Рішення № 41532884, 17.11.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження 22ц/790/5475/14 Головуючий 1 інстанції - Лазюк С.В.

Справа № 638/1619/14-ц Доповідач - Кірсанова Л.І.

Категорія -кредитні

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - судді: Кірсанової Л.І.

суддів: Трішкової І.Ю., Пилипчук Н.П.,

при секретарі: Асєєвій В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Жили Павла Сергійовича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 червня 2014 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А:

04.02.2014р. ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулось до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 3 039 172,08 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між відповідачем та ЗАТ «ОПТ Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОПТ Банк» був укладений кредитний договір № ОПТCL-700/1411/2007 від 23.04.2007. Кредит був виданий в сумі 100 000 доларів США строком до 23 квітня 2013р. 12 листопада 2010р. між ПАТ «ОПТ Банк» та позивачем був укладений договір купівлі-продажу кредитного портфелю б/н, за яким позивач прийняв на себе зобов'язання за кредитним договором № CL-700/1411/2007 від 23.04.2007р. та до нього перейшло право вимоги банку за цим договором. В порушення умов кредитного договору відповідач не повернув кредит та не сплатив відсотки в повному обсязі. Станом на 09 січня 2014р. заборгованість відповідача по тілу кредиту складає 74 356,18 доларів США, що за офіційним курсом НБУ (1 долар США=7,993 грн.) складає 594 328,95 грн.; заборгованість по нарахованим та не сплаченим відсоткам - 7 413,54 доларів США, що за зазначеним курсом НБУ складає 59 256,43 грн. Крім того, відповідачу нарахована пеня в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення в розмірі 2 385 586,70 грн. Загальна сума заборгованості за кредитним договором складає 3 039 172,08 грн., яку позивач, вважаючи себе правонаступником ПАТ «ОПТ Банк», просив стягнути з відповідача. Вважає, що початок перебігу позовної давності пов'язується зі строком дії договору, а оскільки строк дії кредитного договору скінчився 23 квітня 2013р., то і позовну давність треба розраховувати з цієї дати. Він також вважав, що за договором купівлі-продажу кредитного портфелю від 12 листопада 2010р. позивачу були повністю передані права та обов'язки кредитора, тобто він має право вимоги до відповідача відповідно до умов кредитного договору.

Відповідач ОСОБА_2 надала суду письмові заперечення на позовну заяву, з посиланням на таке. За рахунок кредитних коштів, отриманих в ЗАТ «ОПТ Банк» за кредитним договором, вона придбала автомобіль марки LEXUS LX 470. Однак 30.03.2009 цей автомобіль був украдений, про що вона повідомила банк та правоохоронні органи. За цим фактом Ленінський РВ ГУМВС України в Харківської області 07.04.09 порушив кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.З ст.289 КК України. До цього часу автомобіль та осіб, що скоїли злочин, не знайдено. Залишившись без автомобіля та без звичайного джерела доходів внаслідок світової фінансової кризи, вона не змогла погашати кредит. Останній платіж був 08.05.2009р. Листом від 25.08.2009 банк повідомив її про підвищення процентної ставки на 4% з 01.06.2009р. При цьому банк посилався на п. 1.4.1.5 кредитного договору, який надає йому право підвищувати процентну ставку в разі припинення дії договору страхування, незважаючи на те, що продовження дії договору страхування на новий термін було неможливо через відсутність об'єкта страхування - автомобіля. Жодного розрахунку від банку, в якому зазначалась би нова сума платежу з урахуванням підвищення процентів, вона не отримувала, додаткової угоди до кредитного договору з зазначенням зміненої суми платежів не підписувала.

Оскільки вимогу про оплату боргу позивач заявив через 3 роки, 2 місяці та 23 дні після того, як отримав право вимоги на підставі договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 12 листопада 2010р., відповідач заявила про застосування позовної давності та просила відмовити в позові в частині вимог, щодо яких позовна давність сплила. При цьому звертала увагу суду на те, що застосування позовної давності залежить від змісту права вимоги позивача, який визначений в договорі нечітко. Наголошувала, що в договорі купівлі-продажу кредитного портфелю від 12 листопада 2010р. не зазначено про заміну сторони в зобов'язанні за кредитним договором, а при продажу заборгованість була визначена в додатку до договору в твердій сумі. При чому ця сума була встановлена станом на 14.12.2009р., судячи з розрахунку заборгованості, що наданий позивачем, та більше не змінювалась. Це свідчить про те, що до позивача перейшло право вимоги виключно щодо чітко визначеної станом на 12 листопада 2010р. суми боргу - 81 769,72 доларів США, а не право вимоги чергових платежів за кредитним договором. Тому позовна давність сплила.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 червня 2014 року частково задоволено позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна». Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором в сумі 423 940,50 грн. та судовий збір у сумі 508,63 грн., а всього 424 449 гривень 13 копійок. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, Жила Павло Сергійович, який діє в інтересах ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення районного суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Вказує на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Посилається на ті ж обставини, що і в суді першої інстанці. Наголошує на те, що кредитор не був обізнанний про викрадення автомобіля.

