реєстраційною службою Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції Київської області ганьбить не тільки вказану реєстраційну службу, а й підриває авторитет та довіру до Укрдержреєстру та системи державної реєстрації речових прав на нерухоме майно в цілому.

Вважає, що позивач, як керівник реєстраційної служби Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції Київської області не зміг належним чином організовувати роботу вказаної реєстраційної служби та фактично сприяв зневажливому ставленню своїх підлеглих до заявників, та щодо дотримання вимог законодавства при прийнятті рішень, що, в свою чергу, призвело до порушення прав громадян України у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, підірвало довіру до органів державної реєстрації прав як до носіїв влади, що призводить до приниження статусу державного службовця, реєстраційної служби Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції Київської області, а, отже, унеможливлювало подальше виконання позивачем повноважень начальника реєстраційної служби Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції Київської області своїх обов'язків.

Зазначає, що умисне несумлінне виконання позивачем своїх службових обов'язків є порушенням присяги, а тому такі дії є не дисциплінарним порушенням, а наслідком невідповідності займаній посаді за моральними та діловими якостями державного службовця як суб'єкта зі спеціальним статусом. Тобто звільнення позивача є наслідком порушення ним присяги, що становить самостійну підставу припинення державної служби, встановлену Законом України «Про державну службу».

У судових засіданнях представник Відповідача-1 проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

Відповідач-2 - ГУ юстиції у Київській області проти позову заперечував. Просив відмовити у його задоволенні. У обґрунтування своєї правової позиції вказує, що підставами для видання Державною реєстраційною службою України (далі - Укрдержреєстр) наказу про звільнення позивача від 19.08.2014 р. за п. 6 ч. 1 ст.30 Закону України «Про державну службу» зазначено: звернення громадянина ОСОБА_3 на особистому прийомі заступника Голови Укрдержреєстру Янчука А.О. від 14.08.2014 р., звернення громадянина ОСОБА_3 від 18.08.2014 р. №Л-3481, службова записка начальника відділу по роботі з громадянами та юридичними особами Департаменту реєстрації речових прав на нерухоме майно апарату Укрдержреєстру від 18.08.2014 р. № Л-3481, подання заступника Голови Укрдержреєстру Янчука А.О. від 18.08.2014 р.

Вказує, що начальником реєстраційної служби ГУ юстиції у Київській області Пономарчуком О.О. було внесено подання Голові Укрдержреєстру Онищенко Г.В. від 19.08.2014 р. №3-1/5070/1 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника реєстраційної служби на підставі п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону №3723-XII за порушення Присяги державного службовця.

Зазначає, що 18.08.2014 р. до Укрдержреєстру надійшло звернення ОСОБА_3, як представника за довіреністю ОСОБА_6 щодо оскарження дій працівників реєстраційної служби Переяслав - Хмельницького міськрайонного управління юстиції Київської області.

За результатами розгляду вказаного звернення було встановлено, що при розгляді заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зареєстрованої у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним №5065328, у державного реєстратора Реєстраційної служби Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції Київської області, були відсутні підстави для прийняття рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, передбачені статтею 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», про що було зазначено у листі Укрдержреєстру від 01.04.2014 р. №Л-950-05 (далі - Лист Укрдержреєстру ), надісланому на адресу заявника.

04.04.2014 р. ОСОБА_3 повторно було подано заяву про державну реєстрацію прав власності на об'єкт нерухомості разом із Листом Укрдержреєстру, зареєстровану у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним № 6131972. За результатами розгляду вказаної заяви державним реєстратором реєстраційної служби Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції Київської області повторно прийняте рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

При цьому, у даному рішенні не зазначено вичерпний перелік обставин, які стали підставою для його прийняття, що суперечить вимозі виносці 14 додатка 8 до наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2011 р. №3601/5 «Про затвердження форм рішень державного реєстратора прав на нерухоме майно та вимог до їх оформлення»

Також, при розгляді заяви №6131972 було реєстраційною службою проігноровано лист Укрдержреєстру, при особистій зустрічі із заявником державні реєстратори реєстраційної служби розмовляли грубо і зухвало, а також повідомили, що «Київ їм не указ», оскільки «у Переяславі всі один одного знають і все вирішується на місці».

