Ухвала суду № 41533762, 14.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/9897/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2011 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2012 року

у справі № 2а-8537/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтершоп»

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2012 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтершоп» (далі - ТОВ «Інтершоп»; позивач) до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - Харківська ОДПІ; відповідач) задоволено в повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000682340 від 29 квітня 2011 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Інтершоп» витрати із сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Харківська ОДПІ, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2011 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Інтершоп» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої складено акт № 770/234/32056892 від 15 квітня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки Харківською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000682340 від 29 квітня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 185 471,25 грн. (148 377,00 грн. - основний платіж, 37 094,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення товариством пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з неправомірним формуванням валових витрат за договорами, укладеними з Товариством з обмеженою відповідальністю «Промспец Консалтинг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сом-Сервіс», з підстав їх нікчемності.

Зазначений висновок податковим органом зроблено з огляду на відсутність у ТОВ «Промспец Консалтинг» власних, орендованих або закріплених за ним складських, торгівельних та інших приміщень, а також ненадання позивачем на перевірку документів (актів наданих послуг, товарно-транспортних накладних тощо), які б підтверджували отримання від ТОВ «Сом-Сервіс» транспортних послуг.

Задовольняючи адміністративний позов в повному обсязі, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як з'ясовано судами, фактичне здійснення господарських операцій з придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей та послуг у ТОВ «Промспец Консалтинг» та ТОВ «Сом-Сервіс» підтверджується належним чином складеними видатковими та податковими накладними, рахунком-фактурою, платіжними дорученнями, актом приймання наданих послуг, звітом про виконання договору про надання послуг № 29/11 від 29 листопада 2010 року, протоколами заліку зустрічних вимог, товарно-транспортними накладними.

Придбаний у контрагентів товар використано товариством у власній господарській діяльності, зокрема, реалізовано Відкритому акціонерному товариству «ФЕД» та Відкритому акціонерному товариству «Шляхове ремонтно-будівельне управління № 33».

При цьому, на переконання колегії суддів, попередні судові інстанції цілком обґрунтовано прийняли до уваги подані ТОВ «Інтершоп» товарно-транспортні накладні, які підтверджують реальний характер придбаних транспортних послуг у ТОВ «Сом-Сервіс», позаяк положення статей 11, 71, 86 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язують суд вжити заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об'єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

Суд не може обмежити право платника довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

А відтак, враховуючи встановлений судовими інстанціями факт реального здійснення розглядуваних операцій, що, зокрема, податковим органом не спростовано, а також з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника податку, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у відповідача в даній ситуації правових підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слід визнати правильним.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2012 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.