Ухвала суду № 41534725, 18.11.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2014 р. Справа № 814/1149/14

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Брагар В. С.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В. судді - Потапчук В.О. судді - Коваль М.П.при секретаріПолянській А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 липня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_5 до відділу ДВС Миколаївського районного управління юстиції Миколаївської області, третя особа: ОСОБА_6 про скасування постанови від 13.11.2012р., від 23.11.2012р., -

встановиЛА:

Позивач, звернувся до суду з позовом до відділу ДВС Миколаївського районного управління юстиції Миколаївської області, третя особа: ОСОБА_6 про скасування постанови від 13.11.2012р., від 23.11.2012р.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 липня 2014 року в задоволені адміністративного позову ОСОБА_5 відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою та прийнятою з порушенням норм матеріального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у квітні 2012 року ОСОБА_6 звернувся до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовом до позивача та його представника, про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні майном та відшкодувати вартість робіт.

Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 13.07.2012 року, позовні вимоги ОСОБА_6 були задоволені часткового, зобов'язано позивача надати третій особі доступ на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, для полагодження вигрібної ями, позначеної під № 10 у технічному паспорті на садибний житловий будинок АДРЕСА_1

Для виконання зазначеного рішення суду було видано виконавчий лист від 31.10.2012 року.

05.11.2012 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції Миколаївської області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. В даній постанові державним виконавцем було зазначено строк для самостійного виконання рішення суду до 11.11.2012 року.

13.11.2012р. державним виконавцем здійснено виїзд за адресою вказаною у виконавчому документі, для перевірки виконання рішення суду. Відповідно до складеного акту 13.11.2012р. боржником рішення суду у наданий державним виконавцем строк для самостійного виконання не виконано.

13.11.2012 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 340,00 грн.

22.11.2012р. до відділу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції надійшло пояснення відповідно до якого представник позивача ОСОБА_7, не відмовляється від виконання рішення суду та 23.11.2012 року має намір виконати рішення суду.

23.11.2012 року державним виконавцем здійснено виїзд за адресою вказаною у виконавчому документі, для перевірки виконання рішення суду. Відповідно до якого позивачем рішення суду не виконано.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

23.11.2012 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 680,00 грн.

Апелянт у своїй апеляційній скарзі зазначає, що зареєстрована та проживає в АДРЕСА_3, а тому не могла виконати рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 13.07.2012 року.

Однак, рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 13.07.2012 року стосується позивача особисто, а тому позивач зобов'язана була самостійно виконати рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 13.07.2012 року. Те що позивач, була відсутня під час виконання судового рішення, свідчить про те, що вона ухиляється від виконання рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 13.07.2012 року.

Щодо представника позивача ОСОБА_7, який відповідно до довіреності був уповноважений представляти її інтереси та виконувати судові рішення, який не відмовляється від виконання рішення суду, однак його не виконує, є свідченням того, що представник позивача також ухиляється від виконання рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 13.07.2012 року.

Також, апелянт зазначає, що його представник не чинив перешкод у виконанні рішення, однак рішення суду у наданий державним виконавцем строк для самостійного виконання не виконано.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач правомірно виніс постанови про накладення штрафу в сумі 340 грн. від 13.11.2012 року та штрафу в сумі 680 грн. від 23.11.2012 року за невиконання судового рішення.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_5 про скасування постанови від 13.11.2012р., від 23.11.2012р.належним чином не обґрунтовані, не підтверджені наявними у справі матеріалами та задоволенню не підлягають.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 липня 2014 року по справі № 814/1149/14, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Ухвалу складено у повному обсязі - 19 листопада 2014 року.

Головуючийсуддя Г.В. Семенюк суддя В.О. Потапчук суддя М.П. Коваль