Ухвала суду № 41534731, 18.11.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2014 р. Справа № 814/1244/14

Категорія: 10 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В. судді - Потапчук В.О. судді - Коваль М.П.при секретаріПолянській А.М.

за участю сторін: ПозивачОСОБА_5 (паспорт)3-тя особаДомніков О.М. (довіреність)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою військової частини А2488 на Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 липня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_5 до військової частини А2488, третя особа: Південне Територіальне контрольно-ревізійне управління про визнання наказів законними; визнання протиправним та скасування пункт 6 наказу командира військової частини А2488 № 287 від 21 травня 2010 року в частині утримання грошового забезпечення; стягнення неправомірно утриманих коштів в сумі 9278,88 грн., стягнення моральної шкоди в сумі 16000 грн., -

встановиЛА:

Позивач, звернувся до суду з позовом до військової частини А2488, третя особа: Південне Територіальне контрольно-ревізійне управління про визнання наказів законними; визнання протиправним та скасування пункт 6 наказу командира військової частини А2488 № 287 від 21 травня 2010 року в частині утримання грошового забезпечення; стягнення неправомірно утриманих коштів в сумі 9278,88 грн., стягнення моральної шкоди в сумі 16000 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 липня 2014 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано п. 6 Наказу командира військової частини А 2488 від 21.05.2010 № 287 в частині, що стосується утримання 20 % окладу з грошового забезпечення ОСОБА_5 Стягнуто з Військової частини А 2488 суми незаконно утриманих коштів в розмірі 9278,88 грн. на користь ОСОБА_5 В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, відповідач зазначає, що судом першої інстанції під час розгляду справи неправильно з'ясовано обставини справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що позивач проходить службу в Військовій частині А-2488 на посаді заступника командира військової частини з травня 2007р., належить до льотного складу, на льотній роботі перебуває з 1983р.

Наказами командира військової частини А2488 № 502 від 29.12.2006р.; №185 від 21.05.07р.; №230 від 25.06.2007р.; №373 від 02.10.2007р.; №12 від 14.01.2008р.; №171 від 28.03.2008р.; №316 від 04.07.2008р.; №426 від 19.10.2008р.; №23 від 13.01.2009р.; №179 від 31.03.2009р було визначено виплачувати позивачу надбавку за особливі умови служби у розмірі 35 відсотків від посадового окладу за відповідні періоди та визначено не припиняти позивачу виплату надбавки за особливі умови служби в розмірі 35 відсотків від посадового окладу, як особі, яка не виконала у попередніх кварталах встановлені норми нальоту годин з незалежних від нього обставин.

В позовних вимогах позивач просив визнати ці накази законними.

Пунктом 6 наказу командира військової частини А2488 від 21 травня 2010 року №287 наказано вирахувати щомісячно позивачу з його грошового утримання в рахунок погашення переплати 20% від його окладів грошового утримання в розмірі 10396,20 грн.(т.1, а.с. 28-29) Позивач в позовних вимогах просить визнати наказ в цій частині протиправним та скасувати.

Наказом командира військової частини А2488 від 03.06.2014р. №165 (прийнятий відповідачем в процесі розгляду справи адміністративним судом) були скасовані накази командира військової частини А2488 № 502 від 29.12.2006р.; №185 від 21.05.07р.; №230 від 25.06.2007р.; №373 від 02.10.2007р.; №12 від 14.01.2008р.; №171 від 28.03.2008р.; №316 від 04.07.2008р.; №426 від 19.10.2008р.; №23 від 13.01.2009р.; №179 від 31.03.2009р. в частині нарахування та виплати позивачу надбавки за особливі умови служби.

Суд критично оцінює позицію відповідача, що скасування вище перелічених наказів виданих у 2007-2008 роках наказом №165 командира військової частини 03.06.2014 року під час повторного розгляду справи судом першої інстанції (справа розглядалася неодноразово) є підставою для винесення п. 6 Наказу № 287 від 21.05.2010 року.

