Постанова № 41533674, 19.11.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2014 року Справа № 904/4225/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванов О.Г. (доповідач),

суддів: Подобєд І.М., Дмитренко Г.К.

при секретарі судового засідання: Сусла Я.Б.

представники сторін:

від позивача: Кірічко М.О. представник, довіреність №131 від 30.07.13;

від відповідача: Спєваков І.Ю. представник, довіреність №29 від 09.01.08;

від відповідача: Спєваков К.І. представник, довіреність №48 від 09.01.08;

Розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2014 року у справі № 904/4225/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО", м. Дніпропетровськ

до Закритого акціонерного товариства "ГІРМАШ", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості у загальному розмірі 239 515,89 грн.,

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою звернулось Публічне акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" до Закритого акціонерного товариства "Гірмаш" про стягнення заборгованості у загальному розмірі 239 515,89 грн. Сума позову складається з наступних сум: 140 695,37грн. - заборгованість по кредиту, 60 058,52грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 14 491,62грн. - сума інфляції за кредитом, 6 186,03грн. - сума інфляції за нарахованими відсотками за користування кредитом, 12 674,15грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту, 5 410,20 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення відсотків за кредитом.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем зобов'язань за договором про надання кредитної лінії в режимі овердрафт № 150708-О від 15.07.2008р., в частині повного та своєчасного розрахунку за наданий кредит зі сплатою процентів та комісії.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2014 року (Головуючий суддя Бєлік В.Г., судді: Красота О.І., Мартинюк С.В.) позов задоволено частково, стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Гірмаш" на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Кредит Дніпро" 140 695 грн. 37 коп. - простроченого кредиту, 14 491 грн. 62 коп. - суму інфляції за кредитом, 12 674 грн. 15 коп. - 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту, 3 357,22 грн. 22 коп. - витрат по сплаті судового збору, в решті позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що відповідач порушуючи умови кредитного договору, в строк кредит банку не повернув.

Також, господарський суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення відсотків за користування кредитом в сумі 60 058,52 грн. є безпідставними та не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута. Так як процедура ліквідації відповідача в процесі банкрутства тривала з 29.01.2009 року по 21.06.2012 року, тобто в цей період проценти не нараховуються.

Крім того, позивач просить стягнути, 6 186,03 грн. - суму інфляції за нарахованими відсотками за користування кредитом, 5 410,20грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення відсотків за кредитом.

Оскільки вимоги позивача про стягнення процентів за користування кредитом господарським судом не задоволені, то позовні вимоги про стягнення інфляції та 3% річних, які нараховані на це грошове зобов'язання, також не підлягають задоволенню.

Не погодившись з даним рішенням господарського суду Публічное акціонерне товариство "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2014 року в частині відхилення позовних вимог щодо стягнення суми нарахованих відсотків - 60 058,52 гри., суми інфляції за нарахованими процентами - 6 186,03 грн. та 3% річних за несвоєчасне погашення процентів - 5 410,20 грн. за кредитним договором № 150708-О від 15.07.2008 року, в цій частині прийняти нове рішення, відповідно до якого задовольнити позов повністю та стягнути з відповідача вищезазначені суми.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається, на те що рішення винесене із порушенням норм матеріального права та таким, що підлягає скасуванню в частині відхилених позовних вимог, оскільки із змісту ст. 23 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вбачається, що вона стосується процентів, як санкції за невиконання зобов'язання. В даному випадку проценти є платою за кредит (товар), а не санкції за невиконання зобов'язання.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що суд першої інстанції правильно застосував норми абзацу 4 частини 1 статті 23 Закону Україні "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 року в редакції, яка діяла до 19.01.2013 року, так як з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута.

Вважає, що вимоги Позивача не мали характеру поточних у розумінні статті 1 Закону, заявлені після введення ліквідаційної процедури, під час якої не виникає будь-яких нових зобов'язань, що можуть бути заявлені в порядку частини 1 статті 23 Закону, у зв'язку з чим Позивач не являється кредитором Відповідача, а правила частини 4 статті 12 Закону, стосовно дії мораторію, на Позивача не розповсюджуються.

В судовому засіданні 19.11.2014 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом була оголошена вступна та резолютивна частина постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.

Між Закритим акціонерним товариством комерційним банком "Кредит Дніпро", як кредитор, та Закритим акціонерним товариством "Гірмаш", як позичальник, було укладено договір про надання кредитної лінії в режимі овердрафт № 150708-О від 15.07.2008 р. Договір від імені відповідача відписано керуючим санацією, Головою правління ЗАТ "Гірмаш" (а.с. 9-14).