З апеляційною скаргою зверталася також і ОСОБА_2, але вона не сплатила судовий збір за подачу апеляційної скарги. Тому ухвалою апелдяційного суду Харківської області від 07 серпня 2014 року апеляційна скарга визнана неподаною та повернута їй.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ст.ст. 11,60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана дове сти ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подають ся сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Матеріали справи свідчать та не заперечують сторони, що 23.04.2007 між відповідачем та ЗАТ «ОПТ Банк» був укладений кредитний договір № CL-700/1411/2007, за яким відповідачу був виданий кредит в сумі 100 000 доларів США строком до 23 квітня 2013р. під 11,99% річних. Відповідно до п.п.2,4 кредитного договору повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати позичальником ануїтетних платежів 23 числа кожного місяця в сумі 1964,36 доларів США. За рахунок кредитних коштів відповідачем був придбаний автомобіль марки LEXUS LX 470, реєстраційний номер НОМЕР_1.. Однак 30.03.2009 цей автомобіль був украдений, за цим фактом постановою дознавателя Ленінського РВ ГУМВС України в Харківської області 07.04.09 було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.З ст.289 КК України. До цього часу автомобіль та осіб, що скоїли злочин, не знайдено.

Відповідачка сплачувала кредит до 08 травня 2009р., як зазначено в розрахунку заборгованості та не заперечується нею, після чого припинила платежі, так як автомобіль був викрадений..

12 листопада 2010р. між ПАТ «ОПТ Банк» та позивачем був укладений договір купівлі-продажу кредитного портфелю б/н, в якому кредитний портфель визначається як «права вимоги до боржників (їх поручителів) щодо сплати загальної суми заборгованості боржників перед продавцем за кредитними договорами, яка включає суму основного боргу, проценти, нараховані на суму такого боргу, усі та будь-які штрафні санкції ( у разі їх наявності) на дату набрання чинності, а також права, зазначені у ст.3.3 цього договору».

Відповідно до п.3.3 договору «права, що переходять до покупця за кредитними договорами у зв'язку з продажем кредитного портфелю: а) 3 урахуванням положень статті 3.4 нижче покупець набуває всі права вимоги за кредитними договорами, що є дійсними на дату набрання чинності, включаючи, але не обмежуючись правами вимоги до боржників щодо сплати основного боргу, правами вимоги до боржників щодо сплати процентів, нарахованих на суму основного боргу, а також правами вимоги до боржників щодо сплати штрафних санкцій, б) Право нараховувати проценти та штрафні санкції на суму основного боргу за кредитним договором з дати набрання чинності. в) На умовах, передбачених договором комісії, право вимагати від продавця перерахування будь-яких та усіх коштів, отриманих ним від боржників в результаті реалізації заставленого майна.»

Одночасно з договором купівлі-продажу кредитного портфелю був укладений договір комісії, за яким продавець (комісіонер) надаватиме послуги покупцю (комітенту), пов'язані з організацією обслуговування кредитного портфелю.

В додатку №1 до договору комісії від 12 листопада 2010р. зазначено: №803, прізвище боржника ОСОБА_2; кредитний договір № CL-700/1411/2007, укладений з нею; загальна сума боргу за кредитним договором 74 356,18 доларів США, загальна сума процентів - 7 413,54 доларів США, разом сума боргу 81 769,72 долара США; ціна купівлі-продажу кредитного договору 397 806,27 грн.