Так, відповідно до п.14.2.5 Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, що було затверджено Наказом Міністра оборони України №75 від 05.03.2001р. (та діяло до 11.06.2008р.), особам офіцерського складу і прапорщикам (мічманам), солдатам (матросам), сержантам і старшинам, які проходять службу за контрактом, виплачується надбавка за особливі умови служби в розмірі тридцять п'ять відсотків від посадового окладу - особам офіцерського складу, прапорщикам (мічманам), солдатам (матросам), сержантам і старшинам, які проходять службу за контрактом, що займають посади льотного складу і виконують польоти за планами бойової (навчально-льотної) підготовки у складі екіпажів літаків, вертольотів (повітряних пунктів управління, літаючих лабораторій). При цьому особам офіцерського складу, які займають посади льотного складу в установах, військових навчальних закладах (навчальних центрах, на курсах), на підприємствах і в організаціях, а також в штабах і управліннях з'єднань і вище, надбавка за особливі умови служби виплачується за умови виконання в минулому кварталі встановлених для них норм нальоту годин. Про виконання військовослужбовцями в минулому кварталі встановлених норм нальоту годин, а також персональний список осіб, які не виконали цих норм з незалежних від них обставин, оголошується наказом відповідних командирів (начальників). У разі невиконання в минулому кварталі встановлених норм нальоту годин з незалежних від військовослужбовців обставин (хвороба, відпустка, відрядження) виплата надбавки в поточному кварталі не припиняється.

Пунктом 14.2.7 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, що затверджена наказом Міністра оборони України від 11.06.2008р. №260, передбачено, що особам офіцерського складу та особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, виплачується надбавка за особливі умови служби в розмірі тридцять п'ять відсотків посадового окладу - особам офіцерського складу та особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом які займають посади льотного складу і виконують польоти за планами бойової (навчально-льотної) підготовки у складі екіпажів літаків, вертольотів (повітряних пунктів управління, літаючих лабораторій). А пунктом 14.8 цього нормативного акту визначається, що виплата військовослужбовцям надбавки за особливі умови служби припиняється із дня, наступного за днем звільнення від обов'язків за посадою чи вступу в тимчасове виконання обов'язків за посадою, за якою виплата надбавки не встановлена.

Так позивач згідно наказів командира військової частини знаходився на лікуванні, у відрядженні або виконував обов'язки командира військової частини у періоди: з 17.01.07; з 26.03.07 по 04.04.07; 16.04-30.04.07; 13.05.07; 1.06.07; 04.06.07; 06.07.07; 16.07-30.07.07; 14.08.07-16.08.07; 26.08-28.08.07; 03.09-02.10.07; 09.10.07; 22.10.07-20.11.07; 12.12-15.12.07; 20.12-22.12.07; 14.01-18.01.08; 21.01.08; 11.02.08-21.02.08; 03.03.08-29.03.08; 18.04-06.05.08; 25.05.08-12.06.08; 17.06-01.08.08р.; 04.08-03.09.08р.; 16.09-21.09.08; 30.09-04.10.08; 06.10-09.10.08; 19.11-21.11.08; 26.11-29.11.08; 07.12.08р.

При цьому у періоди з 18.01.2007р. по 26.01.2007р.; з 14.05.2007р. по 23.05.2007р.; з 25.05.2008р. по 10.06.2008р.; з 08.12.2008р. по 19.12.2008р.; з 16.01.2009р. по 22.01.2009р. знаходився на обстеженні та лікуванні у військово-медичному клінічному центрі. З 10.06.2008р. був визнаний лікарсько-льотної комісією придатним до льотної служби за винятком надзвукових літаків. З 21.09.2009р. ЛЛК визнала його придатним до льотної роботи.

Як вбачається з листа військово-медичного клінічного центру (т.1., а.с.65), в період з 2006р. по 2009 р. постанов лікарсько-льотної комісії про непридатність позивача до льотної роботи не виносилось.

На час видання наказу командира військової частини А2488 від 21 травня 2010 року №287, дія наказів відповідача № 502 від 29.12.2006р.; №185 від 21.05.07р.; №230 від 25.06.2007р.; №373 від 02.10.2007р.; №12 від 14.01.2008р.; №171 від 28.03.2008р.; №316 від 04.07.2008р.; №426 від 19.10.2008р.; №23 від 13.01.2009р.; №179 від 31.03.2009р., (якими позивачу було встановлено цю надбавку) припинила свою дію, в наслідок їх фактичного виконання, оскільки надбавка була виплачена а Накази як рішення локальної дії суб'єкту владних повноважень виконанні з моменту виплати надбавки Позивачеві.

Наявність поважних причин для фактичного нездійснення польотів позивачем підтверджується наданими в судовому засіданні копіями наказів командира військової частини, медичними документами. (том 1 а.с. 125-141)

При цьому, немає правового значення скасування наказів про виплату надбавки та встановлення поважності причин невиконання нальоту годин - відповідачем вже під час розгляду адміністративної справи у червні 2014 року, оскільки на час виникнення відповідних правовідносин ці накази були чинними, а після їх виконання дія цих наказів № 502 від 29.12.2006р.; №185 від 21.05.07р.; №230 від 25.06.2007р.; №373 від 02.10.2007р.; №12 від 14.01.2008р.; №171 від 28.03.2008р.; №316 від 04.07.2008р.; №426 від 19.10.2008р.; №23 від 13.01.2009р.; №179 від 31.03.2009р скінчилася.