Даний договір набирає сили з моменту його підписання та діє до 30.03.2009 р., а в частині невиконаних зобов'язань позичальника до належного їх виконання.

Відповідно до п. 1.1. вищевказаного договору, банк, починаючи з 15.07.2008р. строком до 30 березня 2009 року надає позичальнику кредитну лінію в режимі овердрафт для ведення статутної поточної діяльності, в т.ч. на поповнення обігових коштів, з лімітом кредитування у сумі 167 000,00 (сто шістдесят сім тисяч) гривень.

З урахуванням положень п. 1.1 кредитного договору № 150708-О від 15.07.2008р. строк повернення кредиту вважається таким, що настав.

Позивачем свої зобов'язання по наданню кредиту виконано у повному обсязі, на доказ чого до матеріалів справи надана копія виписки по рахункам ЗАТ "Гірмаш", та проти чого не заперечував відповідач (а.с. 94-180).

Відповідач, порушуючи умови кредитного договору, в строк, кредит та відсотки за користування кредитом, Банку не повернув.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 06.10.08р. по 22.10.08р. за відповідачем утворилась заборгованість за кредитом в сумі 140 695,37грн. Відповідач проти суми боргу за кредитом не заперечував, доказів на підтвердження відсутності заборгованості або її існування в іншому розмірі не надав. В той же час, відповідач заперечував проти стягнення з нього суми боргу з огляду на сплив строку позовної давності.

Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

При укладанні Кредитного договору Позичальник взяв на себе обов'язок погашати кредит та сплачувати нараховані проценти за його користування в розмірі та у строки, що зазначені в Кредитному договорі. Однак, Позичальник належним чином не виконує свої зобов'язання за Кредитним договором, чим порушує передбачені договором строки сплати заборгованості.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про зупинення строку позовної давності за вимогою про стягнення заборгованості за кредитом, виходячи з наступного.

20.03.2008 року ухвалою господарського суду Дніпропетровської області було порушено провадження у справі № Б24/139-08 за заявою Приватного підприємства "Машпроміндустрія", м. Дніпропетровськ про банкрутство закритого акціонерного товариства "Гірмаш", м. Дніпропетровськ відповідно до процедури, передбаченої ст. 11,12,13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

27.03.2008р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області в порядку ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" було введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна по даній справі арбітражного керуючого Талана Р.Г.

10.04.2008року в газеті "Голос України" №69 (4319) було опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника.

20.05.2008р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області за результатами попереднього засідання було визнано вимоги кредиторів на загальну суму реєстру 5592513 грн.35 коп. (а.с. 87-88).

30.05.2008р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області у цій справі було відкрито процедуру санації та призначено керуючим санацією голову правління ЗАТ "Гірмаш" - Гончаренко В.Г., розпорядником майна арбітражного керуючого Талана Р.Г.

22.07.2008року ухвалою господарського суду Дніпропетровської області у цій справі було затверджено план санації боржника ЗАТ "Гірмаш", м. Дніпропетровськ, строк дії плану санації закінчується 22.07.2009року

29.01.2009 року постановою господарського суду Дніпропетровської області у вказаній справі суд припинив процедуру санації ЗАТ "Гірмаш", м. Дніпропетровськ, визнав підприємство ЗАТ "Гірмаш", м. Дніпропетровськ банкрутом, відкрив ліквідаційну процедуру у справі на 12 місяців, строком до 20.01.2010р., ліквідатором призначив арбітражного керуючого Багно Ю.В.

12.02.2009р в газеті "Урядовий кур"єр"№25 було опубліковано оголошення про визнання підприємства боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури; виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому цим розділом.

Враховуючи, що кредит був отриманий відповідачем під час проведення процедури санації, про що свідчить укладення договору з боку відповідача керуючим санацією, відповідач вчинив дії, що свідчать про прийняття кредитного договору до виконання, свої вимоги про сплату боргу позивач мав пред'явити лише в межах ліквідаційної процедури.

З метою захисту своїх прав позивач звернувся до ліквідатора із заявою № 6/11-2002 від 10.03.2009р. про визнання грошових вимог, в якій просив визнати грошові вимоги в сумі 140 695,37грн., що виникли із договору про надання кредитної лінії в режимі овердрафт № 150708-О від 15.07.2008р. (а.с.56-57)

У відзиві № 10.04.2009р. на зазначену вище заяву ліквідатор повідомив позивача про задоволення його грошових вимог та віднесення їх до IV черги реєстру вимог кредиторів (а.с. 58).

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.06.2012р. провадження у справі № Б24/139-08 припинено (п.1-1 ч.1 ст.80ГПК).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що строк позовної давності за вимогою про стягнення суми 140 695,37грн., яка складає заборгованість за кредитом по договору про надання кредитної лінії в режимі овердрафт № 150708-О від 15.07.2008р., на час дії процедури ліквідації (період з 29.01.2009р. по 21.06.2012р.) було зупинено, та не погоджується з доводами позивача про сплив строку позовної давності за основним зобов'язанням.

Відтак, господарським судом обґрунтовано задоволено вимоги позивача про стягнення боргу у сумі 140 695,37 грн. за кредитним договором.

Господарський суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення відсотків за користування кредитом в сумі 60 058,52 грн. є безпідставними та не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута.

Однак, з даним висновком колегія суддів погодитися не може, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 23 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що ст. 23 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання юго банкрутом» не регулює спірні правовідносини, щодо припинення стягнення відсотків за користування кредитом, виходячи з наступного.

Із змісту вказаної норми вбачається, що вона стосується процентів, як санкції за невиконання зобов'язання. В той же час, в даному випадку проценти є платою за користування кредитом (товар). Вищезазначений висновок підтверджується ст. 1054 ЦК України, відповідно до якої за кредитним договором позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до п.1.3 Кредитного договору № 150708-0 від 15.07.2008 р., плата за користування одержаними кредитними ресурсами встановлюється в. розмірі 22 відсотків річних.

У разі прострочення повернення кредиту, плата за користування одержаним кредитом або часткою кредиту в період, який починається на наступний день за днем погашення кредиту, згідно цього Договору і до дня фактичного повернення кредиту Позичальником, встановлюється в розмірі 27 відсотки річних (відповідно до п.1.4 Кредитного договору).

Відповідно до п.1.206, ст.14 Податкового кодексу України проценти - дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна. До процентів включається платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що кредитний договір є оплатним, плата за кредитним договором встановлюється у вигляді процентів, розмір яких сторони встановили самостійно, та які нараховуються в залежності від строку користування грошовими коштами.

Згідно з абз. 3 п.14 Постанови Пленуму ВСУ №15 від 18.12.2009 р. «Про судову практику в справах про банкрутство» (далі по тексту - Постанова) до складу грошових вимог кредитора зараховується заборгованість за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів та позики з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, а також індекс інфляції від суми основного боргу та три проценти річних від простроченої суми, нараховані відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).

Відповідно до п. 50 вищезазначеної Постанови, оскільки на передбачені статтями 536 та 625 ЦК проценти та індекс інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання не поширюється заборона на їх нарахування в період провадження справи про банкрутство, то кредитор не позбавлений права подавати додаткові вимоги щодо стягнення процентів та інфляційних втрат відповідно до порядку, встановленого Законом. Те саме стосується процентів за позику та кредит (статті 1048,1054 та 1057 ЦК).

Зазначена правова позиція викладена в постанові ВГСУ від 16.06.2010 р. та постанову ВГСУ від 05.03.2014 року справа № 917/1217/13.

Таким чином, не можна прирівнювати нараховані проценти за користування кредитом до економічних санкцій (неустойка, штраф, пеня), адже правова природа цих явищ зовсім різна. Виходячи з положень цивільного та господарського законодавства, нараховані проценти за користування кредитом, інфляція за нарахованими процентами та 3% не є штрафними санкціями, а є передбаченим законом способом захисту кредитором своїх майнових прав та інтересів, суть якого полягає у платі за кредит, відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінювання грошових коштів внаслідок інфляції та отримання компенсації від боржника за користування кредитними коштами.

Відтак, твердження, викладене в рішенні господарського суду, що нараховані проценти за користування кредитом, інфляція за нарахованими процентами та 3% річних не підлягають стягненню є помилковим.

У зв'язку, з чим вимоги позивача про стягнення відсотків за користування кредитом за період з 10.01.2009р. по 04.10.2010р. в сумі 60 058,52 грн. є ґрунтовними, та таким що підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи наведених вище норм та підтвердження матеріалами справи прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з повернення отриманого кредиту, вимоги позивача про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних є правомірними.