Одночасно, відсутність підстав для прийняття рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень державним реєстратором реєстраційної служби встановлено постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2014 р. по справі №373/1567/14-а, якою визнано протиправним та скасовано рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень №10359422 від 28.01.2014 р., прийняте за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № 5065328.

Вважає, що ОСОБА_1 обов'язки Начальника реєстраційної служби Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції Київської області належним чином виконані не були, жодних дій для законного вирішення даної ситуації із заявником вчинено не було, вбачається також відсутність належного контролю з боку позивача за діяльністю очолюваної ним служби.

Пояснює, що відповідно до Порядку проведення службових розслідувань стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 р. № 950 стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування може бути проведено службове розслідування (пункту 1 Порядку). Отже, відповідно до вищенаведеної норми законодавства, проведення службового розслідування є правом, а не обов'язком державного органу.

У судових засіданнях представник Відповідача-2 проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

Третя особа - Онищенко Г.В. проти позову заперечувала. У обґрунтування своєї правової позиції вказує, що жодним нормативно-правовим актом України не передбачено, що передумовою звільнення державного службовця у зв'язку із порушенням ним Присяги є проведення відносно нього службового розслідування відповідно до Порядку проведення службових розслідувань стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 р. № 950.

Вказує, що начальником Реєстраційної служби ГУ юстиції у Київській області Пономарчуком О.О. внесено подання від 19.08.2014 № 3-1/5070/1 про звільнення позивача із займаної посади.

Пояснює, що відповідно до пункту 14 Положення про районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні управління юстиції, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2011 р. №1707/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.2011 р. №760/19498 керівник реєстраційної служби, окрім іншого: організовує роботу реєстраційної служби; забезпечує виконання реєстраційною службою Конституції та законів України, указів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Мін'юсту та Укрдержреєстру, доручень Міністра юстиції України та Голови Укрдержреєстру, наказів реєстраційної служби головного управління юстиції, доручень начальника реєстраційної служби головного управління юстиції.

Вважає, що позивачем зазначені обов'язки виконані не були, жодних дій для законного вирішення даної ситуації вчинено не було. Така бездіяльність позивача в період керівництва ним Реєстраційною службою Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції Київської області, призвела до порушення прав заявника у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, ганьбить не тільки вказану реєстраційну службу, а й підриває авторитет та довіру до Укрдержреєстру та системи державної реєстрації речових прав на нерухоме майно в цілому.

Допитаний судом у якості свідка ОСОБА_3 у судовому засіданні підтвердив обставини викладені у його зверненні на особистому прийомі заступника Голови Укрдержреєстру Янчука А.О. від 14.08.2014 р., а також у зверненні від 18.08.2014 р. №Л-3481.

Також пояснив, що перед його зверненням до державного реєстратора Реєстраційної служби Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції Київської області йому запропонували зайти до кабінету начальника - ОСОБА_1, оскільки «так формально заведена робота», а лише після цього подавати документи державному реєстратору.

При цьому свідок повідомив, що позивач не вимагав у нього неправомірної винагороди, пропонував різні варіанти вирішення його проблеми. Не допускав стосовно нього образливих висловів.

Вважає, що недоліки у роботі Реєстраційної служби Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції Київської області характерні для всіх державних реєстраторів у державі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представника сторін, показання свідка, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 перебував на посаді Начальника реєстраційної служби Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції.

Наказом Державної реєстраційної служби України №766/к від 19.08.2014 р. позивача звільнено з вказаної посади.

Відповідно до ст. 5 Закону №3723-XII, державний службовець повинен: сумлінно виконувати свої службові обов'язки; шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування; не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця».