До того ж, наказ командира військової частини А-2488 від 21 травня 2010 року №287 було вмотивовано з посиланням на Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затверджене Постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995р. №243/95. Відповідно до п.2 цього положення, відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.

Приписами пункту 3 цього ж нормативного акту передбачено, що військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність за наявності:

а) заподіяння прямої дійсної шкоди;

б) протиправної їх поведінки;

в) причинного зв'язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди;

г) вини у заподіянні шкоди.

Протиправною визнається така поведінка (дія чи бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов'язки.

В матеріалах справи відсутні докази протиправної поведінки позивача, причинного зв'язку між такою поведінкою та настанням шкоди, а також вини у заподіянні шкоди, оскільки нарахування та виплата відповідної надбавки здійснювалися за розрахунками відповідних посадових осіб військової частини та за наказами її командира.

Отже цей нормативний акт при прийняті зазначеного наказу командира військової частини щодо позивача застосовано помилково.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Разом з тим, наказ командира військової частини А-2488 від 21 травня 2010 року №287 в частині покладання на позивача обов'язку відшкодувати суми переплат по виплаченій йому надбавці в повній мірі зазначеними вимогам закону не відповідає.

Так, для застосування Положення «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі» необхідно правове доведення вини особи яка заподіяла шкоду державі, у даному випадку вина ОСОБА_5 щодо заподіяння шкоди державі ні чим не підтверджена, так в матеріалах справи є постанови про відмову в порушення кримінальної справи в 25.05.2010 року (а.с 142-144) Посилання же представника відповідача на акт перевірки КРУ, де перевіряючим зазначено, що має місце незаконна виплата деякім військовим у тому числі й ОСОБА_5 надбавки у перевіряємому періоді, ні яким чином не доводить вину ОСОБА_5 Окрім того, КРУ не виносило Вимоги (приписів) щодо усунення виявлених порушень на адресу військової частини, а висновки, викладені в Акті перевірки, є особистою думкою перевіряючих. Таким чином, Відповідачем незаконно винесено Наказ № 287 від 21.05.2010 року п. 6 в частині утримання з грошового забезпечення ОСОБА_5 по 20 % щомісячно сум переплати виплаченої раніше надбавки.

Зазначене є підставою для часткового задоволення позову, а саме необхідно визнати протиправним та скасувати п.6 Наказу командира військової частини А2488 від 21.05.2010р. №287 у зазначеній частині.

На момент розгляду справи з позивача було фактично вирахувано 9278,88 гривень, що підтверджується довідкою відповідача від 10.06.2014р. №24/46/ДСК. Цю суму суд також вважає необхідною стягнути з відповідача, задовольнивши позов в цій частині.

Що стосується вимог про визнання наказів відповідача № 502 від 29.12.2006р.; №185 від 21.05.07р.; №230 від 25.06.2007р.; №373 від 02.10.2007р.; №12 від 14.01.2008р.; №171 від 28.03.2008р.; №316 від 04.07.2008р.; №426 від 19.10.2008р.; №23 від 13.01.2009р.; №179 від 31.03.2009р. законними, то суд вважає, що в цій частині вимог слід відмовити, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Визнання зазначених позивачем наказів законними ніяким чином не впливає на обсяг суб'єктивних прав, свобод і інтересів позивача, а тому не входить до завдань адміністративного судочинства. Та законність винесення цих наказів ніким із сторін в межах даного позову не оскаржувалася.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає, що ці вимоги не належать задоволенню, оскільки моральна шкода повинна буди доведена належними та допустимими доказами. Окрім того, слід зазначити, що сам факт відновлення порушених прав позивача є достатньою компенсацією нанесеної моральної шкоди.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_5 про визнання наказів законними; визнання протиправним та скасування пункт 6 наказу командира військової частини А2488 № 287 від 21 травня 2010 року в частині утримання грошового забезпечення; стягнення неправомірно утриманих коштів в сумі 9278,88 грн., стягнення моральної шкоди в сумі 16000 грн. належним чином обґрунтовані, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають частковому задоволенню.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу військової частини А2488, - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 липня 2014 року по справі № 814/1244/14, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Ухвалу складено у повному обсязі - 19 листопада 2014 року.

Головуючийсуддя Г.В. Семенюк суддя В.О. Потапчук суддя М.П. Коваль