Ухвала суду № 41533755, 14.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" жовтня 2014 р. м. Київ К/9991/3908/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2011 року

у справі № 2а-18934/09/0370

за позовом Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області

до Приватного підприємства «Універсам»

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2009 року адміністративний позов Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області (далі - Городоцька МДПІ Хмельницької області; позивач) до Приватного підприємства «Універсам» (далі - ПП «Універсам»; відповідач) задоволено. Стягнуто з ПП «Універсам» в дохід Державного бюджету України податковий борг у розмірі 233 190,56 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2011 року апеляційну скаргу ПП «Універсам» задоволено. Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2009 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2011 року та залишення в силі постанови Волинського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2009 року.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, зважаючи на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до довідки податкового органу № 5482/10/24-019 від 10 вересня 2009 року станом на 10 вересня 2009 року відповідач має заборгованість з орендної плати за землю в загальному розмірі 233 190,56 грн., з яких 162 594,52 грн. - недоїмка, 5 805,77 грн. - пеня, 64 790,27 грн. - штрафні санкції.

Зазначена сума боргу, як встановлено судом першої інстанції, засвідчується актами перевірок № 929/15/30089507 від 09 липня 2009 року та № 367 від 04 серпня 2009 року з питань своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов'язань згідно з поданою звітністю, податковою декларацією орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, поданою за 2009 рік, податковими повідомленнями-рішеннями № 0002051521/0 від 20 липня 2009 року та № 0002351521/0 від 14 серпня 2009 року, які не скасовані в адміністративному або судовому порядку.

В матеріалах справи наявні перша податкова вимога № 1/163 від 04 грудня 2008 року та друга податкова вимога № 2/23 від 21 січня 2009 року, які ПП «Універсам» отримано, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштових відправлень.

Водночас, скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову та відмовляючи в його задоволенні, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вказані податкові вимоги не можуть розглядатись як належний доказ вжиття податковим органом заходів щодо стягнення з відповідача податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених Законом України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2181-III), позаяк не містять спірної суми податкового боргу.

Також, Львівський апеляційний адміністративний суд врахував подані підприємством платіжні доручення № 663 від 06 липня 2009 року та № 774 від 30 липня 2009 року, які свідчать про сплату орендної плати за землю за березень, квітень, травень, червень 2009 року в загальному розмірі 133 870,49 грн.

Однак, колегія суддів вважає передчасними висновки як суду першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Згідно з пунктом 1.2 статті 1 Закону № 2181-III податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 2181-III податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 2181-III податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Згідно з підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181-III платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

У разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах «а» - «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону № 2181-III передбачено, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181-III у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Згідно з підпунктом 6.3.2 пункту 6.3 статті 6 Закону № 2181-III у разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. При цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється.

Отже, положення чинного на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства не передбачають повторного направлення платнику податків податкових вимог у разі збільшення суми його податкового боргу.

А відтак, суду для правильного вирішення справи слід встановити чи зменшувався податковий борг відповідача в період з 21 січня 2009 року (формування другої податкової вимоги № 2/23) по 18 вересня 2009 року (звернення податкового органу з позовом до суду) до нуля.

Також, необхідно з'ясувати, чи охоплюється заявленою до стягнення сумою податкового боргу з орендної плати за землю сума, сплачена ПП «Універсам» платіжними дорученнями № 663 від 06 липня 2009 року та № 774 від 30 липня 2009 року, та, у разі підтвердження вказаної обставини, виокремити її від тієї суми заборгованості, що відповідачем не сплачена.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі з метою об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

При новому розгляді справи суду слід врахувати, що згідно з частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області задовольнити частково.

Скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2009 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2011 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.