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону №3723-XII державний службовець відповідно до прийнятої Присяги зобов'язаний вірно служити народові України, суворо дотримуватись Конституції та Законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки.

Обов'язки державних службовців встановлені статтею 10 Закону, до яких, зокрема, належить: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; безпосередне виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.

Відповідно до пункту 14 Положення про районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні управління юстиції, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2011 р. №1707/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.2011 р. за № 760/19498 керівник реєстраційної служби, зокрема: очолює реєстраційну службу, представляє реєстраційну службу у відносинах з іншими органами, підприємствами, установами, організаціями та несе персональну відповідальність за організацію та результати діяльності реєстраційної служби перед Головою Укрдержреєстру та начальником реєстраційної служби головного управління юстиції (підпункт 14.1); організовує роботу реєстраційної служби (підпункт 14.2); забезпечує виконання реєстраційною службою Конституції та законів України, указів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Мін'юсту та Укрдержреєстру, доручень Міністра юстиції України та Голови Укрдержреєстру, наказів реєстраційної служби головного управління юстиції, доручень начальника реєстраційної служби головного управління юстиції (підпункт 14.4).

Як вбачається з матеріалів справи підставою винесення Наказу Державної реєстраційної служби України від 19.08.2014 р. №766/к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника реєстраційної служби Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції Київської області стало звернення громадянина ОСОБА_3 на особистому прийомі заступника Голови Укрдержреєстру Янчука А.О. від 14.08.2014 р., звернення громадянина ОСОБА_3 від 18.08.2014 р. №Л-3481, службова записка начальника відділу по роботі з громадянами та юридичними особами Департаменту реєстрації речових прав на нерухоме майно апарату Укрдержреєстру від 18.08.2014 р. №Л-3481, подання заступника Голови Укрдержреєстру Янчука А.О. від 18.08.2014 р.

Надаючи правову оцінку наказу про звільнення суд вважає за необхідне вказати наступне.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначає, що наказ про його звільнення було видано з порушенням ч. 11 п. 10 Положення про Головні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі. Саме, вказує на відсутність відповідного подання начальника реєстраційної служби Головного управління юстиції у Київській області.

Дане твердження позивача є безпідставним, оскільки начальником реєстраційної служби Головного управління юстиції у Київській області Пономарчуком О.О. було внесено подання Голові Укрдержреєстру Онищенко Г.В. від 19.08.2014 р. №3-1/5070/1 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника реєстраційної служби на підставі п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону №3723-XII за порушення Присяги державного службовця (копія наявна у матеріалах справи).

Зі змісту вказаного подання вбачається, що до Укрдержреєстру надійшло звернення ОСОБА_3 від 18.08.2014 р. щодо оскарження дій працівників реєстраційної служби Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції Київської області.

За результатами розгляду вказаного звернення встановлено, що при розгляді заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зареєстрованої у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним №5065328, у державного реєстратора Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції Київської області були відсутні підстави для прийняття рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, про що було зазначено у листі Укрдержреєстру від 01.04.2014 р. №Л-950-05, надісланому на адресу заявника.

Після отримання листа, 04.04.2014 р. заявником повторно було подано заяву про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомості разом із листом Укрдержреєстру від 01.04.2014 р. №Л-950-05, зареєстровану у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним №6131972. В результаті розгляду заяви № 6131972 державним реєстратором прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень. При цьому, у рішенні про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень не зазначено вичерпний переліку обставин, які стали передумовою для його прийняття, що суперечить вимозі виноски 14 додатка 8 до наказу Міністерства юстиції від 26.12.2011 р. №3601/5 "Про затвердження форм рішень державного реєстратора прав на нерухоме майно та вимог до їх оформлення", зареєстрованого в Міністерстві юстиції 27.12.2011 р. №1538/20276 (із змінами, внесеними зокрема наказом Міністерства юстиції від 05.08.2013 р. №1609/5 "Про внесення зміни до додатка 8 до наказу Міністерства юстиції від 26.12.2011 р. №3601/5", зареєстрованим в Міністерстві юстиції 06.08.2013 р. №1337/23869).

Крім того, при розгляді заяви №6131972 державним реєстратором реєстраційної служби Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції Київської області було проігноровано лист Укрдержреєстру та при особистій зустрічі із заявником було надано коментар, що "Київ нам не указ, у Переяславі всі один одного знають і все вирішують на місці".

Начальником реєстраційної служби Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції Київської області ОСОБА_1 службові обов'язки виконані не були, жодних дій для законного вирішення даної ситуації із ОСОБА_3 вчинено не було, вбачається також відсутність належного контролю з боку позивача за діяльністю очолюваної ним служби.

Бездіяльність позивача, невиконання покладених на нього обов'язків призвела до порушення прав громадян у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, ганьбить не тільки вказану реєстраційну службу, а й підриває авторитет та довіру до Укрдержреєстру, системи органів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно в цілому.

Крім цього, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2014 р. по справі №373/1567/14-а, визнано протиправним та скасовано рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень №10359422 від 28.01.2014 р., прийняте держаним реєстратором Реєстраційної служби Переяслав-Хмельницького управління юстиції Київської області ОСОБА_7 за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № 5065328.

Таким чином, викладені у Поданні Начальника реєстраційної служби Головного управління юстиції у Київській області Пономарчуком О.О. від 19.08.2014 р. №3-1/5070/1 обставини знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порушення хоча б одного з вказаних критеріїв тягне за собою визнання протиправним оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень.

Як було зазначено вище позивач звільнений з займаної посади 19.08.2014 р. згідно наказу № 766\к у зв'язку із порушенням Присяги державного службовця.

Текст присяги наведено у ч.2 ст.17 Закону №3723-ХІІ: «Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки».

Аналізуючи текст присяги, можна дійти висновку, що в основу поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення присяги. Тому, складаючи присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. У зв'язку з цим як порушення присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Тобто, як порушення присяги, так і дисциплінарне правопорушення можуть бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) норм, а дисциплінарне правопорушення пов'язується лише з порушенням правових вимог щодо проходження публічної служби.

Відповідно до ч.1 ст.14 Закону №3723-XII за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних із проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює, до державного службовця застосовуються дисциплінарні стягнення.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що до службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу, як попередження про неповну службову відповідність і затримка на строк до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Припинення державної служби на підставі п.6 ч.1 ст.30 Закону №3723-XII є крайнім заходом відповідальності державного службовця за порушення службової дисципліни, який виходить за межі дисциплінарної відповідальності.

У матеріалах справи відсутні докази щодо притягнення позивача попередньо до дисциплінарної відповідальності за невиконання покладених на нього обов'язків Начальника реєстраційної служби Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції Київської області.

Згідно ч.1 ст.2442 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Як вбачається зі змісту Постанови Верховного Суду України від 04.06.2013 р. №21-171а13 передумовою звільнення державного службовця за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов'язаного зі здійсненням службової діяльності, з підстави припинення державної служби за порушення присяги мають бути порушення, встановлені внаслідок ретельного службового розслідування. При цьому необхідно враховувати, що наслідком вчинення дисциплінарного правопорушення можуть бути припинення державної служби за порушення присяги або звільнення з державної служби, які є санкціями різних рівнів відповідальності і не можуть застосовуватися як альтернативні. Звільнення за порушення присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення присяги, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення присяги.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 p. №950 затверджено Порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Порядок).

