Ухвала суду № 41534449, 20.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/9429/14 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

20 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Губська О.А., Ключкович В.Ю.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

пр-к апелянта Осикін В.О.

пр-к третьої особи Кривенко О.Л.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична група «Ферзь» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична група «Ферзь» до Державної реєстраційної служби України, реєстраційної служби Головного управління юстиції у м.Києві, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Київрічсервіс» про скасування рішення -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з даним позовом до Державної реєстраційної служби України, реєстраційної служби Головного управління юстиції у м.Києві про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на майновий комплекс бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1», що зареєстрований за Приватним акціонерним товариством «Київрічсервіс» та розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 2411, 8 м2.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального, права просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Подільського районного суду міста Києва від 03 січня 2013 року визнано за Приватним акціонерним товариством «Київрічсервіс» право власності на майновий комплекс бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1», що розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 2411,8 м2, а саме: нежила будівля - площею 1 649 м2 (літ «А»); нежила будівля - площею 151,0 м2 (літ «Б»); нежила будівля - площею 89,9 м2 (літ «В»); нежила будівля - площею 40,6 м2 (літ Т»); нежила будівля - площею 84,3 м2 (літ «Д»); нежила будівля - площею 7,0 м2 (літ «Є»); нежила будівля - площею 69,2 м2 (літ «Ж»); нежила будівля - площею 52,7 м2 (літ «И»); нежила будівля - площею 15,4 м2 (літ «І»); нежила будівля - площею 32,3 м2 (літ «К»); нежила будівля - площею 150,6 м2 (літ «Л»); нежила будівля - площею 19,5 м2 (літ «Н»); нежила будівля - площею 44,0 м2 (літ «У»); нежила будівля - площею 6,3 м2 (літ «X»); споруди (літ. - О, Р, З ( КТП - 6238 з кабельною лінією 10 кВ: від КТП 6238 до ТП 1796 (довжиною 754,0 м)), №1, №11.

08.02.2013 року державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 290319.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 19.06.2014 року за наслідками розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична група «ФЕРЗЬ» рішення Подільського районного суду міста Києва від 03 січня 2013 року скасовано в частині вирішення основного позову про визнання права власності та в частині вирішення зустрічного позову і ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Київрічсервіс» про визнання права власності відмовлено та відмовлено в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Приватного акціонерного товариства «Київрічсервіс» про визнання договорів дійсними та визнання права власності.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з позовом до суду. Крім того, позивач вказує, що оскільки рішенням Апеляційного суду міста Києва 19 червня 2014 року скасовано рішення Подільського районного суду міста Києва від 03 січня 2013 року в частині знання права власності на майновий комплекс бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» за ПрАТ «Київрічсервіс», то відповідач, згідно ч.2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», повинен був внести запис про скасування державної реєстрації прав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог.

Надаючи правову оцінку встановленим по справі обставинам та фактам, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Спеціальним законом, що визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна є Закон України від 01.07.2004 р. №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» .

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону №1952-IV обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Відповідно до статті 8 Закону №1952-IV орган державної реєстрації проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації, забезпечує ведення Державного реєстру прав.

Частиною 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначає Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року № 703.

Пунктом 26 зазначеного порядку передбачено, що необхідними документами для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.

Пунктом п.12 Порядку передбачено, що державний реєстратор при здійсненні своїх повноважень під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.02.2013 року державним реєстратором на підставі заяви про державну реєстрацію та документів прийнято рішення про державну реєстрацію права приватної власності № 290319 на майновий комплекс бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» що розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 2411,8 м2. Про що внесено відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на нерухоме майно, підставою виникнення права власності на вказане майно є рішення Подільського районного суду м.Києва від 03 січня 2013 року.

Позивач неправомірність зазначеного рішення державного реєстратора в судовому порядку не оскаржував.

Разом з тим, відповідно до ст.26 Закону №1952-IV, записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Порядок прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно затверджений наказом Міністерства юстиції України від 12 грудня 2011 року №3502/5.

Згідно п.2.1 Порядку № 3502/5 для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав заявник подає органу державної реєстрації прав, державним реєстратором якого було проведено державну реєстрацію прав, або нотаріусу, яким проведено державну реєстрацію прав, заяву та документи, визначені цим Порядком.

Для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, та копії документів, визначених у пункті 2.3 цього розділу (п.2.6 Порядку №3502/5).

Відповідно п.2.10 Порядку №3502/5 за результатами розгляду заяви та документів, що додаються до неї, державний реєстратор приймає рішення щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав або рішення щодо відмови у внесенні змін до записів, відмови у внесенні записів про скасування державної реєстрації прав, відмови у скасуванні записів Державного реєстру прав.

Згідно п.2.14.1 Порядку №3502/5 державний реєстратор приймає рішення щодо відмови у внесенні змін до записів, відмови у внесенні записів про скасування державної реєстрації прав, відмови у скасуванні записів Державного реєстру прав виключно за наявності таких підстав: органом державної реєстрації прав або нотаріусом, до якого звернувся заявник, не проводилась державна реєстрація прав на відповідний об'єкт нерухомого майна; подані документи не відповідають вимогам, встановленим законом, цим Порядком та іншими нормативно-правовими актами; відповідні зміни до записів Державного реєстру прав уже внесені; із заявою звернулась неналежна особа; відсутній запис, щодо якого подано заяву; документи подані не в повному обсязі.

Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції, позивач не звертався в реєстраційну службу із відповідною заяву про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на підставі рішення Апеляційного суду міста Києва від 19.06.2014 року.

Відповідно до частини першої ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Тобто, положеннями Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Право на захист - самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

Позивачем не надано доказів на підтвердження належності йому на праві власності зазначених вище об'єктів нерухомості. Відсутні будь-які докази порушення прав позивача з боку відповідача в сфері публічно-правових відносин.

За таких підстав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у випадку оскарження позивачем рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які не порушують прав або охоронюваних законом інтересів позивача, необхідно відмовити у задоволенні позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична група «Ферзь» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.А.Губська

Суддя В.Ю.Ключкович

Повний текст виготовлено - 21.11.2014 р.

.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Губська О.А.

Ключкович В.Ю.