Ухвала суду № 41533775, 07.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" жовтня 2014 р. м. Київ К/9991/67327/11

№ К/9991/65816/11

№ К/9991/68581/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Костенка М.І.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційні скарги Луцької об'єднаної державної податкової інспекції, Прокуратури Волинської області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ганімед-М»

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10 травня 2011 року

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2011 року

у справі № 2а-19523/09/0370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ганімед-М»

до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції,

за участю Прокуратури Волинської області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ганімед-М» (далі - ТОВ «Ганімед-М»; позивач) звернулось до суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції (далі - Луцька ОДПІ; відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0002942399/0 від 19 листопада 2009 року та № 0002952399/0 від 19 листопада 2009 року.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 10 травня 2011 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано правомірністю прийняття податковим органом оскаржуваних актів індивідуальної дії.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2011 року апеляційну скаргу ТОВ «Ганімед-М» задоволено частково. Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10 травня 2011 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002952399/0 від 19 листопада 2009 року та податкове повідомлення-рішення № 0002942399/0 від 19 листопада 2009 року в частині зменшення ТОВ «Ганімед-М» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 3 182 954,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач, прокуратура та позивач оскаржили їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданих Луцькою ОДПІ та Прокуратурою Волинської області касаційних скаргах, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права ставиться питання про скасування постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2011 року в частині задоволення позову та залишення в силі постанови Волинського окружного адміністративного суду від 10 травня 2011 року.

ТОВ «Ганімед-М» в поданій касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить змінити рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо повного скасування податкового повідомлення-рішення № 0002942399/0 від 19 листопада 2009 року, скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги повністю.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, зважаючи на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ганімед-М» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів за серпень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в березні 2009 року - липні 2009 року, за результатами якої складено акт № 408/07/35594217 від 11 листопада 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002942399/0 від 19 листопада 2009 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) податку на додану вартість у розмірі 3 811 352,00 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0002952399/0 від 19 листопада 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 305 668,90 грн. (234 248,00 грн. - основний платіж, 71 420,90 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення товариством підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним формуванням податкового кредиту з податку на додану вартість при митному оформленні товару (кузовів), придбаних у нерезидента - Компанії «L.V.S. Enterprise Group LTD» (Великобританія), з підстав відсутності факту реального вчинення імпортних операцій, протиправним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаних у Відкритого акціонерного товариства «Волинь-Авто» послуг з дослідження транспортних засобів, які не призначені для використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також неправомірним заявленням до бюджетного відшкодування в серпні 2009 року суми податку на додану вартість у розмірі 628 398,00 грн. з огляду на те, що вказана сума брала участь у розрахунку суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в декларації за березень 2009 року.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції про повну відмову в задоволенні адміністративного позову та задовольняючи його частково, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про реальний характер проведених імпортних операцій за контрактом купівлі-продажу № 612-04-08 від 11 квітня 2008 року, що, зокрема, підтверджується довідкою, виданою виконавчим директором Компанії «L.V.S. Enterprise Group LTD» (Великобританія).

Крім того, на переконання Львівського апеляційного адміністративного суду, здійснюючи сертифікацію кузовів, позивач виконував свої обов'язки відповідно до Правил обов'язкової сертифікації дорожніх транспортних засобів, їх складових та приладдя, затверджених наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 січня 1997 року № 23, що обумовлює правомірність віднесення понесених за такими операціями витрат до складу валових витрат товариства.

В той же час, суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002942399/0 від 19 листопада 2009 року в частині зменшення ТОВ «Ганімед-М» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 628 398,00 грн. за серпень 2009 року, виходив з того, що вказана сума вже приймала участь у попередньому розрахунку суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у декларації за березень 2009 року.

Проте, на думку колегії суддів, висновки як суду першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції є передчасними, виходячи з таких підстав.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Суди попередніх інстанцій зазначені вимоги процесуального закону порушили, оскільки не перевірили доводи відповідача та прокуратури про те, що перерахування коштів на адресу нерезидента за поставлений товар (кузови) позивачем не здійснювалось.

Крім того, не враховано подану контролюючим органом відповідь компетентного органу Великобританії, відповідно до якої Компанія «L.V.S. Enterprise Group LTD» (Великобританія) з моменту свого заснування не проявляла ознак активності, не подавала фінансову звітність та декларації, а також твердження відповідача та прокуратури про те, що фактичне ввезення кузовів на митну територію України здійснювалось фізичними особами, а не ТОВ «Ганімед-М».

З огляду на наявність вказаної вище інформації, суди повинні були витребувати в податкового органу належні та допустимі докази на підтвердження тієї обставини, що вантажні митні декларації є такими, що не відповідають дійсності.

Разом з тим, суди першої та апеляційної інстанцій не вимагали від відповідача надати такі докази, не створили стороні у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин у справі.

В свою чергу, у разі підтвердження доводів відповідача та прокуратури про фактичне неввезення позивачем транспортних засобів на митну територію України, формування товариством податкового кредиту з податку на додану вартість було б безпідставним, незважаючи на наявність у нього належним чином оформлених вантажних митних декларацій.

Також, слід зазначити, що підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість податкового кредиту первинною документацією покладено на платника-покупця послуг, оскільки саме він виступає суб'єктом, який обчислює кінцеву суму податку, що підлягає сплаті до бюджету.

Отже, довести правомірність та обґрунтованість зменшення бази оподаткування податком на додану вартість, у тому числі шляхом подання документів, які відповідають критеріям, наведеним у статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», повинен саме позивач у справі. При цьому відповідні документи повинні відображати достовірну інформацію та підтверджувати реальність виконаних операцій.

Проте, первинні документи, які б достеменно підтверджували фактичне виконання господарських операцій з придбання позивачем у ВАТ «Волинь-Авто» послуг з дослідження транспортних засобів, зокрема, саме тих, які позивачем імпортовано, судові інстанції у товариства не витребували.

В той же час, колегія суддів не може визнати обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про правомірність зменшення контролюючим органом позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 628 398,00 грн. як такої, що вже приймала участь у попередньому розрахунку суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в декларації за березень 2009 року.

Зокрема, судами не перевірено доводи товариства про те, що у відшкодуванні названої суми йому відмовлено з тих мотивів, що ТОВ «Ганімед-М» було зареєстроване як платник податку на додану вартість менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подавалась заява на бюджетне відшкодування в березні 2009 року, а також не враховано, що у такому випадку право на бюджетне відшкодування цієї суми податку не втрачається та може бути заявлене платником через 12 календарних місяців від дня його реєстрації як платника податку в останній день повного календарного місяця.

Згідно з частинами 2, 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Отже, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій не виконано вимоги щодо об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи.

В зв'язку з цим, відповідно до вимог статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати, що згідно з частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Луцької об'єднаної державної податкової інспекції, Прокуратури Волинської області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ганімед-М» задовольнити частково.

Скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10 травня 2011 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2011 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Костенко М.І.