На підтвердження понесення інфляційних втрат та в обґрунтування здійснених інфляційних нарахувань та 3% річних, позивачем надані до матеріалів справи відповідні розрахунки (а.с. 17-22), відповідно до яких просить стягнути з відповідача 14 491,62грн. - сума інфляції за кредитом, 6 186,03грн. - сума інфляції за нарахованими відсотками за користування кредитом, 12 674,15грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту, 5 410,20 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення відсотків за кредитом.

Колегія суддів відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність нарахування 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту та 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за кредитом прийшла до висновку, що господарський суд неправильно задовольнив вимогу про стягнення 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 12 674 грн. 15 коп., а позивач неправильно розрахував 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за кредитом у розмірі 5 410,20 гривень, оскільки при розрахунку не взято до уваги вимоги ст. 257 ЦК України, відповідно до якої загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки та переривається у разі пред'явлення особою позову до боржника.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною, є підставою для відмови у позові. Отже, вимоги позивача, заявлені після спливу позовної давності, за наявності клопотання відповідача про застосування позовної давності, задоволенню не підлягають.

У зв'язку з чим, з Відповідача на користь позивача, враховуючи розрахунок позивача (межі зазначеного ним періоду), дні фактичної сплати відповідачем суми боргу, а також встановлений загальний строк позовної давності тривалістю у три роки, підлягає стягненню 12 385 грн. 05 коп. - 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту, розраховані за період з 13.06.2011 року (оскільки позов подано 13.06.2014 року) по 18.05.2014 року (строк зазначений у розрахунку позивача), а також 5 286,78 гривень - 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за кредитом, розраховані за період з 13.06.2011 року (оскільки позов подано 13.06.2014 року) по18.05.2014 року (строк зазначений у розрахунку позивача).

Колегія суддів відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат за кредитом, а також інфляційних втрат за несплату процентів за користування кредитом прийшла до висновку, що господарський суд неправильно задовольнив дану вимогу у розмірі 14 491 грн. 62 коп., а позивач неправильно розрахував інфляційні втрати за несплату процентів за користування кредитом, оскільки при розрахунку інфляційних втрат не враховано індекс інфляції за наступні періоди: з 01.07.2011 року по 31.08.2011 року, з 01.05.2012 року по 31.08.2012 року; з 01.11.2012 року по 30.11.2012 року; 01.02.2013 року по 30.04.2013 року; з 01.06.2013 року по 30.09.2013 року.

У зв'язку з чим, з Відповідача на користь позивача, враховуючи розрахунок позивача (межі зазначеного ним періоду), дні фактичної сплати відповідачем суми боргу, а також встановлений загальний строк позовної давності тривалістю у три роки, який переривається у разі пред'явлення особою позову до боржника, підлягає стягненню 8 107,74 грн. - сума інфляційних втрат за кредитом, розрахована за період з 13.06.2011 року (оскільки позов подано 13.06.2014 року) по 30.04.2014 року (строк зазначений у розрахунку позивача), а також 3 460,94 грн. - сума інфляційних втрат за несплату процентів за користування кредитом, розрахована за період з 13.06.2011 року (оскільки позов подано 13.06.2014 року) по 30.04.2014 року (строк зазначений у розрахунку позивача).

З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги, що господарським судом неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема приписи ст.23 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду підлягає частковому скасуванню у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, то судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно розподілити між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв'язку з чим з Відповідача на користь Позивача необхідно стягнути 4 599,88 гривень - витрат по сплаті судового збору за подачу позовної заяви та 913,50 гривень - за подачу апеляційної скарги.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО", м. Дніпропетровськ - задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2014 року у справі № 904/4225/14 - скасувати частково.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Гірмаш" (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Прапорна, буд. 1, код ЄДРПОУ 30540229) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Кредит Дніпро" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, буд. 17, код ЄДРПОУ 14352406) 140 695,37 гривень - простроченого кредиту; 60 058,52 гривень - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 8 107,74 гривень - сума інфляційних втрат за кредитом; 3 460,94 гривень - сума інфляційних втрат за несплату процентів за користування кредитом; 12 385,05 гривень - 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту; 5 286,78 гривень - 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за кредитом; 4 599,88 гривень - витрат по сплаті судового збору.

В решті позову - відмовити.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Гірмаш" на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Кредит Дніпро" сплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги у сумі 913,50 гривень.

Видачу наказу з урахуванням необхідних реквізитів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 24.11.2014 року.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя І.М. Подобєд

Суддя Г.К. Дмитренко