Відповідно до п.1 Порядку стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може бути проведено службове розслідування:

- у разі невиконання або неналежного виконання ними службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян;

- у разі недодержання ними законодавства про державну службу, службу в органах місцевого самоврядування, антикорупційного законодавства, порушення етики поведінки;

Згідно п.7 Порядку особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право: 1) отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування; 2) надавати усні або письмові пояснення, робити заяви, подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування; 3) звертатися з клопотанням про опитування інших осіб, яким відомі обставини, що досліджуються під час проведення службового розслідування, а також про залучення до матеріалів розслідування додаткових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації стосовно предмета службового розслідування; 4) подавати у письмовій формі зауваження щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності осіб, які його проводять; 5) звертатися з обґрунтованим клопотанням у письмовій формі до керівника органу державної влади, який приймає рішення щодо складу комісії з проведення службового розслідування, про виведення з її складу осіб, які особисто заінтересовані в результатах такого розслідування. Про прийняте за результатами розгляду клопотання рішення письмово повідомляється особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Судом встановлено, що при звільненні позивача відповідачами службове розслідування відповідно до Порядку не проводилось, відповідно актів та рішень, які встановлюють будь-які факти порушення інтересів держави з боку позивача, не приймалось. З цих причин з конкретними обставинами звільнення позивача не ознайомлено. Позивачу також не було надано можливості надавати пояснення, робити заяви, подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування, а також скористатись іншими правами передбаченими п.7 Порядку.

За таких обставин суд вважає, що наказ Державної реєстраційної служби України від 19.08.2014 р. №766/к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника реєстраційної служби Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції Київської області винесений не у спосіб визначений Конституцією та законами України, а також без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення. Зазначене в свою чергу тягне за собою визнання вказаного рішення протиправним, та його скасування.

Згідно ч.1 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Оскільки, позивача було протиправно звільнено, то він має бути поновлений на раніше займаній посаді з дати звільнення, а саме з 19.08.2014 р.

Відповідно ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно до довідки виданої ГУ юстиції у Київській області, середній розмір заробітної плати ОСОБА_1 на посаді начальника реєстраційної служби Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції Київської області становить 2520 (дві тисячі п'ятсот двадцять) грн. 27 коп.

Таким чином, на користь позивача слід стягнути з Державної реєстраційної служби України розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 6544,26 грн. за час вимушеного прогулу з 19.08.2014 р. по 06.11.2014 р.

Щодо вимоги позивача про визнання, що поширені Державною реєстрацією служби України відомостей, що ОСОБА_1, порушив Присягу державного службовця, не відповідають дійсності та принижують його честь, гідність та ділову репутацію, а також про відшкодування моральної шкоди то вони задоволенню не підлягають, оскільки позивачем були допущенні порушення трудової дисципліни, що виразилось у позивач, як керівник реєстраційної служби Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції Київської області не зміг належним чином організовувати роботу вказаної реєстраційної служби та фактично сприяв зневажливому ставленню своїх підлеглих до заявників, та щодо дотримання вимог законодавства при прийнятті рішень.

Крім того, позивачем не надані докази спричинення моральної шкоди, як і не обґрунтований розмір заявлених вимог, тому на думку суду позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди є безпідставні.

Відповідно до п.2 та п.3 ч.1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

У матеріалах справи також відсутні докази понесення позивачем судових витрат, тому у задоволенні вимоги позивача про стягнення на його користь судових витрат слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.69, 70, 72, 94, 158-163, 2442, 254, 256 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати наказ Державної реєстраційної служби України від 19.08.2014 р. №766/к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника реєстраційної служби Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції Київської області.

3. Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника реєстраційної служби Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції Київської області.

4. Стягнути з Державної реєстраційної служби України на користь ОСОБА_1 розмір середнього заробітку в сумі 6544 (шість тисяч п'ятсот сорок чотири) грн. 26 коп. за час вимушеного прогулу.

5. Допустити негайне виконання постанови суду у частині стягнення з Державної реєстраційної служби України на користь ОСОБА_1 2520 (дві тисячі п'ятсот двадцять) грн. 27 коп.

6. Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника реєстраційної служби Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції Київської області.

7. У решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий - суддя Щавінський В.Р.

Судді: Балаклицький А.І.

Лапій С.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 11 листопада 2014 р.