В зв»язку з наведеним суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що до позивача дійсно перейшло право вимоги банку за вказаним кредитним договором від 23.04.2007р., укладеним з відповідачем, відповідно до умов цього договору. Тобто позивач отримав право вимоги до боржника щодо сплати щомісячних платежів, як передбачено п.2 кредитного договору, в сумі 1 964,36 доларів США, 23 числа кожного календарного місяця. Ані відповідач, ані позивач не надали суду доказів дострокового припинення кредитного договору або внесення до нього змін у встановленому порядку. В п.З кредитного договору встановлена фіксована процентна ставка в розмірі 11,99% річних, і ця ставка врахована при встановленні щомісячних аннуітетних платежів, для яких характерна зміна співвідношення тіла кредиту та процентів в кожному платежі: в перших платежах частка процентів вище, в останніх нижче за суму кредиту. Тому у разі зміни процентної ставки розрахунок подальших аннуїтетних платежів змінюється разом з сумою щомісячного платежу. Відсутність такого розрахунку або додаткової угоди про зміну договору означає, що зобов'язання відповідача щодо сплати щомісячно 1 964,36 доларів США не змінилось. Крім того, банк не мав право підвищувати процентну ставку через припинення дії договору страхування, оскільки продовження дії договору страхування на новий термін було неможливо у зв'язку з відсутністю об'єкта страхування - автомобіля.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК Українипередбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.ст. 611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать, що Відповідач порушив зобов'язання за кредитним договором, починаючи з травня 2009р. На момент продажу кредитного портфелю - 12 листопада 2010р. - зобов'язання щодо сплати щомісячних платежів за кредитним договором вже порушувалось відповідачем півтора роки, про що позивачу було відомо, оскільки він отримав кредитні документи відповідно до п.4.1 договору купівлі-продажу кредитного портфелю. Однак позивач звернувся до суду з вимогою про повернення кредиту через 3 роки, 2 місяці та 23 дні після того, як отримав право вимоги та через 4 роки, 8 місяців та 13 днів після першого порушення відповідачем свого обов'язку щодо сплати кредиту.

Відповідач просила про застосування позовної давності.

Відповідно до ст.ст.257,258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Відповідно до ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові ЦК України. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

В зв»язку з наведеним суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив заяву відповідача про застосування позовної давності.

Судова колегія визнає помилковим посилання апелянта про початок перебігу позовної давності з дати завершення строку дії кредитного договору. Виходячи з положень ст.261 ЦК, початок перебігу позовної давності пов'язується не зі строком дії або припинення договору, а з певними моментами, що свідчать про порушення прав особи. Оскільки позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами в розмірі та в строки, визначені графіком повернення кредиту, тобто умовами договору встановлені самостійні зобов'язання, за порушення яких встановлена відповідальність, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і перебіг строку позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся з позовом 04.02.14р., він має право вимагати стягнення платежів, які відповідач повинен був сплатити за період з 04.02.2011 до 04.02.2014. Таких платежів було 27 - щомісячно з 23.02.2011 по 23.04.2013, коли відповідач повинен був сплатити останній платіж. Сума цих платежів становить: 1964,36 х 27=53 037,72 доларів США, що за офіційним курсом НБУ, вказаним позивачем (1 долар США=7,993 грн.), складає 423 939,50 грн. В цю суму входить як погашення кредиту, так і сплата процентів, оскільки обов'язок сплати процентів не визначався окремо, а сума процентів включається в ануїтетні платежі.

Між тим, суд першої інстанції безпідставно зменшив нараховану відповідачу пеню до 1 грн.

Позивач правильно нарахував відповідачу пеню за період з 0901.2013 року до 09.01.2014 року в сумі 2385586.70 грн., так як відповідно до ч.2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки.

Відповідно до ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» положення ч. З ст. 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями ст. ст. 1054, 1056-1 ЦК України, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Істотними обставинами в розумінні ч. З ст. 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Положення ст. 616 ЦК України передбачають право суду за певних умов зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. Зазначене стосується цивільно-правової відповідальності боржника, а не сплати ним основного грошового боргу за кредитним договором, що суд на підставі вказаної норми закону змінити не може.

В зв»язку з наведеним судова колегія враховує важке матеріальне становище відповідача, неспівмірність пені з сумою основного боргу. Також судова колегія враховує, що автомобіль, на купівлдю якого було отримано вказаний кредит, було у відповідачки викрадено. Залишившись без автомобіля та без звичайного джерела доходів внаслідок світової фінансової кризи, вона не змогла погашати кредит Вказані обставини судова колегія враховує як істотні і зменшує розмір пені до 423 939, 50 грн..

Згідно ст. 309 ЦПК України підставами для зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

За таких обставин судова колегія задовольняє апеляційну скаргу частково, рішення районного суду змінює. Позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задовольняє частково, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором в сумі 847879 грн. витрати з судового збору при зверненні з позовом до суду першої інстанції в розмірі 3654 грн., витрати з судового збору при зверненні з апеляційною скаргою до апеляційного суду в сумі 1827 грн.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 3 ч. 1 ст. 307, 309, 313- 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Жили Павла Сергійовича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 червня 2014 року змінити.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ІПН НОМЕР_2, яка мешкає за адресою АДРЕСА_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» ( код ЄРДПОУ 36789421, р/р 26507002333333 в АТП « ОТП «Базис», МФО 300528) заборгованість за кредитним договором в сумі 847879 грн. витрати з судового збору при зверненні з позовом до суду першої інстанції в розмірі 3654 грн., витрати з судового збору при зверненні з апеляційною скаргою до апеляційного суду в сумі 1827 грн.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

ГОЛОВУЮЧИЙ:

СУДДІ: