Ухвала суду № 4153478, 08.07.2009, Апеляційний суд Харківської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2009 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі::

головуючого - судді Бобровського В.В.,

суддів: - Івах А.П., Шевченко Н.Ф.,

при секретарі - Андрійко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 на рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 27 лютого 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про виселення, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права користування житловим приміщенням, за позовом третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про виселення, -

в с т а н о в и л а :

20 грудня 2007 року позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 про виселення її із квартири АДРЕСА_1, яка їм належить на праві власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, по Ѕ частині. Позивачі посилалися на те, що ОСОБА_1, не будучи членом їх сім'ї та зареєстрованою за адресою спірної квартири, проживає в ній, тим самим перешкоджає їм в користуванні власністю, порушує їх житлові права.

У травні 2008 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1. В обґрунтування позову посилалася на те, що вона з померлим ОСОБА_6 в квартирі проживала однією сім'єю, після його смерті продовжує проживати у даній квартирі, тому вважає, що у відповідності до ст. 814 ЦК України має право подальшого проживання, оскільки отримала це право від попереднього власника.

28 серпня 2008 року ОСОБА_5 звернувся до суду в якості третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору з позовом до ОСОБА_1 про виселення її із квартири, власником якої він є. В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що 16 квітня 2008 року між ним з одного боку та позивачами у справі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 - з другого боку було укладено договір купівлі-продажу спірної квартири. ОСОБА_1 в квартирі не зареєстрована, членом його сім'ї не являється, перешкоджає йому в користуванні власністю, на його законні вимоги, як власника, добровільно виселитися не бажає.

Рішенням Червонозаводського районного суду м.Харкова від 27 лютого 2009 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено. Виселено ОСОБА_1 із квартири АДРЕСА_1. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про виселення - відмовлено. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права користування житловим приміщенням - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 суму сплаченого судового збору у розмірі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 7 грн. 50 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції з направленням справи на новий розгляд до того ж суду у новому складі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що сторонами були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного:

По справі достовірно встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_5.

Із договору купівлі-продажу спірної квартири вбачається, що ОСОБА_5 придбав її 16 квітня 2008 року у продавців ОСОБА_4 та ОСОБА_3, яким квартира належала на праві спільної часткової власності, в рівних частках кожному, що підтверджено рішенням Червоноаводського районного суду міста Харкова від 15 березня 2007 року. Право власності зареєстровано було КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 29 жовтня 2007 року, реєстраційний № 20812639, номер запису П-9-13033 в книзі 1.

Договір купівлі-продажу зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 17 травня 2008 року (а.с.67-68).

Матеріали справи містять рішення суду відповідно до якого встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_6 з 1987 року (а.с. 50).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд виходив з того, що діями останньої порушуються права ОСОБА_5 щодо вільного володіння, користування та розпорядження власністю, та, що вона не довела наявності будь-яких правовідносин між нею та померлим ОСОБА_6, які б були засновані на договорі.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір, повно та всебічно дослідив надані сторонами докази, оцінив належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо та зв'язок доказів у їх сукупності, встановив фактичні обставини справи, правильно визнав юридичну природу правовідносин, що виникли між сторонами і закон, що їх регулює, привів мотиви прийняття свого рішення.

 Висновок суду як щодо задоволення позову ОСОБА_5, так і щодо відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ґрунтується на повно та всебічно досліджених доказах, є таким, що відповідає вимогам ст.ст. 57, 59, 60, 64 ЦПК України, ст.ст. 321, 346, 383, 391, 814 ЦК України, ст.ст. 150, 158 ЖК України.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Так, власник квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд, як це передбачається вимогами ст. 150 ЖК України та ст. 383 ЦК України.

Право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений його права чи обмежений у його здійсненні ( ч.1 ст.321 ЦК України).

 Передбачаючи право власника квартири на її відчуження, закон не передбачає при цьому перехід прав і обов'язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом (житлового сервітуту) членів сім'ї колишнього власника у випадку зміни власника квартири ( на відміну від договору найму (оренди) житла - ст.ст. 810, 814 ЦК України.

У відповідності до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

ОСОБА_1 на виконання вимог вказаного закону не доведено обґрунтованість позовних вимог.

Суд першої інстанції вирішив справу згідно із законом, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з додержанням вимог матеріального і процесуального права та таке, що відповідає положенням ст. 213 ЦПК України.

Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, як це передбачається вимогами ст. 308 ЦПК України.

З огляду на викладене, судова колегія підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1, зміни або скасування рішення суду першої інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст.303, 304, п.1 ч.1 ст.307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 27 лютого 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення, але на протязі 2-х місяців може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий підпис

Судді підписи

Копія вірна: суддя -